Рішення

від 28.01.2014 по справі 905/8401/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.2014 Справа № 905/8401/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" м.Дружківка Донецької області

до відповідача: Спільного Українсько-Шведського підприємства в формі повного товариства "СКАНДИК ЮГ" м.Донецьк

про стягнення 54417,07грн., у тому числі: основної заборгованості в сумі 47509,32грн., пені в сумі 5344,52грн., інфляційних витрат в сумі 436,90грн., 3%річних в сумі 1126,33грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Горев Д.А. за довіреністю б/н від 10.10.2013 року.

СУТЬ СПРАВИ:

22.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" м.Дружківка Донецької області (далі - ТОВ "ЕТС") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільного Українсько-Шведського підприємства в формі повного товариства "СКАНДИК ЮГ" м.Донецьк (далі - СУШП ПТ "СКАНДИК ЮГ") з вимогами про стягнення 54417,07грн., у тому числі: основної заборгованості в сумі 47509,32грн., пені в сумі 5344,52грн., інфляційних витрат в сумі 436,90грн., 3%річних в сумі 1126,33грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №18 від 04.01.2011 року позивач виконав роботи з технічного обслуговування, між сторонами підписано видаткові накладні та акти виконаних робіт, відповідачу виставлені рахунки до сплати, однак у порушення вимог договору відповідач за виконані роботи розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 47509,32грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 29.11.2013 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ "ЕТС" прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/8401/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №18 від 04.01.2011 року та додатків до нього, акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2013 - 31.10.2013, рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, правовстановлюючих документів ТОВ "ЕТС".

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 175, 193, 216-218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 2, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

09.12.2013 року позивач надав для залучення до матеріалів справи засвідчені копії виписок з банківського рахунку, вимог на видачу запчастин зі складу, нарядів на виконання робіт та довідку №799 від 06.12.2013 року.

У письмових поясненнях від 09.12.2013 року позивач зазначив, що умовами п.4.10 договору встановлено можливість нарахування штрафних санкцій, передбачених договором до моменту фактичного виконання зобов'язання в натурі, у зв'язку з чим, розрахунок пені здійснено позивачем за період від дня коли зобов'язання мало бути виконано до 18.11.2013 року.

23.01.2014 року через канцелярію суду відповідач надав копії платіжних доручень, що підтверджують часткову оплату заборгованості за договором на загальну суму 18500,00грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості визнав частково, посилаючись на те, що під час розгляду справи сума заборгованості ним частково погашена. Стосовно позовних вимог про стягнення пені, відсотків та інфляційних витрат, зазначив, що зазначені вимоги підлягають задоволенню у розмірі, встановленому діючим законодавством.

Представник позивача у судове засідання 28.01.2014 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2014 року підтримав відзив на позовну заяву, усно підтвердив, що відповідач отримував акти виконаних робіт, видаткові накладні та рахунки, роботи виконані, запасні частини за накладними отримані.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

04.01.2011 року між ТОВ "ЕТС" (Виконавець) та СУШП ПТ "СКАНДИК ЮГ" (Замовник) укладено договір №18, за умовами п.1.1 якого Виконавець зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу автомобілів Замовника згідно до доданим переліком (із зазначенням в ньому типів та моделей, номерів шасі та реєстраційних номерів техніки), зазначеного у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, на умовах даного договору, за замовленням Замовника, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконані роботи (арк. справи 12-17).

Під сервісним обслуговуванням слід розуміти роботи з обслуговування та ремонту Техніки з використанням (або без використання) для цього запасних частин та матеріалів. Відповідно до договору Виконавець може продавати, а Замовник купувати та сплачувати оригінальні запчастини та матеріали Volvo для техніки Замовника (п.2.1 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року. За відсутності пропозицій про розірвання договору за 20 днів до строку закінчення його дії, договір вважається продовженим на один календарний рік.

