Постанова

від 29.01.2014 по справі 813/7903/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року Справа № 813/7903/13-а

15 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Нестеров-Сурменко О.П.,

від відповідача Холявка І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі» (далі - позивач, ТзОВ «Провімі») з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління мін доходів у Львівській області (далі - відповідач, Городоцька ОДПІ) та, з врахуванням усного уточнення позовних вимог від 29.01.2014 року, просить про скасування податкового повідомлення-рішення Яворівського відділення Городоцької ОДПІ № 0001981520 від 27.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства, зокрема, завищення податкового кредиту сформованого за результатами господарських операцій з приватним підприємством «АФ Приват Агро» (далі - ПП «АФ Приват Агро»), не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, є безпідставними. Факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується усією необхідною первинною документацією. Також, при проведенні перевірки позивача, на його думку, відповідачем порушено принцип індивідуальної відповідальності, оскільки відповідачем при оцінці дій позивача був взятий до уваги акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, долучених до матеріалів адміністративної справи 20.12.2013 року /Т.І, а.с.1-3/, додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи 20.12.2013 р /Т.І, а.с.16-17/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, долучених до матеріалів адміністративної справи 06.11.2013 року /Т.І, а.с.198-199/ та додаткових поясненнях до заперечень, долучених до матеріалів справи 17.01.2013 року /Т.ІІ, а.с.30/. Відповідач зазначив, що господарські відносини між ТзОВ «Провімі» та ПП «АФ Приват Агро» фактично не відбулися. Ствердив, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено відповідною первинною документацією, що складаються у разі фактичного здійснення господарської операції. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Провімі» зареєстроване як юридична особа 30.10.2003 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 32730400, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 405065 /Т.І, а.с.58-59/. У довідці АА № 791902 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /а.с.60-61/ визначені види діяльності за КВЕД-2010, зокрема: 10.91 виробництво кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормам /Т.І, а.с.60-61/. Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується факт взяття на податковий облік ТзОВ «Провімі» 30.10.2003 року /Т.І, а.с.56-57/.

Городоцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Провімі» (код за ЄДРПОУ 32730400) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «АФ Приват Агро» (384323303) у квітні 2013 року, про що складено відповідний акт № 1192/15-10/32730400 від 17.09.2013 року /Т.І, а.с.62-98/.

Актом перевірки від 17.09.2013 року зафіксовано наступні порушення позивача, встановлені в ході перевірки: ТОВ «Провімі» при взаємовідносинах із ПП «АФ Приват Агро» у квітні 2013 року порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та завищення від'ємного значення поточного звітного періоду, що включається до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 52648,00 грн.

На підставі вищезгаданого акту, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001981520 від 27.09.2013 року /Т.І, а.с.99/, відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 78972,00 коп. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 26324,00 грн.).

Позивач не погоджуючись із вищевказаною сумою грошового зобов'язання, визначеного податковим органом у зазначеному податковому повідомленні-рішенні, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ТзОВ «Провімі» та ПП «АФ Приват Агро».

Відносини щодо порядку сплати податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2756 - VІ (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України).

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Підпунктом 186.1.1. п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.

Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.

Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.

Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

На виконання вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Слід зазначити, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4. ст. 85 ПК України).

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підп. 1.2 п. 1, підп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Згідно з підп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (підп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тому, беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Варто зазначити, що закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх економічному призначенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

ПП «АФ Приват Агро» згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване як юридична особа 25.10.2012 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 38432303 /Т.І, а.с.193-194/. Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків контрагент взятий на облік в органах податкової служби 26.10.2012 року за № 51722 /Т.І, а.с.191/. Відповідно до Свідоцтва № 200082944 ПП «АФ Приват Агро» зареєстроване платником податку на додану вартість 01.12.2012 року /Т.І, а.с.190/.

Між ПП «АФ Приват Агро» (Продавець) та ТзОВ «Провімі» (Покупець) укладено Договір поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року /Т.І, а.с.123-124/.

На умовах даного Договору Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим Договором, розуміється ті позиції асортименту, викладеного в комерційній пропозиції, які покупець вважає потрібним придбати та викладені у Додатку. Кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в Додатку до кожної окремої поставки, та є невід'ємною складовою цього Договору. Якість товару, що поставляється, підтверджується з боку продавця належними документами та пред'являється Покупцю за бажанням останнього. Загальна вартість цього договору не визначається конкретним розміром та складає загальну суму поставок товару по цьому Договору (п.1 Договору).

Оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за вказаними в цьому Договорі банківськими реквізитами Продавцю на підставі виписаного рахунку, згідно з додатком. Остаточний розрахунок за замовлений товар здійснюється на умовах попередньої оплати до моменту його передачі або розвантаження Покупцю (п. 2.1 - 2.2 Договору).

