Рішення

від 22.01.2014 по справі 910/19463/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19463/13 22.01.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С."

про стягнення 236.533,04 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Пізюк О.В. - за довіреністю від 15.10.2013 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С." про стягнення з останнього 236.533,04 грн заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором від 06.12.2010 № 06/12/2010. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 236.533,04 грн, з яких: 221.020,19 грн - основна заборгованість; 557,27 грн - пеня; 11.845,22 грн - 3 % річних та 3.110,36 грн - інфляційні втрати.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 236.533,04 грн у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/21303/13.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.12.2013, якою відкладено розгляд даної справи на 22.01.2014, була надіслана судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Окрім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ", як продавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С.", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів від 06.12.2010 № 06/12/2010 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язується систематично передавати (продавати) відповідачеві у власність товар відповідно до замовлень згідно специфікації, що є невід'ємними частинами Договору (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ціна товару, що поставляється за Договором, визначається по кожній позиції номенклатури товару у специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору, та включає в себе ціну товару, упакування, маркування та загрузку товару на складі позивача. Специфікації оформляються у вигляді додатків до Договору.

У відповідності до п. 2.4 Договору відповідач зобов'язується оплатити вартість (ціну) отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в строк до 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару на складі позивача по видатковій накладній, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури, складеного відповідно до видаткової накладної. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною.

При здійсненні оплати після строку, визначеного у п. 2.4. Договору, така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за Договором відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення.

29 грудня 2010 року сторонами судового процесу укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою останні продовжили термін правочину до 31.12.2011.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 357.238,50 грн. Наведений факт підтверджується такими видатковими накладними: від 10.10.2011 № БИ-0002359, від 19.10.2011 № БИ-0002473, від 25.10.2011 № БИ-0002501, від 25.11.2011 № БИ-0002774, від 25.11.2011 № БИ-0002775, від 29.11.2011 № БИ-0006901, від 29.11.2011 № БИ-0006902, від 29.11.2011 № БИ-0006903, від 30.11.2011 № БИ-0002804, від 01.12.2011 № БИ-0002810, від 01.12.2011 № БИ-0006956, від 01.12.2011 № БИ-0006957, від 02.12.2011 № БИ-0006976, від 02.12.2011 № БИ-0006980, від 05.12.2011 № БИ-0002833, від 09.12.2011 № БИ-0002862, від 14.12.2011 № БИ-0007142, від 15.12.2011 № БИ-0007189, від 19.12.2011 № БИ-0002943, від 20.12.2011 № БИ-0007265, від 27.12.2011 № БИ-0003023, від 28.12.2011 № БИ-0007437, які підписані з боку відповідача його уповноваженими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей представниками та скріплені відбитками штампу відповідача (засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання від позивача ТМЦ наявні у справі).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у пункті 2.4 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача оплатив частково в сумі 221.020,19 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 221.095,85 грн.

Беручи до уваги те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язані, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних та інфляційних втрат.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем наявної заборгованості за Договором сторонами судового процесу до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, за підсумками наведених вище обставин даного спору, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано, тому суд дійшов до висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню повністю, а саме в межах заявленої позивачем суми, що складає 221.020,19 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, виходячи з правил вищенаведених норм матеріального цивільного права, неустойка у вигляді пені нараховується за шість місяців, від дня, коли зобов'язання за договором мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як визначено пунктом 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 перебіг строку, за який нараховується пеня, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Виходячи з умов, встановлених п. 2.5 Договору, сторонами узгоджена господарська санкція у вигляді пені, яка застосовується до покупця у разі прострочення ним терміну оплати товару, встановленого п. 2.4 Договору, проте, сторонами даним правочином тривалість періоду часу, унормованого ч. 6 ст. 232 ГК України, не збільшена.

Таким чином, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 557,27 грн задоволенню не підлягає, оскільки період часу, на який нараховується позивачем пеня, виходить за шестимісячний термін, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем, тобто згідно розрахунку сум, що заявлені до стягнення, пеня нараховується позивачем у період з 27 березня 2013 року.

Розглядаючи спір в частині застосування до відповідача відповідальності за порушення ним грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачем допущено порушення у його грошовому зобов'язанні за Договором, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 11.845,22 грн та інфляційних втрат в сумі 3.110,36 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то у відповідності до положень, передбачених ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.А.Р.С." (02088, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червоноармійська, буд. 23/Б; ідентифікаційний код 37120092, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" (21003, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 7-В; ідентифікаційний код 34004579, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 221.020,19 (двісті двадцять одна тисяча двадцять) грн 19 коп.; три відсотки річних в сумі 11.845,22 (одинадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 22 коп.; інфляційні втрати в сумі 3.110,36 (три тисячі сто десять) грн 36 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.719,51 (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн 51 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 січня 2014 року.

Суддя С.В. Балац