Сторони не надали суду доказів, які б свідчили про припинення його дії, зокрема листів з відповідними пропозиціями, додаткових угод про розірвання договору тощо. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що строк дії договору продовжено за взаємною мовчазною згодою сторін.

Вартість договору складає сумарна вартість виконаних робіт із сервісного обслуговування та не може перевищувати 1000000,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 166666,66грн. За додатковою угодою сторін сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами додаткової угоди, яка буде невід'ємною частиною договору (п.1.5 договору).

По закінченні робіт Виконавець оформлює акт виконаних робіт, складений на підставі заявки або наряду-замовлення, який повинен бути підписаний представником Замовника (п.3.7 договору).

В матеріалах справи містяться засвідчені копії нарядів на виконання робіт від 28.12.2012 року, від 08.01.2013 року, від 14.01.2013 року, від 05.04.2013 року, від 25.04.2013 року, від 25.06.2013 року.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, після чого сторонами підписані Акти виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів №ST-DN1202704 від 28.12.2012 року на суму 6345,00грн., №ST-DN1300015 від 23.01.2013 року на суму 43637,40грн., №ST-DN1300042 від 23.01.2013 року на суму 19924,61грн., №ST-DN1300405 від 10.04.2013 року на суму 324,00грн., №ST-DN1300657 від 24.05.2013 року на суму 162,00грн., №ST-DN1300814 від 25.06.2013 року на суму 1994,70 грн., всього на суму 72 387,71грн.

Зазначені акти містять посилання на договір №18 від 04.01.2011 року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №18 від 04.01.2011 року.

Відповідно до п.3.8 договору продаж запасних частин та матеріалів зі складу Виконавця здійснюється оформленням видаткової накладної на підставі довіреності, що надається Замовником.

На виконання укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу запасні частини та матеріали на загальну суму 8513,22грн. , що підтверджується видатковими накладними №DN-1200977 від 21.11.2012 року на суму 796,49грн., №DN-1200989 від 26.11.2012 року на суму 872,39грн., №DN-1201007 від 30.11.2012 року на суму 582,12грн., №DN-1201033 від 11.12.2012 року на суму 196,81грн., №DN-1201034 від 11.12.2012 року на суму 591,10грн., №DN-1201042 від 12.12.2012 року на суму 196,81грн., №DN-1201048 від 17.12.2012 року на суму 278,26грн., №DN-1201069 від 28.12.2012 року на суму 612,22грн., №DN-1300069 від 31.01.2013 року на суму 1411,87грн., №DN-1300076 від 05.02.2013 року на суму 1502,56грн., №DN-1300391 від 13.06.2013 року на суму 1472,59грн.

Перелічені вище видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств.

Факт отримання запасних частин та матеріалів, що зазначені у видаткових накладних підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

При цьому, суд зазначає, що видаткові накладні не містять посилань на договір, однак враховуючи відсутність заперечень відповідача з цього приводу та визнання ним факту отримання обладнання, суд приходить до висновку, що видаткові накладні складені та підписані сторонами на виконання умов договору №18 від 04.01.2011 року.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами накладні є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором в частині поставлення запасних частин та обладнання.

Відповідно до пункту 4.1 договору підставою для оплати за сервісне обслуговування та продані запасні частини та матеріали є:

- рахунок на передплату, оформлений Виконавцем на підставі заявки Замовника у разі передплати;

- рахунок, оформлений Виконавцем на підставі видаткової накладної або акту виконаних робіт.

Строк оплати рахунка - 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання уповноваженим довіреністю представником Замовника Акту виконаних робіт або видаткової накладної. Оригінал рахунку передається представнику Замовника або надсилається поштою. На прохання Замовника рахунок може бути одночасно направлений Замовнику факсимільним зв'язком (п.4.2 договору).

З огляду на те, що акти виконаних робіт та видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги підписані представниками обох сторін, суд вважає, що в даному випадку дата отримання зазначених документів співпадає з датою їх підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та видаткових накладних, відповідачу в день підписання вказаних документів виставлені відповідні рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт отримання рахунків відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за умовами п.п.4.1, 4.2 договору відповідач мав здійснювати оплату за сервісне обслуговування та продані запасні частини та матеріали на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт або видаткових накладних.

Таким чином, кінцевим строком оплати акту виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів №ST-DN1202704 від 28.12.2012 року є 08.01.2013 року , актів №ST-DN1300015 від 23.01.2013 року та №ST-DN1300042 від 23.01.2013 року - 30.01.2013 року , акту №ST-DN1300405 від 10.04.2013 року - 17.04.2013 року , акту №ST-DN1300657 від 24.05.2013 року - 31.05.2013 року , акту №ST-DN1300814 від 25.06.2013 року - 02.07.2013 року .

Відповідно кінцевим строком оплати видаткової накладної №DN-1200977 від 21.11.2012 року є 28.11.2012 року , накладної №DN-1200989 від 26.11.2012 року - 03.12.2012 року , накладної №DN-1201007 від 30.11.2012 року - 07.12.2012 року , накладних №DN-1201033 від 11.12.2012 року та №DN-1201034 від 11.12.2012 року - 18.12.2013 року , накладної №DN-1201042 від 12.12.2012 року - 19.12.2012 року , накладної №DN-1201048 від 17.12.2012 року - 24.12.2013 року, накладної №DN-1201069 від 28.12.2012 року - 08.01.2013 року , накладної №DN-1300069 від 31.01.2013 року - 07.02.2013 року , накладної №DN-1300076 від 05.02.2013 року - 12.02.2013 року , накладної №DN-1300391 від 13.06.2013 року - 20.06.2013 року .

Згідно з п.4.8 договору сторони встановили, що в першу чергу сплачуються рахунки, за якими Замовником були порушені строки оплати, встановлені п.4.2 договору (прострочена заборгованість); пріоритетними є рахунки с найбільшим строком заборгованості; в другу чергу сплачуються рахунки, строк яких не перевищує 10 днів (термінові рахунки); в третю чергу сплачуються рахунки на передплату.

Проте, відповідач виставлені рахунки сплатив лише частково на суму 33391,61грн., докази чого містяться в матеріалах справи, а саме копії виписок з банківського рахунку (арк.справи 82-93).

У довідці від 06.12.2013 року позивач надав письмові пояснення стосовно того, яким чином та за яким рахунком здійснено зарахування проведених відповідачем оплат. Відповідач будь-яких заперечень щодо порядку зарахування часткових оплат суду не надав.

Вартість виконаних робіт та поставлених запасних частин та матеріалів на загальну суму 47509,32грн. у встановлений в договорі строк відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2013 року складає 47509,32грн.

Під час розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за договором на суму 18500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №591 від 06.12.2013 року, №988 від 10.12.2013 року, №1023 від 18.12.2013 року, №637 від 27.12.2013 року, №8 від 09.01.2014 року, №25 від 14.01.2013 року. Враховуючи зазначене, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Доказів оплати заборгованості на суму 29009,32грн. відповідач суду не надав, позовні вимоги в цій частині визнає, про що ним зазначено у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Проаналізувавши умови спірного договору №18 від 04.01.2011 року, суд прийшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним договором підряду та поставки.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №18 від 04.01.2011 року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 29009,32грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 29009,32грн. Відповідно СУШП ПТ "СКАНДИК ЮГ" в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 29009,32грн. визнає, про що ним письмово зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача із визнання вимог про стягнення боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 29009,32грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Як вбачається з розрахунку, що доданий до позовної заяви, за порушення строків оплати позивачем нарахована пеня на суму 5344,52грн., інфляційні витрати на суму 436,90грн. та 3%річних на суму 1126,33грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами п.4.3 договору передбачено, що рахунок оформлений Виконавцем на умовах наступної оплати (за фактом виконання сервісного обслуговування або видачі запасних частин), неоплачений Замовником у строк зазначений у п.4.2 договору, розглядається Виконавцем як порушення умов договору та надає право Виконавцю стягнути із Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі часткової оплати штрафні санкції застосовуються до неоплаченої частини рахунку.

