Рішення

від 29.01.2014 по справі 910/14771/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/14771/13 29.01.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардтех" простягнення 1 727 571,08 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Зайцева І.В. - представник за дов.;

від відповідача: Чупріна І.О. - представник за дов.

Рішення прийняте 29.01.2014 у зв'язку з оголошенням перерви 15.01.2014 на 29.01.2014.

У судовому засіданні 29.01.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардтех" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №010/93-12/93 (249 987,38 грн. за кредитом, 90 219,85 грн. за відсотками за користування кредитом, 7 658,03 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 8 454,13 грн. пені за прострочення сплати відсотків), №010/93-12/94 від 21.12.2009 (771 937,77 грн. за кредитом, 301 324,91 грн. за відсотками за користування кредитом, 31 924,12 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 24 839,95 грн. пені за прострочення сплати відсотків), всього:1 486 346,14 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі №910/14771/13. Розгляд справи призначено на 28.08.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013, на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.09.2013.

10.09.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких відповідач зазначив, що кредитні кошти за договорами повинні надаватися виключно за заявками на купівлю валюти, яка відповідачем не надавалась, тому позивач повинен самостійно нести ризик настання несприятливих наслідків у зв'язку з неналежним виконанням ним умов кредитних договорів.

Відповідач зазначає, що п. 1.1.6 кредитних договорів передбачено обов'язок кредитора відкрити позичальнику позичковий рахунок, проте договором номер позичкового рахунку не закріплено, тому є безпідставними твердження позивача, що кошти зараховані на вказаний в наданих виписках рахунок, є такими, які були надані відповідачу згідно кредитних договорів.

Відповідач також не погодився із розміром заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, на підтвердження своїх заперечень надав висновки економіста з розрахунками, на які посилається у своїх запереченнях.

В судовому засіданні 11.09.2013 оголошено перерву на 14.10.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.10.2013 представник відповідача звернувся до суду з клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з неї справи господарського суду міста Києва №910/18660/13 за позовом ТОВ "Кардтех" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору розірваним. Відповідно до ухвали від 30.09.2013, розгляд справи призначений на 21.10.2013.

Враховуючи вказане клопотання, суд вирішив відкласти розгляд справи на 06.11.2013, про що зазначено в ухвалі від 14.10.2013.

Ухвалою від 14.10.2013, суд призначив колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 14.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі колегії суддів: головуюча суддя: Літвінова М.Є., суддя Грєхова О.А., суддя Отрош І.М.

Ухвалою справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 06.11.2013.

06.11.2013 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 06.11.2013 оголошено перерву на 25.11.2013, про що повідомлено сторін належним чином.

25.11.2013 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про призначення судової економічної експертизи, в задоволенні якого суд відмовив з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 2 постанови пленуму "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4).

Ухвалою від 25.11.2013 розгляд справи відкладено на 11.12.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представників відповідача та подання клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

11.12.2013 відповідач через відділ діловодства суду повторно подав клопотання про призначення судової економічної експертизи, з посиланням на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами №010/93-12/94 та №010/93-12/93 суттєво відрізняються від суми вказаної позивачем у позовній заяві. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на висновок незалежного економіста від 04.09.2013, відповідно до якого, як зазначає відповідач, щодо правильності розрахунку та відсотків за ним по кредитному договорі №010/93-21/93 від 21.12.2009 нарахування відсотків за договором необґрунтовано завищені на суму 4 216,66 грн., різниця нарахувань пені по кредиту становить 1 914,51 грн., а різниця нарахувань пені по відсотках по кредиту становить 2 116,67 грн., загальна сума завищення становить 8 247,84 грн.

Відповідно до висновку незалежного економіста від 09.10.2013, щодо правильності розрахунку та відсотків за ним по кредитному договору №010/93-21/94 від 21.12.2009 нарахування відсотків по кредиту за кредитним договором необґрунтовано завищені на суму 10 788,23 грн., пеня по кредиту необгрунтовано завищена на суму 7 981,03 грн., а пеня по відсотках завищена на суму 3 426,84 грн., загальна сума завищення розрахунку заборгованості за договором становить 22 196,10 грн.

Загальна сума завищення розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/93-21/93 та за кредитним договором №010/93-21/94 від 21.12.2009 становить 30 443,94 грн.

У задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи суд відмовив з підстав викладених в ухвалі від 11.12.2013.

Ухвалою від 11.12.2013 розгляд справи відкладено на 25.12.2013.

25.12.2013 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, станом на 10.12.2013, просить стягнути 1 727 571,08 грн., з яких: по кредитному договору №010/93-12/93 від 21.12.2009 - 425 722,93 грн. (249 987,38 грн. залишок заборгованості за кредитом, 144 916,55 грн. заборгованість за відсотками, 16 878,47 грн. пеня по кредиту, 13 940,54 грн. пеня по відсотках). По кредитному договору №010/93-12/94 від 21.12.2009 - 1 301 848,15 грн. (771 937,77 грн. залишок заборгованості за кредитом, 427 880,41 грн. заборгованість за відсотками, 63 283,84 грн. пені по кредиту, 38 746,13 грн. пені по відсоткам).

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Отже, суд вирішує спір за позовними вимогами викладені у заяві про збільшення позовних вимог від 25.12.2013, в якій має місце нова ціна позову.

25.12.2013 позивач подав до суду письмові пояснення по суті спору.

25.12.2013 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/14771/13 про визнання недійсним договору розірваним, на підставі якого банк просить стягнути заборгованість, рішення по якій від 04.11.2013 (у задоволенні позову відмовлено) відповідачем оскаржено до суду апеляційної інстанції.

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. Як вбачається з інформації розміщеної в системі "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 апеляційну скаргу ТОВ "Кардтех" на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013, повернуто.

З урахуванням зазначеного, підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/18660/13 немає.

Через відділ діловодства суду 25.12.2013 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що позивачем надіслано на адресу відповідача заяви про збільшення позовних вимог, та враховуючи розбіжності у розрахунках позивача та розрахунках наведених відповідачем та складність їх проведення, для уточнення розміру заборгованості та перевірки розрахунків наведених позивачем у заяві про збільшення позовних вимог.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу №910/14771/13 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І., суддя Полякова К.В.

Ухвалою від 25.12.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 15.01.2014.

15.01.2014 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, для надання часу для уточнення розміру заборгованості та перевірки розрахунків наведених позивачем у заяві про збільшення позовних вимог.

Для надання можливості відповідачу надати суду в разі наявності заперечень чи письмових пояснень на заяву про збільшення позовних вимог, суд в судовому засіданні 15.01.2014 оголосив перерву на 29.01.2014.

29.01.2014 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, в задоволенні якого суд відмовив, враховуючи, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 2 постанови пленуму "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4).

В судовому засіданні 29.01.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кардтех" (позичальник-1), Дочірнім підприємством "Компанія Кардтех" (позичальник-2) та Фенюком Б.П. (позичальник-3), була укладена генеральна кредитна угода №010/21-03/12.

До вказаної Генеральної кредитної угоди №010/21-03/12 від 25.12.2006, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Кардтех" був укладений кредитний договір №010/93-12/93 від 21.12.2009 (кредитний договір-1), за умовами якого (п.1.1), кредитор з 21.12.2009 надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов»язки, визначені договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 28.12.2009 до кредитного договору №010/93-12/93, кредитний ліміт за договором становить 312 987,38 грн. зі сплатою 22% річних.

Розмір щомісячного платежу становить 10 433,00 грн., розмір та строк оплати якого визначається графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (додаток № 1). Застереження: розмір щомісячного платежу змінюється відповідно до умов цього договору у випадку часткового дострокового погашення кредиту та коригувань процентної ставки за користування кредитом.

В додатку 2 до додаткової угоди №2 від 25.02.2011 до кредитного договору-1, сторони визначили графік погашення заборгованості за кредитом, останній платіж відповідно до якого повинен бути здійснений 28.06.2014. Графік погашення відсотків за користування кредитом визначений у додатковій угоді №2 від 25.02.2011 до кредитного договору-1.

21.12.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кардтех" (позичальник) укладено кредитний договір №010/93-12/94 (далі - кредитний договір-2 ).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитор з 21 грудня 2009 року надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 28.12.2009 до кредитного договору-2, кредитний ліміт становить 807 937,77 грн. зі сплатою 22% річних до 28.01.2014. Розмір щомісячного платежу становить 32 318,00 грн., розмір та строк оплати його визначається графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (додаток №1). Застереження: розмір щомісячного платежу змінюється відповідно до умов цього договору у випадку часткового дострокового погашення кредиту та коригувань процентної ставки за користування кредитом.

Дата повернення кредиту - 28.01.2012, згідно п. 1.1.4 кредитного договору-2.

Відповідно до п. 2.3 кредитних договорів, проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).

Відповідно до п. 3.1 кредитних договорів, кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника, але не частіше одного разу в дванадцять місяців змінити процентну ставку за кредитом при настанні одного з таких випадків передбачених в п.п. 3.1.1-3.1.6.

Порядок надання кредиту визначений статтею 4 кредитних договорів.

