Рішення

від 04.02.2014 по справі 906/45/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" лютого 2014 р. Справа № 906/45/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБ-ВУД" (м.Тисмениця Івано-Франківської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с.Вільшанка Чуднівського району Житомирської області)

про стягнення 53785,45 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 53785,45 грн., з яких 52808,50 грн. попередньої оплати за недопоставлену продукцію, 580,89 грн. інфляційних збитків та 396,06 грн. 3% річних.

Від позивача на адресу господарського суду 04.02.14р. надійшло клопотання, в якому він підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу без участі його уповноваженого представника за наявними матеріалами у справі (а.с.38).

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних позивача, на підставі усної домовленості між сторонами, ТОВ "ДБ-ВУД" (далі-позивач) перерахувало підприємцю ОСОБА_1 (далі-відповідач) у вересні-жовтні 2013 року в загальній сумі 73000,00 грн. попередньої оплати за поставку відповідачем лісопродукції (далі-продукції), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.13-16).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом перерахування позивачем грошових коштів відповідачу у останнього виникло зобов'язання щодо поставки продукції.

За правовою природою, укладений між сторонами усний правочин є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по поставці продукції виконав частково на загальну суму 20191,50 грн., що підтверджується накладними: № 01 від 25.09.13р., № 02 від 04.10.13р., № 03 від 10.10.13р. (а.с.7,9,11) та товарно-транспортними накладними: № 01 від 25.09.13р., № 02 від 04.10.13р., № 03 від 10.10.13р. (а.с.8,10,12).

Таким чином, згідно даних позивача, відповідачем недопоставлено продукції на суму 52808,50 грн.

У зв'язку з цим, позивачем 27.12.13р. на адресу відповідача направлена претензія з вимогою щодо повернення позивачу коштів в сумі 52808,50 грн. протягом семи днів від дня пред'явлення претензії (а.с.17). Отриману претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Після отримання претензії позивача про повернення коштів - 31.12.13р. (а.с.19), у відповідача, в силу закону, виникло грошове зобов'язання перед позивачем.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, подані позивачем докази свідчать, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню коштів, він безпідставно утримує у себе кошти позивача в сумі 52808,50 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.12.13р. (а.с.20), довідкою позивача № 1/02-14 від 03.02.14р. (а.с.26).

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри інфляційних збитків та 3% річних становлять, відповідно, 580,89 грн. та 396,06 грн. (а.с.3,26,27).

Позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних, у зв'язку з чим судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильну суму 3% річних, що становить 30,38 грн., виходячи з наступного.

Так, претензію (вимогу) позивача в порядку ст.530 ЦК України, відповідач отримав 31.12.13р. (а.с.19), відповідно, повинен повернути (перерахувати) кошти в сумі 52808,50грн. позивачу до 07.01.14р.

Оскільки відповідач кошти позивачу не перерахував, у останнього виникло право здійснювати нарахування згідно ст.625 ЦК України, починаючи з 08.01.14р.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 580,89 грн. господарський суд вважає безпідставною, оскільки інфляційний збиток за 7 днів нарахуванню не підлягає.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів повернення коштів позивачу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 52808,50 грн. попередньої оплати за недопоставлену продукцію та 30,38 грн. 3% річних.

В решті вимог суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБ-ВУД", 77400, м.Тисмениця Івано-Франківської області, вул.Галицька 86, ідентифікаційний код 37756271 - 52808,50 грн. попередньої оплати за недопоставлену продукцію, 30,38 грн. 3% річних та 1794,85 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.14

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід. про вруч.).