Рішення

від 28.01.2014 по справі 905/7472/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.2014 Справа № 905/7472/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Макарової Ю.В., Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля", м.Макіївка, Донецька область

до Приватного підприємства "Гумотехнології", м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 22703,90 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 13464,00 грн., пеня в розмірі 7324,42 грн., 3% річних в розмірі 1204,01 грн., інфляційні витрати в розмірі 711,47 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Дятловська Г.В. за довір. №08-81/17д,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Гумотехнології" про стягнення заборгованості в розмірі 21992,43 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 13464,00 грн., пеня в розмірі 7324,42 грн., 3% річних в розмірі 1204,01 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 611, 615, 655, 656, 662-664, 691, 693 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №5 від 11 січня 2010 року. Зазначив, що відповідно до рахунку-фактури №ГТ-00339 від 26 жовтня 2010 року, виставленого відповідачем, позивачем було сплачено суму передоплати в розмірі 28611,00 грн. на поставку товару, що підтверджується платіжним дорученням. У порушення умов договору відповідачем поставлено товар не в повному обсязі. У зв'язку з чим, просив стягнути суму передоплати в розмірі 13 464 грн.

На підставі пункту 7.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 7324,42 грн., а також відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних в розмірі 1204,01 грн.

25 листопада 2013 року через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача, в якій останній просив збільшити розмір позовних вимог, та стягнути суму основного боргу у розмірі 13464,00 грн., пеню в розмірі 7324,42 грн., 3% річних в розмірі 1204,01 грн., інфляційні витрати в розмірі 711,47грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Через канцелярію суду надав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення надсилалось за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 83121, м. Донецьк, вул. Собінова, б.2А. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надійшло.

Ухвалою господарського суду Донецької області продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів та відкладено судовий розгляд справи на 08.01.2014 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08 січня 2014 року справу №905/7472/13 передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді Кучерявої О.О., суддів Макарової Ю.В., Шилової О.М.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Представнику позивача судом роз'яснені права та обов'язки учасників судового засідання, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2010 року між Відокремленим підприємством «Шахта ім. Бажанова» Державного підприємства "Макіїввугілля" (Покупець) та Приватним підприємством "Гумотехнології" (Постачальник) укладений договір № 5 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує товар (гідрозатвор СГА-40, L-2,5м) у кількості, якості, асортименті, зазначених у специфікаціях, виставлених Покупцем, які є невід'ємною частиною цього договору з моменту їх підписання вповноваженими представниками сторін (пункт 1.1 договору).

Сторонами під час підписання договору було узгоджено всі його істотні умови, зокрема, предмет договору, ціну товарів, якість та комплектність товару, умови доставки, зобов'язання сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії договору та інші умови.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що сума договору становить 50490, 00 грн. (п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна одиниці Товару (партії, серії) вказується у специфікаціях.

12 травня 2010 року між Покупцем та Постачальником була укладена додаткова угода №1 до договору №5 від 11.01.2010 року, відповідно до якої сторони узгодили викласти пункти 1.1 та 1.3 договору у наступній редакції:

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує товар (гідрозатвор СГА-40, L-2,5м, комплект закладення 8ПЧ, комплект закладення 12ПЧ) у кількості, якості, асортименті, зазначених у специфікаціях, виставлених Покупцем, які є невід'ємною частиною цього договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 1.3 договору, сума договору становить 55041, 60 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сорок одна) грн. 00 коп. з ПДВ.

Згідно із пунктом 5.1.1 договору, Постачальник зобов'язується передати товар Покупцеві у строки, що визначені у специфікаціях.

У наявній в матеріалах справи Специфікації №1 до договору міститься інформація про найменування, кількість, ціну, вартість, термін поставки товару, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств (а.с.16).

Так, відповідно до Специфікації №1 від 11 січня 2010 року до договору, загальна вартість товару становить 50490,00 грн. з урахуванням ПДВ; термін поставки товару становить протягом 3 (трьох) днів з моменту здійснення 100% передоплати Покупцем.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата товару згідно цього договору проводиться Покупцем шляхом 100% передоплати відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок Постачальника.

Відповідачем був виставлений рахунок - фактура №ГТ-00339 від 26 жовтня 2010 року на суму 28611,00 грн. (а.с.19).

Таким чином, у відповідності до пункту 6.1 договору, позивач перерахував 100% передоплати згідно рахунку-фактури, що підтверджується банківською випискою та податковою накладною №212 від 26 жовтня 2010 року (а.с.86,95)

Виходячи з вище наведеного, у відповідача виникло зобов'язання поставити товар на суму 28611,00 грн.

У порушення умов договору, відповідачем не поставлений товар у кількості 8 одиниць в строк, визначений Специфікацією №1 на суму 13464, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ГТ-0000208 від 25 жовтня 2010 року, ГТ-0000213 від 28 жовтня 2010 року.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії №01-14/446 від 28 березня 2011 року, №01-14/952 від 06 липня 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками про поштове відправлення (а.с.21-24).

Відповідачем на адресу позивача були надіслані листи №171 від 09 листопада 2010 року, №212 від 09 грудня 2010 року, №07 від 14 січня 2011 року, №01 від 03 березня 2011 року, відповідно до яких, останній зобов'язався поставити товар у відповідні строки (а.с.25-28).

Також, позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №1п від 03 липня 2013 року, що підтверджується фіскальним чеком про поштове відправлення (а.с.29-30).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 13464,00 грн., як передоплату за продукцію, яка повинна була поставлена згідно договору у строки, визначені Специфікацією.

Оскільки збереження відповідачем грошей, які перераховані позивачем у якості плати за продукцію є безпідставними, не були ним повернені, відповідач зобов'язаний повернути ці кошти позивачу.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 13464,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7324,42 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7.1 договору, за порушення строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05% (п'ять сотих відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого згідно графіку Товару за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 30 жовтня 2010 року по 21 жовтня 2013 року, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно зазначений період нарахування пені, який перебільшує шість місяців, а тому допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені за період з 30 жовтня 2010 року по 30 квітня 2011 року на суму заборгованості 13464,00 грн. становить 1231,96 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1204,01 грн. та інфляційних витрат в розмірі 711, 47 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період, вказаний позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних за періоди з 30 жовтня 2010 року по 21 жовтня 2013 року на суму заборгованості 13464,00 становить 1202,91 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період, вказаний позивачем, суд визнає його вірним, сума 711,47 грн. підлягає задоволенню за розрахунком позивача

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням того, що позивачем при поданні позову судовий збір був сплачений в більшому розмірі, ніж передбачено ст.4 Закону України «Про судовий збір», переплачена сума судового збору у розмірі 50 коп., згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Макіїввугілля" до Приватного підприємства "Гумотехнології" про стягнення заборгованості в розмірі 22703,90 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 13464,00 грн., пеня в розмірі 7324,42 грн., 3% річних в розмірі 1204,01 грн. інфляційні витрати в розмірі 711,47 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Гумотехнології" (83121, м.Донецьк, вул. Собінова, 2А, код ЄДРПОУ 36512287) на користь Державного підприємства "Макіїввугілля", м.Макіївка (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) суму основного боргу в розмірі 13464 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн., 00 коп., 3% річних в розмірі 1203 (одна тисяча двісті три) грн., 00 коп., пеню в розмірі 1231( одна тисяча двісті тридцять одна) грн., 96 коп., інфляційні витрати в розмірі 711 (сім сот одинадцять) грн. 47 коп.

Стягнути з Приватного підприємства "Гумотехнології" (83121, м.Донецьк, вул. Собінова, 2А, код ЄДРПОУ 36512287) на користь Державного підприємства "Макіїввугілля", м.Макіївка (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1259 (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн., 10 коп.

Повернути з Державного бюджету України Державному підприємству "Макіїввугілля" (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) судовий збір у розмірі 50 (п'ятдесят) коп., перерахований згідно з платіжним дорученням №2266 від 15 жовтня 2013 року на загальну суму 1721 грн.

У судовому засіданні 28 січня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.О. Кучерява

Суддя Ю.В. Макарова

Суддя О.М. Шилова