Рішення

від 30.01.2014 по справі 905/8457/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.2014 Справа № 905/8457/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта», м.Волноваха (ідентифікаційний код 31887531)

до відповідача-1 Командитного товариства «Агропром-постач», м.Волноваха (ідентифікаційний код 00902004)

відповідача-2 Фермерського господарства «Ісіда», с.Абрикосівка, АР Крим (ідентифікаційний код 25153319)

про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 в солідарному порядку заборгованості за виконані роботи в сумі 200,00грн., стягнення з відповідача-2 заборгованості за виконані роботи в сумі 188260,00грн., пені в сумі 5705,43грн., штрафу в сумі 37692,00грн., річних у розмірі 21943,97грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: Ломброзо В.О. за довіреністю від 03.01.2014р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Афродіта», м.Волноваха звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1, Командитного товариства «Агропром-постач», м.Волноваха відповідача-2, Фермерського господарства «Ісіда», с.Абрикосівка, АР Крим про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 в солідарному порядку заборгованості за виконані роботи в сумі 200,00грн., стягнення з відповідача-2 заборгованості за виконані роботи в сумі 188260,00грн., пені в сумі 5705,43грн., штрафу в сумі 37692,00грн., річних у розмірі 21943,97грн.

Ухвалою від 04.12.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/8457/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором на збирання врожаю сільськогосподарських культур від 06.05.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 188460,00грн., з яких 100,00грн. позивач просить стягнути з відповідача-1 на підставі договору поруки від 01.11.2013р., та виникли підстави для нарахування пені в сумі 5705,43грн., штрафу в сумі 37692,00грн., річних у розмірі 21943,97грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на збирання врожаю сільськогосподарських культур від 06.05.2013р., акту приймання-здачі виконаних робіт від 04.07.2013р., договору поруки від 01.11.2013р., вимоги від 20.11.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 543, 549, 553, 554, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, за яким зазначено, що відповідач-1 не має відповідати за позовом. Також зазначив, що в результаті засухи в квітні-травні 2013 року на площах фермерського господарства «Ісіда» пошкоджені посіви озимої пшениці на площі 590,88га на 90%,озимого ячменю на площі 208,47га на 85%, ярового ячменю на площі 167,47га на 80%. Крім того, відповідач-2 просив суд матеріали справи надіслати за підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим. На підтвердження своїх доводів відповідач-2 надав для долучення до матеріалів справи копію висновку Торгівельно-промислової палати України про форс-мажорні обставини №1695 від 31.07.2013р.

23.12.2013. та 26.12.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що акт приймання-здачі виконаних робіт по збиранню врожаю від 04.07.2013р. належить до договору, оскільки протягом року між ТОВ «Афродіта» та ФГ «Ісіда» не укладалося інших угод, договорів тощо крім договору на прибирання врожаю сільськогосподарських культур від 06.05.2013.

26.12.2013р. позивачем надано заперечення на відзив відповідача-2, за якими зазначено, що форс-мажорні обставини відбулися до початку виконання сторонами дій за договором від 06.05.2013р. та не мають ніякого відношення до господарського спору. Також зазначив, що відповіда-2, як цього потребує законодавство, не тільки не повідомив терміново про настання в нього форс-мажорних обставин до початку робіт зі збирання сільгоспкультур, а й не повідомив про це ні на момент підписання акту приймання-передавання виконаних робіт (не зазначив про ці обставини в акті), ні після отримання висновку 31.07.2013р., ні після звернення ТОВ «Афродіта» до нього із приводу розрахунку за виконані роботи. Крім того, зазначив, що пошкоджена була лише невелика частина посівів відповідача-2, а ТОВ «Афродіта» проводило роботи зі збирання не на пошкоджених площах, а на цілком нормальних.

Відповідач-1, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

30.01.2014р. відповідачем-2 надано заяву, за якою останній визнав суму боргу у розмірі 188460,00грн. в повному обсязі, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 83 ГПК України та відстрочити виконання рішення господарського суду.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

06.05.2013р. між ТОВ «Афродіта» (підрядник) та ФГ «Ісіда» (замовник) укладено договір на збирання врожаю сільськогосподарських культур від 06.05.2013р. (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується своїми силами та технікою - комбайн фірми Джон Дир. (далі - техніка), виконати нижченаведені роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених в договорі: пшениця озима 500га, ячмінь озимий 500га, 280грн./га з ПДВ, загальна вартість з ПДВ 280000,00грн. (п.1.1. Договору).

За п.10.1. Договору договір вступає в силу з моменту його підписання та припиняє свою дію після виконання зобов'язань обома сторонами.

