Рішення

від 03.02.2014 по справі 903/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2014 р. Справа № 903/31/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси», м.Ківерці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Держава Плюс ЛТД», м.Луцьк

про стягнення 154 139, 29 грн. заборгованості

Суддя Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: Поетова А.С. - представник, дов. № 986 від 13.09.2013 р.,

від відповідача : не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси», звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Держава Плюс ЛТД» заборгованість за поставлений товар сумі 156 139, 29 грн., в т.ч., 135 556, 43 грн. основного боргу, 3 492, 37 грн. - 30% річних , 1 513, 31 грн. пені, 15 577,18 грн. збитків.

В судовому засіданні на підставі заяви про уточнення позовних вимог № 1179 від 31.01.2014 р. (вх.№01-29/1096/14 від 03.02.2014 р.) позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з проплатою відповідачем 2 000, 00 грн. боргу та просить стягнути з відповідача 154 139, 29 грн., в т.ч. 133 556, 43 грн. основного боргу, 3 492, 37 грн. - 30% річних , 1 513, 31 грн. пені, 15 577, 18 грн. збитків.

Відповідно до приписів частини 4 статті 22 ГПК України позивач наділений правом на зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява та долучена до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 341/Л-13 від 14.11.2013 р., видаткові накладні № МР 00089463 від 20.11.2013 р., № МР 00089464 від 20.11.2013 р., № МР 00089457 від 20.11.2013 р., № МР 00089458 від 20.11.2013 р., № МР 00089460 від 20.11.2013 р., № МР 00089461 від 20.11.2013 р., № МР 00089315 від 23.11.2013 р., № МР 00092809 від 05.12.2013 р., № МР 0095242 від 13.12.2013 р., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2013 р. по 24.12.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмового відзиву по суті позовних вимог не подав, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Ухвала суду повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд встановив:

14.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Держава Плюс ЛТД» (покупець) було укладено договір поставки № 341/Л-13.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст.9 Цивільного кодексу України та ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. договору «постачальник» зобов'язався поставити, а «покупець» - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору. Товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності в постачальника. Під партією товару розуміється товар, зазначений у видатковій накладній.

Пунктами 2.1. - 2.5. договору визначено, що ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначається в видатковій накладній. Загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання цього товару, розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений постачальником додатково. Датою оплати за товар вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу постачальника.

Відповідно до пункту 3.1., 3.6., 3.7. договору товар поставляється партіями за поданим замовленням покупця. Дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку № 1 до цього договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його отримання покупцем.

На виконання умов договору позивач, згідно видаткових накладних № МР 00089463 від 20.11.2013 р., № МР 00089464 від 20.11.2013 р., № МР 00089457 від 20.11.2013 р., № МР 00089458 від 20.11.2013 р., № МР 00089460 від 20.11.2013 р., № МР 00089461 від 20.11.2013 р., № МР 00089315 від 23.11.2013 р., № МР 00092809 від 05.12.2013 р., № МР 0095242 від 13.12.2013 р. поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 135 556,43грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару виконані частково. На момент подачі позову до суду заборгованість становить 135556,43 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2013 р. по 24.12.2013 р., засвідченим підписами та печатками обох сторін.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 6.2. договору у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 2.3. договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 12.12.2013р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 13.01.2014р. в розмірі 1 513, 31 грн.

Пунктом 6.4. договору визначено, що у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20% від суми заборгованості.

Частинами 1 та 5 статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

На підставі пункту 6.4. Договору позивач нарахував відповідачу збитки (втрачену вигоду), що становить 20% від суми заборгованості в розмірі 15 577,18 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 11.5. договору у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 30% річних від суми заборгованості.

На підставі пункту 11.5 договору та частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період 12.12.2013р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 13.01.2014р. 30% річних в розмірі 3 492, 37 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог з врахуванням заяви про уточнення та задоволення позову в повному обсязі.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 3 183, 72 грн. Між тим, сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлені в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827, 00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080, 00 грн.). Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Отже, позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 60, 93 грн.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в розмірі 3 122, 79 грн. слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 225, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 11, 525-526, 546, 549, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Держава Плюс ЛТД» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Федорова, 3/78, ідентифік. код 38911979)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул.Шевченка, 35, ідентифікац. код 35184264) 154 139, 29 грн., в т.ч. 133 556, 43 грн. основного боргу, 3 492, 37 грн. - 30% річних , 1 513, 31 грн. пені, 15 577, 18 грн. збитків та 3 122, 79 грн. в повернення по сплаті судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинській області (43000, м.Луцьк, сул.Стрілецька, 4а) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул.Шевченка, 35, ідентифікац. код 35184264) з державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 60, 93 грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 19 від 13.01.2014 р.

Повне рішення складено 05.02.2014 р.

Суддя Пахолюк В.А.