Постанова

від 28.01.2014 по справі 2а-12358/10/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 р. (15:30) Справа №2а-12358/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Горохової А.К., довіреність № б/н від 04.01.2013 року,

відповідача - Володькіна С.А., довіреність №7/10 від 29.07.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (під час розгляду справи замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим) з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень №5184/10/1/23-2 від 15.09.2010 року, №5183/10/1/23-2 від 15.09.2010 року та №5289/10/1/17-1 від 17.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими. Невідповідність задекларованих товариством показників податку на прибуток та податку на додану вартість з показниками, встановленими перевіркою, виникла внаслідок того, що відповідачем не були враховані дані декларацій за попередні податкові періоди, які приймались податковим органом «до відома». Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на безпідставність висновків перевірки відносно нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Данкан» з АТЗТ «Абсолют», АТЗТ «Пента» та ВАТ «АК «Кримавтотранс». Позиція позивача в цій частині заснована на тому, що вказані правочини укладені з дотриманням вимог законодавства, контрагенти-постачальники ведуть фінансово-господарську діяльність, а ТОВ «Данкан» не є вигодоформувачем.

Відносно висновків перевірки в частині порушення законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб, позивач вказав на те, що відповідачем невірно застосовані положення п.п. 4.2.9 «е» ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в якому йде мова про дохід, отриманий від роботодавця. Разом з тим, ТОВ «Данкан» за договором оренди є орендодавцем та не перебуває з орендарями - фізичними особами у трудових відносинах.

У поясненнях на позовну заяву з урахуванням висновків експертизи, проведеної за матеріалами справи, позивач додатково вказав також на те, що висновки перевірки відносно нікчемності правочинів, укладених товариством з АТЗТ «Абсолют», АТЗТ «Пента» та ВАТ «АК «Кримавтотранс» є необґрунтованими з тих підстав, що фактичне здійснення цих операцій підтверджується всіма необхідними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Присутній у судовому засіданні 28.01.2014 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав на те, що в адміністративному позові були невірно зазначені номери податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0023512301/0, №0023502301/0 від 15.09.2010 року, №0006431701 від 17.09.2010 року. Уточнені позовні вимоги представник позивача просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на висновки перевірки щодо виявлених порушень податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.08.2007 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан», відомості про що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ці дані підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№633110 від 17.08.2007 року, а також довідкою з ЄДРПОУ №05.3-6-06/1271 від 29.08.2007 року (т.1 а.с.73-76).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Данкан» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Держаної податкової інспекції в м. Сімферополі у період з 29.07.2010 року по 26.08.2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Данкан» (ЄДРПОУ 35338012) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ «Данкан», у тому числі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступним обґрунтуванням.

За період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року ТОВ «Данкан» задекларовано скоригований валовий дохід: за 9 місяців 2008 року у сумі 306709,00 грн., за 2009 рік - 16621722,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 4493957,00 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 20.08.2007 року по 30.03.2010 року встановлено:

1) завищення всього у сумі 20074140,00 грн., у тому числі:

1.1.) за 2009 рік в сумі 15956066,00 грн.,

1.2) за 1 квартал 2010 року в сумі 4118074,00 грн.,

2) заниження:

2.1) за 2008 рік в сумі 391521,00 грн.,

2.2) за 3 квартал 2009 року в сумі 378859,00 грн.

За висновками перевірки завищення валового доходу за перевіряємий період на суму 20074138,00 грн. виникло внаслідок необґрунтованого віднесення до його складу доходів від реалізації активів у вигляді виконаних робіт по договору з ВАТ «АК «Кримавтотранс».

Згідно наданих документів перевіркою встановлено, що ТОВ «Данкан» здійснював посередницьку діяльність з продажу активів у вигляді виконаних робіт (послуг). Між ВАТ «АК «Кримавтотранс» (замовник) та ТОВ «Данкан» (виконавець) було укладено договір №12-08-РС від 03.07.2009 року, предметом якого є надання виконавцем замовнику активів у вигляді виконаних робіт робочою силою виконавця.

За період, що перевірявся, ТОВ «Данкан» надав акти виконаних робіт з реалізації активів у вигляді виконаних робіт ВАТ «АК «Кримавтотранс» на суму 24088967,73 грн., у тому числі ПДВ 4014827,95 грн., та здійснював реалізацію ПММ (бензин, дизельне паливо) на суму 122889,08 грн., у тому числі ПДВ 20481,50 грн. Оплата відбулась за безготівковим розрахунком в сумі 20803437,10 грн., заборгованість станом на 01.04.2010 року по бухгалтерському рахунку 361 складає 3408419,71 грн.

При цьому, у ТОВ «Данкан» не має основних засобів, транспортних засобів, на підприємстві чисельність працівників складає 1 чоловік за сумісництвом. Основними постачальниками послуг у вигляді виконаних робіт для ТОВ «Данкан» у період, що перевірявся, є АТЗТ «Абсолют» (ЄДРПОУ 22278204) та АТЗТ «Пента» (ЄДРПОУ 22278173).

