Рішення

від 18.11.2013 по справі 638/9259/13-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9259/13-ц

Провадження № 2/638/4054/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2013 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого: судді: Грищенко І.О.

при секретарі: Бражнік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "НБВ Плюс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, проведення остаточного розрахунку та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

20.06.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості о заробітній платі в розмірі 1923,54 грн. Зобов'язати відповідача виплатити йому середньомісячний заробіток з весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме: за 39 місяців, починаючи з квітня 2010 року при середньомісячному заробітку 1278,74 грн. Стягнути на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він 24.10.2008 року був прийнятий на роботу в ТОВ "НБВ Плюс" на посаду технолога згідно штатного розкладу (наказ № 49-к від 22.10.2008 року). Наказом № 13 від 22.04.2010 року звільнений відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. При його звільненні не було проведено остаточного розрахунку. Трудову книжку йому видано, але не була виплачена заборгованість по заробітній платі. Згідно даних довідки ТОВ "НБВ Плюс" сума заборгованості по заробітній платі станом на 12.05.2010 року складає 1923,54 грн. Після звільнення він неодноразово звертався до адміністрації підприємства щодо проведення остаточного розрахунку та отримання довідки про середній заробіток, однак мені обіцяли провести розрахунок пізніше. Середній заробіток складає 1278,74 грн., згідно даних довідки №29 від 20.10.2010 року. Крім того, на протязі довгого часу він не міг звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, так як відповідач неодноразово змінював своє місцезнаходження. Не погоджуючись з тим, що відповідач не тільки має заборгованість по заробітній платі та не провів статочний розрахунок, а також і з тим, що він приховував місце свого знаходження, він неодноразово, на протязі 2010-2013 років звертався до органів прокуратури та державних інспекцій праці Сумської та Харківської областей для вирішення спору в досудовому в порядку. Тривала невиплата заробітної плати відповідачем спричинила йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10000,00 грн. В зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не виплатив заборгованість по заробітній платі, не провів кінцевого розрахунку та не виплатив середньомісячний заробіток за весь час затримки, він вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 на судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Не заперечував проти ухвалення рішення при заочному розгляді, у разі неявки на судове засідання належним чином повідомленого представника відповідача.

Уповноважений представник відповідача на судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання судової повістки, яке долучено до матеріалів справи. Доказів, що підтверджують поважність причини неявки, не надав, зави про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутність, не представив.

Справа розглядається у відсутність відповідача. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст. 169, ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування позову, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 24.10.2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ "НБВ Плюс" на посаду технолога згідно штатного розкладу, що підтверджується даними наказу № 49-к від 22.10.2008 року.

Наказом № 13 від 22.04.2010 року звільнений відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

При звільненні ОСОБА_1 не було проведено остаточного розрахунку. Трудову книжку йому видано, але не була виплачена заборгованість по заробітній платі.

Згідно даних довідки ТОВ "НБВ Плюс", сума заборгованості по заробітній платі станом на 12.05.2010 року складає 1 923,54 грн.

Після звільнення позивач неодноразово звертався до адміністрації підприємства щодо проведення остаточного розрахунку та отримання довідки про середній заробіток, однак йому обіцяли провести розрахунок пізніше.

За квітень 2010 року ОСОБА_1 нараховано 1 278,74 грн., згідно даних довідки №29 від 20.10.2010 року, тобто, на момент звільнення середня заробітна плата становила зазначену суму.

З пояснень позивача вбачається, що тривалий час він не міг звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, так як відповідач неодноразово змінював своє місцезнаходження.

Місце знаходження відповідача позивачу стало відомо з відповіді Територіальної державної інспекції праці з питань праці у Сумській області № 18-Т-878/15-064 від 17.12.2012 року, яку він отримав у травні 2013 року, з даних якої вбачається, що ТОВ «НБВ Плюс» зареєстровано за адресою: провулок Шекспіра, 5, квартира 22 м. Харків, ідентифікаційний код юридичної особи - 33872312, керівник Неділько Сергій Павлович. Також в відповіді зазначено, що його звернення направлено для розгляду за належністю до Територіальної державної інспекції праці з питань праці у Харківській області.

На протязі 2010-2013 років позивач звертався до органів прокуратури та державних інспекцій праці Сумської та Харківської областей, з приводу неправомірних дій відповідача, для вирішення спору в досудовому в порядку, однак відповідей не отримав.

В добровільному порядку керівництво підприємства заборгованість позивачу не погашає, та не доводить причини тривалої затримки погашення заборгованості та виплати прикінцевого розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відтак, вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 1 923,54 грн. підлягає задоволенню, оскільки підтверджена належними доказами.

Крім того, припинення трудових відносин між підприємством та працівником відбулося за згодою сторін, прикінцевий розрахунок з позивачем проведено не було, а тому, позивач має право на отримання суми прикінцевого розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачем надано копію трудової книжки, де наявний запис №1 від 16.07.2010 року, що він прийнятий наказом №124/1 від 16.07.2010 року до ВРТ "Лебідь" робітником зернотоку.

Відтак, після звільнення з попереднього місця роботи, тобто з ТОВ "НБВ Плюс" 22.04.2010 року, позивач влаштувався до іншого місця роботи 16.07.2010 року, а тому, вимога ОСОБА_1 про виплату середньомісячного заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме: за 39 місяців, починаючи з квітня 2010 року при середньомісячному заробітку 1278,74 грн., підлягає частковому задоволенню, тобто за період з 22.04.2010 року по 15.07.2010 року.

Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що у випадку порушення трудових прав працівника йому відшкодовується моральна шкода, якщо допущені до нього порушення призвели до необхідності прикладати додаткових зусиль для організації свого життя та спричинили інші негативні для працівника наслідки.

Позивач вважає, що в результаті неправомірних дій з боку відповідача, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в суму в розмірі 10 000,00 грн., обґрунтовуючи тим, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях внаслідок того, що відповідачем було порушено гарантоване Конституцією України право на оплату праці та право на своєчасне одержання винагороди за працю. Також це виразилось спершу в постійних дзвінках відповідачу та нагадування про виконання зобов'язань, неодноразові навідування до відповідача для отримання довідки та відповідей на звернення , а потім розшук відповідача, який приховував місце свого знаходження.

Позивачем в обґрунтування заявлених вимог не надано належних та допустимих доказів , щодо розміру визначеної суми моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, відмовляючи позивачу в частині відшкодування моральної шкоди, виходить з того, що факт заподіяння моральної шкоди з боку відповідача, пов'язаної з невиплатою заборгованості по заробітній платі та кінцевого розрахунку, що спричинило душевні страждання та хвилювання, не очевидний та викликає сумніви, не підтверджений доказами.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в порядку ст.. 88 ЦПК України.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та заборгованості з виплати прикінцевого розрахунку за період часу з 22.04.2010 року по 15.07.2010 року..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "НБВ Плюс" (ідентифікаційний код 33872312) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 1923,54 грн. (одна тисяча дев"ятсот двадцять три гривні 54 коп.).

Стягнути з ТОВ "НБВ Плюс" (ідентифікаційний код 33872312) на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати прикінцевого розрахунку за період часу з 22.04.2010 року по 15.07.2010 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 10000,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у разі відмови судом 1 інстанції у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя: І.О.Грищенко