Ухвала

від 16.01.2014 по справі 825/33/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/800/58049/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 р. у справі № 825/33/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області про стягнення сум витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності, -

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області звернулось з позовом до суду про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом за період з 01.08.2011р. по 01.03.2012р. за пенсійними справами №130277 ОСОБА_1, ОСОБА_2, №111911 ОСОБА_3, №119554 ОСОБА_4 та №120831 ОСОБА_5 на загальну суму 16 497,56 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області витрати на виплату і доставку основного розміру пенсії по інвалідності за пенсійними справами №130277 ОСОБА_1, ОСОБА_2, №111911 ОСОБА_3, №119554 ОСОБА_4 та №120831 ОСОБА_5 за період з 01.08.2011р. по 01.03.2012р. у сумі 3 082,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з мотивів невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за №5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України, що передбачено пп. 6, 7 Порядку.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірних висновків щодо існування обов'язку у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з відшкодування витрат Пенсійному фонду, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР з огляду на наступне.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, ніж ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом зазначеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що страховиком, який зобов'язаний виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 р. у справі № 825/33/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: