Постанова

від 04.10.2006 по справі 20-2/062-173/пр-5/881-3/154

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/062-173/пр-5/881-3/154

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2006 р.                                                                                   № 20-2/062-173/пр-5/881-3/154  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуЗАТ “Севастопольська рибодобувна компанія”

та касаційне поданняпрокурора м. Севастополя

на постановувід 20.04.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№20-2/062-173/пр-5/881-3/154

господарського судум. Севастополя

за позовомпрокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України

до1.Державного підприємства “Севастопольське управління океанічного рибальства”2.Акціонерного товариства зі спрощеною системою управління “FRANSOV S.A.S”

третя особаЗАТ “Севастопольська рибодобувна компанія”

провизнання угоди недійсною

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача 1:Горчаков С.В., дов.

від відповідача 2:Макєєнко О., дов.

від третьої особи:Белов А.О., дов.

від ГПУ:Савицька О.В., посв.

від Мінагрополітики України: Лавренова Н.О., дов.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Севастополя звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України до Державного підприємства "Севастопольське управління океанічного рибальства" та Акціонерного товариства зі спрощеною системою управління "FRANSOV S.A.S." за участю третьої особи Закритого акціонерного товариства "Севастопольська рибодобувна компанія" про визнання угоди недійсною.

Прокурор у позові зазначив, що договір від 22.05.2001 №138 укладений Державним підприємством "Севастопольське управління океанічного рибальства" з Акціонерним товариством зі спрощеною системою управління "FRANSOV S.A.S." у порушення вимог законодавства, порушення прав власності держави.

Державне підприємство "Севастопольське управління океанічного рибальства" (надалі скорочено –ДП “СУОР”) позов визнало.

Акціонерне товариство зі спрощеною системою управління "FRANSOV S.A.S." (надалі скорочено –АТ “FRANSOV S.A.S.”) позов не визнало та заявило про непідвідомчість спору господарським судам України, оскільки другий відповідач не має на території України свого представництва, нерухомого майна, а процесуальним законодавством не передбачено розгляд справ за участю іноземних підприємств, організацій, крім обставин, визначених у п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням від 25.07.2005 господарський суд м. Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) позов у справі задовольнив, визнавши недійсним договір №138 від 22.05.2001 про передачу в заставу судна БATM “Анатолій Ганькевич”, укладений між ДП “СУОР” та АТ “FRANSOV S.A.S.” (Франція).

Суд дійшов висновку про підвідомчість господарським судам спорів за участю у справі іноземних підприємств згідно зі ст.ст. 15, 124 ГПК України.

По суті предмету спору рішення мотивовано тим, що ДП “СУОР”, уклав договір від 22.05.2001 №138 з АТ “FRANSOV S.A.S.” про передачу в заставу судна БАТМ “Анатолій Ганькевич” без погодження Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України, з порушенням вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 “Про управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності”, п. 4 Указу Президента України №167/98 “Про заходи підвищення відповідальності по розрахунках з бюджетами і державними цільовими фундаціями” та статуту ДП “СУОР”.

Постановою від 20.04.2006 Севастопольський апеляційний господарський суд України (колегія суддів у складі: Щепанської О.А. –головуючого, Видашенко Т.С., Котлярової О.Л.) рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі припинив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою від 09.06.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою ЗАТ “Севастопольська рибодобувна компанія”, в якій заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі касатор доводить порушення норм процесуального законодавства щодо підвідомчості господарським судам справ за участю іноземних елементів, що на думку касатора суперечить обставинам у справі і законодавству.

Ухвалою від 14.06.2006 Вищого господарського суду України до касаційного провадження було приєднано касаційне подання прокурора м. Севастополя, в якому заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційне подання мотивоване неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції ст.ст. 15, 124 Господарського процесуального кодексу України та неврахуванням положень п. 7 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, відповідно до яких спори за участю іноземних підприємств, організацій підсудні господарським судам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, Генеральної прокуратури України, третьої особи та Міністерства аграрної політики України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Посилаючись на положення ст.ст. 2, 15, 124 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Севастополя порушив провадження у справі за позовом прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України до ДП “СУОР” та АТ “FRANSOV S.A.S.” за участю в якості третьої особи ЗАТ "Севастопольська рибодобувна компанія" про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди від 22.05.2001 №138.

Підвідомчість спорів господарським судам, визначену у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 08.02.96№ 02-5/62 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” слід розуміти, як визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ віднесених до їх компетенції.

Зокрема, компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій визначена у ст. 124 ГПК України.

Згідно з цією нормою господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими ст.ст. 12-17 цього Кодексу.

Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:

1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;

2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Суд першої інстанції, прийнявши позовну заяву до розгляду та порушивши провадження у справі, в якій відповідачем залучено іноземне підприємство, організацію, відповідно до ст.ст. 2, 61, 64 ГПК України зобов'язаний встановити обставини, визначені у ст.ст. 12-17, 124 ГПК України, щодо підвідомчості спору господарському суді, якщо у позовній заяві відсутні посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує підвідомчість спору господарським судам.

Прокурор та позивач при зверненні з позовною заявою, розгляді справи у суді першої інстанції не довели обставин, які є підставою для розгляду справи за участю іноземного підприємства, організації у господарському суді відповідно до ст. 124 ГПК України.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача у справі АТ “FRANSOV S.A.S.” щодо непідвідомчості спору господарському суду за відсутністю обставин, передбачених у ст. 124 ГПК України, і розглянув спір по суті, не дотримуючись вимог процесуального законодавства, що регулює підвідомчість спорів господарським судам.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Прокурор м. Севастополя, Державний департамент рибного господарства Міністерства аграрної політики України, ДП “СУОР” при розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій не довели, що АТ “FRANSOV S.A.S.” знаходиться на території України або має на території України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи або нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Викладені в касаційній скарзі та касаційному поданні доводи не спростовують обставин, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.

Посилання ж касаторів на п. 7 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” не може бути прийнято до уваги, оскільки компетенція господарських судів відповідно до ст.ст. 12, 16, 124 ГПК України не поширюється на спори за участю в якості відповідача іноземного елемента, а прийняте рішення господарського суду відносно іноземного елемента, що знаходиться за межами України не підлягає обов'язковому виконанню таким іноземним елементом, що породжує недотримання вимог ст. 45 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства визначено обов'язковість рішення суду. Тобто обов'язковість судових рішень є передумовою їх здійснимості, яка проявляється у примусовому  характері рішень, можливості їх примусового виконання, тому через відсутність можливості господарського суду поширити примусове виконання рішення щодо іноземного елементу, який знаходиться за межами території, без належно ратифікованої міжнародної угоди виникає підстава для визначення справи не підвідомчою господарським судам згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

На підставі викладеного судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і касаційного подання та скасування постанови апеляційної інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 у справі №20-2/062-173/пр-5/881-3/154 залишити без змін, а касаційну скаргу та касаційне подання без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький