Ухвала

від 06.11.2013 по справі 872/6552/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р.справа № 804/2126/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Шлай А.В. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року справа № 804/2126/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланкард» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому позивач просить суд скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042207 від 18.01.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року справа № 804/2126/13-а в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард» відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000042207 від 18.01.2013 року не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно, тобто не протягом розумного строку.

Не погодившись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланкард» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального, та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, суд не врахував, що ТОВ «Ланкард» не порушувало строків подання заяви для бюджетного відшкодування, оскільки навіть не мало наміру подавати таку заяву, та винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки воно винесене на підставі незаконних висновків акту перевірки.

Представники позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, діючи згідно із п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.82, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та на підставі наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 899 від 21.12.2012 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ланкард» з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно податкової декларації за липень 2012 року, за результатами проведення якої було складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ланкард» (код за ЄДРПОУ 34589075) з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно податкової декларації за липень 2012 року» № 6 від 04.01.2012 року.

Не погоджуючись із висновками зазначених в акті перевірки ТОВ «Ланкард» 11.01.2013 року направило на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС заперечення до акту № 6 від 04.01.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ланкард» з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно податкової декларації за липень 2012 року, в яких не погоджується з висновками податкового органу та просить їх переглянути з урахуванням заперечень.

18.01.2013 року за № 1156/10/22-718 заперечення ТОВ «Ланкард», листом ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, було залишено без задоволення.

18.01.2013 року на підставі вищевказаного акту податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042207 від 18.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 291 890,00 грн.

Правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000042207 від 18.01.2013 року обумовлено тим, що від'ємне значення виникло за рахунок наступного, - в березні 2008 року ТОВ «Ланкард» уклало з ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» договір купівлі - продажу нерухомого майна від 06.03.2008 року. За умовами договору ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» зобов'язалося прийняти та оплатити вказане нерухоме майно в сумі 2 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 458 333,633 грн..

ТОВ «Ланкард» здійснило сплату грошових коштів за вищевказаним договором у розмірі 2 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 458 333,633 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 216 від 06.03.2008 року., а ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» було передано ТОВ «Ланкард» об'єкт нерухомості, що підтверджується актом прийому-передачі від 25.03.2009 року. Отже, сторони договору виконали свої зобов'язання за договором в повному обсязі, заборгованості або претензій одна до одної не мають, у зв'язку з чим право на податковий кредит у ТОВ «Ланкард» виникло 06.03.2008 року.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає зазначити наступне.

На момент виписки спірних податкових накладних у 2008 році порядок нарахування податку на додану вартість, об'єкт оподаткування ПДВ, його базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був врегульований Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Адміністрування цього податку здійснювалося відповідно до цього ж закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР, 03.04.1997, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. У разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР, 03.04.1997 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, як встановлено судом першої інстанції, та вбачається із матеріалів справи, а саме, - копії платіжного доручення № 216 від 06.03.2008 року, та копії податкової накладної № 807463 П від 06.03.2008 року, - у позивача, як платника податку, датою виникнення права на податковий кредит є 06.03.2008 року.

Згідно пункту 7.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Також, згідно пункту 7.8.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР - податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до пп. 15.3.1. п. 15.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р. було встановлено граничний строк для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), який складає 1095 днів з наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, позивач як платник податку у податковій декларації за травень 2008 року, мав відобразити своє рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Зазначених вимог позивачем дотримано не було.

Так, з матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що оскаржуємоє позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000042207 від 18.01.2013 року було прийняте у наслідок формування ТОВ «Ланкард» від'ємного значення (р.24) згідно податкової декларації за липень 2012 року.

Абзацом 5 наказу ДПА України від 25.04.2003 N 197 зазначено, що переплата, щодо якої впродовж 1095 днів, наступних за днем її виникнення, платником податків не було подано заяви на її повернення, підлягає списанню на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби, яке у довільній формі готується підрозділом адміністрування облікових показників та звітності, шляхом коригування на відповідну суму сальдо розрахунків платника податків з бюджетом (зменшення переплати).

Виходячи з вищевикладеного, платник податків мав скористатися правом на бюджетне відшкодування, протягом певного строку, однак з березня 2008 року, коли було сформоване від'ємне значення по податковій декларації з ПДВ, по встановлений законодавством строк, цим правом не скористався.

Постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.55, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкард» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року справа № 804/2126/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року справа № 804/2126/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: А.А. Щербак