Ухвала

від 23.01.2014 по справі 820/9658/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 р.Справа № 820/9658/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника позивача - Семенова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9658/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Крок плюс"

до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "КРОК ПЛЮС" (далі по тексту - ТОВ «Фірма «Крок Плюс»), звернувся до суду із адміністративним позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Богодухівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000172200 від 16.09.2013 р. та № 0000182200 від 16.09.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року по справі № 820/9658/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Крок плюс" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000172200 від 16.09.2013 року та №0000182200 від 16.09.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Крок плюс" (62103, Харківська обл., Богодухівський район, місто Богодухів, площа Кірова, буд. 18, код ЄДРПОУ 35521547) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року по справі № 820/9658/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки перевірки про порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про завищення позивачем у спірний період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Плюс-97", ПП "Спасатель плюс" та ТОВ "Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд", у зв'язку з неможливістю встановити реальність та товарність вказаних операцій.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, то позивач мав право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість. З огляду на викладене, вважає хибними висновки контролюючого органу про завищення ТОВ «Фірма «Крок Плюс» у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Плюс-97", ПП "Спасатель плюс" та ТОВ "Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд". У зв'язку з чим, вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, безпідставно та підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Богодухівській ОДПІ.

У період з 16.08.2013 року по 22.08.2013 року співробітниками Богодухівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Плюс-97" за серпень 2012р., з ПП "Спасатель плюс" за листопад 2012р., з ТОВ "Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд" за березень 2012р. та квітень 2012р., в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень та листопад 2012р. при подальшій реалізації фізичним особам - підприємцям, щодо правомірності нарахування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Плюс-97", з ПП "Спасатель плюс", з ТОВ "Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., в частині правомірності нарахування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. при подальшій реалізації фізичним особам - підприємцям.

За наслідками перевірки складено Акт №75/220/35521547 від 29.08.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 581671 грн., у т.ч. за березень 2012 року - 230 грн., за квітень 2012 року - 62 грн., за серпень 2012 року - 580235 грн.;

- п.п. 138.1.1 п. 138, п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України - завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 2901173 грн., в результаті чого платником занижено податок на прибуток в сумі 609246 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2012 року - 609246 грн. (т.1, а.с.14-52).

На підставі наведених висновків акту перевірки Богодухівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0000172200 від 16.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 727089 грн., у т.ч. за основним платежем 581671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145418 грн. (т.1, а.с.54);

- форми "Р" № 0000182200 від 16.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 761558 грн., у т.ч. за основним платежем 609246 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 152312 грн. (т.1, а.с.53).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Фірма «Крок Плюс» вимог п.п. 138.1.1 п. 138, п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є хибними, а прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу про завищення підприємством у перевіряємий період витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також заниження податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Плюс-97", ПП "Спасатель плюс" та ТОВ "Будівельно-промислова фірма Харківміськбуд".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними з наступних підстав.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Оптова торгівля одягом і взуттям (код КВЕД 46.42), Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49), Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (код КВЕД 82.99), Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах (код КВЕД 47.79), Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), Діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10), Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; Консультування з питань оподаткування (код КВЕД 69.20).

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" мало господарські відносини із ТОВ "Плюс 97" на підставі договору поставки № 175 від 01.02.2012 року (т.1, а.с.70-71).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Плюс 97" протягом серпня 2012р. було передано у власність позивача товар (вживаний одяг та взуття), про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних № 4 від 20.08.2012р., № 5 від 20.08.2012р., № 6 від 22.08.2012р., № 7 від 22.08.2012р., № 8 від 23.08.2012р. та № 9 від 23.08.2012р., № 10 від 27.08.2012р. та № 11 від 28.08.2012р. (т.1, а.с.72-79).

На підтвердження факту оплати вартості придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень (т.2, а.с.42-51).

Як було зазначено під час розгляду справи представником позивача, транспортування придбаного товару не здійснювалось, оскільки він фактично переміщувався в межах одного складського приміщення, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищево, вул. Промислова, 11, про що ТОВ «Фірма «Крок Плюс» повідомила відповідача листом № 36 від 20.08.2013 року (т.2, а.с.99-100).