Сторони домовились, що поставка Товару здійснюється постачальником. Місце та адреса поставки товару, його прийом та передача, розвантаження зазначається в Додатку. Термін поставки кожної партії Товару узгоджується Сторонами та викладається у Додатку до цього Договору (п. 3.1 - 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю з моменту поставки товару за зазначеним місцем і адресою після ознайомлення та згодою прийняти товар Покупцем або його уповноваженим представником. Прийом товару, розвантажувально-вантажні роботи забезпечує Покупець за свій рахунок (п. 4.3 Договору).

Представником позивача на підтвердження виконання умов вищевказаного Договору до матеріалів справи долучено наступні документи:

- копію Додатку № 10 від 08.04.2013 року до Договору поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року /Т.І, а.с.125/, відповідно до якого представники сторін на виконання п. 1.2, 1.3. Договору домовилися про поставку Покупцю партії Товару - шроту соняшникового в кількості 30 тон на суму 90900,00 грн. (3030,00 грн./т) у т.ч. ПДВ 20% 15150,00 грн. на склад Покупця за адресою Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська;

- копію Додатку № 11 від 19.04.2013 року до Договору поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року /Т.І, а.с.126/, відповідно до якого представники сторін на виконання п. 1.2, 1.3. Договору домовилися про поставку Покупцю партії Товару - шроту соняшникового в кількості 30 тон на суму 90000,00 грн. (3000,00 грн./т) у т.ч. ПДВ 20% 15000,00 грн. на склад Покупця за адресою Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська;

- копію Додатку № 12 від 25.04.2013 року до Договору поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року /Т.І, а.с.127/, відповідно до якого представники сторін на виконання п. 1.2, 1.3. Договору домовилися про поставку Покупцю партії Товару - шроту соняшникового в кількості 30 тон на суму 90300,00 грн. (3010,00 грн./т) у т.ч. ПДВ 20% 15050,00 грн. на склад Покупця за адресою Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська;

- копію видаткової накладної № 620 від 10.04.2013 року /Т.І, а.с.128/, виписана ПП «АФ Приват Агро» на підставі Договору № 03/12-02 від 03.12.2012 року на товар шрот соняшниковий у кількості 35,36 т на суму 107140,80 грн. (в т.ч. ПДВ 17856,80 грн.);

- копію податкової накладної № 88 від 10.04.2013 року /Т.І, а.с.131/, виписана на підставі Договору поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року на товар шрот соняшниковий у кількості 35,36 т на суму 107140,80 грн. (в т.ч. ПДВ 17856,80 грн.);

- копію вагової квитанції прихідна від 10.04.2013 року /Т.І, а.с.129/;

- копію товарно-транспортної накладної від 08.04.2013 року /Т.І, а.с.130/;

- копія квитанції про прийняття до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкової накладної № 88 від 10.04.2013 року /Т.І, а.с.133/;

- копія Витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 94 /Т.І, а.с.133/;

- копія видаткової накладної № 740 від 22.04.2013 року /Т.І, а.с.134/, виписана ПП «АФ Приват Агро» на підставі Договору № 03/12-02 від 03.12.2012 року на товар шрот соняшниковий у кількості 32,48 т на суму 97440,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16240,00 грн.);

- копія податкової накладної № 216 від 22.04.2013 року /Т.І, а.с.137/, виписана на підставі Договору поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року на товар шрот соняшниковий у кількості 32,480 т на суму 97440,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16240,00 грн.);

- копія вагової квитанції прихідна від 22.04.2013 року /Т.І, а.с.135/;

- копія товарно-транспортної накладної від 19.04.2013 року /Т.І, а.с.136/;

- копія квитанції про прийняття до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкової накладної № 216 від 22.04.2013 року /Т.І, а.с.138/;

- копія витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 32 /Т.І, а.с.139/;

- копія видаткової накладної № 819 від 27.04.2013 року /Т.І, а.с.140/, виписана ПП «АФ Приват Агро» на підставі Договору № 03/12-02 від 03.12.2012 року на товар шрот соняшниковий у кількості 36,98 т на суму 111309,80 грн. (в т.ч. ПДВ 18551,63 грн.);

- копія податкової накладної № 292 від 27.04.2013 року /Т.І, а.с.143/, виписана на підставі Договору поставки № 03/12-02 від 03.12.2012 року на товар шрот соняшниковий у кількості 36,98 т на суму 111309,80 грн. (в т.ч. ПДВ 18551,63 грн.);

- копія вагової квитанції прихідна від 27.04.2013 року /Т.І, а.с.141/;