В свою чергу, постачальником активів у вигляді виконаних робі для АТЗТ «Абсолют» за перевіряємий період є ПП «ДСН Опт-Строй» (ЄДРПОУ 36094491, м. Дніпропетровськ), яке має стан 16, знятий з реєстрації 27.04.2010 року.

Постачальником активів у вигляді виконаних робіт для АТЗТ «Пента» за період, що перевірявся, є ПП «ДСН Опт-Строй» (ЄДРПОУ 36094491, м. Дніпропетровськ, має стан 16, знятий з реєстрації 27.04.2010 року) та ПП «Матиз» (і.п.н.366403504635, м. Дніпропетровськ, стан 23, знятий з реєстрації 12.07.2010 року).

За висновками податкового органу перелічені вище правочини мають ознаки «нікчемності». ТОВ «Данкан» за рахунок вищезазначених контрагентів отримало податкову вигоду шляхом формування «штучних» валових витрат по ланцюгу постачання.

За період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року ТОВ «Данкан» задекларовано валові витрати за 9 місяців 2008 року у сумі 310241,00 грн., за 2009 рік - 18216419,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 6066199,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року встановлено:

1) заниження на суму 247595,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року - 85919,00 грн., за 3 квартал 2009 року 161676,00 грн.,

2) завищення на суму 23384561,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 17657391,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 5727170,00 грн.

Висновки перевірки в частині завищення ТОВ «Данкан» валових витрат за перевіряємий період на суму 23384561,00 грн. обґрунтовані наступним.

Платником податків до складу валових витрат віднесені витрати по акту виконаних робіт №П-00000029 від 12.09.2009 року за надання консультаційних послуг АТЗТ «Пента» на суму 548160,00 грн., у тому числі ПДВ - 91360,00 грн. (без ПДВ 456800,00 грн.). Однак, у підприємства відсутні документи, які б підтверджували отримання вищезазначених послуг.

Таким чином, встановлено завищення суми валових витрат за 2009 рік в сумі 456800,00 грн.

Перевіркою встановлено віднесення до валових витрат не підтвердженими первинними документами та даними бухгалтерського та податкового обліку в сумі 1168353,00 грн., у тому числі за 2009 рік - 1138150,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 30203,00 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу витрат по правочинам, що мають ознаки «нікчемності», з контрагентами:

АТЗТ «Абсолют» (ЄДРПОУ 22278204) по договору №18/07 від 03.07.2009 року на суму 13007066,26 грн., з них ПДВ - 2167844,37 грн. (завищення витрат становить 10839221,89 грн.),

АТЗТ «Пента» (ЄДРПОУ 22278173) по договору №24-9 від 20.09.2009 року на суму 11190590,37 грн., з них ПДВ - 1865098,40 грн. (завищення витрат становить 9325491,97 грн.).

Проведеною перевіркою також було встановлено порушення з боку ТОВ «Данкан» вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року встановлено їх заниження всього у сумі 19451,00 грн. та завищення податкових зобов'язань на суму 3722881,00 грн.

Заниження податкових зобов'язань на суму 19451,00 грн. виникло внаслідок не включення ТОВ «Данкан» до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми отриманих доходів від реалізації продукції наступним контрагентам: ВАТ «АК «Кримавтотранс» (ЄДРПОУ 3120667), ЗАТ Науково-виробнича фірма «Елекомс» (ЄДРПОУ 20110825), ПП «Фірма «Вінмост» (ЄДРПОУ 24902724), ПВКП «Спецремонтмонтаж» (ЄДРПОУ 25499070), ТОВ «Тавртранс» (ЄДРПОУ 32234359), ПП Виробничо-комерційна фірма «А.І.Ф.» (ЄДРПОУ 32340483), ПП «Тандем СВ» (ЄДРПОУ 33263731), ОСОБА_3 (і.н.НОМЕР_1), ОСОБА_4 (і.н.НОМЕР_2), ОСОБА_5 (і.н.НОМЕР_3), ОСОБА_6 (і.н.НОМЕР_4), ОСОБА_7 (і.н.НОМЕР_5), ОСОБА_8 (і.н.НОМЕР_4).

Завищення податкових зобов'язань за перевіряємий період на суму 3722881,00 грн. виникло внаслідок включення ТОВ «Данкан» до їх складу суми ПДВ по операціям з ВАТ «АК «Кримавтотранс», що мають ознаки «нікчемності».

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року встановлено його заниження всього у сумі 11582,00 грн. та завищення на суму 3833799,00 грн.

Так, у ході перевірки встановлено відсутність отримання послуг з надання активів у вигляді виконаних робіт по правочинам, укладеним з АТЗТ «Абсолют» (ЄДРПОУ 22278204) та АТЗТ «Пента» (ЄДРПОУ 22278173). Зазначене свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а отже, їх нікчемність.

У зв'язку з оподаткуванням нікчемних правочинів ТОВ «Данкан» було завищено податковий кредит на суму 3833799,00 грн.

Заниження податкового кредиту на суму 11582,46 грн. виникло внаслідок не включення до його складу суми податку на додану вартість по податковій накладній від ПП «Медина. УА», яка була оформлена належним чином.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Данкан» виявлено також порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 22348,62 грн.

Так, до перевірки був наданий договір оренди № 17/Д від 14.07.2009 року, згідно якого ТОВ «Промхолдинг» передає в платне термінове користування ТОВ «Данкан» нерухоме майно, розташоване у місті Вінниця по вул. Ватутіна/Чехова, 14/2. Термін дії договору 11 місяців.

В своє чергу, ТОВ «Данкан» передає це майно у суборенду на 11 місяців суб'єктам господарської діяльності - фізичним особам.

Згідно умовам договору № 17/Д від 14.07.2009 року орендна плата за 1 кв.м. площі складає 9,21 грн. Сума орендної плати за місяць 38000,00 грн.

Згідно перевірки за перевіряємий період нарахована орендна плата суб'єктам господарської діяльності - фізичним особам у сумі 375166,59 грн. По документам орендарями сплачено ТОВ «Данкан» орендну плату у розмірі 226175,77 грн. Відхилення становить суму 148990,82 грн.

Таким чином, ТОВ «Данкан» не утриманий податок з наданих скидок суб'єктам господарської діяльності - фізичним особам із вартості оренди нерухомого майна. Загальна сума скидки складає 148990,82 грн. Зазначене призвело до заниження податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 22348,62 грн.

Враховуючи зазначене вище, за наслідками перевірки податковим органом зроблено висновки про порушення ТОВ «Данкан»:

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35871,00 грн., у тому числі за 2009 рік - 26657,00 грн. (за 3 квартал 2009 року - 49814,00 грн.), за 1 квартал 2010 року - 9214,00 грн.,

- п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищене від'ємне значення об'єктом оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у сумі 1594697,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 1572242,00 грн. (з урахуванням збитків попередніх періодів за 2009 рік у сумі 1594697,00 грн.),

- п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року всього у сумі 90664,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року в сумі 8726,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 41488,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1328,00 грн., за листопад 2009 року - 5920,00 грн., за грудень 2009 року - 8436,00 грн., за січень 2010 року - 11207,00 грн., за лютий 2010 року - 6320,00 грн., за березень 2010 року - 7869,00 грн.,

- п.п.4.2.9 «е» п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податкове зобов'язання на суму 22348,62 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 11658/23-2/35338012 від 03.09.2010 року (т. 1 а.с.15-72).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0023502301/0 від 15.09.2010 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 57639,40 грн., у тому числі 35871,00 грн. за основним платежем та 21768,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.12),

№0023512301/0 від 15.09.2010 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135996,00 грн., у тому числі 90664,00 грн. за основним платежем та 45332,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.14),

№0006431701/0 від 17.09.2010 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 67045,86 грн., у тому числі 22348,62 грн. за основним платежем та 44697,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023502301/0 від 15.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону № 334 було передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Статтею 10 Закону № 334 було встановлено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств визначено на підставі висновків перевірки про завищення позивачем валового доходу на суму 20074140,00 грн. (за 2009 рік в сумі 15956066,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 4118074,00 грн.), а також про завищення валових витрат на суму 23384561,00 грн. (за 4 квартал 2009 року в сумі 17657391,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 5727170,00 грн.).

З урахуванням вказаних показників, а також самостійно задекларованих позивачем сум валового доходу у розмірі 21115679,00 грн. (за 2009 рік - 16621722,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 4493957,00 грн.) та валових витрат у розмірі 24282618,00 грн. (за 2009 рік - 18216419,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 6066199,00 грн.), податковим органом було визначено загальний розмір об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 143482,00 грн. ((21115679 -20074140) - (24282618-23384561)).

Враховуючи ставку податку у розмірі 25 відсотків до об'єкта оподаткування, податковим органом було визначено суму податкового зобов'язання податку на прибуток, що має бути сплачений позивачем до бюджету, у розмірі 35871,00 грн. (143482х25%).

Отже, перевіряючи правомірність донарахування позивачу суми податку на прибуток приватних підприємств, судом було перевірено обґрунтованість висновків акту перевірки в частині завищення ТОВ «Данкан» валового доходу на суму 20074140,00 грн., а також завищення валових витрат на суму 23384561,00 грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки № 11658/23-2/35338012 від 03.09.2010 року, на формування цих показників мало вплив здійснення позивачем у 3 кварталі 2009 року та 1 кварталі 2010 року операцій з реалізації активів у вигляді виконаних робіт по договору з ВАТ «АК «Кримавтотранс», а також з придбання послуг у вигляді виконаних робіт від АТЗТ «Абсолют» та АТЗТ «Пента».

Матеріали справи свідчать про те, що 03.07.2009 року між ВАТ «АК «Кримавтотранс» (замовник) та ТОВ «Данкан» (виконавець) було укладено договір №12/08-РС (т.4 а.с.50-52).

Метою договору є зниження витрат на кадрове адміністрування, а також зменшення інвестиційних та трудових ризиків замовника. Згідно з пунктом 1 договору його предметом є надання виконавцем замовнику активів у вигляді виконаних робіт робочою силою виконавця згідно із штатним розкладом замовника.

