Рішення

від 29.01.2014 по справі 908/4162/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/127/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

29.01.2014 справа № 908/4162/13

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «НЕВА», (69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 24, кв. 70)

про стягнення 6099,92 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Гринь А.А., довіреність № 9124/27 від 30.12.2013 р.;

Коновалов Д.В., довіреність № 9117/27 від 30.12.2012 р.;

від відповідача - не з'явився;

20.12.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району, м. Запоріжжя (Концерн «МТМ» в особі Філії Концерну «МТМ» Ленінського району) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «НЕВА», м. Запоріжжя (далі за текстом скорочено - ТОВ «НВФ «НЕВА») про стягнення 6099,92 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 20.12.2013 р. справу № 908/4162/13 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі № 908/4162/13, справі № 908/4162/13 присвоєно номер провадження справи 4/127/13, судове засідання призначено на 29.01.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 29.01.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 29.01.2014 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі від 20.12.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не попередив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД №№ 131380 - 131381 станом на 25.12.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «НЕВА» (код ЄДРПОУ 30687453) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 24, кв. 70.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялася ухвала господарського суду Запорізької області від 20.12.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/4162/13, яка повернулася на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за достовірність відомостей, що подають для здійснення реєстрації, та за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/4162/13.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 387, 530, 1212, 1213 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» і полягають в тому, що основним предметом діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут. Відповідно до вимог чинного законодавства користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а на споживача покладено обов'язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією відповідний договір. Як зазначає позивач, ним здійснюється постачання теплової енергії в будинок № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі, в тому числі, і до нежитлового приміщення підвалу площею 185,2 кв.м. Система опалення зазначеного приміщення є централізованою. Згідно листа КП «ВРЕЖО № 13» від 13.04.2011 р. вих. № 339 нежитлове приміщення підвалу площею 185,2 кв.м. в будинку № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі надано ТОВ «НВФ «НЕВА» в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1213/13 від 25.03.2005 р., строк дії якого пролонгований до 25.03.2014 р. В грудні 2009 року відповідач звертався до Концерну «МТМ» щодо укладення договору на відпуск теплової енергії в приміщення, яке знаходиться в будинку № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі. Позивачем був підготовлений проект відповідного договору, два примірники якого були направлені на адресу відповідача з вимогою один підписаний примірник договору повернути на адресу Концерну «МТМ». Відповідач підписаний примірник договору на адресу позивача не повернув. Виходячи зі змісту ст. 136 ГК України саме відповідач несе відповідальність щодо утримання майна, яке передано йому в орендне користування. В той же час, користуючись спірним приміщенням відповідач отримував від позивача теплову енергію безпідставно. Обмежити постачання теплової енергії на спірний об'єкт позивач не мав можливості, так як зазначене приміщення є вбудованим та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання багатоповерхового будинку. Отже, за період з січня 2010 року по квітень 2012 року і з жовтня 2012 року по квітень 2013 року відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 6099,92 грн. Вказаний розрахунок позивачем виконано відповідно до величини розрахованого теплового навантаження на об'єкт відповідача та діючих тарифів на послуги позивача. Позивачем на адресу відповідача за спірний період направлялися акти приймання-передачі теплової енергії, які відповідачем позивачу повернуті не були, та рахунки на оплату за спожиту теплову енергію. Крім того, 28.05.2013 р. позивачем відповідачу разом з листом вих. № 1483-ю від 22.05.2013 р. з вимогою про погашення 6099,92 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію повторно були направлені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період. Відповідачем зазначений лист був залишений без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач просить суд, із посиланням на ст., ст. 1212, 1213 ЦК України, стягнути з ТОВ «НВФ «НЕВА» 6099,92 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.

Розглянувши і оцінивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. «Про створення комунальних підприємств теплових мереж» створено Концерн «Міські теплові мережі».

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі» в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 1101050064000104, основною метою діяльності Концерну «МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ» предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

На виконання своєї мети Концерн «МТМ» здійснював постачання теплової енергії в будинок № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі, в тому числі, і до нежитлового приміщення підвалу площею 185,2 кв.м.

Зазначене нежитлове приміщення є вбудованим, система опалення приміщення є централізованою та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення підвалу площею 185,2 кв.м. в будинку № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі надано ТОВ «НВФ «НЕВА» (відповідачу у справі) в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1213/13 від 25.03.2005 р., укладеного з Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець) та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13» (Балансоутримувач). (а.с. 11 - 13)

Згідно листа КП «ВРЕЖО № 13» від 13.04.2011 р. вих. № 339 строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 1213/13 від 25.03.2005 р., укладеного з відповідачем, пролонгований сторонами до 25.03.2014 р. (а.с. 14)

Предметом розгляду у даній справі є стягнення вартості безпідставно набутого майна у вигляді використаної теплової енергії.