Відповідно до п.4.10 договору нарахування штрафних санкцій, передбачених договором, припиняється в момент фактичного виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено Виконавцем по відношенню до Замовника в претензії або в іншій письмові формі, у т.ч. у додаткових угодах до договору.

Доказів на підтвердження внесення змін до зазначеного пункту договору сторонами суду не надано, у зв'язку з чим, суд вважає, що зазначена редакція пункту 4.10 договору є чинною.

Отже, в даному випадку пунктом 4.10 договору передбачено інші умови нарахування пені, що надає позивачу право здійснити нарахування пені більше ніж за шість місяців, зокрема до 18.11.2013 року включно, як розраховано позивачем, оскільки станом на вказану дату зобов'язання з оплати відповідачем в повному обсязі не виконане.

При цьому, прострочення грошового зобов'язання починається на наступний день після спливу кінцевого строку, що встановлений судом відповідно до умов договору окремо за кожним актом та видатковою накладною.

Дослідивши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені за актом виконаних робіт та видатковою накладною від 28.12.2012 року, що починається 09.01.2013 року, а не 05.01.2013 як помилково зазначає позивач, оскільки за висновком суду кінцевий строк оплати вказаних документів спливає 08.01.2013 року. За видатковою накладною від 13.06.2013 року нарахування пені можливе з 21.06.2013 року, а не з 13.06.2013 року, як зазначає позивач, оскільки останній строк сплати вказаної видаткової накладної припадає на 20.06.2013 року. Крім того, позивачем допущена арифметична помилка у сумарному підрахунку загальної суми пені.

Здійснивши власний розрахунок пені за вказаний позивачем період з урахуванням зазначених вище зауважень, судом встановлено, що розмір пені, який є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству складає 5271,26грн., внаслідок чого, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у вказаному розмірі, в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє, так як ці вимоги заявлені необґрунтовано.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних витрат, суд вважає його невірним, оскільки у листопаді 2013 року індекс інфляції становив 100,2, а не 100,4 як зазначено позивачем, у зв'язку з чим, помилково визначений середній індекс інфляції за вказаний період.

Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" власний розрахунок, суд дійшов висновку, що за вказаний позивачем період інфляційні витрати позивача складають 343,79грн., отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем допущена аналогічна помилка, що і у розрахунку пені в частині визначення початку періоду прострочення за актом виконаних робіт від 28.12.2012 року та видатковими накладними від 28.12.2012 року та від 13.06.2013 року.

Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" власний розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних за визначений позивачем період з урахуванням вищезазначених зауважень суду, складає 1125,05грн., отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 638, 712, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" м.Дружківка Донецької області до Спільного Українсько-Шведського підприємства в формі повного товариства "СКАНДИК ЮГ" м.Донецьк в частині стягнення заборгованості у розмірі 18500,00грн. за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" м.Дружківка Донецької області до Спільного Українсько-Шведського підприємства в формі повного товариства "СКАНДИК ЮГ" м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 29009,32грн., пені в сумі 5344,52грн., інфляційних витрат в сумі 436,90грн., 3%річних в сумі 1126,33грн. задовольнити частково.

Стягнути зі Спільного Українсько-Шведського підприємства в формі повного товариства "СКАНДИК ЮГ" (83100, м.Донецьк, бульвар Шевченка, 6-Б, ідентифікаційний код 20357265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" (84201, м.Дружківка, Донецька області, вулиця Енгельса, 108/21, ідентифікаційний код 24308872) заборгованість в сумі 29009,32грн., пеню в сумі 5271,26грн., інфляційні витрати в сумі 343,79грн., 3%річних в сумі 1125,05грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1715,20грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 28.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03.02.2014 року.

Суддя А.М. Осадча