Рішення

від 28.01.2014 по справі 916/3146/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2014 р.Справа № 916/3146/13

За позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова

про визнання договору оренди розірваним та стягнення 24010,85грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Матковський Ю.І., довіреність №Д-02/08-12 від 25.12.2012р.;

Від відповідача: Мікуленко В.В., довіреність від 10.12.2013р.

Від третьої особи: Матковський Ю.І., довіреність №01-17/01-388 від 17.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС", за участю третьої особи Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30511,17грн., а саме: заборгованість з орендної плати у розмірі 26911грн. та пені у розмірі 3600,17грн., та договір оренди №27.02.2003. будинку прибуваючих п'ятого пансіонату від 17.02.2003р., укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного головного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації при держканцелярії Республіки Молдова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" визнати розірваним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.13р. порушено провадження у справі №916/3146/13.

11.12.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" надійшло клопотання (вх.№37788/13 від 11.12.2013р.), згідно якого просить суд розгляд справи №916/3146/13 за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС", за участю третьої особи Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова про розірвання договору оренди та стягнення 30511,17 грн., призначеного на 11год. 00хв. 12.12.2013р. - відкласти, у зв'язку з перебуванням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" у відрядженні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2013р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

12.12.20103р. представник позивача та третьої особи надав заяву (вх. ГСОО№37960/13 від 12.12.2013р.), відповідно до якої просить суд вважати, що Лікувально-санаторна відновлююча асоціація Державної канцелярії Республіки Молдова, була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Судом надана заява розглянута та задоволена.

13.01.2014р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №527/14 від 13.01.2014р.), відповідно до якої враховуючи здійснення відповідачем часткової проплати просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 24010,85грн., а саме заборгованість по орендній платі у розмірі 10500грн. та пеню у розмірі 13510,85грн., та визнати розірваним договір оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р. укладений між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС".

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.14р. строк вирішення спору по справі №916/3146/13 було продовжено до 28.01.2014р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав які викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№526/14 від 13.01.14р.). В обґрунтування відзиву зазначає про те, що розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, а крім того, за правилами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач ніколи не заявляв до відповідача вимог щодо сплати пені, претензій не направляв, акти звірки взаєморозрахунків у яких би фігурували штрафні санкції не підписувались, в матеріалах справи відсутні. В свою чергу відповідач ніколи не сплачував позивачу штрафні санкції, в квитанціях та платіжних дорученнях, відсутні платежі із призначенням платежу погашення пені за Договором. Зважаючи на зазначене, звертає увагу, що позивачем, окрім того, що пеня нарахована більш ніж за 6 місяців так ще й із пропуском річного терміну позовної давності. Крім того, представник позивача Матковський Ю. сам, без узгодження із керівництвом підприємства інтереси якого він представляє, відніс оплату за оренду на оплату пені. Звертає увагу суду, що відповідачем жодного разу не було допущено несплату орендної плати за користування об'єкта оренди протягом трьох місяців підряд, що підтверджується графіком здійснення оплат, а якщо навіть заборгованість виникала, керівництво позивача узгоджувала графіки погашення заборгованості. Крім того, твердження позивача по справі, відносно нецільового використання об'єкту оренди не тільки не підтверджується матеріалами справи, а й спростовується обставинами встановленими рішенням від 25.08.2011р. по справі №6/17-2326-2011 (залишеним без змін постановою ОАГС від 01.11.2011р.) яке набрало законної сили, яким у позові Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" про розірвання договору оренди та виселення у задоволені позову було відмовлено у зв'язку із тим, що позивач не обґрунтував підстави для розірвання договору оренди та порушення його умов з боку відповідача, які за вимогами закону є підставою для розірвання договору оренди. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивач усіма можливими незаконними шляхами постійно намагається без рішення суду виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" з орендованого об'єкту, перешкоджає та змушує не виконувати діючий на сьогоднішній день договір оренди, пошкоджує та знищує майно належне заявнику, протидіє його законній господарській діяльності та позбавляє можливості використовувати об'єкт оренди у своїй господарській діяльності, а саме для розміщення, перебування, оздоровлення та відпочинку державних службовців потерпівши під Чорнобильської аварії.

28.01.14р. від позивача надійшли пояснення (вх.№2192/14 від 28.01.14р.), згідно яких зазначає на те, що так як між сторонами тривалий час вирішувалося питання про встановлення розміру виниклої заборгованості, та остаточно встановлено розмір та час виникнення заборгованості Актом звірки від 10 липня 2013р., що фактично свідчить про день коли позивач дізнався про порушення його права. Також в усній формі між сторони було обумовлено погашення виниклої заборгованості протягом серпня 2013р. Так як відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в серпні 2013р., 04.09.2013р. йому було відправлено рекомендованим листом претензію з нарахуванням пені, отримане повідомлення свідчить що 26.09.2013р. директор ТОВ НВФ «Енергопромсістемс» -Костюк П.П. отримав претензію. Так як відповідач не відповів на претензію, це фактично свідчить про визнання вимог претензії, з нарахованою пенею. Після порушення провадження Господарським судом Одеської області, відповідачем було направлено на адресу позивача лист від 03.12.2013р., з графіком погашення заборгованості, що свідчить про намір вирішення питання. Але на теперішній час відповідачем не виконуються умови Договору оренди №27.02.2003 від 17.02.2003р., та вимоги претензії від 01.09.2013р., також наданий відповідачем графік погашення заборгованості від 03.12.2013р., що свідчить про навмисне зволікання часу, та ухилення від виконання своїх зобов'язань, а перебіг позовної давності починається з 10 липня 2013р. Крім того, право Орендодавця на відмову від Договору оренди, передбачене ч.1 ст.782 ЦК України, не є перешкодою для звернення Орендодавця до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати Орендарем платежів, якщо існує істотне порушення умов договору.

28.01.14р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву (вх.№2193/14 від 28.01.14р.), згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так зазначає на те, що згідно п. 9.5. спірного Договору, в разі розірвання договору поліпшення орендованого майна здійснені Орендарем за рахунок власних коштів з дозволу Орендодавця, визнаються власністю Орендаря. Таким чином, в разі розірвання договору, позивачем повинно бути повернуто у власність відповідача вартість здійснених поліпшень, яка встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2009р. по справі №33/59-08-2652 та становить 1843759,20грн. До того ж, враховуючи положення п.1.2 договору про взаємодопомогу та співробітництво від 12.03.03р. вартість виконаних робіт ДП "Санаторій" Сенетатя" повинно було приймати у рахунок орендної плати. Отже, враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо розірвання договору через наявність заборгованості по оплаті орендної плати є неспроможними. Також у своєму позові позивач стверджує, що відповідач користується річчю всупереч договору або призначення речі. По-перше: відповідно до п. 6.3. спірного Договору, надання медичних послуг по лікуванню, а також здійснення харчування відпочиваючих на об'єкті, що орендується, відноситься саме до обов'язків Орендодавця (позивача), а не Орендаря (відповідача); по-друге, відповідно до інформації з ЄДРЮОФОП, основним видом економічної діяльності відповідача є «Код КВЕД 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщування». Отже, позивач умисно вводить суд в оману, надає недостовірні відомості та перекручує факти.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

17.02.2003р. між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного головного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації при держканцелярії Республіки Молдова (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" (Орендар) було укладено договір оренди №27.02.2003 будинку прибуваючих п'ятого пансіонату, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в довгострокове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс п'ятого пансіонату для розміщення під час лікування, перебування та реабілітації відпочинку державних службовців потерпілих під час Чорнобильської аварі.

Відповідно до договору, Орендар прийняв в тимчасове платне користування двоповерхову будівлю, що розташована в смт Сергіївка, Білгород-Дністровського району Одеської області по вулиці Гагаріна, 37, на площа 3069кв.м, площа прилеглої земельної ділянки складає 15230,0кв.м.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що орендна плата складає тридцять сім тисяч гривень за календарний рік.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата перераховується Орендодавцю щоквартально не пізніше10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, щодо суми орендної плати, визначеної за перший квартал після укладання договору оренди, яка становить дев'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень.

Згідно п. 4.4. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,1% суми заборгованості за кожний день прострочення(включаючи день оплати).

У відповідності з п.5.2. договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендну плату.

10.07.2013р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.07.2013р., згідно якого за відповідачем станом на 21.03.2011р. рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 4470грн., станом на 30.11.2011р. рахується заборгованість по орендній платі у розмірі 13699грн., та станом на 25.12.2012р. заборгованість по орендній платі складає 17661грн.