Відповідно до п.1.2. Договору здача-прийомка виконаних робіт здійснюється сторонами поетапно - по відношенню до кожного обробленого підрядником поля (далі етапи робіт), яка оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт. Акти здачі-приймання виконаної роботи є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1. Договору загальна вартість робіт за договором визначається по факту їх загального виконання, на підставі актів здачі-прийомки етапів робіт.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата по договору здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника до 01.09.2013р.

Так, 04.07.2013р. сторонами складено акт приймання-здачі виконаних робіт зі збирання зернового врожаю на суму 188460,00грн., який підписаний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Відтак, враховуючи умови Договору, кінцевий термін оплати виконаних робіт за Договором становить 31.08.2013р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у зазначений термін замовник не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого з 01.09.2013р. у замовника перед підрядником виникла заборгованість у розмірі 188460,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем-2 суду не представлено.

Як вище зазначалось, відповідачем-2 надано заяву, за якою зазначено, що останній визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 188460,00грн.

За приписами частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У відповідності до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

01.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта» (кредитор) та Командитним товариством «Агропром-постач» (поручитель) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого кредитор має боржника - Фермерське господарство «Ісіда» (боржник), який станом на день укладання цього договору має перед кредитором грошове зобов'язання в сумі 188460,00грн. по оплаті вартості робіт зі збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були виконані кредитором для боржника на підставі укладеного між ними договору на збирання врожаю сільськогосподарських культур від 06.05.2013р. Факт виконання кредитором для боржника робіт зі збирання врожаю сільськогосподарських культур, а також їх вартість підтверджується актом приймання-передачі робіт по збиранню зернових врожаю 2013 року від 04.07.2013р., який підписано між кредитором та боржником. Відповідно до пункту 3.3. укладеного між кредитором та боржником договору на збирання врожаю сільськогосподарських культур від 06.05.2013р. вартість робіт повинна була бути оплачена боржником кредитору до 01.09.2013р. (п.1 Договору поруки).

За п.2 Договору поруки за цим договором поруки поручитель поручається перед кредитором за часткове виконання боржником грошового зобов'язання в сумі 200,00грн. Тобто порукою за цим договором забезпечується виконання грошового зобов'язання боржника перед кредитором частково в сумі 200,00грн. Виконання грошового зобов'язання боржником перед кредитором в сумі, що перевищує 200,00грн., а також будь-яких інших грошових зобов'язань боржника перед кредитором (сплата пені, інфляційних, річних, тощо) порукою за цим договором не забезпечується.

Пунктом 3 Договору поруки визначено, що в частині грошового зобов'язання боржника перед кредитором, забезпеченого порукою за цим договором (тобто в сумі 200,00грн.) боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.4 Договору поруки порука за цим договором набирає чинності з 20 листопада 2013 року. А саме у разі, якщо боржник до 20 листопада 2013 року повністю не виконає перед кредитором грошове зобов'язання, кредитор буде мати право пред'являти до поручителя відповідну вимогу про сплату за боржника грошових коштів в сумі 200,00грн. у якості виконання на вказану суму частини грошового зобов'язання боржника перед кредитором.

За ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як судом встановлено вище, Фермерським господарство «Ісіда» порушено зобов'язання за Договором в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

20.11.2013р. Командитним товариством «Агропром-постач» отримано вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта» про сплату грошових коштів в сумі 200,00грн. у якості виконання частини грошового зобов'язання боржника перед кредитором, про що свідчить відповідний напис на вказаній вимозі, копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, поручителем не виконано зобов'язання за договором поруки від 01.11.2013р., не сплачено кредитору 200,00грн.

Доказів сплати вищевказаної суми позивачу відповідачем-1 суду не представлено.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача-2 у розмірі 188460,00грн. є доведеними, визнаними відповідачем-2, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 в солідарному порядку заборгованості за виконані роботи в сумі 200,00грн., стягнення з відповідача-2 заборгованості за виконані роботи в сумі 188260,00грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача-2 штраф у розмірі 37692,00грн., пеню в сумі 5705,43грн., річні у розмірі 21943,97грн., нарахованих за період з 02.09.2013р. по 25.11.2013р. на суму 188460,00грн. на підставі п.6.3. Договору.

За п.6.3. Договору у випадку прострочки замовником строків проведення розрахунків, передбачених даним договором, останній виплачує підряднику пеню за весь період прострочки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення, єдиноразовий штраф у розмірі 20% від неоплаченої суми, а також сплатити підряднику 50% річних від простроченої до оплати суми за весь час прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення пені 3 (три ) роки.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем вказаний розрахунок здійснено вірно, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 5705,43грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 37692,00грн. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одним із видів юридичної відповідальності є цивільно-правова відповідальність, котра передбачена главою 51 Цивільного кодексу України .

