Постанова

від 29.01.2014 по справі 809/168/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 809/168/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю:

представника позивача - Ковалюк Г.І.,

представника відповідача - Остап'юк О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до відповідача Приватного підприємства "ДВЛ" про стягнення заборгованості в сумі 4101,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємства «ДВЛ» (далі - відповаідач) про стягнення податкового боргу в сумі 4101,60 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. Всього відповідачем утворено 4101,60 гривень податкового боргу орендної плати за землю за січень - жовтень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, позов просила задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні. Просила суд в задоволенні позову відмовити. На запитання суду, пояснила, що жодних дій спрямованих на припинення договору оренди землі, повідомлення власника земельної ділянки чи контролюючого органу, після зміни власника нежитлового приміщення по вул. Старозамкова, 2, відповідач не вчиняв. Уточнюючих декларацій з орендної плати за земельну ділянку до ДПІ у м. Івано-Франківську не подавав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "ДВЛ" згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 27.11.2007 року зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та на даний час взятий на облік державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську як платник податків. Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 5-6).

Згідно поданої відповідачем податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2013 рік за №1300003278 від 13.02.2013 року він зобов'язаний сплатити до бюджету 4922 грн. орендної плати за землю за січень - грудень 2013 року (щомісячні нарахування - 410,16 гривень). Вказана декларація підписана головним бухгалтером відповідача (а.с. 7, 8).

Відповідно до договору оренди землі за №446 від 12.11.2010 року, земельна ділянка по вул. Старозамкова, 2, загальною площею 0,0071 га під забудовою, надана приватному підприємству «ДВЛ» у користування для обслуговування кафе «Пиріжкова хата», строк дії договору три роки, тобто до 12.11.2013 року (а.с.28, 29).

Вказана обставина, також підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з рішення Івано-Франківської міської ради за №257-LVII від 05.10.2010 року (а.с.30), а також не заперечувалась в судовому засіданні представником відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем частково не сплачено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, тому станом на 30.11.2013 року за ним рахується заборгованість по вказаному платежу на суму 4101,60 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать плата за землю.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно статті 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідно до статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1.)

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5.).

Як встановлено судом та зазначено вище, відповідач ПП «ДВЛ», був орендарем земельної ділянки, що знаходяться в м. Івано-Франківську по вул. Старозамковій, 2 на підставі договору оренди землі укладених з Івано-Франківською міською радою, та як встановлено в судовому засіданні, діяв до листопада 2013 року включно. Доказів припинення даного договору, визнання його недійсним, відповідачем суду не надано.

Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно пункту 287.3 статті 287 цього Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Судом встановлено, що відповідачем 13.02.2013 року було подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2013 рік, відповідно до якої орендна плата на 2013 рік згідно з договором оренди становить 4 922 грн. На час звернення позивача до суду із вказаним позовом частина несплаченої відповідачем заборгованості по орендній платі за земельні ділянки становить 4 101,60 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копією декларації, копією договору оренди землі, довідкою про стан заборгованості та іншими матеріалами справи.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська в розмірі 4 101,60 гривень, є податковим боргом відповідача, який ним самостійно визначений та не сплачений.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідачем доказів погашення заборгованості на час розгляду справи в суді, не представлено.

Заперечуючи проти заявленого адміністративного позову відповідач посилається на положення ст.7 Закону України «Про оренду землі». Вказує, що в порядку виконання судового рішення ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в особі Івано-Франківської філії за дорученням відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції здійснено продаж з прилюдних торгів нежитлового приміщення кафе площею 50,1 кв.м. по вул. Старозамкова, 2 у м. Івано-Франківську для обслуговування якого й надавалась земельна ділянка площею 0,0071 га згідно договору оренди. На думку відповідача, оскільки змінився власник вказаного приміщення, яке знаходиться на орендованій ПП «ДВЛ» земельній ділянці, то у відповідача протягом 2013 року, був відсутній обов'язок сплати орендної плати за земельну ділянку. Вказані обставини підтверджуються протоколом проведення прилюдних торгів від 04.01.2013 року, рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.10.2013 року (а.с. 21-27).

На думку суду, вказані обставини не відповідають фактичним обставинам справи, враховуючи наступне.

Так, вищевказаними нормами земельного законодавства України, встановлено підстави переходу права на оренду земельної ділянки, внаслідок зміни власника об'єкта будівництва, що знаходиться на орендованій земельній ділянці. Однак, на думку суду, перехід права на оренду земельної ділянки не є тотожним поняттю зміни орендаря земельної ділянки згідно чинних договорів оренди та не тягне за собою безумовний обов'язок сплати орендної плати за земельні ділянки в нового власника об'єкту будівництва без укладення нового договору оренди землі та його державної реєстрації. Більше того, таке право може реалізовуватись лише шляхом укладення договорів оренди між новим користувачем земельної ділянки та органом місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, є цивільно-правовим договором, протягом дії якого сторони повинні виконувати визначені ним обов'язки, в тому числі, й зі сплати орендної плати за земельні ділянки. Як зазначалось вище, договір оренди земельної ділянки укладений між приватним підприємством «ДВЛ» та Івано-Франківською міською радою був чинними, правомірність його не оспорюється, а зобов'язання зі сплати орендної плати за землю випливає саме з вказаного договору оренди, та на час розгляду справи орендарем не виконані.

Слід зазначити, що вказана правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.03.2013 року по справі за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу (а.с.34-40).

Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до приватного підприємства «ДВЛ» про стягнення податкового боргу в розмірі 4101,60 гривень підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Приватного підприємства "ДВЛ" (код ЄДРПОУ 35517022) в дохід місцевого бюджету м. Івано-Франківська кошти на погашення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 4101 (чотири тисячі сто одну) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 03.02.2014 року.