Вказана обставина підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме:

- договором суборенди нежитлового приміщення № 01/01.02.12 від 01.02.2012р. та актом здачі-приймання від 01.02.2012р. (Орендар - ТОВ "Фірма "Крок плюс", орендовані приміщення: Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищево, вул. Промислова, 11) (т.2, а.с.14-18);

- договором зберігання № 176 від 01.02.2012р., актом прийому-передачі майна, видатковою накладною від 01.02.2012р., актом приймання-передачі майна від 08.08.2012р., видатковою накладною № 3 від 08.08.2012р., що підтверджують зберігання придбаних позивачем товарів за адресою: Харківська область, Харківський район, с.м.т. Васищево, вул. Промислова, 11 (т.2, а.с.6-13);

- актами прийому-передачі майна та накладними на повернення (із зберігання) №№ 4-8, що підтверджують повернення позивачем ТОВ "Плюс 97" товару зі зберігання за адресою зберігання товару для наступної передачі такого товару від ТОВ "Плюс 97" позивачеві відповідно до умов договору поставки № 175 від 01.02.2012р. (т.2, а.с.20-29).

ТОВ "Плюс 97" були виписані та надані позивачеві податкові накладні №№ 43 та 44 від 20.08.2012р., №№ 45 та 46 від 22.08.2012р., №№ 47 та 48 від 23.02.2012р., № 49 від 27.08.2012р. та № 50 від 28.08.2012р. (т.1, а.с.132-139), які вбачається зі змісту останніх, було включено до Єдиного реєстру податкових накладних.

Виписані ТОВ "Плюс 97" податкові накладні було включено до реєстру отриманих податкових накладних у відповідності до положень п.201.10 ст.201 ПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкової звітності ТОВ "Фірма "Крок Плюс" за серпень 2012 року (т.1, а.с.140-161).

Представником позивача до матеріалів справи надано копії свідоцтва № 100239236 про реєстрацію ТОВ "Плюс 97" платником податку на додану вартість, якою підтверджується наявність у останнього права на видачу податкових накладних (т.2, а.с.39).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Плюс 97" було задекларовано та сплачено до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли за результатами відносин із позивачем по справі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкової звітності ТОВ "Плюс 97", у т.ч. реєстру виданих податкових накладних, а також платіжного доручення (т.1, а.с.170-185).

Зазначеними доказами повністю підтверджується відображення ТОВ "Плюс 97" в своєму податковому обліку податкових зобов'язань за результатами відносин із позивачем по справі.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому придбаний у ТОВ "Плюс 97" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать надані позивачем копії первинних документів (т.1, а.с.80-131).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачем було замовлено виготовлення печаток у ТОВ "Будівельно-промислова фірма "Харківміськбуд".

Отримання ТОВ «Фірма «Крок Плюс» товару (печаток) від ТОВ "Будівельно-промислова фірма "Харківміськбуд" підтверджується накладними № 15 від 01.02.2012р., № 23 від 29.02.2012р., № 35 від 10.04.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.196-198).

Вартість отриманого товару було повністю сплачено позивачем відповідно до платіжних доручень № 13 від 31.01.2012р., № 23 від 24.02.2012р. та № 95 від 04.04.2012р. (т.1, а.с.199-201).

Продавцем було виписано позивачеві податкові накладні № 19 від 31.01.2012р., № 9 від 24.02.2012р. та № 2 від 04.04.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.202-204).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем по справі, придбаний у ТОВ "Будівельно-промислова фірма "Харківміськбуд" товар (печатки) був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 21.11.2012р. позивачем від ПП "Спасатель плюс" відповідно до видаткової накладної № РН-2111-1 було отримано товар (комп'ютерні комплектуючі) (т.1, а.с.191).

Вартість отриманого товару була повністю сплачено покупцем, про що свідчить надана позивачем копія платіжного доручення №1226 від 07.11.2012р. (т.1, а.с.192).

Продавцем було виписано позивачеві податкову накладну № 16 від 07.11.2012р., яка, як вбачається зі змісту останньої, була у відповідності до приписів п.201.10 ст.201 ПК України внесена до Єдиного реєстру податкових накладних (т.1, а.с.194-195).

Придбаний позивачем у ПП "Спасатель плюс" товар в подальшому було реалізовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 276 від 22.11.2012р. (т.1, а.с.193).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки довіреностей на отримання ТМЦ, в даному випадку, не є підставою вважати господарські операції між позивачем та постачальниками ТОВ «Плюс-97», ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» та ПП "Спасатель плюс" такими, що реально не відбулися, оскільки з видаткових накладних, виписаних вищевказаними підприємствами, чітко вбачається, хто саме отримав ТМЦ, зазначені у накладних (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6).

