Рішення

від 30.01.2014 по справі 505/192/14-ц

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/192/14-ц

Провадження № 2/505/350/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

повна назва суду

в складі: головуючого - судді Драгомерецької К. П при секретарі Марченко Н. Б.

та адвоката (ів)

представника громадськості

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Котовськ Одеської області

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. В позовній заяві він вказав, що є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті матері відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, що належала померлій на праві власності. Однак так як відомості про земельну ділянку не внесені до державного земельного кадастру про земельну ділянку та відсутні у базі даних Державного земельного кадастру, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. За таких підстав позивач змушений звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1. При житті мати склала заповіт, засвідчений секретарем Косівської сільської ради Котовського р-ну 30.10.2008 року за № 313. 08.08.2013 року він, як спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розмірами 4,2538 га, яка розташована в межах Косівської сільської ради. 17.12.2013 року приватним нотаріусом Котовського районного нотаріального округу винесено відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідно до якої їй відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом на земельну ділянки загальною площею 4,2538 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Косівської сільської ради Котовського району, у зв'язку з відсутністю витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Тому позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, розташовану в межах Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, площею 4,2538 га, державний акт серії ОД № 034777 виданий 06.12.2004 року Котовською райдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову. Пояснив суду, що являється рідним братом позивача, після смерті матері до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався та звертатись не збирається. Знає, що мати заповіла земельну ділянку його братові.

Суд, заслухавши пояснення сторони, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є спадкоємцем земельної ділянки, розташованої в межах Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, площею 4,2538 га, ОСОБА_3 (заповіт від 30.10.2008 року засвідчений секретарем Косівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 313, яка проживала в с. Коси-Слобідка Котовського району Одеської області та ІНФОРМАЦІЯ_4 - померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 23 травня 2013 року). Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 4,2538 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві власності останній ( державний акт на право власності на земельну ділянку ОД № 034777, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0104525000372) .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 34789700 від 08.082013 року в приватного нотаріуса Котовського нотаріального округу ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 73/2013 після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Котовського нотаріального округу ОСОБА_4 №396/02-14/73-2013 від 17.12.2013 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,2538 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка розташована на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області , що залишилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з відсутню витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягу з технічної документації про нормативну оцінку даної земельної ділянки.

У Конституції України, Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою ( ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина , її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними ( ст. 21). В статті 13 визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону(ст. 14).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ст.ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування » відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення ) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і право чинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або право чинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень», від 01.07.2004 року передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі й право власності на нерухоме майно. В ст.331 ЦК України зазначено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню

За частиною 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Підстав для неприйняття визнання позову не встановлено.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на спадкове майно після померлої ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: земельну ділянку площею 4,2538 га, кадастровий № 5122983400:01:001:0251, що розташована на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 034777, виданого на підставі розпорядження Котовської райдержадміністрації № 224-04 від 08.06.2004 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя К.П. Драгомерецька