Додатковою угодою № 1 від 20.07.2009 року (т.4 а.с.53) до пункту 1 договору №12/08-РС від 03.07.2009 року внесені зміни та викладено його у наступній редакції: виконавець надає замовнику активи у вигляді виконаних робіт робочою силою виконавця згідно заявкам замовника. Пункт 2 договору доповнений підпунктом 2.14 у наступній редакції: передача послуги здійснюється на підставі акта здачі-приймання робіт (надання послуг). Додатком до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) є перелік працівників.

З метою виконання умов цього договору позивачем як замовником були укладені договори з виконавцем АТЗТ «Пента» №24-9 від 20.09.2009 року та з виконавцем АТЗТ «Абсолют» № 18/07 від 03.07.2009 року (т.4 а.с.6, 54-55).

Проведеною у справі судово-економічною експертизою згідно з висновком ТОВ «Інститут обліку та аудиту» №17 від 28.08.2013 року (т.1 а.с.142-177) підтверджено надання позивачем послуг ВАТ «АК «Кримавтотранс» у вигляді виконаних робіт за 2009 рік на суму 15956065,84 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 4118073,94 грн.

Ці дані встановлені експертом за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського обліку позивача, а саме актів здачі-приймання робіт (надання послуг): №ДД-0000003 від 31.07.2009 року на суму без ПДВ 2255440,01 грн., №ДД-0000019 від 31.08.2009 року на суму без ПДВ 4826973,52 грн., №ДД-0000038 від 30.09.2009 року на суму 3718583,35 грн. без ПДВ, №ДД-0000053 від 31.10.2009 року на суму без ПДВ - 1688826,90 грн., №ДД-0000069 від 30.11.2009 року на суму без ПДВ - 1272190,66 грн., №ДД-0000084 від 31.12.2009 року на суму без ПДВ - 2194051,40 грн., №ДД-0000001 від 31.01.2010 року на суму без ПДВ - 1322123,88 грн., №ДД-0000030 від 28.02.2010 року на суму без ПДВ - 1336212,96 грн., №ДД-0000044 від 31.03.2010 року на суму без ПДВ - 1459737,10 грн.

Експертом також встановлено, що до кожного акту здачі-приймання робіт сторонами договору №12/08-РС від 03.07.2009 року складались заявки із зазначенням кількості працівників.

Суми, отримані за надання послуг ВАТ «АК «Кримавтотранс», були віднесені позивачем на доходи підприємства по рахунку 70 «Доходи від реалізації робіт та послуг», що встановлено експертом за наслідками вивчення представлених позивачем на експертизу журналів-ордерів.

Крім того, проведеною у справі судово-економічною експертизою підтверджено отримання позивачем послуг від АТЗТ «Пента» за договором №24-9 від 20.09.2009 року.

Ці дані встановлені експертом за наслідками вивчення, зокрема актів здачі-приймання робіт: №П-0000035 від 31.10.2009 року на суму без ПДВ 1604385,56 грн., №П-0000036 від 30.11.2009 року на суму без ПДВ - 1640250,00 грн., №П-0000041 від 31.12.2009 року на суму без ПДВ - 1978583,68 грн., №П-0000001 від 31.01.2010 року на суму без ПДВ - 1317902,65 грн., №П-0000010 від 28.02.2010 року на суму без ПДВ - 1331850,83 грн., №П-0000015 від 31.03.2010 року на суму без ПДВ - 1452519,25 грн.

При дослідженні журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» експертом встановлено, що вказані суми віднесені на витрати підприємства на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Під час дослідження експертом також було встановлено надання АТЗТ «Пента» консультаційних послуг ТОВ «Данкан» на підставі акту №П-0000029 від 12.09.2009 року на суму без ПДВ - 456800,00 грн. При дослідженні журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за вересень 2009 року встановлено, що сума 456800,00 грн. віднесена на витрати підприємства на Дт.рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» та сума ПДВ 91360,00 грн. на Дт.рахунку 6415 «ПДВ».

Проведеною у справі судово-економічною експертизою підтверджено отримання позивачем послуг від АТЗТ «Абсолют» за договором №18/07 від 03.07.2009 року.

Ці дані встановлені експертом за наслідками вивчення, зокрема актів здачі-приймання робіт: №ОУ-000006 від 31.07.2009 року на суму без ПДВ - 2250416,67 грн., №ОУ-0000007 від 31.08.2009 року на суму без ПДВ - 4875628,80 грн., №ОУ-0000007 від 30.09.2009 року на суму без ПДВ - 3713176,42 грн.

При дослідженні журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» експертом встановлено, що вказані суми віднесені на витрати підприємства на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».

На підставі актів здачі приймання-робіт експертом встановлено, що всього за 2009 рік ТОВ «Данкан» отримано послуг «у вигляді активів виконаних робіт» на суму 16062441,13 грн., у тому числі від АТЗТ «Абсолют» на суму 10839221,89 грн., від АТЗТ «Пента» в сумі 5223219,24 грн. Також отримані консультаційні послуги від АТЗТ «Пента» на суму 456800,00 грн. Всього з 1 квартал 2010 року отримано АТЗТ «Данкан» послуг «у вигляді активів виконаних робіт» від АТЗТ «Пента» на суму 4102272,73 грн.

Частиною 5 статті 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши висновки експертизи, суд не може з ними погодитися, враховуючи наступні обставини.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено, що валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону № 334).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками валових витрат платника податку є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається із висновку експерта №17 від 28.08.2013 року, під час експертного дослідження були використані наступні первинні документи (їх завірені копії): акти здачі-приймання виконаних робіт та заявки до договорів про надання послуг.

Досліджувані експертом документи у повному обсязі були долучені до матеріалів справи та за наслідками їх вивчення судом було встановлено наступне.

Із змісту наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт за договорами ТОВ «Данкан» з ВАТ «АК «Кримавтотранс», АТЗТ «Пента» та АТЗТ «Абсолют» вбачається, що предметом наданих послуг є активи у вигляді виконаних робіт за відповідний період.

Однак, акти не містять більш ніяких даних, окрім загальної характеристики наданих послуг та їх вартості. Визначити зміст наданих контрагентом послуг за цими документами не виявляється можливим.

Суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №П-00000029 від 12.09.2009 року за договором №2-К/6 від 01.09.2009 року між ТОВ «Данкан» (замовник) та АТЗТ «Пента» (виконавець) також містить лише загальну характеристику наданих послуг, а саме консультаційні послуги (т.2 а.с.1, т.5 а.с.186).

Внаслідок цього, вказані в актах здачі-приймання робіт дані не можуть належним чином засвідчити факт проведених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 КАС України передбачено, що докази повинні відповідати ознакам належності та допустимості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст. 70 КАС України).

Як зазначалось вище, додатковою угодою № 1 від 20.07.2009 року до договору між ВАТ «АК «Кримавтотранс» та ТОВ «Данкан» №12/08-РС від 03.07.2009 року пункт 2 договору доповнений підпунктом 2.14 у наступній редакції: передача послуги здійснюється на підставі акта здачі-приймання робіт (надання послуг). Додатком до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) є перелік працівників.

В якості доказу по справі позивачем суду були надані додатки до актів приймання виконаних робіт - переліки працівників (т.4 а.с.212-254, т.5 а.с.1-56).

Однак, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів по справі, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів первинних документів, що визначені положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Така позиція суду обґрунтована тим, що додатки до актів приймання виконаних робіт не підписані сторонами угоди, не скріплені печатками підприємств.

На підтвердження заявлених позовних вимог в частині протиправності донарахування податковим органом суми зобов'язання з податку на прибуток позивачем не було надано будь-яких інших доказів.

Наявні ж в матеріалах справи докази та встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про обґрунтованість висновків податкового органу в частині завищення позивачем валового доходу на суму 20074140,00 грн. (за 2009 рік в сумі 15956066,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 4118074,00 грн.), а також про завищення валових витрат на суму 23384561,00 грн. (за 4 квартал 2009 року в сумі 17657391,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 5727170,00 грн.).

Підпунктом 4.2.2 «б» пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Внаслідок цього, правомірним є донарахування ТОВ «Данкан» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35871,00 грн.

Щодо застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21768,40 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 було передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Із змісту наведеної норми слідує, що розмір штрафних санкцій визначається контролюючим органом у відсотковому відношенні від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

Як встановлено вище, сума недоплати позивача за перевіряємий період становить 35871,00 грн., з них 26657,00 грн. за 4 квартал 2009 року та 9214,00 грн. за 1 квартал 2010 року.

В матеріалах справи наявний розрахунок фінансових санкцій до акту комплексної документальної перевірки ТОВ «Данкан» за період з 20.08.2007 року по 31.03.2010 року (т.1 а.с.128).

З розрахунку вбачається, що податковим органом при визначенні штрафних санкцій з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року була застосована процентна ставка 40%, за 1 квартал 2010 - 20%.

Разом з тим, відповідачем при визначенні штрафних санкцій було невірно вказано суму заниження податкового зобов'язання ТОВ «Данкан» за 4 квартал 2009 року, а саме замість суми у розмірі 26657,00 грн., податковим органом взято до уваги суму зобов'язання у розмірі 49814,00 грн., що не відповідає встановленим у справі обставинам.

Отже, враховуючи положення п.п.17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, сума штрафних санкцій, що має сплачена позивачем, становить 12505,60 грн., у тому числі 10662,80 грн. за 4 квартал 2009 року (26657,00 грн.х40%) та 1842,80 грн. за 1 квартал 2010 року (9214,00 грн.х20%).

На підставі зазначеного вище, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023502301/0 від 15.09.2010 року підлягають задоволенню в частині необґрунтованого застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9262,80 грн.

Відносно заявлених позивачем вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023512301/0 від 15.09.2010 року суд зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0023512301/0 від 15.09.2010 року збільшено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 90664,00 грн.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання визначено податковим органом з урахуванням виявлених перевіркою заниження податку на суму 19451,00 грн. та його завищення на суму 3722881,00 грн., а також заниження податкового кредиту всього у сумі 11582,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 3833799,00 грн.

З урахуванням вказаних показників, а також враховуючи суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно задекларованого позивачем у розмірі 28123,00 грн., податковим органом було донараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 90664,00 грн. ((3833799-11582) - (3722881-19451) - 28123).

Як вбачається з даних акту перевірки № 11658/23-2/35338012 від 03.09.2010 року, завищення податкових зобов'язань за перевіряємий період на суму 3722881,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 3833799,00 грн. виникло внаслідок включення ТОВ «Данкан» до їх складу суми ПДВ по операціям з ВАТ «АК «Кримавтотранс», АТЗТ «Пента» та АТЗТ «Абсолют».

Судом було перевірено правомірність висновків податкового органу в цій частині та було встановлено наступне.

В період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168 було визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо буде встановлено, що відомості в первинних документах, що фіксують здійснення господарської операції, не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що у період з серпня 2009 року по березень 2010 року на формування показників ТОВ «Данкан» з визначення податкового зобов'язання податку на додану вартість та суми податкового кредиту мало вплив здійснення господарських операцій з:

ВАТ «АК «Кримавтотранс» (договір №12/08-РС від 03.07.2009 року про надання послуг у вигляді активів виконаних робіт, т.4 а.с.50-52),

АТЗТ «Пента» (№24-9 від 20.09.2009 року про надання послуг у вигляді активів виконаних робіт, т. 4 а.с.6),

АТЗТ «Абсолют» (№ 18/07 від 03.07.2009 року про надання послуг у вигляді активів виконаних робіт, т.4 а.с. 54-55),

АТЗТ «Пента» (договір №2-К/6 від 01.09.2009 року про надання консультаційних послуг, т.5 а.с.186).

Обставини щодо наявності у позивача первинних документів на підтвердження здійснення вказаних правочинів вже досліджувались судом. Та, як було встановлено вище, представлені позивачем в якості доказів документи не належним чином фіксують факт здійснення господарських операцій.

Відтак, навіть за наявності податкових накладних, що мають всі необхідні реквізити, позивач не мав підстав для відображення операцій з ВАТ «АК «Кримавтотранс», АТЗТ «Пента» та АТЗТ «Абсолют» у своєму податковому обліку.

Враховуючи зазначене вище, правомірними є висновки перевірки відносно завищення позивачем податкових зобов'язань за перевіряємий період на суму 3722881,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 3833799,00 грн.

Проведеною перевіркою позивача також було встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 19451,00 грн. та заниження податкового кредиту всього у сумі 11582,00 грн. за березень 2010 року.

Судом встановлено, що розбіжності між даними позивача та даними перевірки виникли внаслідок того, що податковим органом не були взяті до уваги показники декларації ТОВ «Данкан» з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, в порядку податкової звітності позивачем 20.04.2010 року до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим була подана декларація з податку на додану вартість із додатками за березень 2010 року (т. 1 а.с.99-103).

Із додатку 5 до декларації вбачається, що ТОВ «Данкан» до складу податкового зобов'язання включені суми податку на додану вартість, у тому числі по операціям з:

ВАТ «АК «Кримавтотранс» (і.п.н. 031206601095) в сумі 2549,80 грн.,

ЗАТ Науково-виробнича фірма «Елекомс» (і.п.н.201108202285) в сумі 252,50 грн.,

ПП «Фірма «Вінмост» (і.п.н.249027202284) в сумі 536,58 грн.,

ПВКП «Спецремонтмонтаж» (і.п.н. 254990702287) в сумі 16,00 грн.,

ТОВ «Тавртранс» (і.п.н.322343501288) в сумі 10512,19 грн.,

ПП Виробничо-комерційна фірма «А.І.Ф.» (і.п.н.323404802285) в сумі 59,60 грн.,

ПП «Тандем СВ» (і.п.н.332637302287) в сумі 183,20 грн.,

ОСОБА_3 (і.п.н.НОМЕР_1) в сумі 121,00 грн.,

ОСОБА_4 (і.п.н.НОМЕР_2) в сумі 390,83 грн.,

ОСОБА_5 (і.п.н.НОМЕР_3) в сумі 293,70 грн.,

ОСОБА_6 (і.п.н.НОМЕР_4) в сумі 1699,50 грн.,

ОСОБА_7 (і.п.н.НОМЕР_5) в сумі 434,22 грн.,

ОСОБА_8 (і.п.н.НОМЕР_4) в сумі 2395,00 грн.

До складу податкового кредиту за березень 2010 року позивачем згідно із додатком 5 до декларації було віднесено, у тому числі суму податку у розмірі 11582,46 грн. по операції з ПП «Медина» (і.п.н. 358138601095).

Під час розгляду справи судом встановлено, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року не була визнана податковим органом податковою звітністю. Внаслідок цього, 21.06.2010 року позивачем повторно до податкового органу було подано декларацію за березень 2010 року (т.1 а.с.104-108). Однак, ці документи також не були визнані податковим органом як податкова звітність.

