Рішення

від 29.01.2014 по справі 910/23882/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23882/13 29.01.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

до Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Милославський"

про стягнення 6 656,59 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Колісниченко А.О. по довіреності № 49-129 від 14.01.2014р.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва до Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Милославський" про стягнення за надані послуги по обслуговуванню будинку № 23 по вул. Милославській у м. Києві в розмірі 6 656,59 грн., відповідно до договору № 1610 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/23882/13, призначено справу до розгляду на 13.01.20134р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 29.01.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 29.01.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (надалі балансоутримувач) та Органом самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Милославський" (надалі орендар) було укладено договір про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати на землю балансоутримувачу № 1610.

Відповідно до умов договору, Балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовід ведення) нежитлового приміщення (надалі - Будівлі), що знаходиться за адресою: пр. Маяковського,93с, загальною площею 1600,40 кв. м, а Орендар сплачує балансоутримувачу суму коштів на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Крім пропорційно займаної площі, Договір може передбачати й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих комунальних послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі.

Орендар користується приміщенням, загальною площею 40,00 кв. м, в т.ч. 2 поверх - 33,40 кв. м., МЗК - 6,60 кв.м. (надалі - орендоване Приміщення).

Орендоване Приміщення використовується для цілей розміщення: бюджетної установи.

Термін дії договору сторони визначили строком на один рік, що діє з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. включно (п. 5.1. договору).

Умовами договору передбачено, що балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючим тарифом (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.3. договору, орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги.

При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з п. 2.2.4. договору, орендар зобов'язується не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити на рахунок балансоутримувача будівлі плату за землю.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано додаток до договору № 1610 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу, відповідно до якого.

Нарахування плати за теплову енергію проводиться щомісячно згідно табуляграм АК «Київенерго» та з урахуванням займаної опалювальної площі та площі загального користування, по тарифах КМДА (п. 2.1).

Розрахунок вартості водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно згідно розрахунків водопостачальної організації по тарифах, встановлених КМДА.

Розрахунок вартості за електроенергію проводиться щомісячно згідно з фактично спожитої електроенергії по тарифах, встановлених КМДА.

Пунктом шостим даного додатку встановлено розрахунок відшкодувань плати за землю:

10,00 кв.м. х 3,35015= 134,01 х 1,13 х 10,2842 х 2,5 :12 = 324,44

S.ор. х Ко. = S зем.х х Л.к. х Гр. ОЦ х Кф : 12 місяців (Без ПДВ), де:

S ор. - орендна площа;

Ко. - коефіцієнт розподілу земельної ділянки пропорційно до нежитлового приміщення;

S зем. - площа земельної ділянки;

Л.к. - локальний коефіцієнт;

Гр. Оц. - грошова оцінка;

Кф - коефіцієнт функціонального використання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 1610 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 6 382,60 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач своїм листом № 27/09/13 від 27.09.2013р., наявність заборгованості за договором № 1610 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю - визнає. При цьому просить врахувати, що Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Милославський" є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, після їх одержання вони будуть скеровані на рахунок Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва .

Проте, як зазначає позивач на даний час заборгованість Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Милославський" за договором № 1610 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю не погасив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати за надані послуги в період дії договору, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 6 382,60 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню в сумі 6 382,60 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 207,69 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Пунктом 2.2.3 Договору сторонами передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 2.2.3. договору та з урахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на викладене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 207.69 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 63,26 грн. - 3% річних та 3,04 грн. - інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в сумі 63,26 грн. та інфляційних в сумі 3,04 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Милославський» (02232, м. Київ, просп.. Маяковського, 93-Е, код ЄДРПОУ 26477136) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) 6 382 (шість тисяч триста вісімдесят дві) грн.. 60 коп. - основного боргу, 207 (двісті сім) грн. 69 коп. - пені, 63 (шістдесят три) грн.. 26 коп. - 3% річних, 3 (три) грн.. 04 коп. - інфляційних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.