Рішення

від 04.02.2014 по справі 927/38/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

04 лютого 2014 року Справа № 927/38/14

Позивач: Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" , вул. Автозаводська 78А, м. Київ, 04114

Відповідач: Приватне підприємство "Виробничо-Торгова Фірма "Міг і Д" ,

вул. Тельмана,14/4, м. Чернігів, 14038

про стягнення 36 733,74 грн.

Суддя В.В. Моцьор

Представники сторін:

позивача: Гапон В.П.- завідувач відділу з управління майном (довіреність №2251 від 29 жовтня 2013 року),

відповідача: не з'явився.

Державним підприємством "Український державний геологорозвідувальний інститут" подано позов до Приватного підприємства "Виробничо-Торгова Фірма "Міг і Д" про стягнення 36 733,74 грн., в тому числі 32 228,93 грн. основного боргу, 2 040,88 грн. пені, 2 007,20 грн. штрафу та 456,73 грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач представника у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надсилав. Ухвали суду про порушення провадження у справі від 10 січня 2014 року та про відкладення розгляду справи від 23 січня 2014 року, направлені на адресу відповідача, повернуті відділенням зв'язку з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04 лютого 2014 року місцезнаходження відповідача не змінювалось.

На підставі вищезазначеного та згідно ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні 04 лютого 2014 року судом оглянуто оригінали акту приймання-передавання від 20 жовтня 2009 року, угоди від 29 вересня 2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

20 жовтня 2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна по Чернігівській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Виробничо-Торгова Фірма "МІГ І Д" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 241-09 (надалі договір №241-09) (а.с. 25-27 том 1).

Відповідно до акту приймання-передавання від 20 жовтня 2009 року майно передано та прийнято орендарем (а.с. 4 том 2).

Відповідно до п.1.1 договору №241-09 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування без права передачі в суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину дворового майданчика площею 120,00 кв.м. та пересувний будинок площею 30,00 кв.м., що знаходяться на балансі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (далі балансоутримувач, позивач) і розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 05 червня 2009 року і становить за незалежною оцінкою 27896,00грн.

Відповідно до вимог п.5.11 договору №241-09 орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та договір на компенсацію податку на землю.

На виконання вимог п.5.11 договору №241-09, 20 жовтня 2009 року між Чернігівським відділенням Українського державного геологорозвідувального інституту (балансоутримувач) та Приватним підприємством "Виробничо-Торгова Фірма "МІГ І Д" (орендар) було укладено договір №6/55 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір №6/55) (а.с. 28-29 том 1).

Відповідно до умов п.1.1 договору №6/55 балансоутримувач забезпечує утримання, експлуатацію та ремонт дворового майданчика та пересувного будинку, що розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт згідно Додатку №1 пропорційно до займаної площі орендарем.

Цей договір є чинним за умови дії договору оренди від 20 жовтня 2009 року №241-09 (п.5.1). Чинність договору припиняється внаслідок припинення або розірвання договору оренди від 20 жовтня 2009 року №241-09; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.5.5).

Договір №241-09 укладено строком на один рік, що діє з 20 жовтня 2009 року до 19 жовтня 2010 року включно (п.10.1). Після закінчення терміну дії договору, питання продовження договору на новий термін вирішується у відповідності до вимог чинного законодавства, діючого на момент закінчення договору, за умови належного виконання орендарем умов договору при обов'язковій наявності письмової згоди балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п.10.4).

Угодою від 29 вересня 2010 року між орендарем і орендодавцем договір №241-09 було продовжено до 17 жовтня 2012 року включно (оригінал угоди судом оглянуто в судовому засіданні).

Стаття 284 Господарського Кодексу України передбачає, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України передбачає, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Будь які письмові заяви сторін договору №241-09 про його припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця у період з 18 жовтня 2012 року по 17 листопада 2012 року відсутні. Таким чином, дія договорів №241-09 та № 6/55 за законом продовжена до 17 жовтня 2013 року на такий самий строк і на тих самих умовах.

14 березня 2013 року у зв'язку з переукладанням договору оренди №241-09 у відповідності до п.10.9 та 10.10 цього договору орендар повернув майно балансоутримувачу згідно акту прийому-передачі (а.с. 34 том 1).

15 березня 2013 року між регіональним відділенням Фонду державного майна по Чернігівській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Виробничо-Торгова Фірма "МІГ І Д" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №36-13 (надалі договір №36-13) (а.с. 30-32 том 1).