Порядок надання до податкового органу податкової звітності у березні 2010 року було врегульовано положеннями Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 передбачалось, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Крім того, підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 було передбачено, що незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Проте, як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, після невизнання податковим органом податковою звітністю декларації від 21.06.2010 року з податку на додану вартість за березень 2010 року, позивачем декларація з виправленими помилками до податкового органу не подавалась, сума самостійно визначеного у ній зобов'язання не сплачувалась. Під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про оскарження позивачем рішення контролюючого органу щодо не визнання податкової декларації податковою звітністю.

Відтак, правомірними є висновки контролюючого органу щодо заниження ТОВ «Данкан» податкових зобов'язань на суму 19451,00 грн. та заниження податкового кредиту всього у сумі 11582,00 грн. за березень 2010 року.

З огляду на зазначене вище, правомірним є донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90664,00 грн., а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій згідно із п.п.17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у розмірі 45332,00 грн.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023512301/0 від 15.09.2010 року, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Відносно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006431701/0 від 17.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Данкан» по податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Із змісту акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб заснований на тому, що ТОВ «Данкан» не було утримано та сплачено до бюджету податок із доходу, отриманого фізичними особами-підприємцями за договорами суборенди у вигляді скидок на розмір орендної плати.

Судом під час розгляду справи було перевірено доводи відповідача та встановлено наступне.

Особливості оподаткування податком з доходів фізичних осіб у період до 01.01.2011 року було врегульовано положеннями Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон №889).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону №889 передбачалось, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування резидента є, у тому числі, загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно з п.п.4.2.9 «е» п.4.2 ст. 4 Закону №889 включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування) визначений статтею 14 Закону №889, згідно з пунктом 14.1 якого кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Пунктом 13.4 ст. 13 Закону №889 передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Матеріали справи свідчать про те, що 14.07.2009 року між ТОВ «Промхолдинг» (орендодавець) та ТОВ «Данкан» (орендар) був укладений договір оренди №17/Д (т.4 а.с.44-45).

Згідно з умовами договору орендодавець передає орендарю в оренду нерухоме майно, розташоване у місті Вінниця на додатково обговорених умовах.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що параметри майна, технічні характеристики визначаються у актах прийому-передачі. Орендна плата відповідно до пункту 2.3 договору становить 38000,00 грн. на місяць. Згідно з пунктом 2.7 договру строк дії договру становить 11 місяців.

На підставі акту прийому-передачі до договору оренди №17/Д від 14.07.2009 року (т.4 а.с.46) ТОВ «Промхолдинг» було передано в оренду ТОВ «Данкан» майно, розташоване у м. Вінниця, вул. Ватутіна/Чехова, 14/2, а саме: скляний корпус №2 площею 400 кв.м, корпус-модуль площею 250 кв.м, корпус-модуль № 4 площею 352 кв.м, виробничий корпус № 1 площею 990,2 кв.м, складський корпус №1 (цех 20) площею 1394 кв.м, склад гофрокартона площею 740 кв.м.

В подальшому, орендоване у ТОВ «Промхолдинг» нерухоме майно було передано позивачем в суборенду третім особам, у тому числі:

1) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 за договором №11 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.11-12) було передано в оренду приміщення загальною площею 284 кв.м, асфальтовий насип площею 100,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 2606,00 грн. на місяць (2556,00 грн. вартість приміщення та 50,00 грн. вартість асфальтового насипу);

2) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за договором №9 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.13) було передано в оренду приміщення загальною площею 40,0 кв.м, асфальтовий насип площею 50,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 530,00 грн. на місяць (480,00 грн. вартість приміщення та 50,00 грн. вартість асфальтового насипу);

3) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 за договором №14 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.15-16) було передано в оренду приміщення загальною площею 284,0 кв.м, асфальтовий насип площею 100,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 2606,00 грн. на місяць (2556,00 грн. вартість приміщення та 50,00 грн. вартість асфальтового насипу);

4) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за договором №8 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.17-18) було передано в оренду складського приміщення загальною площею 300,0 кв.м, асфальтовий насип площею 860,0 кв.м, частина приміщення модуля 740,00 кв.м. Оплата за користування майном становить 9780,00 грн. на місяць (3000,00 грн. вартість складського приміщення, 5920,00 грн. вартість частини приміщення модуля та 860,00 грн. вартість асфальтового насипу);

5) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за договором №4 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.19-20) було передано в оренду приміщення: одна кімната площею 27,0 кв.м, друга кімната 16,7 кв.м., умивальник площею 13,3 кв.м., асфальтовий насип площею 42,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 726,00 грн. на місяць (вартість першого приміщення 324,00 грн., вартість другого приміщення 200,40 грн., вартість оренди умивальника 159,60 грн. та 42,00 грн. вартість асфальтового насипу);

6) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10 за договором №1 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.21-22) було передано в оренду приміщення загальною площею 350,0 кв.м, асфальтовий насип площею 510,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 3035,00 грн. на місяць (2800,00 грн. вартість приміщення та 255,00 грн. вартість асфальтового насипу);

7) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 за договором №13 від 01.08.2009 року (т.4 а.с.25-26) було передано в оренду приміщення площею 400,0 кв.м, приміщення площею 710,0 кв.м., приміщення площею 56,0 кв.м., асфальтовий насип площею 340,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 14330,00 грн. на місяць (13320,00 грн. вартість складського приміщення, 840,00 грн. вартість офісного приміщення, вартість асфальтового насипу 170,00 грн.);

8) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за договором №15 від 15.11.2009 року (т.4 а.с.4-5) було передано в оренду приміщення загальною площею 140,6 кв.м, асфальтовий насип площею 150,0 кв.м. Оплата за користування майном становить 1762,20 грн. на місяць (1687,20 грн. вартість приміщення та 75,00 грн. вартість асфальтового насипу).

За наслідками проведеної перевірки було встановлено, що за перевіряємий період вартість орендної плати, що була отримана позивачем за договорами суборенди від фізичних осіб-підприємців становить 226175,77 грн.

Разом з тим, податковим органом було визначено, що відповідно до умов договору № 17/Д від 14.07.2009 року звичайна ціна вартості 1 кв.м. площі орендованого майна становить 9,21 грн. (орендна плата в сумі 38000,00 грн./загальну площу орендованого майна у розмірі 4126,20 кв.м.).

Враховуючи зазначене вище, податковим органом було зроблено висновок про те, що сума орендної плати з урахуванням звичайної ціни за 1 кв.м., що мала бути сплачена за договорами оренди фізичними особами-підприємцями становить 375166,59 грн.

Зазначене, на думку відповідача, призвело до отримання фізичними особами-орендарями знижки в сумі 148990,82 грн., яка всупереч вимогам податкового законодавства не була оподаткована позивачем податком з доходів фізичних осіб.

Проте, під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем необґрунтовано до даних спірних правовідносин було застосовано правило визначення звичайної ціни з огляду на наступне.

Визначення звичайної ціни на час виникнення спірних правовідносин було передбачено положеннями Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктами 1.20.1 та 1.20.2 ст. 1 цього Закону передбачалось, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Із змісту наведених норм слідує, що для визначення звичайної ціни до уваги беруться ідентичні товари (роботи, послуги) за співставних умов (строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну).

Проаналізувавши умови договору оренди, що був укладений між позивачем та ТОВ «Промхолдинг», а також умови договорів оренди, що були укладені позивачем з фізичними особами-підприємцями, суд дійшов висновку про відсутність ідентичних характеристик в умовах цих договорів для визначення звичайної ціни орендної плати за 1 кв.м.

Така позиція суду обґрунтована тим, що за умовами договорів суборенди розмір орендної плати визначався в незалежності від вартості одного метра квадратного.

Так, наприклад, за договором №11 від 01.08.2009 року позивачем в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 було передано приміщення загальною площею 284 кв.м з орендною платою на місяць 2556,00 грн. та асфальтовий насип площею 100,0 кв.м. з орендною платою на місяць 50,00 грн. Виходячи з цього, вартість 1кв.м. приміщення становить 9,00 грн. (2556 грн/284 кв.м.), вартість 1кв.м. асфальтового насипу становить 0,50 грн. (50 грн./100 кв.м.).

Також, за договором №9 від 01.08.2009 року позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 було передано в оренду приміщення загальною площею 40,0 кв.м. з орендною платою на місяць 480,00 грн. та асфальтовий насип площею 50,0 кв.м. з орендною платою на місяць 50,00 грн. З огляду на це, вартість 1кв.м. приміщення становить 12,00 грн. (480 грн/40 кв.м.), вартість 1кв.м. асфальтового насипу становить 1,00 грн. (50 грн./50 кв.м.).

Таким чином, предмет договору оренди між ТОВ «Промхолдинг» та ТОВ «Данкан» не співвідноситься та не знаходиться у рівних умовах з предметом договорів оренди між ТОВ «Данкан» та фізичними особами-підприємцями.

Ці дані також підтверджуються висновком ТОВ «Інститут обліку та аудиту» №17 від 28.08.2013 року (т.1 а.с.142-177).

Зазначене вище, виключає висновок податкового органу про отримання фізичними особами-підприємцями за умовами договорів суборенди скидок (подарунків).

Враховуючи відсутність об'єкту оподаткування, відсутні й підстави для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22348,62 та відповідно донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44697,24 грн.

На підставі зазначеного вище, податкове повідомлення-рішення №0006431701/0 від 17.09.2010 року є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

В матеріалах справи наявна квитанція №1590030021 від 24.09.2010 року, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн. Крім того, позивачем згідно із платіжним дорученням №394 від 29.08.2013 року було сплачено вартість експертного дослідження у розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суму судового збору у розмірі 0,99 грн. та суму витрат на проведення експертизи у розмірі 1463,50 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.01.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 03.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 94,98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0006431701/0 від 17.09.2010 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0023502301/0 від 15.09.2010 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9262,80 грн.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данкан» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 0,99 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 1463,50 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.