Ухвала

від 05.02.2014 по справі 327/298/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/266/14 Головуючий у 1 інстанції: Коржов А.В.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Крилової О.В.

Суддів Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Вектор», треті особи: Відділ державного земельного агентства в Куйбишевському районі Запорізької області, фізична особа підприємець ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, та скасування держаної реєстрації договору оренди землі від 03.04.2009 року за №041027900172,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агро-Вектор», треті особи: Відділ державного земельного агентства в Куйбишевському районі Запорізької області, фізична особа підприємець ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, та скасування держаної реєстрації договору оренди землі від 03.04.2009 року за №041027900172.

В позові зазначав, що він є власником земельної ділянки №466, площею 10,21 га. розташованої на території Азовської сільської ради Розівського району Запорізької області.

03.04.2009 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в Розівському ДЗК, реєстраційний номер № 041027900172 від 01.09.2010 року термін дії до 01.12.2019 року, строком на 10 років.

На даний час існує ще один договір оренди землі з фізичною особою підприємцем (ФОН) ОСОБА_4, який пройшов державну реєстрацію в Реєстраційну службі Розівського району Запорізької області відповідно до вимог чинного Законодавства про порядок реєстрації договору оренди землі.

Отримавши примірник договору оренди землі з додатками від відповідача, у судовому засідання він ознайомившись знайшов невідповідність, та порушення які зазначені в самом договорі оренди землі.

Невідповідність договору оренди землі полягає в тому, що відповідно до пункту 20 договору оренди землі «Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за Актом її прийому передачі який ними було підписано 01.09.2010 року, (додаток Акту прийому передачі додається), а в супереч Акту прийому передачі який вони підписали відповідач відповідно до п. 32 зазначає, що «Ризик випадкового знищення або пошкодження оренди чи його частини несе орендодавець» тобто він власник землі. У нього як у власника землі по цьому є сумнів, що до дійсності такого договору оренди землі.

З одного боку відповідач взяв у нього в оренду землю для своїх особистих потреб, а саме підприємницької діяльності, що передбачає отримання прибутку, при цьому згідно Акту прийому передачі він відповідачеві передав земельну ділянку в оренду з визначеним кадастровим номером та місцем розташування, визначено стан в якому земельна ділянка передана в оренду, а вона передана в задовільному стані придатна для її використання згідно з цільовим призначенням, з виділенням земельної ділянки на місцевості, та те що на переданій земельній ділянці відсутні будівлі, споруди водойми , комунікації.

На момент набуття чинності договору оренди землі, тобто на дату державної реєстрації ст. 15 Закону України про оренду землі істотними умовами договору оренди землі визначалися:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, Індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Отже невідповідність істотної умови по визначення сторони яка несе ризик пошкодження, або знищення об'єкта оренди чи його частини в даному випадку на такі умови договору він не погоджувався і згоди не давав.

Невідповідність п. 32 не можна визначити недоліком договору оренди землі. Згідно із ч. 8 ст. 93 Земельного Кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі регулюються законом.

4.1 ст.15 закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність (невизначеність) хоча б однієї з цих істотних умов є відповідно до ч.2 цієї ж статті підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди землі недійсним.

Згідно із частиною першою ст.215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У частині першій ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного Законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Другу невідповідність яка існує в договорі оренди землі є те що сам договір оренди землі підписано 03.04.2009 року, а в додатках до договору оренди землі міститься документ який не відповідає дійсності, це Акт визначення меж земельної ділянки який датований 23.02.2009 року тобто раніше зроблений чим сам договір оренди. Даний Акт він ніколи не підписував 23.02.2009 року, тому що на той час не мав намір укласти угоду з відповідачем, а лише 03.04.2009 року ним було підписано договір який він не розумів з точки юридичного зору а довірився відповідачеві, в подальшому він звернувся до фахівця права, який йому розтлумачив ганебний смисл договору, та негативні наслідки які виникли з вини відповідача по даній справі.

В зв'язку з тим, що в квітні 2011 року було внесено зміни до порядку державної реєстрації, а саме внесення усіх договорів оренди землі з поземельної книги в автоматизовану систему державного земельного кадастру з моменту набрання чинності даної норми закону до теперішнього часу істотні вимоги Закону не виконанні. Коли він звернувся до Розівського відділення, що до перевірки дійсності укладеного договору оренди землі від 03.04.2009 року то з'ясувалось, що такий договір не зареєстровано і не внесено до єдиної автоматизованої бази ДЗК. Окрім того спеціалістом земельного агентства ОСОБА_5 повідомлено що земельна ділянка по кадастровому номеру договору оренди землі з відповідачем №2324980200:03:002:0018 знаходиться на території Каховського водосховища з причини не виконання вимог Закону про оренду Землі та вимог по виготовленню технічної документації договору оренди землі та порядку реєстрації, набуття чинності договору оренди землі.

В добровільному порядку відповідач не бажає розірвати договір оренди землі.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 03.04.2009 року який укладено між ним ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Вектор» зареєстрований 01.09.2010 року за №041027900172 у Розівському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»; Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 03.04.2009 року, який зареєстрований 01.09.2010 року за № 041027900172 у Розівському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»; Стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 308 ЦПК України передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд, з огляду на зміст договору оренди, виходив з наявності у договорі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості і незаконності висновків суду про відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є неприйнятними, виходячи з наступного.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Істотні умови договору оренди землі встановлені статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 215 ЦК України встановлює, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони в належній формі уклали договір оренди земельної ділянки від 03 квітня 2009 року, передбачили всі умови у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і умови договору погодили підписами.

Договір пройшов державну реєстрацію.

Доводи апеляційної скарги щодо п.32 договору, яким передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на дійсність договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Ніяких застережень або зауважень щодо незгоди з певною частиною умов договору чи їх змісту під час його підписання позивачем надано не було. Сторони визначили свої відносини в договорі оренди землі на свій розсуд у відповідності із положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору .

Крім цього, та обставина, що у договорі ризик випадкового знищення земельної ділянки покладений на орендодавця не суперечить закону, оскільки в Законі «Про оренду землі» істотною умовою зазначено необхідність визначення у договорі сторони, яке несе ризик випадкового знищення об'єкту оренди, а не зазначено, що такий ризик має нести орендар.

Сторони взаємно узгодили таку умову договору. Тим більше, в договорі орендар не позбавляється відповідальності ані за належне використання земельної ділянки ані за завдання шкоди об'єкту оренди. Йдеться лише про ризик випадкового знищення, тобто такого, який не залежить від волі осіб і добросовісності виконання ними своїх обов'язків за договором.

Таким чином істотні умови, які мають міститися у договорі оренди землі відповідно до Закону «Про оренду землі» (ст. 14, 15), в оспорюваному договорі визначені і немає підстав вважати цей договір незаконним з підстав, зазначених позивачем в цій частині позову.

Також судом першої інстанції правильно встановлено виконання сторонами умов договору, відбулася фактична передача земельної ділянки, орендар використовує земельну ділянку, а орендодавець приймає орендну плату, що підтверджує вільне волевиявлення сторін та спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків.

Доводи апелянта щодо укладення договору до виготовлення технічної документації тощо не тягнуть визнання договору недійсним.

В межах заявленого позову обставини, пов'язані з здійсненням реєстрації договору відділом Держкомзему, які зазначаються в апеляційній скарзі, не входять в предмет перевірки, оскільки не відносяться до підстав визнання недійсним договору оренди за ст.ст.203,215 ЦК України.

Суд при ухвалені рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст.303,304, 307, 313- 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: