Ухвала

від 22.10.2013 по справі 1/123/69/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справа:1/123/69/13Головуючий суду першої інстанції:Шильнова Наталя Іванівна № провадження:11/190/959/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Крючков І. І.

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р., Суддів -Крючкова І.І., Радіонова І.І., при секретарі -Кравець А.В., за участю прокурора - Сулейманової Д.Н., захисника - ОСОБА_6 підсудної - ОСОБА_7 потерпілої - ОСОБА_8 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.09.2013 року, якою було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 172 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальну справу було закрито у відношенні

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Чернишове, Роздольненського району АР Крим, з вищою освітою, одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину, 11.07.2013 року, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з постанови суду, органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що вона, будучи на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «АФХ-Сервіс груп» (протокол №3/К від 28.10.2010) та наказу №6 від 01.11.2010, директором ТОВ «АФХ-Сервіс груп», діючого на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №37132401 від 10.06.2010, при здійсненні господарсько-статутної діяльності за адресою: м. Сімферополь, вул. Глінки, 67, офіс 10, спрямованої на отримання прибутку, задоволення соціально-економічних інтересів членів трудового колективу, користуючись правом найму працівників, укладення договорів, видання наказів, видачі від свого імені офіційних документів, затвердження штатного розкладу, визначення форми, системи та розмірів оплати праці, а також розміру інших доходів працівників, будучи зобов'язаною дотримуватися спеціальних умов і обмеження по прийому на роботу та звільнення працівників з роботи, маючи умисел на порушення вимог ст. ст. 21, 24 КЗпП України, в період з 01 листопада 2010 року по 02 лютого 2011 року використовувала працю менеджера по роботі з клієнтами ТОВ «АФХ-Сервіс груп» ОСОБА_9, не укладаючи з ним трудового договору шляхом винесення наказу про зарахування (прийняття) працівника на роботу.

Крім того, в порушення вимог ст. 48 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 «;Про трудові книжки працівників», Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Мінюсті України 17.08.1993 за №110, ОСОБА_10 на працівника ОСОБА_9 пропрацював у неї більше 5 днів, не завела трудової книжки, куди повинна була внести дані про прийом і звільнення на роботу, його посаду.

Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на грубе порушення законодавства про працю України, ОСОБА_10 при звільненні ОСОБА_9 з роботи, в порушення ст. 83 КЗпП України, ст. ст. 6, 24 Закону України «Про відпустки», не здійснила йому нарахування та виплату компенсацій за період роботи з 01 листопада 2010 року по 02 лютого 2011 року за невикористану щорічну відпустку.

У відповідності зі ст. 253 КЗпП України, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають тільки особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або фізичної особи.

Зазначені порушення трудового законодавства України, допущені ОСОБА_10 у відношенні ОСОБА_9, чиї конституційні та трудові права, передбачені ст. 43 Конституції України були істотно порушені, по своїй сукупності, носять характер іншого грубого порушення законодавства України про працю, що позбавило його права на працю, права на включення відпрацьованого часу в трудовий стаж, права на пенсійне забезпечення, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування на випадок хвороби, втрати повної чи часткової працездатності, передбачені ст. 255 КЗпП України, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів та можливості підтвердити свій трудовий стаж за вказаний період роботи.

Вона ж, будучи на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «АФХ-Сервіс груп» (протокол №3/К від 28.10.2010) та наказу №6 від 01.11.2010, директором ТОВ «АФХ-Сервіс груп», що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №37132401 від 10.06.2010 про здійснення господарсько-статутної діяльності за адресою: м. Сімферополь, вул. Глінки, 67, офіс 10, спрямованої на отримання прибутку, задоволення соціально-економічних інтересів членів трудового колективу, користуючись правом найму працівників, укладення договорів, виданню наказів, видачі від свого імені офіційних документів, затвердження штатного розкладу, визначення форми, системи та розмірів оплати праці, а також розміру інших доходів працівників, та інших функцій відносяться до діяльності товариства, будучи зобов'язаною дотримуватися спеціальні умови і обмеження по прийому на роботу та звільнення працівників з роботи, маючи умисел на порушення вимог ст. ст. 21, 24 КЗпП України в період з 01 листопада 2010 по 02 лютого 2011 років використовувала працю менеджера по роботі з клієнтами ТОВ «АФХ-Сервіс груп» ОСОБА_8, достовірно знаючи про те що ОСОБА_11 є самотньою матір'ю дитини ІНФОРМАЦІЯ_5 навмисне не укладаючи з нею трудового договору.

Крім того, в порушення вимог ст. 48 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 «;Про трудові книжки працівників», Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Мінюсті України 17.08.1993 за №110, ОСОБА_10 на працівника ОСОБА_11, яка пропрацювала у неї більше ніж 5 днів, не завела трудової книжки, куди повинна була внести дані про прийом і звільнення на роботу, її посаду.

Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на грубе порушення законодавства про працю України, ОСОБА_10 при звільненні ОСОБА_11 з роботи, в порушення ст. 83 КЗпП України, ст. ст. 19, 24 Закону України «Про відпустки», не здійснила їй нарахування та виплату компенсації за період роботи з 01 листопада 2010 року по 02 лютого 2011 року за невикористану щорічну відпустку, а також за невикористану соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів, передбачену самотній жінці, яка виховує дитину без батька.

У відповідності зі ст. 253 КЗпП України, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають тільки особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або фізичної особи.

Зазначені порушення трудового законодавства України, допущені ОСОБА_10 у відношенні ОСОБА_8, чиї конституційні та трудові права, передбачені ст. 43 Конституції України були істотно порушені, по своїй сукупності, носять характер іншого грубого порушення законодавства України про працю, що позбавило її права на працю, права на включення відпрацьованого часу в трудовий стаж, права на пенсійне забезпечення, на матеріальне забезпечення, передбачене ст. 255 КЗпП України, в порядку соціального страхування на випадок хвороби, втрати повної чи часткової працездатності, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів та можливості підтвердити свій трудовий стаж за вказаний період роботи.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.09.2013 року, було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 172 КК України ОСОБА_7 на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальну справу було закрито.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, прокурором було подану апеляційну скаргу, у якій він просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

Свої доводи обґрунтовує тим, що суд, при винесені постанови про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 46 КК України, не звернув уваги на те, що ОСОБА_10 скоєно два злочини, а саме відносно потерпілої ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника, підсудну та потерпілу ОСОБА_8 які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 КПК України (1960 року) підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування кримінального закону.

Згідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Вимогами зазначеного закону однією з умов звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням з потерпілим є вчинення особою злочину невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості вперше.

ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачується у скоєні двох злочинів, а саме передбачених ч. 1 ст. 172 КК України та ч. 2 ст. 172 КК України.

Так, за ч.1 ст. 172 КК України ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачується у скоєні злочину відносно потерпілого ОСОБА_9, а за ч. 2 ст. 172 КК України, у скоєні злочину відносно потерпілої ОСОБА_11

Злочини в яких обвинувачується ОСОБА_7, а саме за ч. 1 ст. 172 КК України та ч. 2 ст. 172 КК України, містять різні склади і утворюють реальну сукупність, а тому на думку колегії суддів вчинення двох злочинів відносно двох потерпілих, не можуть вважатися такими, що вчинені вперше.

За таких обставин, колегія вважає, що висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України є передчасними.

Тому постанова суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суд має повно та об'єктивно дослідити обставини справи та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обґрунтованим.

Керуючись п.15 Перехідних положень КПК України, ст.ст.365, 366 КПК України (1960 року) колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.09.2013 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

С У Д Д І:

Трясун Ю.Р. Крючков І.І. Радіонов І.І.

4