Рішення

від 30.01.2014 по справі 22-ц/796/1359/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22ц/796/1359/14 Головуючий у І інстанції: Богінкевич С.М.

Доповідач-Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючого-судді Панченка М.М.

суддів: Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі: Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства «Фінансова компанія «Дисконт-альфа» до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року позивачі ОСОБА_3 та Відкрите акціонерне товариство «Фінансова компанія «Дисконт-Альфа»(далі - ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа») звернулись з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (далі- ТОВ» «Інтернет Інвест») і просили винести рішення, яким визнати інформацію, що оприлюднена на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що не відповідає дійсності, принижує честь та гідність позивачів і порочить їх ділову репутацію. Просять зобов'язати відповідачів спростувати цю недостовірну інформацію у спосіб в якій цю інформацію було поширено.

Також просили стягнути моральну шкоду з відповідачів на користь кожного з позивачів: з ОСОБА_2 по 17.522 грн., та з ТОВ «Інтернет-інвест» по 1752 грн.20 коп.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 30.07.2012 року замінено відповідача ТОВ» «Інтернет Інвест» на належного відповідача ОСОБА_4 /т.1а.с.156/.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано інформацію, оприлюднену на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо причетності ОСОБА_3 та ВАТ «ФК»Дисконт-Альфа» щодо участі в аферах чи порад щодо афер, такою, що не відповідає дійсності.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію, що оприлюднена на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо причетності ОСОБА_3 та ВАТ «ФК»Дисконт-Альфа» щодо участі в аферах чи порад щодо афер у спосіб, в якій інформація була поширена.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 17. 522 грн. та на користь ВАТ «ФК «Дисконт-Альфа» моральну шкоду в розмірі 17. 522 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1.752 грн. 20 коп., та на користь ВАТ «ФК «Дисконт-Альфа» моральну шкоду в розмірі 1.752 грн.

Не погоджуючись з рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права /т.1 а.с.236-250/.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23 травня 2013 року рішення Подільського районного суду м.Києва від 11 грудня 2012 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 скасована, а провадження в цій частині закрито у зв»язку з відмовою позивачів від позову до цього відповідача /т.2 а.с.154-155/.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 5 червня 2013 року рішення суду першої інстанції залишене без змін у повному обсязі /т.2 а.с.171-174/.

За касаційною скаргою ОСОБА_2 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.10.2013 року ухвала Апеляційного суду м.Києва від 5 червня 2013 року скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /т.2 а.с.246-247/.

Цією ж ухвалою касаційної інстанції ухвала Апеляційного суду м.Києва від 23 травня 2013 року про скасування рішення Подільського районного суду м.Києва від 11 грудня 2012 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 залишена без змін.

У своїй ухвалі касаційна інстанція звернула увагу на ту обставину, що, Апеляційний суд м.Києва ухвалою від 23.05.2013 року скасовуючи рішення Подільського районного суду м.Києва від 11.12.2012 року та закриваючи провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2, в той же час, ухвалою від 5.06.2013 року залишив указане рішення суду першої інстанції без змін в повному обсязі.

В ході повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 шляхом скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та про відмову у позові ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа».

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи 1.03.2012 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 власником якого є відповідач ОСОБА_4, поширено наступну інформацію щодо причетності ОСОБА_3 щодо участі в аферах чи порад щодо афер, яка, на думку позивача не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність, а також подано в негативному висвітленні діяльність ВАТ «ФК «Дисконт-Альфа», що на думку цього позивача, шкодить його діловій репутації зокрема:

«Таким чином, директорові за допомогою вище зазначених методів, основою яких були - свідоме введення акціонерів в оману й шантаж, вдалося ще трохи (не більше 1%) збільшити свій пакет акцій. Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_3», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру), - збільшити своє процентне співвідношення акцій шляхом само особистої скупки додаткової емісії (випуску) акцій, не повідомляючи про цю емісію акціонерів. Вище згаданий ОСОБА_3 був власником (і є на сьогодні) фірми ТОВ»Дисконт-Альфа» (юридична особа, що займалася торгівлею цінними паперами та деякими іншими юридичними послугами, код ЄДРПОУ-22976477).

Але перед тим, як розкрити аферу по другій емісії я додатково розкажу ще важливий момент по акціонерам-пенсіонерам.»

4) Порушення процедури другої емісії, підробка документів (протоклу загальних зборів акціонерів №3 від 20.01.2001 року). Як уже було сказано вище, директор погодився на пропозицію ОСОБА_3 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_3, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів (знав хіба що тільки голова наглядової ради(на той час) - ОСОБА_6).

