Рішення

від 30.01.2014 по справі 911/4351/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 911/4351/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадор Трейд», Київська обл., м. Вишневе про стягнення 73 197,19 грн., за участю представників:

позивача:Фурман Р.В., довіреність № 22 від 08.01.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 45 151,92 грн. основного боргу, 389,67 грн. 3% річних, 23 704,80 грн. пені, 3 950,80 грн. штрафу, а загалом 73 197,19 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № 52/04.12-Т від 26.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.12.2013 року.

09.12.2013 року через канцелярію суду позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 45 151,92 грн. основного боргу, 756,32 грн. 3% річних, 45 998,60 грн. пені, 3 950,80 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.01.2014 року.

У судовому засіданні 16.01.2014 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 30.01.2014 року.

29.01.2014 року через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення у справі, в яких просив стягнути з відповідача 45 151,92 грн. з урахуванням ст. 1212 ЦК України.

Через канцелярію суду 30.01.2014 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 45 151,92 грн. безпідставно отриманих коштів, 3 149,81 грн. пені, 3 950,80 грн. штрафу, 334,00 грн. 3% річних., а загалом 52 586,53 грн.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амадор Трейд» (постачальник) та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (покупець) укладено договір № 52/04.13-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, здійснити його монтаж відповідно до умов даного договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна даного договору становить 56 439,90 грн.

Згідно п.п. 4.1.1 договору покупець протягом 5 банківських днів, з моменту підписання даного договору, перераховує постачальнику передоплату в розмірі 80% від загальної ціни даного договору, що становить 45 151,92 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю, здійснити його монтаж протягом 60 календарних днів з моменту отримання передоплати відповідно до п. 4.1.1 даного договору.

Відповідно до п.п. 6.2.1 договору покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк 1 місяць.

На виконання умов даного договору позивачем було перераховано відповідачу 45 151,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 882 від 26.04.2013 року на суму 45 151,92 грн.

Проте, відповідач, всупереч п. 5.1 умов договору не поставив позивачу товар та не здійснив його монтаж.

18.10.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому просив повернути сплачені ним кошти в сумі 45 151,92 грн. та повідомив про розірвання договору в порядку п.п. 6.2.1 договору.

Таким чином, договір № 52/04.13-Т від 26.04.2013 року є розірваним з ініціативи позивача у відповідності з п.п. 6.2.1 договору.

Доказів поставки позивачу товару та здійснення його монтажу на суму 45 151,92 грн. чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано. Отже, відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

Враховуючи те, що станом на момент судового розгляду справи договір № 52/04.13-Т від 26.04.2013 р., на виконання якого були сплаченні грошові кошти у сумі 45 151,92 грн., є розірваним, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для сплати спірних грошових коштів, а відтак, вимога про стягнення 45 151,92 грн. безпідставно отриманих коштів, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі несвоєчасної або не в повному обсязі поставки, здійснення монтажу товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5 відсотка від загальної ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни позову.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з поставки та монтажу товару нараховано 3 149,81 грн. пені (у період до розірвання договору) та 3 950,80 грн. штрафу (станом на час дії договору) відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 3 149,81 грн. та штрафу в розмірі 3 950,80 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Предметом розгляду справи є також вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 334,00 грн.

Згідно вимог ч.3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 17.10.2013 року позивач надіслав відповідачу лист № 5/3577 від 17.10.2013 (отриманий відповідачем 25.10.2013), в якому просив повернути грошові кошти сплачені в якості попередньої оплати в семиденний строк.

Однак, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.

Таким чином, судом встановлено обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати з 02.11.2013 року, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.01.2012 року у справі № 6/5005/8506/2011.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 334,00 грн., нарахованих за період з 02.11.2013 року по 30.01.2014 року, є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2013 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 720,50 грн. та не більше 68 820,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог поданої до канцелярії суду 30.01.2014 року) про стягнення 52 586,53 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1 720,50 грн.

Проте, позивачем подані платіжні доручення № 2366 від 11.11.2013 року, №2551 від 05.12.2013 року, з яких вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1 917,15 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 196,65 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадор Трейд» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8Б, код 38466987) на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код 21616582) 45 151 (сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 92 коп. безпідставно отриманих коштів, 3 149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 81 коп. пені, 3 950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 80 коп. штрафу, 334 (триста тридцять чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Повернути Державному підприємству «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код 21616582) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 65 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2551 від 05.12.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 2551 від 05.12.2013 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/4351/13.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак