Рішення

від 30.01.2014 по справі 908/4289/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/93/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2014 Справа № 908/4289/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажхладосервіс" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19, прим. 4, 5, 6, 10, ідентифікаційний код 34833410)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 50-річчя Перемоги, 22, ідентифікаційний код 31880722)

про стягнення заборгованості в сумі 208 966, 70 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Полєжаєва Н.А., довіреність № 6 від 14.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Монтажхладосервіс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 19.03.2013р. № 25/10 в сумі 208 966, 70 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 30.12.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, ч. 4 ст. 538, ст. 625 ЦК України, ст. 232, 265 ГК України та ст. 1, 49, 61, 64 ГПК України.

Ухвалою від 31.12.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4289/13, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 16.01.2014р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 16.01.2014р. розгляд справи відкладений на 30.01.2014р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 30.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 04.02.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 30.01.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-6), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки від 19.03.2013р. № 25/10 в сумі 208 966, 70 грн., а саме: 177 844, 00 грн. основного боргу та 31 122, 70 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на виконання вказаного договору ТОВ "Монтажхладосервіс" поставив ТОВ "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" товар (конденсатор Gunter GVW080/2/8-N(D) вартістю 467 100, 00 грн.

Відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання та сплатив лише частину вартості товару у розмірі 289 256, 00 грн., недоплативши 177 844, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими претензіями про погашення заборгованості.

Листом від 13.09.2013р. № 292 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача та повідомив про неможливість погашення боргу через економічні фактори, що виникли в його господарській діяльності.

У зв'язку із прострочення строку оплати грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню у розмірі 31 122, 70 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 10.01.2014р. рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали господарського суду Запорізької області від 31.12.2013р. про порушення провадження у справі № 908/4289/13.

17.01.2014р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання № 311 від 15.01.2014р. про відкладення розгляду справи, слухання якої призначене на 16.01.2014р. о 10 год. 00 хв., для надання строку для виконання приписів суду та підготовки відзиву.

Копія ухвали суду від 16.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 30.01.2014р. о 10 год. 00 хв., направлена 17.01.2014р. на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.01.2014р., до канцелярії суду не поверталась.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи в засіданні господарського суду 30.01.2014р.

Інших клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" (Покупець) та ТОВ "Монтажхладосервіс" (Постачальник) укладений договір № 25/10 від 19.03.2013р. за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар у номенклатурі, кількості у строки та по цінам, вказаним у Специфікації (додатку) до даного договору, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар постачається на умовах, викладених у даному договорі або у Специфікації (додатку) до цього договору (п. 1.1 Договору).

Як зазначено в п. 2.1 Договору, кількість товару, поставленого по даному договору, вказана у Специфікації (додатку) до цього договору.

У специфікації № 1 до договору № 25/10 від 19.03.2013р. (Додаток № 1) зазначено:

найменування товару: конденсатор Gunter GV W080.2/8-N (D), кількість 2 шт., загальна сума 467 100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 % - 77 850,00 грн.).

1. Умови поставки: склад м. Київ.

2. Строк поставки - 21 день з моменту передоплати.

Відповідно до п. 3.1 Договору, відвантаження здійснюється на умовах, вказаних у специфікації (додатку до даного договору).

Сума договору складає суму всіх специфікацій до даного договору (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що платежі за продукцію, що поставляється по даному договору: 50 % - передоплата, 25 % - по повідомленню про готовність до відвантаження протягом 3 календарних днів з моменту отримання повідомлення, решта 25 % протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Як визначено в п. 11.5 Договору, він вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар: Конденсатор Gunter GV W080.2/8-N (D) в кількості 2 шт. на суму 467 100, 00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 180 від 21.05.2013р. на суму 467 100, 00 грн., довіреністю № 084 від 21.05.2013р. на отримання цінностей та товарно-транспортною накладною № 1 від 21.05.2013р.

Відповідач сплатив за отримані конденсатори грошову суму в розмірі 289 256, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

за 03.04.2013р. на суму 160 000, 00 грн.;

за 16.04.2013р. на суму 74 256, 00 грн.;

за 08.05.2013р. трьома платежами: 32 000, 00 грн., 17 100, 00 грн. та 5 900, 00 грн. на загальну суму 55 000,00 грн.(а.с. 20-24).

Таким чином залишок несплаченої суми складає 177 844, 00 грн.

Дана заборгованість також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 19.03.2013р. по 21.05.2013р. між ТОВ "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" та ТОВ "Монтажхладосервіс".

Звернення позивача до відповідача з вимогою № 25 від 01.08.2013р. та претензією № 1 від 12.08.2013р. про сплату суми боргу у розмірі 177 844, 00 грн. залишені відповідачем без задоволення з посиланням на господарсько-економічні та правові фактори.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 25/10 від 19.03.2013р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що платежі за продукцію, що поставляється по даному договору: 50 % - передоплата, 25 % - по повідомленню про готовність до відвантаження протягом 3 календарних днів з моменту отримання повідомлення, решта 25 % протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

Товар на суму 467 100, 00 грн. отриманий відповідачем 21.05.2013р., що підтверджується видатковою накладною № 180 від 21.05.2013р.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 289 256, 00 грн., про що свідчать банківські виписки (а.с. 20-24).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором № 25/10 від 19.03.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором № 25/10 від 19.03.2013р., крім відомостей про сплату грошових коштів на загальну суму 289 256, 00 грн. інші докази про оплату (часткову оплату) боргу суду не надано, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 177 844, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 31 122, 70 грн. пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено в пункті 12.2 договору № 25/10 від 19.03.2013р., за прострочку платежів згідно п. 5.1 даного договору Покупець сплачує Постачальнику за кожний день прострочки пеню у розмірі 0,1 від суми платежу.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 7), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 177 844, 00 грн. за період з 06.06.2013р. по 27.11.2013р. (175 днів прострочки) пеня складає 11 435, 61 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 11 435, 61 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 11 435, 61 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 19 687, 09 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Приймаючи рішення про розподіл господарських витрат, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 08.07.2011 року № 02/163-48 "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в підпунктах 5.1, 5.2 пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Позовна заява ТОВ "Монтажхладосервіс" надійшла до господарського суду Запорізької області 30.12.2013р.

Статтею 8 Закону України від 06.12.2012р. № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Оскільки ціна позову майнового характеру складає 208 966,70 грн., судовий збір належний до сплати складає 4 179,34 грн.

За платіжним дорученням № 2777 від 03.12.2013р. ТОВ "Монтажхладосервіс" сплатило судовий збір у розмірі 4 574,38 грн.

У зв'язку із наявною переплатою судового збору суд вважає за необхідне повернути позивачу зайво сплачений судовий збір у розмірі 395, 04 грн.

Як зазначено у ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За приписами ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Отже, в силу приписів ст. 115 ГПК України, дане рішення після набрання законної сили є підставою для повернення позивачу судового збору.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 208 966, 70 грн. в частині 19 687, 09 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 189 279, 61 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 9,42 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 785, 66 грн. судового збору (90,58 % від належних до сплати 4 179, 34 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський торгівельний будинок "Рефма" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 50-річчя Перемоги, 22, ідентифікаційний код 31880722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажхладосервіс" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19, прим. 4, 5, 6, 10, ідентифікаційний код 34833410) 177 844 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 11 435 (одинадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 61 грн. пені та 3 785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 66 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 19 687 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 09 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтажхладосервіс" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19, прим. 4, 5, 6, 10, ідентифікаційний код 34833410) судовий збір у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 04 коп., сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 2777 від 03.12.2013р. на суму 4 574, 38 грн., яке залучено до матеріалів справи.

5. Повне рішення складено 04.02.2014р.

Суддя В.М. Соловйов