Також, слід відмітити, що відповідачем під час перевірки акт про відмову в наданні документів (довіреностей) не складався.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано копію журналу реєстрації доручень на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5, виданих для отримання ТМЦ від ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» та ПП «Спасатель плюс» (т.2, а.с.96-98).

Доводи відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо невідповідності основного виду діяльності ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» та ПП «Спасатель плюс» характеру господарських відносин між ними та позивачем по справі (поставка печаток, комп'ютерних комплектуючих), не беруться колегією суддів до уваги з огляду на принцип свободи підприємницької діяльності, закріплений у ст.6 Господарського кодексу України, а також принцип свободи договору, закріплений у ст.3 Цивільного кодексу України.

Між тим, слід вказати, що поставка позивачеві комп'ютерних комплектуючих Приватним підприємством «Спасатель плюс» не суперечить основному виду діяльності останнього - неспеціалізована оптова торгівля.

Крім того, колегія суддів зауважує, що види діяльності юридичної особи зазначаються у графі «Види діяльності» Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до Національного класифікатору України Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятих Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457. Відповідно до Розділу 1 «Сфера застосування» Класифікатора встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. При цьому, як зазначено у Класифікаторі, код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків.

Отже, юридична особа не позбавлена права здійснювати види діяльності, не зазначені у Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання відповідача на ненадання позивачем пояснень, звідки він дізнався про те, що ТОВ «Будівельно-промислова фірма «Харківміськбуд» надає послуги з виготовлення печаток, а ПП «Спасатель плюс» продає комп'ютерні комплектуючі, на думку колегії суддів, жодним чином не впливає на реальність господарських операцій позивачем із вказаними контрагентами, які підтверджені первинними документами.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем документального підтвердження щодо факту приймання-зберігання товару від ТОВ «Плюс 97», який в подальшому був реалізований на ТОВ «Фірма «Крок Плюс», колегія суддів зазначає, що, як зазначалось вище, товари групи секонд-хенд, які належали ТОВ «Плюс 97», до їх придбання позивачем фактично знаходились на зберіганні у складському приміщенні, орендованому ТОВ «Фірма «Крок Плюс», за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Васищеве, вул. Промислова, 11, що виключає необхідність транспортування даного товару від продавця до покупця.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договору зберігання № 176 від 01.02.2012 року, акту прийому-передачі майна, видаткової накладної від 01.12.2012 р., акту приймання-передачі майна від 08.08.2-12 р., видаткової накладної № 3 від 08.08.2012 р., якими підтверджується факт передачі ТОВ «Плюс 97» на зберігання позивачеві товару, який згодом було придбано ТОВ «Фірмою «Крок Плюс» у ТОВ «Плюс 97».

При цьому, слід вказати, що, як вбачається зі змісту акту перевірки (стор.6), про укладення договору зберігання № 176 від 01.02.2012 року відповідач був обізнаний, вказаний договір було досліджено під час перевірки. Питання про надання інших первинних документів щодо господарських операцій по договору зберігання, відповідачем ані під час перевірки, ані до моменту складення акту перевірки не ставилось, а тому вищевказані документи позивачем не надавались.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що подальша реалізація товару, придбаного у постачальників ТОВ «Плюс 97» та ПП «Спасатель плюс», наступним покупцям - ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, підтверджується наявними в матеріалах спраив копіями відповідних договорів, видаткових накладних, виписаних ТОВ "Фірма "Крок Плюс" як продавцем, а також виписок по рахунку позивача (т.1, а.с.80-131).

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо реалізації придбаного товару фізичним особам-підприємцям, а тому, вважає, що придбаний у вищевказаних постачальників товар позивачем використано у власній господарській діяльності, з метою отримання прибутку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Фірма "КРОК ПЛЮС" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин, позивачем цілком правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Будівництво Пан-Україна» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із замовленням робіт, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 року № 0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 727089 грн., у т.ч. за основним платежем 581671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 145418 грн., та № 0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 761558 грн., у т.ч. за основним платежем 609246 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 152312 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №75/220/35521547 від 29.08.2013 року порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0000172200 та № 0000182200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9658/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28.01.2014 р.