Ухвала

від 28.01.2014 по справі 826/13877/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13877/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будград» до Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будград» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013 року № 0006242209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі - Державна податкова інспекція у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві - подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві з 18.04.2013 року по 24.04.2013 року проведено документальну позапланову невиїздну перевірку ТОВ «Будград» щодо дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ретро Бізнес» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 406/2.9/30724421 від 25.04.2013 року (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 282 352,34 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. в розмірі 78342,31 грн., за листопад 2012 р. в розмірі 46 680,93 грн., за грудень 2012 р. в розмірі 157 329,10 грн. та перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.3 ст. 198, п.193.1 ст. 193, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 , п.201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товару у підприємства - постачальника TOB «Ретро бізнес» та по операціях з продажу товару підприємству - покупцю TOB «Альтіс» у жовтні 2012 р. на суму 474 805,50 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 79 134,34 грн.

15.05.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0006242209, яким у зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 282 352 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70 588 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ретро Бізнес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгруд» укладено договір купівлі-продажу №17 (а.с. 39-44).

На підставі договору купівлі-продажу позивачу ТОВ «Будград» з ТОВ «Ретро Бізнес» поставлено борти гранітні пиляні, плити гранітні пиляні та термообробні на загальну суму 1694114,05 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 282352,34 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними (а.с. 45-56).

Позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 282352,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (148-153).

Згідно Акту перевірки підставою для висновку ДПІ у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 282352,34 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок отримання акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 14.03.2013 № 504/22.8-17/38354152 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ретро Бізнес» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Корнерс Груп» за жовтень-грудень 2012 року та ТОВ «Сан Ленд» за жовтень 2012 року, в якому зазначено, зокрема, про те, що ТОВ «Ретро Бізнес» мало взаємовідносини з суб'єктом господарювання, який має, на думку перевіряючих, ознаки фіктивності.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання за договором між ТОВ «Будград» та ТОВ «Ретро Бізнес» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, договором оренди нежитлових приміщень від 06.05.2011 № 24, який підтверджує наявність у позивача необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності; договором підряду від 12.10.2012 № ЗОД-19, звітами про витрати матеріалів у будівництві до нього, які підтверджують використання поставленого ТОВ «Ретро Бізнес» товару у господарській діяльності позивача; договором поставки від 16.07.2012 № 1607-12 з додатками до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Альтіс», видатковими накладними та довіреністю на отримання ТМЦ, які підтверджують реалізацію позивачем поставленого ТОВ «Ретро Бізнес» товару на користь ТОВ «Альтіс».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Ретро Бізнес» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірного Договору інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент підписання відповідних видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Ретро Бізнес» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Сума ПДВ у розмірі 282352,34 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ретро Бізнес». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Ретро Бізнес» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 282352,34 грн., віднесена ТОВ «Будград» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 1379.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування позивачем ТОВ «Будград» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Ретро Бізнес» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 № 0006242209 - безпідставним та неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41,160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.