Рішення

від 03.02.2014 по справі 922/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/148/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 35472893; до товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс", 61075, м. Харків, вул. Сімнадцятого Партз"їзду, буд. 38-А, код ЄДРПОУ 19446678; про стягнення 216892,92грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" про стягнення 164275,32грн. суми основної заборгованості, 36% річних у розмірі 12799,97грн., пені у розмірі 6962,57грн. та 20% штрафу у розмірі 32855,06грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки №КР-7/13 від 21.03.2013р. в частині повної та своєчасної оплати товару поставленого йому позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, відповідачу нараховано пеню та штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу на підставі п.7.7.1. договору, 36% річних на підставі п.7.7. договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, в якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 610, ч.1 ст. 612, ст.ст. 625-629, 655, 692-694 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 21.01.2014р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні 03.02.2014р.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання 03.02.2014р. не направив, супровідним листом №14/01/023 від 23.01.2014р. (вх.№2809 від 27.01.2014р.), на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2014р., надав документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі докази ініціювання звірки розрахунків з відповідачем. Також позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд даної справи без участі представника позивача за наявними документами.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 27.01.2014р., проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс" (покупець) 21.03.2013р. укладено договір поставки №КР-7/13, згідно умов п.1.1., в терміни, визначені договором, постачальник зобов"язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов"язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід"ємною частиною цього договору (п.2.1. договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, насіння Вітчизняного виробництва, міндобрива та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1. договору, які є невід"ємною частиною договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід"ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 11.2. договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує з позовної заяви, за даним договором позивач постави відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 165861,40грн.: за видатковою накладною № 381 від 09.04.2013р. на суму 37695,40грн., №488 від 12.04.2013р. на суму 107502,00грн. (а.с.24-25, довіреність №397 від 09.04.2013р., а.с.29), №2078 від 22.05.2013р. на суму 9840,00грн., №2079 від 22.05.2013р. на суму 5166,00грн., №2252 від 24.05.2013р. на суму 5658,00грн. (а.с.26-28, довіреність №408 від 22.05.2013р., а.с.30), а відповідач розрахувався за цей товар частково - лише в сумі 1586,08грн. (виписка банку, а.с. 32), внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 164275,32грн., що також відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 08.08.2013р., підписаному представниками сторін та скріпленому їх печатками (а.с.33). Доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

В зв"язку з порушенням відповідачем зобов"язань за договором поставки №КР-7/13 від 21.03.2013р. в частині повної та своєчасної оплати товару останньому нараховано пеню за період з 31.08.2013р. по 27.12.2013р. та штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу, на підставі п.7.7.1. договору, 36% річних за період з 31.08.2013р. по 17.11.2013р., на підставі п.7.7. договору та ч.2 ст. 625 ЦК України.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

За змістом п.3.1. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Сторонами були підписані додатки №1 та №2 від 25.03.2013р. (а.с.21-22), додаток №3 від 21.05.2013р. (а.с.23), в яких сторонами встановлено, що остаточний розрахунок за товар в сумі 106426,98грн., 47024,34грн. та 10824,00грн., відповідно, здійснюється відповідачем у строк до 30.08.2013р., проте у вказаний строк відповідач з позивачем не розрахувався, станом на момент розгляду даної справи доказів оплати товару відповідачем до суду надано не було, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 164275,32грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, та те, що сторонами в п.7.7. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем зобов"язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов"язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору, вимоги про стягнення з нього 36% річних, за період з 31.08.2013р. по 17.11.2013р., в сумі 12799,97грн. (розрахунок, а.с. 6), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Сторонами в п. 7.1.1. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату продукції товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, передбаченої п.7.1 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - з 31.08.2013р. по 27.12.2013р., суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу у розмірі 20%) за розрахунком позивача (а.с.6), визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - пеня в розмірі 6962,57грн., штраф в розмірі 32855,06грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 4337,86грн. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс" (61075, м. Харків, вул. Сімнадцятого Партз"їзду, буд. 38-А, код ЄДРПОУ 19446678) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 35472893) 164275,32грн. суму основної заборгованості, 36% річних у розмірі 12799,97грн., пеню у розмірі 6962,57грн., 20% штрафу у розмірі 32855,06грн. та 4337,86грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 04.02.2014 р.

Суддя Френдій Н.А.