Рішення

від 30.01.2014 по справі 913/69/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 січня 2014 року Справа № 913/69/14

Провадження № 11пн/913/69/14

За позовом Приватного підприємства "Новий формат плюс", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

про скасування оперативно - господарської санкції та зобов'язання вчинити певні дії

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Морозова С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Єльніков І.М., довіреність б/н від 08.01.2014

від відповідача - Костенко А.В., довіреність № 24 від 02.01.2014

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

- скасування оперативно-господарської санкції, щодо припинення з 09.00 год. 10.01.2014 року ТОВ "ЛЕО" постачання електричної енергії ПП "Новий формат плюс";

- зобов'язання ТОВ "ЛЕО" поставляти електричну енергію ПП "Новий формат плюс" згідно договору № 853 від 29.03.2010 в редакції укладених до нього додаткових угод.

В обґрунтування вимог позову позивач послався на факт спроби незаконного відключення відповідачем позивача від електричної мережі, незважаючи на наявність укладеного сторонами у справі договору № 853 від 29.03.2010 про постачання електричної енергії.

Відповідач письмовим відзивом б/н від 20.01.2014 на позовну заяву ( а.с. 81 - 84) проти позову заперечив, посилаючись на факт «розірвання за ініціативою енергопостачальника» укладеного з позивачем договору № 853 від 29.03.2010 про постачання електричної енергії з моменту отримання відповідачем у справі листа відповідача № 21-34/2/1195 від 21.11.2013 (а.с. 85) та, відповідно, законне відключення позивача від електричної мережі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

29.03.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (Постачальник) та приватним підприємством «Новий формат плюс» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 853 (далі за текстом - договір) (а.с. 8 - 12), відповідно до умов пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався постачати електричну енергію позивачеві для забезпечення потреб електричних установок з загальною приєднаною потужністю 374,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідально до додатків до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача» та «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», а позивач зобов'язався сплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Як встановлено умовами пункту 9.3 договору, він укладений на строк до 31.12.2010 і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов .

Додатковою угодою до договору (а.с. 39) у зв'язку з підключенням до електричної мережі об'єкту позивача «Торгівельний комплекс», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20г, договір доповнено новими додатками (а.с. 40 - 48), у тому числі додатком «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам». Вказана додаткова угода підписана повноважними представниками сторін у справі, що сторонами під час розгляду справи не заперечувалося.

Відповідно до додатку «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам» (а.с. 40) зазначена вище додаткова угода діє з 01.08.2013, тобто з дати, з якої розпочинається постачання електричної енергії відповідно до умов додатку. Як зазначено у пункті 3 додаткової угоди, вона діє до 31.12.2015 .

Таким чином, умовами вказаної додаткової угоди сторони узгодили питання продовження строку дії договору і визначили строк його дії до 31.12.2015, оскільки додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

В подальшому сторонами у справі укладено ще одну додаткову угоду щодо доповнення договору новими додатками внаслідок підключення двох вводів до мереж позивача за об'єктом «Торгівельний центр», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20г (а.с. 49 - 58).

Додатковою угодою від 23.10.2013 сторони виклали у новій редакції додаток до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» (а.с. 60 - 61) та визначили, що вказана угода набирає чинності з 01.01.2014. Вказаним додатком сторони визначили обсяги споживання електричної енергії позивачем на весь 2014 рік - з січня по грудень включно. Додаткова угода від 23.10.2013 підписана керівниками позивача та відповідача у справі.

Таким чином, фактом підписання вказаної додаткової угоди та додатку до неї сторони узгодили дію договору у період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Листом № 21-34/2/1195 від 21.11.2013 (а.с. 85) відповідач повідомив позивача про те, що укладений сторонами у справі договір про постачання електричної енергії не відповідає редакції Типового договору на постачання електричної енергії, викладеній у Правилах користування електричною енергією, а тому укладений сторонами договір «підлягає розірванню за ініціативою енергопостачальника з 01.01.2014». Вказаний лист підписаний не керівником відповідача або уповноваженою на це відповідною довіреністю особою, а начальником ВРЕС ТОВ «ЛЕО» С.В. Артеменко без зазначення повноважень щодо вчинення дій, направлених на припинення правовідносин з позивачем. Документи у підтвердження таких повноважень відповідачем суду не надані.

Додаткові угоди з метою внесення змін до укладеного сторонами у справі договору і викладення його у новій редакції відповідачем позивачеві не надсилалися.

Разом з цим для здійснення попередньої оплати електричної енергії за січень 2014 року та лютий 2014 року відповідачем відповідно до додаткової угоди до договору від 23.10.2013 позивачеві вручені рахунки № 853/1/1/П1 від 19.11.2013 на суму 91715 грн. 51 коп., № 853/2/1/П1 від 18.12.2013 на суму 48660 грн. 60 коп .(а.с. 62, 64). Вказані рахунки сплачені позивачем платіжними дорученнями № 1071 від 19.12.2013, № 1 від 03.01.2014 (а.с. 63,65). Оплата рахунків прийнята відповідачем, грошові кошти позивачеві не повернуті .

Крім того, відповідачем на адресу позивача відповідно до умов пункту 5.3 договору спрямоване повідомлення від 10.12.2013 № 2269, підписане генеральним директором ТОВ «ЛЕО» В.І. Ткач , про встановлені договірні величини споживання електричної потужності на період з 25.12.2013 по 24.01.2014. Вказане повідомлення є невід'ємним додатком до договору.

02.01.2014 представником відповідача у справі (інспектором Калгановим С.Г.) складений Акт № 81 про недопуск до електроустановок споживача (а.с. 66), в якому зазначено про необхідність припинення електропостачання на об'єкт споживача («Торгівельний центр», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20г) внаслідок розірвання укладеного з позивачем договору про постачання електричної енергії.

Після складення вказаного вище акту про недопуск № 81 відповідачем на адресу позивача спрямоване повідомлення від 08.01.2014 № 21 (за підписом в.о генерального директора ТОВ «ЛЕО» Чорного В.І.) про встановлені договірні величини споживання електричної потужності. У вказаному повідомленні зазначено, що воно є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії, що відповідає умовам пункту 5.3 укладеного сторонами у справі договору.

Одночасно з вказаним повідомленням № 21 відповідачем на адресу позивача направлено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 853 від 29.03.2010, у якій відповідачем запропоновано позивачеві визнати додаткову угоду, пунктом 1 якої передбачена загальна приєднана потужність електроустановок позивача 1014 кВт, неукладеною, оскільки неможливо визначити момент набуття вказаною додатковою угодою чинності. В свою чергу, остання за часом отримання позивачем додаткова угода також не містить дати її укладення та не підписана позивачем у справі, а лише додана останнім до матеріалів справи.

Посилаючись на незаконність вимог відповідача щодо відключення об'єктів позивача від електричної мережі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, всебічно та повно оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються умовами укладеного ними договору, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Правилами та іншими нормативними актами у сфері електроенергетики.

1. Як встановлено умовами пункту 9.3 договору, він укладений на строк до 31.12.2010 і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов .

Як на підставу для відключення позивача від електричної мережі позивач послався на факт розірвання в односторонньому порядку за ініціативою відповідача укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії (лист відповідача № 21-34/2/1195 від 21.11.2013 (а.с. 85), складений представником відповідача акт № 81 від 02.01.2014 про недопуск).

Підставою для розірвання договору відповідач визначив порушення позивачем у справі вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі за текстом - Правила).

За доводами відповідача порушення позивачем вимог Правил полягає у невідповідності умов укладеного сторонами у справі договору умовам Типового договору, що передбачений Правилами.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій (зокрема, одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управленою стороною із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання) і перелік цих видів не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Умовами розділу 6 укладеного сторонами у справі договору, а також положеннями пункту 7.5 Правил передбачене право Постачальника електричної енергії припинити постачання електричної енергії у випадку недопущення до електроустановок споживача, закінчення терміну дії або розірвання договору про постачання електричної енергії.

Враховуючи наявність листа відповідача від 21.11.2013 № 21-34/2/1195 про порушення приписів Правил умовами укладеного сторонами договору, а також акту № 81 від 0-2.01.2014 про недопуск до електроустановок споживача, суд доходить висновку про те, що застосований відповідачем вид впливу на позивача - відключення від мережі електропостачання, є саме оперативно-господарською санкцією в розумінні ст. 236 Господарського кодексу України.

Вказана правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 29.11.2010 у справі № 2-15/1783-2009, від 16.05.2011 у справі №2-28/2397-2010.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, ніж зазначено в цій статті, способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського кодексу України у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги про скасування оперативно-господарської санкції щодо припинення з 09.00 год. 10.01.2014 року ТОВ "ЛЕО" постачання електричної енергії ПП "Новий формат плюс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню .

2. Під час вирішення вимоги позивача про зобов'язання ТОВ "ЛЕО" поставляти електричну енергію ПП "Новий формат плюс" згідно договору № 853 від 29.03.2010 в редакції укладених до нього додаткових угод суд виходить з такого .

Як встановлено умовами пункту 9.3 договору, він укладений на строк до 31.12.2010 і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов .

Додатковою угодою до договору (а.с. 39) у зв'язку з підключенням до електричної мережі об'єкту позивача «Торгівельний комплекс», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20г, договір доповнено новими додатками (а.с. 40 - 48). Відповідно до додатку «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам» (а.с. 40) зазначена вище додаткова угода діє з 01.08.2013, тобто з дати, з якої розпочинається постачання електричної енергії відповідно до умов додатку. Як зазначено у пункті 3 додаткової угоди, вона діє до 31.12.2015 .

Таким чином, умовами вказаної додаткової угоди сторони узгодили питання продовження строку дії договору і визначили строк його дії до 31.12.2015, оскільки додаткова угода є невід'ємною частиною договору .

Додатковою угодою від 23.10.2013 сторони виклали у новій редакції додаток до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» (а.с. 60 - 61) та визначили, що вказана угода набирає чинності з 01.01.2014. Вказаним додатком сторони визначили обсяги споживання електричної енергії позивачем на весь 2014 рік - з січня по грудень включно, тобто в рамках дії попередніх додаткових угод до договору. Додаткова угода від 23.10.2013 підписана керівниками позивача та відповідача у справі.

Таким чином, зазначеними вище матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджена наявність волі сторін договору щодо продовження його дії до 31.12.2015 та доведено документальне оформлення такої волі шляхом укладення додаткових угод до договору. Строк дії договору встановлений його сторонами до 31.12.2015.

Крім того, судом враховується те, що для здійснення попередньої оплати електричної енергії за січень 2014 року та лютий 2014 року відповідачем відповідно до додаткової угоди до договору від 23.10.2013 позивачеві вручені рахунки № 853/1/1/П1 від 19.11.2013 на суму 91715 грн. 51 коп., № 853/2/1/П1 від 18.12.2013 на суму 48660 грн. 60 коп. Вказані рахунки сплачені позивачем платіжними дорученнями № 1071 від 19.12.2013, № 1 від 03.01.2014 і оплата рахунків прийнята відповідачем, грошові кошти позивачеві не повернуті.

Також відповідачем на адресу позивача відповідно до умов пункту 5.3 договору спрямоване повідомлення від 10.12.2013 № 2269, підписане генеральним директором ТОВ «ЛЕО» В.І. Ткач , про встановлені договірні величини споживання електричної потужності на період з 25.12.2013 по 24.01.2014. Вказане повідомлення є невід'ємним додатком до договору.

Лист начальника ВРЕС ТОВ «ЛЕО» С.В. Артеменко № 21-34/2/1195 від 21.11.2013, яким останній повідомив позивача про те, що укладений сторонами у справі договір «підлягає розірванню за ініціативою енергопостачальника з 01.01.2014», не може бути прийнятий судом до уваги як доказ припинення правовідносин сторін за договором з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Укладеним сторонами у справі договором не встановлене право жодної із сторін договору розірвати його в односторонньому порядку. До суду з вимогою про розірвання договору відповідач не звертався.

Зазначений вище лист посадової особи відповідача не містить повідомлення про припинення дії договору внаслідок закінчення строку його дії, а за своїм формулюванням є констатацією факту одностороннього розірвання договору за ініціативою відповідача.

Крім того, лист відповідача підписаний не керівником відповідача або уповноваженою на це відповідною довіреністю особою, а начальником ВРЕС ТОВ «ЛЕО» С.В. Артеменко без зазначення повноважень щодо вчинення дій, направлених на припинення правовідносин з позивачем. Документи у підтвердження таких повноважень відповідачем суду не надані.

Додаткові угоди з метою внесення змін до укладеного сторонами у справі договору і викладення його у новій редакції відповідачем позивачеві не надсилалися.

Таким чином, на даний час укладений сторонами у справі договір про постачання електричної енергії є чинним та виконується його сторонами.

За таких обставин у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання ТОВ "ЛЕО" поставляти електричну енергію ПП "Новий формат плюс" згідно договору № 853 від 29.03.2010 в редакції укладених до нього додаткових угод слід відмовити, оскільки вказана вимога є передчасною та необґрунтованою.

Судові витрати відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати оперативно-господарську санкцію щодо припинення з 09.00 год. 10.01.2014 року ТОВ "ЛЕО" постачання електричної енергії ПП "Новий формат плюс".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гаєвого, буд. 35, код 31443937, на користь приватного підприємства «Новий формат плюс», м. Луганськ, вул.. Оборонна, буд. 20г, код 33432251, витрати зі сплати судового збору у розмірі 609 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті вимог позову відмовити.

В судовому засіданні 30.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 04.02.2014.

Суддя М.О. Москаленко