Постанова

від 31.01.2014 по справі 821/4775/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2014 р. Справа № 821/4775/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представників позивача - Захарченка В.В., Кусік А.В.,

представника відповідача - Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємства "Комплектавтодор" (далі - позивач, ПП "Комплектавтодор") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м.Херсоні), у якому з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006022200 повністю, від 09.09.2013 р. № 0006032200 частково на суму 216114,87 грн., з яких за основним платежем на 172891,90 грн., за штрафними санкціями на 43222,97 грн.

Свої вимоги мотивує неправомірністю висновків ДПІ у м.Херсоні щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп", оскільки факт отримання товару від вказаних контрагентів підтверджується первинними документами, які є належним доказом формування показників звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Позивач також стверджує, що підприємство реалізовувало продукцію пов'язаним особам за цінами, які відповідають рівню звичайних цін на момент реалізації, а відповідачем не здійснено аналіз реалізації аналогічної продукції іншими підприємствами з метою визначення рівня звичайної ціни. Крім того, вказує на правомірність віднесення до витрат наданих СПД ОСОБА_4 диспетчерських послуг, які підтверджені відповідними актами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, оскільки встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема, представник відповідача зазначив, що однією з підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки про заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами - ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп", які є безтоварними, оскільки за наслідками перевірок вищезазначених суб'єктів господарювання встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Щодо зменшення ПП "Комплектавтодор" валових витрат на суму отриманих від СПД ОСОБА_4 послуг, вказав на те, що складені акти не містять повної інформації щодо виконаних робіт та їх конкретної суті, що позбавляє їх юридичної сили та доказовості. Представник відповідач також зазначає про обґрунтованість нарахування позивачу валового доходу у зв'язку з недотриманням рівня звичайних цін при реалізації продукції пов'язаним особам, оскільки реалізація ПП "Комплектавтодор" товарів здійснювалася за ціною, нижчою за собівартість таких товарів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 23.07.2013 р. по 27.08.2013 р. відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Комплектавтодор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 30.08.2013 р. № 615/21-03-22-01/14113570.

У висновках акту перевірки вказано на порушення (з урахуванням тих, які оскаржуються позивачем):

1. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 214128,33 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі 7500 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 8608,90 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 15508,90 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 22907,23 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 65961,38 грн., за півріччя 2012 року в сумі 106407,40 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 136665,35 грн., за 2012 рік в сумі 183721,10 грн.;

2. п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 175408,40 грн., у тому числі: за липень 2011 року у сумі 1486 грн., за грудень 2011 року у сумі 433,33 грн., за червень 2012 року у сумі 99856,88 грн., за липень 2012 року у сумі 12726,30 грн., за серпень 2012 року у сумі 2819,80 грн., за вересень 2012 року у сумі 13271 грн., за жовтень 2012 року у сумі 10921,80 грн., за листопад 2012 року у сумі 14933,40 грн., за грудень 2012 року у сумі 18959,90 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 р.:

- № 0006022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 260059,61 грн., з яких за основним платежем на 214128,33 грн., за штрафними санкціями на 45931,28 грн.;

- № 0006032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 219260,50 грн., з яких за основним платежем на 175408,40 грн., за штрафними санкціями на 43852,10 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість слугували висновки ДПІ у м.Херсоні про те, що:

- правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат на загальну суму 74533,55 грн. та податкового кредиту на загальну суму 14906,73 грн. у відповідних звітних періодах;

- реалізація продукції пов'язаним особам за цінами, що є нижчими за звичайну ціну, що вплинуло на заниження доходу з податку на прибуток на суму 789926 грн. та з податку на додану вартість на суму 157985,20 грн.;

- завищення валових витрат на суму 140000 грн. внаслідок не відповідності актів виконаних робіт вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по господарських операціях між позивачем та СПД ОСОБА_4;

- заниження податкових зобов"язань з ПДВ на загальну суму 2516,50 грн. при реалізації товарів на адресу ПАТ "Укртрансгаз".