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України одним із способів цивільно-правової відповідальності є неустойка.

У відповідності із ст. 549 того ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умови Договору фактично передбачають подвійну відповідальність за одне і теж порушення.

В зв`язку з тим, що зазначені вище умови Договору в частині нарахування штрафу суперечать вимогам Конституції України , вони не підлягають до застосування. Відповідно - не можуть одночасно нараховуватися та стягуватися пеня і штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 37692,00грн суперечать вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частині 3 статті 509 Цивільного кодексу України , відповідно - не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення річних у розмірі 21943,97грн., нарахованих за період з 02.09.2013р. по 25.11.2013р. на суму 188460,00грн. на підставі п.6.3. Договору, господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом з'ясовано, що умовами п.6.3. Договору встановлений обов'язок замовника сплатити 50% річних у випадку прострочки останнім строків проведення розрахунків, передбачених даним договором, то в даному випадку діє договірне застереження.

Перевіривши розрахунок річних, судом встановлено, що позивачем вказаний розрахунок здійснено вірно, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення суми річних у розмірі 21943,97грн. підлягають задоволенню.

30.01.2014р. відповідачем-2 надано заяву, за якою останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій у відповідності з положеннями ст. 83 ГПК України у зв'язку з тим, що станом на сьогодні існують наслідки форс-мажорних обставин, встановлених висновком торговельно-промислової палати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

В обґрунтування вказаної заяви відповіда-2 посилається на висновок про форс-мажорні обставини №1695/05-4 від 31.07.2013р. Торгівельно-промислової палати України, за змістом якого зазначено, що в результаті ґрунтової посухи в квітні-травні 2013 року на площах фермерського господарства «Ісіда» пошкоджені посіви озимої пшениці на площах 590,88га. На 90%, озимого ячменю на площах 208,47га на 85%, ярового ячменю на площах 167,47га на 80%, що підтверджується актом від 28.05.2013р., затвердженим управлінням агропромислового розвитку Сакського району АР Крим. Також зазначено, що у відповідності з протоколом засідання комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 07.06.2013р. №8 вищезазначені погодні умови визнані надзвичайними у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. №368 та фермерське господарство «Ісіда» визнано потерпілим від надзвичайної ситуації, яка визнана форс-мажорними обставинами.

Проте, доказів на підтвердження усунення винною стороною порушення та його наслідків відповідачем-2 суду не представлено. Також відповідач-2 суду не надав доказів, які б свідчили на наявність негативних наслідків впливу надзвичайних обставин на майновий стан підприємства відповідача-2.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, у зв'язку із чим заява відповідача-2 про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не підлягає задоволенню.

Крім того, за вищевказаною заявою відповідач-2 просить суд надати можливість відстрочити виконання рішення суду.

Згідно вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Враховуючи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача-2 у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави, а також не надання заявником належних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/8457/13 або роблять його безумовно неможливим в розумінні ст.121 ГПК України, не надання доказів в обґрунтування необхідності та доцільності надання відстрочення виконання рішення суду, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача-2 про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625, 649, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта», м.Волноваха звернувся до відповідача-1, Командитного товариства «Агропром-постач», м.Волноваха відповідача-2, Фермерського господарства «Ісіда», с.Абрикосівка, АР Крим про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 в солідарному порядку заборгованості за виконані роботи в сумі 200,00грн., стягнення з відповідача-2 заборгованості за виконані роботи в сумі 188260,00грн., пені в сумі 5705,43грн., штрафу в сумі 37692,00грн., річних у розмірі 21943,97грн. задовольнити частково.

Стягнути з Командитного товариства «Агропром-постач» (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, буд.11-А, ідентифікаційний код) та Фермерського господарства «Ісіда» (96553, Автономна Республіка Крим, Сакський район, село Абрикосівка, ідентифікаційний код 25153319) в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта» (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Менделєєва, 1, ідентифікаційний код 31887531) заборгованість у розмірі 200,00грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Ісіда» (96553, Автономна Республіка Крим, Сакський район, село Абрикосівка, ідентифікаційний код 25153319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта» (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Менделєєва, 1, ідентифікаційний код 31887531) заборгованість у розмірі 188260,00грн., пеню у розмірі 5705,43грн., річні у розмірі 21943,97грн., судовий збір у розмірі 4320,19грн.

Стягнути з Командитного товариства «Агропром-постач» (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, буд.11-А, ідентифікаційний код) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта» (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Менделєєва, 1, ідентифікаційний код 31887531) судовий збір у розмірі 2,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 30.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2014р.

Суддя Ю.В. Сич