Спірні правовідносини у даному випадку регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-ІV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 (далі за текстом - Правила).

Пунктом 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цим же Законом встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. (п. 4 ст. 19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, що закріплено в ст. 24 Закону України «Про теплопостачання».

Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Приписами ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України унормовано, що постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу без оформлення відповідних договорів не допускається.

Відповідно до п. 4 Правил № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 пункту 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз. 6 п. 40 Правил).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою та такою, що встановлена Законом.

Матеріали справи свідчать, що в грудні 2009 року відповідач звертався до Концерну «МТМ» щодо укладення договору на відпуск теплової енергії в приміщення площею 185,2 кв.м., яке знаходиться в будинку № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі. (а.с. 67)

Позивачем був підготовлений проект відповідного договору, два примірники якого були направлені на адресу відповідача з вимогою один підписаний примірник договору повернути на адресу Концерну «МТМ».

Відповідач підписаний примірник договору на адресу позивача не повернув.

Отже, питання щодо укладення обов'язкового у силу Закону договору між Концерном «МТМ» та ТОВ «НВФ «НЕВА» не було врегульовано відповідно до приписів, передбачених ст., ст. 179, 181, 184 ГК України, відповідачем договір з позивачем на надання послуг з теплопостачання укладений не був по незалежним та не відомим позивачу підставам і в спірний період договірні правовідносини між сторонами відсутні.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

З наведеного випливає, що у випадку передачі майна власником певному суб'єкту на праві повного господарського відання, цей суб'єкт здійснює оперативно-господарську діяльність з використанням цього майна без втручання власника. Повноваження власника обмежуються лише можливістю контролю за використанням майна та обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна.

Враховуючи викладене, саме відповідач несе відповідальність щодо утримання майна, яке передано йому в орендне користування, тобто ТОВ «НВФ «НЕВА» повинно було укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» плата за надані послуги вноситься щомісячно.

При цьому, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що розмір плати за надані житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (відповідно до договорів та стандартів).

З матеріалів справи судом встановлено, що за період з січня 2010 року по квітень 2012 року і з жовтня 2012 року по квітень 2013 року позивачем було відпущено відповідачу на нежитлове приміщення площею 185,2 кв.м., яке знаходиться в будинку № 24 по бул. Гвардійському в м. Запоріжжі, теплову енергію на загальну суму 6099,92 грн.

Вказаний розрахунок вартості спожитої відповідачем за спірний період теплової енергії позивачем виконано відповідно до величини розрахованого теплового навантаження на об'єкт відповідача, яка вбула встановлена в заявці на укладення договору на відпуск теплової енергії (а.с. 67) та діючих тарифів на послуги позивача.

Позивачем на адресу відповідача за спірний період направлялися акти приймання-передачі теплової енергії, які відповідачем позивачу повернуті не були, та рахунки на оплату за спожиту теплову енергію. Факт направлення зазначених актів і рахунків підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції за спірний період, які скріплені відбитками календарних штемпелів відділення підприємства поштового зв'язку.

Крім того, 28.05.2013 р. позивачем відповідачу разом з листом вих. № 1483-ю від 22.05.2013 р. з вимогою про погашення 6099,92 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію повторно були направлені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період, про що свідчить фіскальний чек № 2554 від 28.05.2013 р. та опис вкладення у цінний лист.

Відповідачем зазначений лист вих. № 1483-ю від 22.05.2013 р. був залишений без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не виконував свої обов'язки по оплаті за спожиту теплову енергію, станом на час вирішення спору судом у відповідача утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію за спірний період у розмірі 6099,92 грн.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 6099,92 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії є обґрунтованою і підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позовні вимоги у даній справі про оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 387, 1212, 1213 ЦК України.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписом ч., ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається у момент розгляду судом справи про повернення майна.

На підставі вище зазначеного, приймаючи до уваги що Законами України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що теплова енергія може споживатися лише на підставі договору, а матеріалами справи доведено, що теплова енергія у спірний період була отримана відповідачем без відповідного договору, тобто безпідставно, і в силу властивостей теплової енергії повернення її в натурі не є можливим, ТОВ «НВФ «НЕВА» відповідно до приписів ч. 2 ст. 1213 ЦК України повинно відшкодувати позивачу вартість цієї теплової енергії.

Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «НВФ «НЕВА»на користь Концерну «МТМ» 6099,92 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії є документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та задовольняється судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «НЕВА», м. Запоріжжя про стягнення 6099,92 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «НЕВА», (69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 24, кв. 70, код ЄДРПОУ 30687453) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 6099 (шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 92 коп. вартості спожитої теплової енергії та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "30" січня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.