Постанова

від 30.01.2014 по справі 801/7431/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2014 р. 17:24 Справа №801/7431/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Баценко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Дирекція ринків" до Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Хоменко В.А., представник, довіреність № б/н від 30.07.2013 року;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Дирекція ринків" до Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.02.2013 року № 0001152301 та № 0001172301.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 801/7431/13-а.

Ухвалами суду від 23.09.2013 року у справі призначено судову бухгалтерську експертизу та зупинено провадження по справі до отримання результатів експертизи.

На адресу суду від 13.01.2014 року від ТОВ "Кримська експертна служба" надійшли матеріали адміністративної справи №801/7431/13-а та висновок судової бухгалтерської експертизи №218 від 27.12.2013 року.

Ухвалою суду від 14.01.2014 року поновлено провадження по справі.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 30.01.2014 року, наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання, яке відбулося 30.01.2014 року, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши думку представника позивача, приймаючи до уваги обізнаність сторін про день та час проведення судового засідання, відсутність клопотань про його відкладення, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки дотримання вимого податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої 21.01.2013 року був складений акт № 90/22.1/25624575/14.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення п.5.1 , п.п.5.2.1 п.5.2 , п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п.138.4, п. 138.5, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.9 п. 138.10 ст.138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 250288 грн., порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3. п.7.2, п. п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 , п.201.1 .п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 57315,00 грн. та занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2012 року на суму 139662,00 грн.; та порушення п.п.7.4.1, п. 7.4. , п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 137375,00 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 05.02.2013 року прийняти податкові повідомлення-рішення №0001152301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 57315,00 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 504,00 грн., та № 0001172301 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 137375,00 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28723,00 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у квітні 2010 року - грудні 2010 року платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 року - вересні 2012 року набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р. ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за квітень 2010 року - вересень 2012 року, суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно зп. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 90/22.1/25624575/14 від 21.01.2013 року зазначив, що позивачем в електронному виді надано звітну податкову декларацію по податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2012 року № 9069167906 від 23.10.2012 року у зв'язку із зменшенням поточних витрат по придбанню послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг у сумі 525090,00 грн. У ході перевірки позивача встановлено, що згідно накопичувальних відомостей податкового обліку собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг в частині витрат по придбанню послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг за 2-3 квартал 2012 року складає 525090,00 грн. Проте, підприємством у розрахунку собівартості придбаних та реалізованих товарів безпідставно занижено собівартість придбаних та реалізованих товарів в частині витрат по придбанню послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг за 2-3 квартал 2012 року у сумі 525090,00 грн.

Податковим органом у ході перевірки встановлено, що позивач безпідставно реалізовував торгівельні місця по цінам нижче собівартості.

До матеріалів справи залучений експертний висновок №742 від 27.12.2013 року судово-економічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 23.09.2013 року.

При проведені експертизи експертами встановлено, що при співставленні даних рахунків з даними журналів-ордерів формування витрат комунального підприємства Ялтинської міської ради «Дирекція ринків» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року проведеним дослідженням розбіжності щодо суми та складу витрат з активної та реактивної електроенергії, централізованого водопостачання та водовідведення за квітень 2010 - вересень 2012 року не встановлене. Вартість торгівельного місця на овочевому ринку КП ЯМР «Дирекція ринків» в період часу з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року складає: з 01.04.2010 року (відповідно до калькуляції вартості торгівельного місця на овочевому ринку КП ЯМР «Дирекція ринків», що застосовувалась з 01.07.2009 року): 30,50 грн. - при реалізації м'яса; 25,50 грн. - при реалізації риби та гастрономії; 24,50 грн. - при реалізації меду, яєць, овочів, фруктів, молочної продукції, пром. товарів, штучних товарів, квітів; з 01.05.2011 року (відповідно до калькуляції вартості торгівельного місця на овочевому ринку КП ЯМР «Дирекція ринків», що застосовувалась з 01.05.2011 року): 30,00 грн. - при реалізації м'яса, меду, яєць, овочів, фруктів, молочної продукції, пром. товарів, штучних товарів, квітів; 20,00 грн. - при реалізації риби та гастрономії (1 м/п). Розбіжності з даними позивача щодо вартості торгівельного місця на овочевому ринку КП ЯМР «Дирекція ринків» в період часу з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року не встановлені.

Проведеним дослідженням встановлене, що вартість торгівельного місця на овочевому ринку КП ЯМР «Дирекція ринків» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, визначена Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Дирекція ринків», не відрізняється від вартості торгівельного місця, затвердженого Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради.

Також експертами зазначено, що скориговані валові витрати КП ЯМР «Дирекція ринків», задекларовані в рядку 06, та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відображені у рядку 04 податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, наданих платником до ДПІ у м. Ялта АР Крим, за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року складають загальну суму 12970160 грн. у тому числі по податкових періодах: за перший квартал 2010 року у розмірі 1135160 грн. (довідкове), за півріччя 2010 року у розмірі 2497860 грн., за три квартали 2010 року у розмірі 4227915 грн., за 2010 рік у розмірі 5624314 грн., за перший квартал 2011 року у розмірі 1408612 грн., за другий квартал 2011 року у розмірі 1751663 грн., за другий - третій квартали 2011 року у розмірі 3569464 грн., за другий - четвертий квартали 2011р. у розмірі 5152336 грн.,за перший квартал 2012 року у розмірі 1920058 грн.

При співставленні експертами даних первинних документів, що містять відомості про господарську операцію й підтверджують її здійснення (рахунків за спожиті газ, електроенергію (активну та реактивну), послуги з водопостачання та водовідведення, податкових накладних з придбання товарів, робіт, послуг, платіжних доручень, виписок банку) з даними регістрів синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку, а також з даними регістрів податкового обліку (журналів - ордерів та відомостей балансового субрахунку 6851, журналів формування валових витрат та головної книги) встановлене, що валові витрати позивача при здійсненні господарської діяльності з надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна за податкові періоди з 01.04.2010 року по 31.03.2012р. відображені в податковому обліку за правилом першої події у відповідності до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, п.44.1 ст.44, ст.138 Податкового Кодексу України, і підтверджені даними бухгалтерського обліку КП ЯМР «Дирекція ринків» по дебету балансових рахунків 23 «Виробництво», 92 «Адміністративні витрати» та балансових субрахунків 949 «Інші витрати операційної діяльності», 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

Проведені експертами дослідження свідчать про те, що інформація, яка міститься у прийнятих позивачем до обліку первинних документах (рахунках за спожиті газ, електроенергію (активну та реактивну), послуги з водопостачання та водовідведення, податкових накладних з придбання товарів, робіт, послуг, платіжних дорученнях, виписках банку), систематизована платником правильно на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, що відповідає Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, зі змінами.

Дані про валові витрати КП ЯМР «Дирекція ринків», задекларовані в рядку 06 за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відображені у рядку 04 податкових декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, при здійсненні господарської діяльності з надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (торгівельного обладнання) та з надання послуг розподілу торгівельних місць на овочевому ринку для реалізації товарів, підтверджені первинними документами, оформленими належним чином, відбитими в регістрах бухгалтерського та податкового обліку позивача і відповідають даним його податкового обліку та звітності.

Також проведеним експертами дослідженням, методом зіставлення даних рядків 10 та 17 колонки Б «Дозволений податковий кредит» податкових декларацій з ПДВ з даними додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», даних додатку 5 з даними реєстрів отриманих податкових накладних, даних реєстрів отриманих податкових накладних з даними податкових накладних встановлено, що Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності при здійсненні господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг за період з 01.04.2010р. по 30.04.2012р. включені суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, які надають право формування податкового кредиту з ПДВ в загальному розмірі 1195394,49 грн.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що висновки експертизи не відповідають дійсним обставинам справи.

Вивчивши наведені вище обставини, експертний висновок , приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача, суд, вважає висновки, які викладені в акті перевірки № 90/22.1/25624575/14 від 21.01.2013 року, не відповідають дійсним обставинам справи.

За таких обставин існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.01.2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 04.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.02.2013 року № 0001152301 та № 0001172301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Дирекція ринків" (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Київська, 24, ЄДРПОУ 25624575) 2240,00 грн. (дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. - судового збору, 10710,00 грн.(десять тисяч сімсот десять гривень 00 коп.) - витрат на проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя Яковлєв С.В.