Ухвала

від 29.01.2014 по справі 6-47808св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

29 січня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М» Зачепилівського району Харківської області, третя особа - відділ Держземагенства у Зачепилівському районі Харківської області, реєстраційна служба Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М» на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 11 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року та касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що вони є власниками земельних ділянок, розташованих на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельні

ділянки. 17 травня 2007 року між ними та ТОВ «Комінтерн-М» укладено договори оренди землі строком на десять років. При укладенні цих договорів було порушено ряд істотних умов, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: не вказаний кадастровий номер земельної ділянки на території якої сільської ради знаходяться дані земельні ділянки; не зазначено порядок та періодичність перегляду орендної плати; не вказані конкретні умови збереження стану об'єкта оренди; не визначена сторона, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди у період прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди; не вказані існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; не вказані умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також відсутня дата підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 11 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,4043 га, кадастровий номер 6322283000:07:000:07:00:0288, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «Комінтерн-М» та який зареєстровано 13 вересня 2012. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,6770 га, який укладено 17 травня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Комінтерн-М» та який зареєстровано 3 березня 2008 року. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 9,1271 га, який укладено 17 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Комінтерн-М» та який зареєстровано 28 вересня 2007 року. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено, скасовано його в частині задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ТОВ «Комінтер-М» Зачепилівського району Харківської області, третя особа - відділ Держземагенства у Зачепилівському районі Харківської області, реєстраційна служба Зачепилівського РУЮ Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Комінтерн-М» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволення їх позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ «Комінтерн-М»

підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_5, ОСОБА_4 - відхиленню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4, 4043 га, кадастровий номер 6322283000:07:000:0288; ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,6770 га, кадастровий номер 6322283000:08:000:0046; ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 9,1271 га, кадастровий номер 6322283000:09:000:0111, які розташовані на території Новоможарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області.

17 травня 2007 року між позивачами, з кожним окремо, укладено договори оренди земельних ділянок із ТОВ «Комінтерн - М».

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких підстав, апеляційний суд, відмовляючи в частині позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ТОВ «Комінтер-М» Зачепилівського району Харківської області, третя особа - відділ Держземагенства у Зачепилівському районі Харківської області, реєстраційна служба Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області про визнання договорів їх земельних ділянок обґрунтовано виходив із того, що відсутність у договорах оренди земельних ділянок однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», (умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки) не є

безумовною підставою для визнання правочинів недійсними в розумінні норм матеріального права, які містяться в статтях 203, 215 ЦК України.

Ураховуючи викладене, судові рішення у вказаній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у цій частині немає.

Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку про недійсність договору оренди земельної ділянки, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ «Комінтерн-М» в силу ст. 15 Закону України «Про оренду землі» з підстав недосить чіткого викладення і неоднозначного тлумачення істотних умов, а саме, щодо передачі права оренди земельної ділянки у заставу та внесення вказаного права оренди до статутного фонду (капіталу) господарського товариства або іншого підприємства, що дає можливість вважати, що такі умови взагалі не включені до договору.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивача у зв'язку з відсутністю в договорі оренди зазначених умов, їх істотності, а також судом не з'ясовано в чому саме полягає порушення законних прав позивача. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині позову ОСОБА_3 до ТОВ «Комінтерн-М» Зачепилівського району Харківської області, третя особа - відділ Держземагенства у Зачепилівському районі Харківської області, реєстраційна служба Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 відхилити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року в частині позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М» Зачепилівського району Харківської області, третя особа - відділ Держземагенства у Зачепилівському районі Харківської області, реєстраційна служба Зачепилівського районного управління юстиції

Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник Судді:Б.І. Гулько А.О. Лесько М.Є. Червинська В.А. Черненко