Позивачем з урахуванням заяви про зміну позовних вимог не оскаржуються висновки відповідача щодо заниження податкових зобов"язань з ПДВ при реалізації товару ПАТ "Укртрансгаз", які вплинули на нарахування податку на додану вартість у сумі 2516,50 грн. за основним платежем та нарахування на цю суму штрафних санкцій у розмірі 629,13 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006032200.

Таким чином, ПП "Комплектавтодор" оскаржує податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006022200 у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006032200 частково на суму 216114,87 грн. (172891,90 грн. за основним платежем, 43222,97 грн. за штрафними санкціями).

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з положеннями Податкового кодексу України.

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за декількома правопорушеннями, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості встановлення порушення окремо по кожному із них.

Так, підставою для зменшення суми валових витрат у розмірі 74533,55 грн. та податкового кредиту з ПДВ у сумі 14906,73 грн. слугувала інформація, яка була отримана ДПІ у м.Херсоні за наслідками проведених перевірок контрагентів позивача - ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп", господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення та які, на думку відповідача, не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В акті перевірки по відносинах з вказаними контрагентами відповідачем зазначено наступне.

ДПІ у Київському районі м.Одеси складено довідку від 18.10.2012 р. № 1818/22-34/33720461/92-1 про результати проведення зустрічної звірки ПП "Поліграфмайстер-Південь" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Арсаон" та їх реальності та повноти відображення у обліку за лютий, квітень 2012 року. В результаті зустрічної звірки встановлено: відсутність реальності вчинення господарських операцій; відсутність у ПП "Поліграфмайстер-Південь" об"єктів, які підпадають під визначення ст.ст.185, 188, 200 ПК України та дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період лютий, квітень 2012 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Арсаон" та ТОВ "Арагон Торг" при придбанні товарів на загальну суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 212366,62 грн. та 207702,70 грн. відповідно, та при продажу товарів на адресу покупців першої ланки у ланцюгу формування податкового зобов"язання з ПДВ по фактичному руху отриманого товару, в т.ч. ПП "Комплектавтодор".

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова складено акт від 08.02.2012 р. № 593/23-05 про результати проведення документальної перевірки ТОВ "Фірма "Інтон", яким встановлено: відсутність реальності вчинення господарських операцій; відсутність у ТОВ "Фірма "Інтон" об"єктів, які підпадають під визначення ст.ст.185, 188, 200 ПК України та дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з постачальниками та з покупцями, в т.ч. ПП "Комплектавтодор".

Західною МДПІ м.Харкова складено акт від 27.05.2013 р. № 976/15.3-09/37903438 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Реалтрансгруп" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, травень, червень, липень 2012 року. У даному акті зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки внаслідок незнаходження підприємства за юридичною адресою. Звіркою ТОВ "Реалтрансгруп" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за періоди, що перевірялися, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об"єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Реалтрансгруп" по ланцюгу постачання.

Крім того, ДПІ у м.Херсоні вказує, що в ході перевірки ПП "Комплектавтодор" не надано первинних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та інших), підтверджуючих перевезення та отримання товарів від вищевказаних суб"єктів.

Таким чином, на підставі висновку актів перевірок контрагентів позивача та внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних (подорожніх листів) відповідачем зроблено висновок про вчинення господарських операцій між ПП "Комплектавтодор" та його контрагентами з метою їх документування без мети реального настання правових наслідків.