Так позивач у позовній заяві зазначає, що на підставі договору у орендаря виникла заборгованість по пені на 30.11.2011р.(4470грн. х 255дн.)=1139,85грн.; на 25.12.2012р. заборгованість по пені склала(13699грн. х 391дн.)=5356,31грн., на 01.09.2013р. заборгованість по пені складає (17661грн. х 217дн.)=3832,44грн., що разом дорівнює 10328,60грн.

01.09.2013р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 01.09.2013р. з вимогою до 01.10.2013р. погасити суму заборгованості по орендній платі і пені.

Так відповідачем 01.09.2013р. було сплачено 2000грн., та 02.10.2013р. - 6000грн., що позивачем зараховано було в рахунок погашення пені, тому залишок пені складає 2328,60грн.

Однак, так як відповіді на претензію не отримано, то саном на 10.10.2013р. (17661грн. х 40дн.)=706,44грн., то загальна сума пені станом на 10.10.2013р. складає 3035,04грн.

Крім того, Орендарем в черговий раз своєчасно не сплачено щоквартальну орендну плату - 9250грн., тому заборгованість по орендній платі станом на 10.10.2013р. становить - 26911грн., а пеня на 01.11.2013р. становить(26911грн. х 21дн.)= 565,13грн.

Також в обґрунтування позову позивач зазначає про те, що 10 січня 2014р. відповідач повинен сплачувати орендну плату у розмірі 9250грн. Так як за час розгляду справи відповідач жодної сплати виниклої заборгованості не зробив, то згідно з п. п.4.4 Договору оренди на 10.01.2014р. заборгованість по орендній платі складає 26911грн., пеня на 10.01.2013р. становить (26,911x71дн.) =1910,68грн. Та станом 10.01.2014р. заборгованість: по орендній платі становить - 36161грн., по пені становить - 5510,85грн. Загальна сума заборгованості станом на 10.01.2014р. становить 41671,85грн.

11.01.2014р. відповідач сплатив в рахунок виниклої заборгованості - 17661,00грн., тому залишок виниклої заборгованості на 11.01.2014р. складає 24010,85грн., а крім того 27.01.2014р. відповідачем сплачено позивачу орендну плату у розмірі 10500грн., що підтверджується платіжним дорученням №4531 від 27.01.2014р. на суму 10500грн., з призначенням платежу за оренду за 4 кв. 2013р.

Вищевикладене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом та уточненням до нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін дійшов наступних висновків.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Так з матеріалів справи вбачається, що станом на 10.01.2014р. позивачем заявлена до стягнення заборгованість по орендній платі у розмірі - 36161грн.

Згідно даних відповідача наявні наступні проплати по орендній платі: за 2011р.: 11.03.2011р. на суму 9250грн., 08.09.2011р. на суму 9250грн., 08.09.2011р. на суму 9250грн., 30.11.2011р. на суму 9250грн., отже за 2011рік заборгованість відсутня; за 2012р.: 01.03.2012р. на суму 9250грн., 04.04.2012р. на суму 9250грн., 05.07.2012р. на суму 9250грн., 25.12.12р. на суму 5300грн., отже за 2012рік заборгованість по оренді складала 3950грн., за 2013р.: 22.03.2013р. на суму 9250грн., 02.07.2013р. на суму 9250грн., 30.08.2013р. на суму 2000грн., 07.10.2013р. на суму 6000грн.

Так судом встановлено, що 11.01.2014р. відповідач сплатив в рахунок заборгованості по орендній платі - 17661грн.

Крім того в матеріалах справи наявне платіжне доручення №4531 від 27.01.2014р. на суму 10500грн., з призначенням платежу за оренду за 4 кв. 2013р., з якого вбачається що 27.01.2014р. відповідачем сплачено позивачу орендну плату у розмірі 10500грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що проплати у розмірі 2000грн. та 6000грн. були сплачені відповідачем в рахунок погашення суми заборгованості по орендній платі, тому твердження позивача про те, що дані проплати були зараховані в рахунок погашення пені не заслуговують на увагу.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем погашена заявлена до стягнення сума заборгованості з орендної плати у повному обсязі, проти чого не заперечує і позивач, провадження у справі №916/3146/13 в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 10500грн. підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4)справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5)справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень судовому захистові підлягають порушені (невизнанні або оспорюванні) цивільні права.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога до відповідача про визнання розірваним договору оренди №27.02.2003. будинку прибуваючих п'ятого пансіонату від 17.02.2003р., укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного головного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації при держканцелярії Республіки Молдова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС".

За змістом ст. 20 ГК України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем невірно обрано засіб захисту, а також не доведено суду що його права порушені з боку відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди в частині своєчасності сплати орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем станом на 27.01.2014р. повністю оплачено заявлену до стягнення позивачем заборгованість з орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Під час розгляду справи позивачем не було надано правового обґрунтування, які б могли слугувати підставою для задоволення його позовної вимоги про визнання розірваним договору оренди №27.02.2003. будинку прибуваючих п'ятого пансіонату від 17.02.2003р., укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного головного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації при держканцелярії Республіки Молдова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС", а крім того вимога позивача про визнання розірваним договору, це встановлення факту.

Так, судом не встановлено наявність будь-яких істотних порушень договору оренди з боку відповідача, та приймаючи до уваги те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" станом на 27.01.2014р. повністю оплачено заборгованість з орендної плати за договором оренди №27.02.2003. будинку прибуваючих п'ятого пансіонату від 17.02.2003р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача про визнання розірваним договору оренди №27.02.2003. будинку прибуваючих п'ятого пансіонату від 17.02.2003р., укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного головного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації при держканцелярії Республіки Молдова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" не обґрунтована та не підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" пені в розмірі 13510,85грн., а саме: у розмірі 1139,85грн. станом на 30.11.2011р.(4470грн. х 255дн.); у розмірі 5356,31грн. станом на 25.12.2012р. (13699грн. х 391дн.); у розмірі 3832,44грн. станом на 01.09.2013р. (17661грн. х 217дн.), що разом дорівнює 10328,60грн.; у розмірі 706,44грн. станом на 10.10.2013р.(17661грн. х 40дн.), то загальна сума пені станом на 10.10.2013р. складає 3035,04грн.(у урахуванням того, що 01.09.2013р. було сплачено 2000грн., та 02.10.2013р. - 6000грн., що позивачем зараховано було в рахунок погашення пені), тому залишок пені складає 2328,60грн., а також у розмірі 565,13грн. станом на 01.11.2013р. (26911грн. х 21дн.); у розмірі 1910,68грн. станом на 10.01.2013р. (26911x71дн.), та станом 10.01.2014р. заборгованість по пені становить - 5510,85грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку, що позивачем проплати у розмірі 2000грн. та 6000грн., які зараховано було в рахунок погашення пені, були сплачені відповідачем в рахунок погашення суми заборгованості по орендній платі, тому не зараховуються в розрахунок пені.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11р. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Крім того, суд погоджується з твердженнями відповідача, що викладені у відзиві, згідно якого відповідач зауважує про те, що позивачем було порушено строки позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Так судом встановлено порушення з боку відповідача термінів оплати, у зв'язку з чим суд дійшов висновку до необхідності застосування штрафних санкцій у вигляді пені.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач у відповідності з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 680,09грн., а саме: у розмірі 336,28грн. за період з 11.07.2013р. по 30.08.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 17661грн.; у розмірі 211,96грн., за період з 31.08.2013р. по 07.10.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 15661грн.; у розмірі 79,14грн., за період з 08.10.2013р. по 31.10.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 9661грн.; у розмірі 52,71грн., за період з 11.01.2014р. по 27.01.2014р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 9250грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідач витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 801,11грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п.1 1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №916/3146/13 в частині заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 10500грн. -припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС"(67800, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вул..Чорноморська, 1, кв25, код 21020113) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова (67780, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вул.Леніна, 5, код 03356134) пеню у розмірі 680(шістсот вісімдесят)грн.09коп., витрати по сплаті судового збору на суму 801(вісімсот одну)грн.11коп.

4. В частині позовної вимоги про визнання розірваним договору оренди №27.02.2003. будинку прибуваючих п'ятого пансіонату від 17.02.2003р., укладеного між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Санаторій" Сенетатя" Державного головного підприємства "Мedisan" Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації при держканцелярії Республіки Молдова та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕНЕРГОПРОМСІСТЕМС" - відмовити.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2014р.

Суддя Гут С.Ф.