Докази надання кредиту підтверджуються банківськими виписками з банківського рахунку, відповідно до яких за кредитним договором №010/93-12/93 надано кредит у розмірі 313 974,16 грн., за кредитним договором №010/93-12/94 - 810 484,99 грн.

Заперечення відповідача щодо недотримання п. 4.1 Кредитних договорів - порядок надання кредитних коштів, спростовуються матеріалами справи, в тому числі банківськими виписками, про надання кредиту та часткове повернення кредиту, договорами поруки № 010/21-03/12/1 від 21.12.2009, 010/21-03/12/2 від 21.12.2009, №010/21-03/12/3 від 21.12.2009 (з додатковими угодами до них), тощо.

Посилання відповідача щодо недотримання умов надання кредиту та його ненастання, визнані судом необгрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Твередження відповідача, про те, що кредитними договорами не був закріплений за відповідачем позичковий рахунок, а тому відкритий банком рахунок для позичальника та належність рахунку вказаного у виписці саме відповідачу, є недоведеним позивачем, визнані також судом безпідставними та необгрунтованими, враховуючи також, що з наданих банківських виписок вбачається, що рахунки вказані у банківських виписках наданих позивачем до матеріалів справи, відкриті для відповідача, який отримував кредит на вказаний рахунок та здійснював на нього повернення кредитних коштів.

Отже, отримання кредитних коштів за Кредитними договорами відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порядок погашення кредиту, процентів та інших платежів за кредитними договорами встановлені в статті 5 цих договорів.

Позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком погашення заборгованості (додаток №1), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому здійснено видачу кредитних коштів або закінчено термін відстрочки сплати основного боргу.

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня для кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту:

в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця;

в наступних календарних днях - з передостаннього робочого для попереднього календарного місяця (включно)по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця;

в останній календарний місяць користування кредитом - з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Пунктом 5.6 кредитних договорів передбачена наступна черговість погашення кредиту:

сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов»язань за цим договором;

сплата протсрочених процентів за користування кредитом;

погашення простроченої до сплати суми заборгованості за кредитом, якщо таке прострочення матиме місце;

сплата процентів за кредитом;

погашення суми заборгованості за кредитом.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сумм, належних до сплати на дату пред»явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до кредитних договорів (п. 7.1).

Зокрема, кредитор вправі пред»явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх двадцяти місяців.

Кредитор також має право пред»явити позичальнику вимогу щодо дострокового погашення кредиту у таких випадках, зокрема порушення позичальником обов»язків встановлених в п. 2.1, 5.2 договорів.

09.08.2012 позивач звернувся до відповідача про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами:

по кредитному договору-1 - 350 857,23 грн.: залишок заборгованості за кредитом 275 987,38 грн. (в тому числі прострочений 57 600,00 грн.), заборгованість за відсотками 69 733,77 грн., пеня по кредиту 2 194,55 грн., пеня по відсотках - 2 941,53 грн.;

по кредитному договору-2 - 1 001 442,06 грн.: залишок заборгованості за кредитом 787 937,77 грн. (в тому числі простроченої 198 000,00 грн.), заборгованість за відсотками 198 243,15 грн., пеня по кредиту 7 083, 60 грн., пеня по відсотках 8 188,53 грн.

Вимога була надіслана позивачем на адресу відповідача вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Кредитних договорах. Однак, як вбачається з копії конверта та повідомлення про вручення поштового відправлення, останні повернулись на адресу банку з відміткою "підприємство не значиться за вказаною адресою".

Обов'язок письмового повідомлення кредитора, зокрема про зміну юридичної та фактичної адреси, умовами п. 9.5.1 Кредитних договорів покладений на позичальника у строк, що не перевищує 5 календарних днів з дати настання обставин.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14).

Заперечення відповідача щодо не отримання ним вимоги, спростовані вищевикладеним.

Отже, відповідно до п. 7.3 Кредитних договорів, позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення.

Однак, доказів погашення заборгованості визначено у вимозі відповідач суду не надав.

Позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 11.12.2013, залишок заборгованості за кредитом становить 771 937,77 грн., в тому числі прострочена згідно графіка - 710 000,00 грн., заборгованість за відсотками 427 880,41 грн., в тому числі прострочена заборгованість 427 880,41 грн. за кредитним договором №010/93-12/94 від 21.12.2009; заборгованість за кредитом у розмірі 249 987,38 грн., в тому числі прострочена згідно графіка 249 987,38 грн., заборгованість за відсотками - 144 916,55 грн., в тому силі прострочена заборгованість 144 916,55 грн. за кредитним договором №010/93-12/93 від 21.12.2009.

