Рішення

від 23.01.2014 по справі 355/2427/13-ц

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/2427/13-ц

Провадження № 2/355/54/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Литвиненко О.Л.

секретаря Лунгул Т.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

з участю представника відповідача Ящука Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелектротепломонтаж» про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелектротепломонтаж» про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 02.03.2012 року близько 20 години на 60 км+ 290 м автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та керуючи на великій швидкості автомобілем «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем «DAFFTCF 8543OS» державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом - паливоцистерною під керуванням ОСОБА_5. Далі за інерцією нетверезий водій виїхав на узбіччя зустрічної смуги, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «DAFXF 95 430» державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричепом «FruehaufCX 39». Вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч.2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, також зобов»язано виплатити позивачу 100 000 гривень моральної шкоди. Водій ОСОБА_4 та автомобіль «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1 в цей день перебували у відрядженні, перебували у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Спецелектротепломонтаж». Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу моральну шкоду в сумі 100 000 гривень, заподіяну його працівником під час виконання службових обов»язків.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений позов та пояснив суду, що 02.03.2012 року з вини водія ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода на автошляху на території Баришівського району. Вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч.2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, також стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 100 000 гривень моральної шкоди. Водій ОСОБА_4 на автомобілі «ГАЗ 2705», який належить відповідачу, в цей день перебував у відрядженні, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Спецелектротепломонтаж» згідно подорожнього листа. На його думку факт незаконного заволодіння вказаним автомобілем ОСОБА_4 не було встановлено. Заявлена сума моральної шкоди уже стягнута по вироку з ОСОБА_4, але з урахуванням того, що він відбуває покарання в місцях позбавлення волі і немає коштів для її виплату, просить цю суму стягнути з відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 заявлений позов не визнав та пояснив суду, що відповідач не оспорює ті обставини, що 02.03.2012 року близько 20 години на автошляху Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода і в ній загинув брат позивача і що винними діями ОСОБА_4 заподіяна моральна шкода в сумі 100 000 гривень. Але дана моральна шкода уже стягнута з винного водія ОСОБА_4 по вироку суду, який уже набрав законної сили. ОСОБА_4 самовільно заволодів автомобілем відповідача і в час скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах з відповідачем і використав транспортний засіб не при виконанні службових обв»язків. В задоволенні позову просить відмовити.

Суд заслухавши думку представників сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, вважає заявлений позов необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.03.2012 року близько 20 години на 60 км+ 290 м автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та керуючи на великій швидкості автомобілем «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку м. Харків в умовах темноти та недостатньої видимості, виїхав на зустрічну смугу та створив небезпеку автомобілю «DAFFTCF 8543OS» державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом - паливоцистерною під керуванням ОСОБА_5, який рухався по своїй смузі в зустрічному напрямку та допустив зіткнення з паливоцистерною. Далі за інерцією нетверезий водій виїхав на узбіччя зустрічної смуги, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «DAFXF 95 430» державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричепом «FruehaufCX 39» під керуванням ОСОБА_6. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ГАЗ 2705 ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер. Інший пасажир ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч.2 ст. 286 КК України та засуджений до позбавлення волі строком на три роки. По даному вироку стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 100 000 гривень моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року визнано доведеним, що 02.03.2012 року близько 20 години на автошляху Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода, водій ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та керуючи на великій швидкості автомобілем «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку м. Харків в умовах темноти та недостатньої видимості, виїхав на зустрічну смугу та скої дорожньо-транспортну пригоду з участю автомобілів «DAFFTCF 8543OS» державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом - паливоцистерною під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем «DAFXF 95 430» державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричепом «FruehaufCX 39» під керуванням ОСОБА_6. Згідно вироку Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч. 2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. Даний вирок набрав законної сили.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року визнано доведеним, що неправомірними діями ОСОБА_4 позивачу по даній справі ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, яку суд оцінив та стягнув на його користь в сумі 100 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердив, що саме на цю суму, а не іншу заподіяна позивачу моральна шкода і що ця сума уже по вироку суду стягнута на користь позивача, але позивач не подавав на виконання виконавчий лист в частині стягнення вказаної суми, так як засуджений ОСОБА_4 не має можливості її сплатити. Представник відповідача ОСОБА_2 не оспорив та не заперечив, що під час ДТП загинув брат позивача і що йому була заподіяна моральна шкода на вказану суму, яка по вироку була уже стягнута. Дані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. З ст.1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до положень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів автомобілів, тракторів, автокранів і т.п.), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства. У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов»язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 12.03.2012 року близько 20 години самовільно використав автомобіль «ГАЗ 2705-438», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, використав не при виконанні ним трудових обов»язків. Тому посилання позивача в заявленому позові на ту обставину, що водій ОСОБА_4 та автомобіль «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1 в день скоєння ДТП перебували у відрядженні, перебували у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Спецелектротепломонтаж» не є підставою для задоволення даного позову.

Обставини самовільного використання ОСОБА_4 автомобіля «ГАЗ 2705-438», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року.

Також згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12.03.2012 року встановлено, що нещасний випадок, що стався 12.03.2012 року о 19 годині 50 хвилин, не визнається таким, що пов»язаний з виробництвом.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 19.04.2013 року , яке набрало чинності також встановлено самовільне використання 12.03.2012 року ОСОБА_4 автомобіля «ГАЗ 2705-438», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.. Свідок ОСОБА_9 також підтвердив самовільне використання 12.03.2012 року ОСОБА_4 автомобіля «ГАЗ 2705-438».

Згідно ст. 88 ЦПК України Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Спецелектротепломонтаж» понесло витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000 гривень, що підтверджується договором на надання правової допомоги № 55 від 19.12.2013 року та платіжним ждорученням № 280 від 19.12.2013 року, які необхідно стягнути з позивача на користь відповідача.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

- показами свідка ОСОБА_10 про те, що 12.03.2012 року по приїзду в с. Сотняківка ОСОБА_4 без його дозволу чи дозволу інших посадових осіб товариства в неробочий час взяв автомобіль, на якому скоїв дорожньо-транспортну пригоду;

- вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.12.2012 року;

- рішенням Богуславського районного суду Київської області від 19.04.2013 року;

- актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12.03.2012 року в ТОВ «Спецелектротепломонтаж».

Оцінивши в сукупності наявні та зазначені докази, суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 61, 62, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. ст., 1167, 1172, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України«Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 року, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелектротепломонтаж» про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецелектротепломонтаж» (вулиця Грушевського, 22 в м. Богуслав Київської області рр 2600619019001 в Богуславська ф-я ПАТ «Банк «Київська Русь» МФО 319036, код ЄДРПОУ 35231722) суму понесених судових витрат в розмірі 2000 ( дві тисячі ) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського районного суду О. Л. Литвиненко