Рішення

від 27.01.2014 по справі 910/23951/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23951/13 27.01.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «КОСПАШ-ЛТД»

про стягнення 43.024,54 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Гончаров Є.В. - за довіреністю від 04.01.2013 № 01/2013;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОСПАШ-ЛТД» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 43.024,54 грн.

Суть спору: позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання за договором поставки, укладеного сторонами спору у спрощений спосіб. У зв'язку із наявною у відповідача перед позивачем заборгованістю, останнім заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 43.024,54 грн боргу в судовому порядку, з яких 38.968,00 грн - основана заборгованість та 4.056,54 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 прийнято вказаний вище позов до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23951/13. Вказану ухвалу суду надіслано останнім відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку із чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі досягнутих між товариством з обмеженою відповідальністю «КОСПАШ-ЛТД», як покупцем, (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ», як постачальником, (далі - позивач) домовленостей з приводу поставки кабельно-провідникової продукції (далі - товар), останнім виставлено позивачеві такі рахунки-фактури на оплату замовленого товару: від 20.10.2011 № СФ-0003603 на суму 22.104,04 грн; від 28.11.2011 № СФ-0004014 на суму 2.171,16 грн; від 28.11.2011 № СФ-0004023 на суму 45.000,48 грн; від 28.11.2011 № СФ-0004024 на суму 22.192,32 грн (засвідчені копії названих рахунків наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Наведеними вище рахунками-фактурами сторони передбачили попередню оплату товару, із таким строком оплати: оплата товару згідно рахунку від 20.10.2011 № СФ-0003603 здійснюється у строк до 19.08.2011 , а за рахунками від 28.11.2011 № СФ-0004014; від 28.11.2011 № СФ-0004023; від 28.11.2011 № СФ-0004024 - у строк до 28.11.2011.

У подальшому, позивачем поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 91.468,00 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: від 30.11.2011 № РН-0002539 на суму 45.000,48 грн; від 30.11.2011 № РН-0002540 на суму 22.192,32 грн; від 30.11.2011 № РН-0002541 на суму 2.171,16 грн; від 30.11.2011 № РН-0002542 на суму 22.104,04 грн (засвідчені копії зазначених видаткових накладних наявні у справі, а їх оригінал оглянуто судом у судовому засіданні). Товар за вказаними накладними отримано особою, яку відповідач уповноважив своєю довіреністю від 30.11.2011 № 102 на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, які передбачені названими вище рахунками-фактурами (засвідчена копія довіреності на отримання ТМЦ міститься у справі, а її оригінал оглянуто судом у судовому засіданні).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення позивачем рахунків на оплату товару та його отримання відповідачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його грошового зобов'язання, яке виникло між сторонами спору на підставі договору поставки, укладеного останніми у спрощений спосіб, відповідач, в порушення строків, встановлених згаданими вище рахунками-фактурами, вартість товару оплатив не у повновагу обсязі.

У зв'язку із наведеними вище обставинами, позивач 14.09.2012 та 07.02.2013 наплавляв відповідачеві листи від 31.08.2012 № 965 і від 01.02.2013 № 8, відповідно, згідно із якими вимагав відповідача виконати своє грошове зобов'язання, оплатити у повному обсязі отриманий ним товар, проте, вимоги позивача виконані відповідачем частково, останнім оплачено товар в сумі 52.500,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями виписок з банківського рахунку позивача.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 38.968,00 грн, яка виникла внаслідок часткової оплати отриманого товару.

Враховуючи те, що у правовідносинах сторін має місце допущене з боку відповідача порушення у його грошовому зобов'язанні, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача відповідальності шляхом стягнення з відповідача 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем його заборгованості перед позивачем в сумі 38.968,00 грн від сторін спору до суду не надходило.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 38.968,00 грн є правомірною, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про застосування до відповідача відповідальності за порушення ним грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних в сумі 4.056,54 грн суд зазначає таке.

За приписом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки у правовідносинах сторін має місце факт прострочення відповідачем виконання його грошового зобов'язання, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 4.056,54 грн, за здійсненим позивачем розрахунком, який перевірений та визнаний судом вірним.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОСПАШ-ЛТД» (02100, м. Київ, Дніпровський район, вул. Попудренка, буд. 10/1; ідентифікаційний код 21506710, з будь-якого її рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕЙ» (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Луначарського, буд. 22-Б; ідентифікаційний код 16288428, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 38.968,00 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп.; три відсотки річних в сумі 4.056,54 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн 54 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац