Рішення

від 30.01.2014 по справі 914/137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2014 р. Справа № 914/137/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (м. Київ)

до відповідача: Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (с. Міженець, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в сумі 29656,45 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Подоляк О.Р. - довіреність №2-58д від 17.12.2013 року.

від відповідача: Брицький В.М. - довіреність б/н від 30.01.2014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (м. Київ), (надалі - ПАТ «Укргазвидобування») до Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (с. Міженець, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 29656,45 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.01.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.01.2014 року. Ухвалою суду від 24.01.2014 року розгляд справи відкладено до 30.01.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.01.2014 року, про відкладення від 24.01.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.01.2014 року в судовому засіданні позивач на виконання вимог ухвали суду подав копії витягів з ЄДРПОУ на позивача та відповідача.

30.01.2014 року за вх.№3934/14 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.01.2014 року, про відкладення від 24.01.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

30.01.2014 року за вх.№3936/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги повністю на суму 29656,45 грн.

30.01.2014 року за вх.№409/14 відповідач подав заяву про відстрочку виконання рішення суду по справі №914/137/14 терміном на 12 місяців, а саме до 31.01.2015 року. Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступна і резолютивна частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.01.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 21 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (надалі - позивач ) та Міженецькою сільською радою (надалі - відповідач ) був укладений договір №ЛВ-34/29-11 від 21.01.2013 р., згідно якого, Постачальник зобов'язується подавати Споживачеві теплову енергію (п.1.1 Договору), а Споживач повинен здійснювати оплату за надані послуги до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання теплової енергії (п.4.3).

Позивач зазначає, що за період січень-березень 2013 р. було передано відповідачу 93,4 Гкал. теплової енергії на загальну суму 74 150,78 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за січень, лютий, березень 2013 р. та рахунками на оплату наданих послуг з теплопостачання за вказаний період. Станом на 23.12.2013 р. надані послуги оплачені частково на суму 44 585,33 грн. і, відповідно, заборгованість Міженецької сільської ради перед ПАТ «Укргазвидобування» становить 29 565 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 45 коп.

Позивач зазначає, що на адресу відповідача були направлені вимоги про оплату заборгованості №2-03-2458-2 від 25.10.2013 р. та №2-03-2732-2 від 04.12.2013р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, дані вимоги залишені відповідачем без задоволення та будь-якого реагування.

Позивач наголошує, що, згідно положень ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

30.01.2014 року за вх.№3934/14 позивачем подано оригінал Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, згідно якого сторонами підтверджено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 29 565,45 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, заборгованість відповідача в сумі 29565,45 грн. виникла за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги в повному обсязі щодо стягнення основного боргу на суму 29656,45 грн.

30.01.2014 року за вх.№409/14 відповідач подав заяву про відстрочку виконання рішення суду по справі №914/137/14 терміном на 12 місяців, а саме до 31.01.2015 року. Позивачем дане клопотання було заперечено.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, в якому повністю визнав позовні вимоги.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 21 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством (надалі - позивач) та Міженецькою сільською радою (надалі - відповідач) був укладений договір №ЛВ-34/29-11 від 21.01.2013 р., згідно якого, Постачальник зобов'язується подавати Споживачеві теплову енергію (п.1.1 Договору), а Споживач повинен здійснювати оплату за надані послуги до 20-го числа місяця, наступного за місяцем надання теплової енергії (п.4.3).

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу 93,4 Гкал. теплової енергії на загальну суму 74 150,78 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за січень, лютий, березень 2013 р. та рахунками на оплату наданих послуг з теплопостачання за вказаний період, а відповідач сплатив за надані послуги лише частково, тому, заборгованість відповідача складає 29565,45 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтиску належних печаток сторін. Крім того відповідачем в судовому засіданні 30.01.2014 року подано пояснення, в якому він повністю визнає позовні вимоги, а саме: щодо стягнення основного боргу на суму 29565,45 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 29565,45 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 року, що підписаний уповноваженим представником відповідача, про що свідчить оригінал відтиску належної печатки сторони та поясненнями відповідача, в яких він повністю визнає позовні вимоги, а саме щодо стягнення основного боргу на суму 29565,45 грн., а також у суду відсутні докази того, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству України або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що відсутні належні підстави до задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення строком на 12 (дванадцять) місяців, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів необхідності відстрочення виконання рішення строком саме на 12 (дванадцять) місяців, наявність можливості погашення боргу у зазначений відповідачем строк, а також наявність обставин, які би унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Відповідач погодився звернутися для розгляду цього питання на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (м. Київ) до Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (с. Міженець, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 29656,45 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (станом на час подачі позову, тобто з 01.01.2013 року становить 1720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №330 від 27.12.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути з Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (82000, с. Міженець, Старосамбірський район, Львівська обл., ЗКПО 04371319) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) заборгованість в розмірі 29565 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 45 коп. основного боргу та судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення буде виготовлено, відповідно до ст. 85 ГПК України, 31.01.2014 року.