Рішення

від 28.01.2014 по справі 910/25597/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25597/13 28.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвід-Про";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Холдінг УНТ";

про стягнення 44 602,04 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Дедяйкіна О. М., керівник товариства;

Від відповідача: не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/25597/13, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 28 916,00 грн. основного боргу, 4 773,84 грн. пені, 3% річних у розмірі 2 965,52 грн., збитків у розмірі 7 946,68 грн., 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 28.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвід-Про" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа-Холдінг УНТ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу обладнання № 10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця обладнання, згідно додатку № 1, а покупець зобов'язався прийняти це обладнання та сплатити його вартість.

Додатком 1 до договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві у власність обладнання, а саме ЖК-монітори Samsung 460 UT, у кількості 6 штук вартістю 278 916,00 грн. разом з ПДВ.

Згідно п. 5.3 договору, розрахунки за договором відбуваються наступним чином:

- оплата покупцем у розмірі 150 000,00 грн. з ПДВ оплачується з 15 до 20 листопада 2010 року.

- оплата покупцем у розмірі 128 916,00 грн. з ПДВ до 15 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 6.1. договору, продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти за актом-приймання передачі обладнання, ще знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 18, від продавця протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору.

Завантаження та розвантаження обладнання здійснюється силами покупця (п. 6.2. договору)

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № ІН-0000135 від 16.11.2010 на суму 278 916,00 грн., а відповідач прийняв товар, що підтверджується Актом приймання-передачі обладнання від 18.11.2010 р.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач за отриманий згідно видаткової накладної № ІН-0000135 від 16.11.2010 товар повністю не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу в розмірі 28 916,00 грн. Крім того, за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 4 773,84 грн. та 3% річних у розмірі 2 965,52 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, -за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору, сплатив лише частину вартості товару в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28 916,00 грн.

Сторонами був складений та підписаний акт звіряння розрахунків, відповідно до якого відповідач визнає заборгованість перед позивачем станом на 29.12.2011 року у розмірі 28 916,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28 916,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктам 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених п. 1.1.,5.3. договору та прострочення платежу покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів", за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, то господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 773,84 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 965,52 грн. - 3 % річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7 946,68 грн. прямих матеріальних збитків, що виникли внаслідок невиконання зобов'язань ТОВ «Медіа-Холдінг УНТ».

Позивач в обґрунтування своєї вимоги посилається на рішення Господарського суду м. Києва у справі №9/406 від 10.01.2012 року та на виконавче провадження ВП№31281491, згідно з якими заборгованість ТОВ «Інвід-Про» перед ТОВ «ТМА-МАРКЕТІНГ», крім основного боргу у сумі 27668,04 грн, зросла на 737,90 грн трьох відсотків річних, 1 174,66 грн. інфляційних збитків, 2 161,58 грн пені, 634,84 грн. судового сбору.Також винесено Постанову про стягнення з ТОВ «Інвід-Про» виконавчого збору у розмірі 3 237,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Зазначені позивачем збитки у розмірі 7 946,68 грн. не є наслідком порушення цивільних прав та обов'язків, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Відтак, згідно ч. 2. ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Таким чином, вищезазначені збитки не знаходять свого документального підтвердження, оскільки вони не можуть виникати з судових рішень.

Зважаючи на вищевказане, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 7 946,68 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвід-Про" частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Холдінг УНТ" (інд. 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код ЄДРПОУ 37164941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвід-Про" (інд. 04112, м. Київ, вул. Шамрило, 15-А, кв. 45, код ЄДРПОУ 32162740) 28 916 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 773 (чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн. 84 коп. пені, 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 52 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, та 1 413 (одну тисячу чотириста тринадцять) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 04.02.2014 р.