- копія товарно-транспортної накладної від 26.04.2013 року /Т.І, а.с.142/;

- копія квитанції про прийняття до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкової накладної № 292 від 27.04.2013 року /Т.І, а.с.144/;

- копія Витягу з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 32 /Т.І, а.с.145/;

- копія Сертифікату якості № 08/04-6 від 05.04.2013 року /Т.І, а.с.146/;

- копія витягів з процесів /Т.І, а.с.147-165/;

- копія технічних паспортів та супровідної документації на будівлі, які знаходяться за адресою Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, вул. Промислова, 3 /Т.І, а.с.166-189/;

- копію штатного розпису ТзОВ «Провімі» /Т.І, а.с.195-197/;

- копію довідки від 05.11.2013 року на підтвердження переказу коштів з поточного рахунку /Т.І, а.с.118/;

- копію платіжного доручення № 1099 від 17.04.2013 року (одержувач ПП «АФ Приват Агро») з відміткою банківської установи про виконання /Т.І, а.с.119/;

- копію платіжного доручення № 1259 від 25.04.2013 року (одержувач ПП «АФ Приват Агро») з відміткою банківської установи про виконання /Т.І, а.с.119/;

- копію виписки з рахунку /Т.І, а.с.120/;

- копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 202 за квітень 2013 року /Т.І, а.с.220/;

- копію картки рахунку 202 за квітень 2013 року /Т.І, а.с.221-263/;

- копію картки рахунку 631 за 01.01.2012 року - 16.12.2013 року /Т.ІІ, а.с.46/.

Щодо покликань представника відповідача на розбіжність кількості товару, що визначено у додатках до договору з фактичною кількістю товару, що зазначена у податкових та видаткових накладних, то, як справедливо зазначив представник позивача, поставка більшої кількості товару жодним чином не може впливати на відображення операцій з постачання товару у податковому та бухгалтерському обліку і формування податкового кредиту. Суд погоджується з поясненнями представника позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. Листом від 28.12.2013 року ПП «АФ Приват Агро» підтверджено факт постачання більшої кількості товару ніж передбачено у Договорі та оплату такого ТзОВ «Провімі» /Т.ІІ, а.с.56/

Відповідно до акту перевірки від 17.09.2013 року ТзОВ «Провімі» надано документальне підтвердження податкового кредиту квітня 2013 року сформованого при отриманні товарів/послуг від постачальника ПП «АФ Приват Агро» (38432303) /Т.І, а.с.65/. Однак, як зафіксовано в акті перевірки, за даними бухгалтерських документів не можливо визначити фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання передбачене п.п. а) п. 186.1 ст. 186 ПК України, що свідчить про відсутність реального здійснення продажу товарів/послуг і не може являтись об'єктом оподаткування згідно зі ст. 185 ПК України /Т.І, а.с.66/.

Наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року затверджено «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей.

Суд враховує, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих правил - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Згідно з п. 11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів із залученими постачальником перевізників. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Як встановлено із матеріалів адміністративної справи представником відповідача здійснено відповідні запити УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, ТзОВ «Еска Капітал», ТзОВ «Український лізинговий фонд», ОСОБА_3 /Т.ІІ, а.с.7,8,9,10/ про надання інформації.

Зі змісту товарно-транспортних накладних перевезення товару позивачу здійснювали ПП Галенда на автомобілях з номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 /Т.І, а.с.136, 142/. Право власності ОСОБА_3 на зазначені транспортні засоби підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів /Т.ІІ, а.с.46,47/.

Щодо третьої поставки, яка здійснювалася транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_3 , що знаходився у власності ПП ОСОБА_6, представником відповідача не надано жодних документів на спростування факту такої поставки.

Крім того до матеріалів адміністративної справи долучено відповіді на запити про надання інформації відповідно до яких підтверджено наступну інформацію:

· ТзОВ «Еска Капітал» підтвердив, що транспортний засіб (Сідельний тягач SCANIA R420 LA 4*2MNA; шасі НОМЕР_4) державний номер НОМЕР_5 дійсно є власністю ТзОВ «Еска Капітал»; передано ТзОВ «Укртехно Плюс» відповідно до договору фінансового лізингу 211112/ФЛ-117 від 21.11.2012 року /Т.ІІ, а.с.48/;

· ТзОВ «Український лізинговий фонд» підтвердив, що транспортний засіб (причеп НЕФАЗ) з номерним знаком НОМЕР_6 передано згідно договору фінансового лізингу № 288/09/12-В від 17.09.2013 року ТзОВ «ДПЗКУ-МТС, на підтвердження чого долучено копію акту приймання-передачі предмету лізингу від 22.10.2012 року /Т.ІІ, а.с.49, 50-52/.