У своїх поясненнях відповідач посилається на неправомірне завищення в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки за Кредитними договорами. Вказані пояснення відповідача не знайшли свого підтвердження, після перевірки здійснення нарахування позивачем відсотків за користування кредитом згідно розрахунку наданого суду. При здійсненні розрахунку відсотків за користування кредитом за Кредитними договорами, позивач застосовував процентну ставку у розмірі 22% річних, як передбачено умовами Кредитних договорів. Застосування позивачем відсоткової ставки у розмірі 23,14 % річних при розрахунку відсотків за користування кредитом за Кредитними договорами, як зазначає відповідач, не підтведжується самим розрахунком, враховуючи, що останній був здійснений відповідно до умов п. 2.3 Кредитних договорів: залишок заборгованості по кредиту*процентна ставка (22%)*кількість днів у періоді/365(6).

Посилання відповідача щодо нарахування відсотків за користування кредитом по методу 30/360, що також призвело до завищення розміру нарахованих за Кредитними договорами, також спростовується вищенаведеним та не підтвердилось при перевірці розрахунку позивача щодо методу нарахування відсотків за користування кредитом за Кредитними договорами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на день вирішення спору факт наявності заборгованості за кредитним договором №010/93-12/94 від 21.12.2009 (771 937,77 грн., в тому числі прострочена згідно графіка - 710 000,00 грн., заборгованість за відсотками 427 880,41 грн., в тому числі прострочена заборгованість 427 880,41 грн.), та за кредитним договором №010/93-12/93 від 21.12.2009 (заборгованість за кредитом у розмірі 249 987,38 грн., в тому числі прострочена згідно графіка 249 987,38 грн., заборгованість за відсотками - 144 916,55 грн., в тому силі прострочена заборгованість 144 916,55 грн.), позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 16 878,47 грн. за кредитним договором №010/93-12/93, 63 283,84 грн. за кредитним договором №010/93-12/94, та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 13 980,54 грн. за кредитним договором №010/93-12/93, 38 746,13 грн. за кредитним договором №010/93-12/94.

Відповідно до п. 13.4 кредитних договорів, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цими договорами, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 20% (окрім дострокового погашення) за кожен календарний день прострочення.

Заперечення відповідача щодо розміру нарахування пені за кредитними договорами, який не відповідає нормам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, яка викладена в п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позивач здійснив нарахування пені за ставкою 20 % згідно умов Кредитних договорів, суд здійснив перерахунок пені відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за яким за період вказаний позивачем розмір пені за прострочений кредит становить 11 216,57 грн., за прострочення сплати відсотків за користування кредитом становить 9 286,47 грн. за кредитним договором № 010/93-12/93 від 21.12.2009, розмір пені за прострочення сплати кредиту за період вказаний позивачем у розрахунку становить 42 107,30 грн., за прострочення сплати відсотків за користування кредитом - 25 959,57 грн. за кредитним договором №010/93-12/94 від 21.12.2009.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: заборгованість за кредитом у розмірі 249 987,38 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 144 916,55 грн., пеня за кредитом - 11 216,57 грн., пеня за відсотками за користування кредитом - 9 286,47 грн. - за кредитним договором №010/93-12/93, заборгованість за кредитом у розмірі 771 937,77 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 427 880,41 грн., пеню за кредитом - 42 107,30 грн., пеню за відсотками за користування кредитом - 25 959,57 грн. за кредитним договором №010/93-12/94.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардтех" (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, код 24582314) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 77б, код 23494105) заборгованість за кредитом у розмірі 249 987,38 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 38 коп.), заборгованість за відсотками за користування кредитом - 144 916,55 грн. (сто сорок чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 55 коп.), пеня за кредитом - 11 216,57 грн. (одинадцять тисяч двісті шістнадцять гривень 57 коп.), пеня за відсотками за користування кредитом - 9 286,47 грн. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 47 коп.) - за кредитним договором №010/93-12/93, заборгованість за кредитом у розмірі 771 937,77 грн. (сімсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 77 коп.), заборгованість за відсотками за користування кредитом - 427 880,41 грн. (чотириста двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 41 коп.), пеню за кредитом - 42 107,30 грн. (сорок дві тисячі сто сім гривень 30 коп.), пеню за відсотками за користування кредитом - 25 959,57 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 57 коп.) за кредитним договором №010/93-12/94, та 33 665,83 грн. (тридцять три тисячі шістсот шістдесят п'ять гривень 83 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.02.2014.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Суддя І.І.Борисенко

К.В. Полякова