Суд вважає ці висновки ДПІ у м.Херсоні такими, що не відповідають обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства виходячи з наступного.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств та податкового кредиту врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Приписами п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та валових витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та валових витрат; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 20.07.2011 р. між ПП "Комплектавтодор" та ТОВ "Фірма "Інтон" укладено договір поставки № 31/7, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов"язується поставити і передати у власність Покупця коронку алмазну КН-195 d=108 мм згідно доданої рахунок-фактури, що є невід"ємною частиною цього Договору. Продавець зобов"язується передати Покупцеві: р/фактуру, видаткову та податкову накладні (п.1.3). Відвантаження продукції здійснюється шляхом транзитних перевезень на ПП "Комплектавтодор" (п.3.1). На виконання умов договору ТОВ "Фірма "Інтон" поставила позивачу коронку алмазну КН-195 d=108 мм вартістю 8916 грн., з яких ПДВ - 1486 грн., згідно рахунку-фактури від 20.07.2011 р. № 163, видаткової накладної від 20.07.2011 р. № 1, податкової накладної від 20.07.2011 р. № 1. Отримання товару від ТОВ "Фірма "Інтон" підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентаризаційним описом основних засобів. Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення від 20.07.2012 р. № 879 на суму 8916 грн.

У липні 2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Реалтрансгруп", яке поставило ПП "Комплектавтодор" твердопаливний котел РИМА С-МАХ 95 кВт вартістю 23001 грн., з яких ПДВ - 3833,50 грн., згідно рахунку-фактури від 06.07.2012 р. № РТ-0005789, накладної від 09.07.2012 р. № 901, податкової накладної від 09.07.2012 р. № 901. Отримання товару від ТОВ "Реалтрансгруп" підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентаризаційним описом основних засобів. Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення від 09.07.2012 р. № 601 на суму 23001 грн.

Протягом грудня 2011 року - грудня 2012 року ПП "Комплектавтодор" мав взаємовідносини з ПП "Поліграфмайстер-Південь", яке поставило позивачу товар (фотоплівку, проявник, фіксатор тощо) вартістю 47936,07 грн., з яких ПДВ - 9587,21 грн., згідно рахунків-фактур від 05.12.2011 р. № СФ-862, від 06.03.2012 р. № СФ-0000220, від 07.03.2012 р. № СФ-0000224, від 29.03.2012 р. № СФ-0000309, від 12.04.2012 р. № СФ-0000379, від 15.06.2012 р. № СФ-0000653, від 29.11.2012 р. № СФ-0001378, видаткових накладних від 05.12.2011 р. № РН-0000997, від 06.03.2012 р. № РН-0000218, від 07.03.2012 р. № РН-0000222, від 29.03.2012 р. № РН-0000306, від 12.04.2012 р. № РН-0000375, від 15.06.2012 р. № РН-0000647, від 29.11.2012 р. № РН-0001370, податкових накладних від 05.12.2011 р. № 27, від 06.03.2012 р. № 28, від 07.03.2012 р. № 32, від 29.03.2012 р. № 116, від 12.04.2012 р. № 61, від 15.06.2012 р. № 76, від 29.11.2012 р. № 123. Отримання товару від ПП "Поліграфмайстер-Південь" підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Оплата за поставлений товар здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 05.12.2011 р. № 1674 на суму 2599,98 грн., від 07.03.2012 р. № 81 на суму 2597,89 грн., від 20.03.2012 р. № 144 на суму 2597,89 грн., від 04.05.2012 р. № 296 на суму 10184,40 грн., від 01.06.2012 р. № 409 на суму 15300 грн., від 27.07.2012 р. № 667 на суму 10419,72 грн., від 12.12.2012 р. № 1271 на суму 13823,40 грн.

У судовому засіданні представники позивача зазначили, що перевезення товару від вказаних контрагентів здійснювалося кур"єрськими доставками ТОВ "Євроекспрес пошта", ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, на підтвердження чого надали розрахункові квитанції від 20.07.2011 р., 06.03.2012 р., 29.03.2012 р., 20.04.2012 р., 19.06.2012 р., 18.07.2012 р., довіреності на отримання товарів від зазначених перевізників від 01.01.2012 р. № 01-р, від 15.01.2012 р. № 06-р, від 01.02.2012 р. №№ 10-р, 15-р.

Вимога ДПІ у м.Херсоні підтвердити отримання позивачем товарів, які поставлялися ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп", товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Окрім цього суд зазначає, що поставка товарів від вищевказаних контрагентів здійснювалася з використанням кур"єрської доставки, при якій товарно-транспортна накладна не виписується.

В акті перевірки ДПІ у м.Херсоні вказує на наявність первинних документів за перевірений період. Зауважень до первинних документів позивача по операціях з вказаними постачальниками, зокрема, до видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.

Таким чином, господарські операції між ПП "Комплектавтодор" та ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп" з приводу поставок товару повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Факт того, що ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон"", ТОВ "Реалтрансгруп" на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорюється відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові і податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту та витрат без фактичного отримання від цих контрагентів товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення позивачем таких дій і не надала докази притягнення його до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на інформацію з актів ДПІ у Київському районі м.Одеси від 18.10.2012 р. № 1818/22-34/33720461/92-1, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 08.02.2012 р. № 593/2305/21199750, Західної МДПІ м.Харкова від 27.05.2013 р. № 976/15.3-09/37903438 стосовно результатів перевірок ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп" відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів.

Окремо суд зазначає, що відповідачем взято до уваги інформацію, викладену в довідці ДПІ у Київському районі м.Одеси від 18.10.2012 р. № 1818/22-34/33720461/92-1 про результати проведення зустрічної звірки ПП "Поліграфмайстер-Південь" та в акті Західної МДПІ м.Харкова від 27.05.2013 р. № 976/15.3-09/37903438 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Реалтрансгруп".

З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, п.п.6.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі товарів у цих постачальників, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно висновків ДПІ у м.Херсоні про нікчемність укладених позивачем правочинів із ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп", суд зазначає, що по-перше, договори на поставку позивачу цими постачальниками товарів за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність висновків відповідача щодо завищення ПП "Комплектавтодор" валових витрат на загальну суму 74533,55 грн. та податкового кредиту на загальну суму 14906,73 грн. за результатами господарських операцій з ПП "Поліграфмайстер-Південь", ТОВ "Фірма "Інтон", ТОВ "Реалтрансгруп".

Що стосується висновків відповідача про завищення витрат на загальну суму 140000 грн. за рахунок відображення у податковому обліку з податку на прибуток операцій з надання диспетчерських послуг СПД ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що ПП "Комплектавтодор" було укладено з СПД ОСОБА_4 договори на надання диспетчерських послуг: видача спеціальної інформації про хід та дотримання всіх етапів виробництва, а також складання звітної документації від 01.01.2011 р. № 3/к, від 01.01.2012 р. № 4/к.

На виконання цих договорів СПД ОСОБА_4 упродовж 2011-2012 років надано диспетчерські послуги: здійснення обліку і контролю виходу на лінію спеціального транспорту, робочих, а також комплектації матеріальними цінностями (будівельні, витратні та інші матеріали) для виконання Замовником виробничих замовлень за межами підприємства методом диспетчерування.

Надання вказаних послуг підтверджується актами наданих послуг від 31.01.2011 р. № 3/к-01, від 28.02.2011 р. № 3/к-02, від 31.03.2011 р. № 3/к-03, від 30.04.2011 р. № 3/к-04, від 31.05.2011 р. № 3/к-05, від 30.06.2011 р. № 3/к-06, від 31.07.2011 р. № 3/к-07, від 31.08.2011 р. № 3/к-08, від 30.09.2011 р. № 3/к-09, від 31.10.2011 р. № 3/к-10, від 30.11.2011 р. № 3/к-11, від 31.12.2011 р. № 3/к-12, від 31.12.2012 р. № 3/к-01, від 28.02.2012 р. № 3/к-02, звітами про надання диспетчерських послуг за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року.

Оплата за надані послуги здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 11.02.2011 р. № 115 на суму 16000 грн., від 22.03.2011 р. № 271 на суму 16000 грн., від 13.04.2011 р. № 380 на суму 16000 грн., від 29.04.2011 р. № 465 на суму 14700 грн., від 31.05.2011 р. № 661 на суму 10000 грн., від 01.07.2011 р. № 797 на суму 10000 грн., від 01.08.2011 р. № 956 на суму 10000 грн., від 29.08.2011 р., на суму 10000 грн., від 30.09.2011 р. № 1278 на суму 10000 грн., від 10.11.2011 р. № 1536 на суму 10000 грн., від 13.12.2011 р. № 1736 на суму 18000 грн., від 22.12.2011 р. № 1808 на суму 10000 грн., від 02.02.2012 р. № 127 на суму 10000 грн., від 07.03.2012 р. № 80 на суму 10000 грн.

Як вбачається з акту ДПІ у м.Херсоні не заперечує наявність цих документів, однак зазначає, що акти наданих послуг не містять повної інформації щодо виконаних робіт (послуг) та їх конкретної суті.

Між тим суд не погоджується з такими доводами відповідача, так як вищезазначені акти наданих послуг за формою та змістом повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, містять опис наданих послуг: здійснення обліку і контролю виходу на лінію спеціального транспорту, робочих, а також комплектації матеріальними цінностями (будівельні, витратні та інші матеріали) для виконання Замовником виробничих замовлень за межами підприємства методом диспетчерування. Конкретна сутність наданих послуг розкрита у щомісячних звітах, які надавалися ДПІ у м.Херсоні під час перевірки разом з актами наданих послуг.

Таким чином твердження ДПІ у м.Херсоні про відсутність у позивача належним чином оформленого документального підтвердження отриманих диспетчерських послуг від СПД ОСОБА_4 не відповідає дійсності та спростовується первинними бухгалтерськими документами.

Щодо висновку відповідача про порушення п.153.2 ст.153 ПК України внаслідок реалізації ПП "Комплектавтодор" продукції пов'язаним особам за цінам, що є нижчими за собівартість продукції, то суд встановив наступне.

ДПІ у м.Херсоні у акті перевірки (арк.6-10) зазначає, що ПП "Комплектавтодор" здійснює виготовлення поліграфічної продукції. Продаж готової поліграфічної продукції здійснювався на адресу ПП "Наддніпряночка", які є пов"язаними особами з ПП "Комплектавтодор". Розрахунок собівартості виготовленої поліграфічної продукції та сум відхилень між фактичною собівартістю таких товарів та їх реалізацією, що підлягають включенню до доходу, який враховується при визначенні об"єкта оподаткування з податку на прибуток та є базою оподаткування ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. наведено у додатку № 8 до акту перевірки.

Проте, суд не погоджується з вказаним висновком та вважає, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін.

Відповідно до приписів пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до приписів пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо не доведено протилежне звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Згідно з приписами пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18.06.2001 р., відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

Правовідносини зі застосуванням звичайних цін при реалізації товарів/послуг, у т.ч. пов'язаним особам, врегульовано Податковим кодексом України, зокрема пп.153.2.1. п.153.2 ст.153 ПК України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп.14.1.219. п.14.1 ст.14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

За приписами пп.14.1.218. п.14.1 ст.14 ПК України ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Між тим, відповідачем не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договорів укладених між позивачем та ПП "Наддніпряночка".

З огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, висновки ДПІ у м.Херсоні про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з підстав реалізації продукції пов'язаним особам за цінами, нижчими за звичайні, є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПП "Комплектавтодор" щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006022200 у повному обсязі, податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006032200 частково на суму 216114,87 грн. (за основним платежем на 172891,90 грн., за штрафними санкціями на 43222,97 грн.) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006022200 повністю, податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0006032200 частково на суму 216114,87 грн., з яких за основним платежем на 172891,90 грн., за штрафними санкціями на 43222,97 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Комплекавтодор" (код ЄДРПОУ 14113570) судовий збір у сумі 458 (чотириста п"ятдесят вісім) грн. 81 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 лютого 2014 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.1