Відповідно до п.1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування без права передачі в суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину дворового майданчика площею 85,00 кв.м. та пересувний будиночок площею 30,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 12, що знаходиться на балансі Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (далі балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31 грудня 2012 року і становить за незалежною оцінкою 25758,74грн.. в тому числі частина дворового майданчика - 21158,74грн., пересувний будиночок - 4600,00грн.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15 березня 2013 року до 14 лютого 2016 року включно (п.10.1).

Відповідно до акту приймання-передачі від 15 березня 2013 року майно передано та прийнято орендарем (а.с. 35 том 1).

Відповідно до вимог п.5.11 договору №36-13 орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

В порушення пункту 5.11 договору №36-13 орендар не уклав з балансоутримувачем орендованого майна договір по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Проте, як зазначено вище, договір №6/55 є чинним, пунктом 5.4 даного договору передбачено, що реорганізація балансоутримувача чи орендаря, або перехід права власності на об'єкт оренди чи майно до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і зберігає свою чинність для нового власника об'єкту оренди та майна (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством.

Таким чином, зобов'язання орендаря щодо відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг у відповідності до п.5.11 договору №36-13 регулюються договором №6/55.

15 жовтня 2013 року відповідно до угоди про розірвання договору оренди від 15 березня 2013 року №36-13 даний договір оренди розірвано за згодою сторін (а.с. 5 т.2).

Згідно акту прийому-передачі майна від 15 жовтня 2013 року орендоване майно повернуто балансоутримувачу (а.с.4 т.2).

Згідно ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Тобто, зобов'язання сторін по договорам оренди №241-09 та №36-13, по договору №6/55 є припиненими з 15 жовтня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по сплаті частки орендної плати балансоутримувачу: за договором №241-09 в сумі 310,15грн. за період березень, квітень 2013 року; за договором №36-13 в сумі 1090,97грн. за період квітень-жовтень 2013 року та заборгованість по відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за договором №6/55 в сумі 30827,81грн. за період березень-жовтень 2013 року.

Розмір орендної плати та порядок її нарахування передбачений розділом 3 договорів №241-09 та №36-13.

Зокрема, згідно п.3.6 договорів №241-09 та №36-13 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.11 договорів №241-09 та №36-13 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 2.1 договору №6/55 визначено, що балансоутримувач майна зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням майна та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендарю. Перелік робіт та послуг встановлюється Додатком № 1, а порядок та умови їх оплати - цим договором. Розмір плати за обслуговування і ремонт майна залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за утримання та ремонт майна, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Надання орендарю комунальних послуг буде проводитися за діючими розцінками та тарифами.

Відшкодовування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг, на утримання займаних приміщень закріплені у Постанові КМУ "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" №786 від 04.10.1995.

Згідно п. З Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (далі Методика) до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги. які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.

Згідно п. 11 Методики витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Дворовий майданчик та пересувний будинок, які є предметом оренди, не обладнані окремими лічильниками обліку розміру спожитих послуг споживачами.

Отже, витрати балансоутримувача на утримання майна зданого в оренду та плата за послуги розподіляються між орендарями (кінцевими споживачами цих послуг) за формулою: загальна сума витрат та сплачених послуг розподіляється пропорційно розміру займаної орендарем площі до загального розміру площі, що орендується орендарями, з додаванням до неї площі, що використовується споживачами (персоналом, працівниками) балансоутримувача.

Враховуючи те, що загальні фактичні витрати балансоутримувача з утримання майна та плата за комунальні послуги та енергопостачання змінюються щомісячно, балансоутримувач щомісячно розраховує витрати та плату по окремим послугам, що припадають на один квадратний метр займаної (орендованої) споживачами цих послуг площі.

Відповідно до п. 2.2.3 договору №6/55 орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем, на рахунок балансоутримувача вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги, згідно рахунку, акту виконаних робіт (розрахунок згідно калькуляції Додатку №1), та за оренду об'єкту оренди (30% орендної плати) згідно договору оренди №241-09 та рахунку балансоутримувача.

Згідно п.2.2.4 договору №6/55 закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити балансоутримувачу заборгованість за надані послуги, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи і санкції. Орендар сплачує плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

На виконання умов договорів №241-09, №36-13, №6/55 позивачем (балансоутримувачем) виставлялись відповідачу (орендарю) для оплати помісячні рахунки по орендній платі, за електроенергію, акти-рахунки, рахунки-фактури за комунальні та інші послуги, акти виконаних робіт за 2013 рік (а.с. 64-134, 183-228).

Дані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать копії реєстрів згрупованих цінних поштових відправлень, копії описів вкладення та копії листів (а.с. 229-243).

Проте, відповідач своїх зобов'язань по сплаті частки орендної плати (30%) та відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та сплаті за спожиті послуги за зазначеними договорами належним чином не виконав.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить:

- по сплаті частки орендної плати балансоутримувачу: за договором №241-09 в сумі 310,15грн. за період березень, квітень 2013 року; за договором №36-13 в сумі 1090,97грн. за період квітень-жовтень 2013 року;

- заборгованість по відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за договором №6/55 в сумі 30827,81грн. за період березень-жовтень 2013 року.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно от. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.636 ЦК України, виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати: за договором №241-09 в сумі 310,15грн. за період березень, квітень 2013 року; за договором №36-13 в сумі 1090,97грн. за період квітень-жовтень 2013 року та по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за договором №6/55 в сумі 30827,81грн. за період березень-жовтень 2013 року, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 456,73 грн. 3% річних за період з 30 березня 2013 року по 24 грудня 2013 року, 2 040,88 грн. пені за період з 30 березня 2013 року по 24 грудня 2013 року та 2 007,20 грн. штрафу.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій та прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Пунктом 3.6 договорів оренди № 241-09 та № 36-13 встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 2.2.3 договору № 6/55 орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем, на рахунок балансоутримувача вносити плату за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги, згідно рахунку та акту виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок У семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що договором №6/55 і договорами оренди №241-09 та № 36-13 встановлений термін виконання боржником обов'язку по внесенню плати за фактично виконані роботи, комунальні та інші послуги, але не встановлений обов'язок орендаря та термін отримання ним відповідного рахунку на оплату оренди та послуг, то у разі отримання орендарем рахунку на оплату послуг після спливу встановленого договором терміну, боржник повинен виконати свій обов'язок (сплатити рахунок) у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (вручення рахунку на оплату).

Таким чином, датою початку порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати 30% орендної плати та внесення плати з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та спожиті послуги вважається наступний день після спливу семи днів від дати отримання вимоги (отримання рахунку відповідачем).

Відповідно до ст.ст.546,549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.7 договорів №241-09 та №36-13, п. 2.2.3 договору №6/55, при несвоєчасному або не в повному обсязі перерахуванні плати, орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно п. 3.8 договору оренди №241-09 та п. 2.2.3 договору №6/55 у разі, якщо на дату внесення плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф v розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно п. 3.8 договору №36-13 у разі, якщо на дату внесення плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф v розмірі 10% від суми заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати частки орендної плати та щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та спожиті послуги.

Перевіривши розрахунки здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 456,73 грн. 3% річних за період з 30 березня 2013 року по 24 грудня 2013 року та 2 007,20 грн. штрафу є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Із аналізу наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем при нарахуванні пені за договором №6/55 не враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умовами договору не визначено інший порядок та термін нарахування пені.

А саме, в період нарахування пені з 2 серпня 2012 року по 20 серпня 2012 року не входить сума боргу за січень 2012 року. Отже пеня за період з 21 серпня 2013 року по 06 вересня 2013 року нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за квітень, червень, липень, серпень 2013 року (18841,98грн.) та становить 114,08грн.; пеня за період з 07 вересня 2013 року по 09 жовтня 2013 року нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за липень, серпень, вересень 2013 року (17688,22грн.) та становить 207,90грн.; пеня за період з 10 жовтня 2013 року по 24 грудня 2013 року нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року (18525,77грн.) та становить 501,46грн.

Таким чином, пеня за договором №6/55 підлягає стягненню в сумі 1478,45грн., а всього підлягає стягненню пеня в сумі 1565,15грн. в частині стягнення пені в сумі 475,73грн. слід відмовити.

Всупереч приписам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач проти позову не заперечив, доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем, не надав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 36258,01грн.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1698,22грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-Торгова Фірма "Міг і Д" (вул. Тельмана,14/4, м. Чернігів, 14038, код ЄДРПОУ 14224915) на користь Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (вул. Автозаводська 78А, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 01432032) 32228,93грн. основного боргу, 1565,15грн. пені, 2007,20грн. штрафу, 456,73 грн. 3% річних та 1698,22грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 475,73грн. відмовити.

Суддя В.В. Моцьор