Рішення

від 03.02.2014 по справі 910/24002/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24002/13 03.02.14 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Капитал"

про стягнення 12200,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2(дов. від 26.11.2014)

Від відповідача: Невара О.О. (дов. від 02.12.2013)

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 300 про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.08.2013 у розмірі 12200,00 грн., в т.ч. 10000,00 грн. основного боргу, 2200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2013 порушено провадження у справі №910/24002/13 та призначено до розгляду на 20.01.2014.

20.01.2014 через відділ діловодства суду від представника позивача разом з супровідним листом надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2014 не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 03.02.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2014 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у поданому відзиві проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Капитал" (надалі - Відповідач) було укладено факсову копію Договору № 300 про транспортно-експедиційних послуг (надалі - Договір, копія в матеріалах справи).

У відповідності до умов Договору, Позивач виступає перевізником, а Відповідач - Експедитором. Згідно з п. 1.1. Договору, предметом договору є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, організації та здійсненні перевезень автомобільним транспортом по міським, приміським, міжміським та міжнародним маршрутам вантажів, які надаються для перевезення транспортом перевізника. В заявках (додатках до договору, які є його невід'ємною частиною) перед кожним конкретним перевезенням чи групою перевезень обумовлюються:відомості про ванатажовіправника та вантажоодержувача; найменування, кількість, вага та обсяг вантажу; адреси місць завантаження і розвантаження з зазначенням конкретних осіб та їх телефонів; дати і часу завантаження/розвантаження (терміни доставки); місця проведення митного оформлення при завантаження і розвантаженні вантажу; вид транспортного засобу; вартість послуг, умови оплати, особливі умови надання послуг (п. 2.1. Договору). Допускається отримання заявки засобами факсимільного чи електронного зв'язку. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Факс-, скан- копія заявки і договору має юридичну силу оригіналу (п. 2.2. Договору). При зазначенні в заявці умов інакше, ніж вони викладені в договорі, застосовуються умови заявки (п. 2.3. Договору).

15 серпня 2013 року Відповідач звернувся до Позивача із Заявкою б/№ (надалі - Заявка б/№, копія в матеріалах справи), якою вони зокрема погодили дату надання транспортного засобу під завантаження, тип автомобіля, маршрут перевезення, вартість перевезення, умови оплати, нормативний простій та розмір відповідальності за понаднормативний простій.

Згідно умов Заявки та ТТН Серія 01АА в„– 653413 автомобіль марки д.н. НОМЕР_3 був завантажений в Запоріжжі та в подальшому вантаж був доставлений в Тернопіль (копія ТТН в матеріалах справи).

29 серпня 2013 року Відповідач звернувся до Позивача із Заявкою б/№ (надалі - Заявка б/№, копія в матеріалах справи), якою вони зокрема погодили дату надання транспортного засобу під завантаження, тип автомобіля, маршрут перевезення, вартість перевезення, умови оплати, нормативний простій та розмір відповідальності за понаднормативний простій.

Згідно умов Заявки та ТТН Серія 01АА № 653434 автомобіль марки д.н. НОМЕР_3 був завантажений в Запоріжжі та в подальшому вантаж був доставлений в Тернопіль (копія ТТН в матеріалах справи).

Отже, Позивач виконав свої зобов'язання перед Відповідачем в повній мірі та належним чином, на умовах зазначених в Заявках. З дня розвантаження автомобіля, тобто закінчення надання транспортних послуг та на день подання позовної заяви жодних претензій по даному перевезенню до Позивача не надходило.

Згідно Заявок вартість даних послуг складає 10000,00 грн. та сплачуються протягом 1-4 днів після отримання оригіналів документів.

Після завершення надання транспортних послуг, Позивач відправив на адресу Відповідача пакет документів для здійснення оплати за надані послуги. А саме, наступні оригінали документів: два примірники акту № 181 прийому-передачі виконаних робіт від 16.08.2013р., рахунок № 181 від 16.08.2013р., ТТН Серія 01АА в„– 653413 від 15.08.2013р., податкову накладну, два примірники Договору № 300 від 15.08.2013р., два примірники заявки б/№ від 15.08.2013р., два примірники акту № 192 прийому-передачі виконаних робіт від 02.09.2013р., рахунок № 192 від 02.09.2013р., ТТН Серія 01АА № 653434 від 30.08.2013р., податкову накладну та копії реєстраційних документів позивача. Дані документи були отримані Відповідачем 10.09.2013р. (копії документів та поштового повідомлення в матеріалах справи).

На підставі вищенаведеного та відповідно до Заявок Відповідач був зобов'язаний в повному обсязі здійснити оплату послуг наданих Позивачем згідно ТТН не пізніше 14.09.2013р. (протягом 1-4 днів після отримання оригіналів документів).

У зв'язку з відсутністю оплати за надані послуги, позивач направив відповідачу претензію від 19.11.2013, яку останній отримав 22.11.2013р. (копія претензії та рекомендованого повідомлення про вручення в матеріалах справи). Однак, станом на день звернення із позовом до суду відповідач заборгованість за отримані послуги не оплатив, відповідь на претензію не надіслав.

Окрім того, Відповідач не повернув оригінали підписаних зі своєї сторони: Актів № 181 прийому-передачі виконаних робіт від 16.08.2013р., № 192 від 02.09.2013р., Договору № 300 від 15.08.2013р., заявок б/№ від 15.08.2013р., 29.08.2013р.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, за приписами частини 1 статті 11 якої експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 12 цього Закону передбачені обов'язки клієнта та встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх Зв'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів і державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України) Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема транспортного експедирування, які регламентуються главою 65 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, в'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобв'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових слуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 10000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 10000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2200,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 2200,00 грн., позивач надав Договір про надання правової допомоги № 101 від 26.11.2013, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Юридична фірма «Фактотум», копію платіжного доручення №534 від 28.11.2013 на суму 1000,00 грн., копію платіжного доручення №12 від 16.01.2014 на суму 600,00 грн., копію виписок з банківського рахунку позивача за 16.01.2014 та за 29.01.2014 на суму 600,00 грн. за надання правової допомоги, що не відповідає вищевказаним вимогам та не підтверджує понесення позивачем витрат на оплату послуг саме адвоката, а свідчить про оплату юридичних послуг по договору № 101 від 26.11.2013р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Капитал" (03067, м. Київ, пров. Західний, 3-Д, к. 307, код ЄДРПОУ 37522762), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.2014

Суддя Грєхова О.А.