Крім того листом ПП «АФ Приват Агро» від 28.12.2013 року додатково підтвердило факт поставки товару вищевказаними перевізниками позивачу.

Суд звертає увагу, що представником відповідача до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну від 19.04.2013 року (автопідприємство: ОСОБА_3; замовник (платник) ТзОВ «Дойче Агро Компані»; вантажовідправник ТзОВ «Дойче Агро Компані»; вантажоодержувач ТзОВ «Провімі») /Т.ІІ, а.с.42/; товарно-транспортну накладну від 26.04.2012 року (автопідприємство: ОСОБА_3; замовник (платник) ТзОВ «Дойче Агро Компані»; вантажовідправник ТзОВ «Дойче Агро Компані»; вантажоодержувач ТзОВ «Провімі») /Т.ІІ, а.с.43/, однак такі не можуть братися судом до уваги, оскільки відмітки (печатки) ТзОВ «Провімі» про отримання товару на підставі таких транспортних документів - відсутні.

Крім того, суд дійшов висновку, що у випадку коли за Договором поставка товару покладена на продавця, то покупець не має можливості впливати на повноту її заповнення, а тільки засвідчувати факт прийняття за нею товарно-матеріальних цінностей, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на підставі якого здійснюється (підтверджується факт) операція з транспортування, а не купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки належно виконані зобов'язання щодо поставки товару, належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, але відсутні відомості у графах товарно-транспортних накладних, які позивач не мав права та можливості коригувати, то, на думку суду, факт здійснення операції підтверджується належним чином.

У судовому засіданні 29.01.2013 року в якості свідка допитано ОСОБА_5, який на ТзОВ «Провімі» директором з логістики. Свідок ствердив, що постачання сировини належить до його прямих обов'язків, які відбирає за найбільш вигідними умовами оплати. Зазначив, що своїх зерновозів у позивача немає, тому варіант поставки зерна за рахунок контрагента був найбільш привабливим для позивача. Підтвердив той факт, що спершу товарно-транспортну накладну на товар отримує ваговик, а пізніше він для проставляння печатки на підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, однак зазначив що позивач не повинен перевіряти належне заповнення граф товарно-транспортної накладної, крім відправника, одержувача та кількості товару. Підтвердив, що станом на квітень 2013 року відносин між позивачем та ТзОВ «Дойче Агро Компані» не виникало. Відтак, запевнив, що товарно-транспортні накладні від ТзОВ «Дойче Агро Компані» не можуть бути підтвердженням отримання товарно-матеріальних цінностей від такого підприємства, оскільки відсутнє підтвердження про їх отримання, а саме відтиск печатки ТзОВ «Провімі»

У акті перевірки ТзОВ «Провімі» встановлено, що відповідачем при його складанні до уваги взято акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» (код ЄДРПОУ) 38432303 під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Енікс Україні» (код ЄДРПОУ 35481452) за квітень 2013 року, в якому визначено порушення ст. 185ПК України в частині відсутності об'єкта оподаткування податковим на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентом - постачальником ТОВ «Енікс Україна» (додаток № 1) /Т.І, а.с.71-98/.

Досліджуючи реальність операцій між позивачем та його контрагентом, судом встановлено, що покликання відповідача в акті перевірки від 17.09.2013 року на безтоварність операцій позивача із ПП «АФ Приват Агро» фактично взята із акту перевірок цього товариства з його контрагентом без врахування обставин його складання.

Відтак, саме з урахуванням таких обставин відповідач дійшов висновку про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій на підставі Договору № 03/12-02, що був укладеним між позивачем та ПП «АФ Приват Агро».

Крім того представником позивача до матеріалів адміністративної справи долучено лист від 04.11.2013 року, наданий ТзОВ «Провімі», в якому стверджується, що вищезазначений акт перевірки контрагента оскаржено у судовому порядку /Т.І, а.с.207-208/. Однак, рішення у справі № 804/10434/13-а від 29.08.2013 року, яким задоволено позовні вимоги ПП «АФ Приват Агро», не може бути взято до уваги судом, оскільки таке не набрало законної сили.

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме такий контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Також, представником відповідача на підтвердження факту використання у господарській діяльності вищевказаних товарів до матеріалів справи приєднано копію видаткової накладної № ПР000001498 від 02.05.2013 року, видаткову накладну № 1795 від 22.05.2013 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є необґрунтованими і не доводять неправомірності формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001981520 від 27.09.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1»; ідентифікаційний код 32730400) судові витрати в сумі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 72 коп.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17:40 год. 03.02.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.