8) Шантаж, погрози, введення в оману або просто - обман акціонерів і т.д. Досить цікаві події відбулися в 2003 році. Директор створює підприємство «клон» за тією ж юридичною адресою - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Основна мета створення - шляхом обману (тобто свідоме введення акціонерів з деяких питань корпоративного права) і шантажем заволодіти іншими акціями ЗАТ «КЗШВ»Столичний», а також використання грошових ресурсів ЗАТ»КЗШВ»Столичний» для власного підприємства ОСОБА_5 - ЗАТ»Столичний завод шампанських вин», у якому його частка становила майже 70%. Схему йому розробив знову таки ОСОБА_3 з ТОВ»Дисконт-Альфа». Директор буквально заганяє акціонерів основного підприємства ЗАТ «КЗШВ»Столичний» у підприємство»клон»-ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», без переходу акціонерів ЗАТ «КЗШВ»Столичний» працювати на даному підприємстві-клоні. А відбувається це в такий спосіб. Він кидає клич, що всі акціонери ЗАТ»КЗШВ»Столичний» зобов»язані здати, а вірніше поміняти свої акції (що мали реальну вартість) на акції (пустушки) ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Хто не здасть, той проти нього й не»патріот» заводу тому що все це потрібно начебто для блага підприємства (тобто реально й обгрунтовано він не міг пояснити акціонерам для чого ж все це робиться. Хоча згодом придумав версію, що це для того - щоб більше було вигідних умов для акціонерів при приватизації ( у майбутньому) державної частини майна). Особливо тисне він на керівний склад підприємства. Говорить, що якщо вони хочуть залишитися при посаді вони зобов»язані попрацювати зі своїми підлеглими. Для того, щоб підприємство «клон» нормально функціонувало йому звідкись потрібно було брати гроші. У підприємстві «клоні» працює два чоловіки,- він, як директор (ОСОБА_5) і головний бухгалтер. Питання фінансування він вирішує дуже просто. 2.04.2003 року директор ОСОБА_5 за пропозицією ОСОБА_3 укладає договір купівлі-продажу сукупних валових активів вищезгаданого дочірнього підприємства («дочка ЗАТ»КЗШВ»Столичний») «ВТП «Київський» (активи, як вже зазначалося вище, складаються із залишку дебіторської заборгованості за шампанське - це кілька мільйонів гривень, товарних знаків-етикетки, які на той час не були реально оцінені тому, що ще не існувало методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності затвердженої Постановою КМУ від 3.10.2007 №1185, а також 10% частки - в 1 мільйон гривень в статутному фонді кримського пансіонату «Луч»). Договірна ціна продажу сукупних валових активів склала за договором купівлі-продажу символічну ціну - 20.000 грн. Дана угода 4.04.2003 року затверджена загальними зборами акціонерів (Протокол №6) ЗАТ «КЗШВ «Столичний». При цьому зрозуміло, - як би не голосували акціонери, ОСОБА_5, маючи контрольний пакет акцій, все одно б прийняв потрібне йому рішення. При цьому на зборах ніхто не говорить по якій ціні продаються сукупні валові активи. У протоколі також зазначено: «… У зв»язку з продажем валових активів ВТП»Київський», припинити його діяльність як юридичної особи з часу передачі зазначених сукупних валових активів покупцю та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ». Після чого ВТП»Київський», щор стало правонаступником колишнього КОП»КЗШВ» було виключено з державного реєстру. Тут залишається один незрозумілий момент,-КОП»КЗШВ» під ідентиф.кодом 00416380 було включено в Закон України «Про перелік об»єктів, які не підлягають приватизації». На сьогодні КОП»КЗШВ» перебуває в проекті закону, що виключає КОП»КЗШВ» з переліку об»єктів, які не підлягають приватиз0ації. Виникає питання як цей об»єкт під ідентиф.кодом 00416380 може в майбутньому приватизований, тому що він(якщо посилатись на ідентиф.код) офіційно виключений з державного реєстру ?? При цьому хочу згадати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, що прийняв рішення: «Визнати удаваною угоду в частині приєднання дочірнього підприємства ЗАТ»КЗШВ»Столичний»-ВТП»Київський» до ЗАТ «СЗШВ»…»… А 10% частку, вартість якої на початок 2006 року становила (навіть без індексації) 950.031 грн. , суд визначив у розмірі 405 грн., яку Відповідачі по судові справі сплатили ЗАТ»СЗШВ», і ці сплачені ними 405 грн. прирівнювались до 950.031 грн. Тобто простими словами фактично платилось 404 грн., а вважалось, що це сплачено 950.031 грн. Таким чином, 10% частина заводу в Кримському пансіонаті «Луч»,Є яка без індексації коштувала майже мільйон грн. була фактично куплена, завдяки рішенню суду, за 405 грн. Просто супер! Всі інші судові інстанції підтвердили це рішення суду. Отже, завдяки ОСОБА_3 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ»Пансіонат»Луч» вартістю майже в мільйон грн. Тобто, ОСОБА_5 по сумнівній угоді ( і це, як зазначалося вище, було підтверджено судами) передав майже безкоштовно у фактично своє власне підприємство -ЗАТ»СЗШВ» певну частину активів (що належала всьому трудовому колективу) організації орендарів, яка як вже згадувалося вище, не була перекинута (тобто залишилась на певний час після створення ЗАВТ «КЗШВ»Столичний» у ЕКОП»КЗШВ», яке потім перейменовано у ДТ»ВТ»Київський») під час створення в 1ё999 році основного підприємства - ЗАТ»КЗШВ»Столичний». Довідавшись, що «ОСОБА_8…» заплатив деякій частині акціонерів ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію, колдуні акціонери ЗАТ-1 (а після обману вже акціонери ЗАТ-2), які здали свої акції в статутний фонд ЗАТ-2 (їхня загальна частка в ЗАТ-1 становила 25%), почали «бунтувати» висловлювати дирек4торові ОСОБА_5 своє незадоволення, що він їх фактично»кинув». Адже він продав без їхньої згоди ті акції ЗАТ-1, які вони здавали, як їм пояснювали «на збереження» в уставний фонд ЗАТ-2 «СЗГВ». І що робить директор ОСОБА_5? Він кидає своїх працівників, з якимти все життя проробив на заводі,знову. За порадою знову таки ОСОБА_3 він пропонує заплатити по 10 грн. за акцію ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин»(замість того, щоб заплатити з тієї неофіційної частини, що він одержав від «ОСОБА_8…» за 76% акцій ЗАТ-1. Я,думаю, що це величезна сума. А так як акції ЗАТ-2 обмінюбвалися у співвідношенні 10 до 1 (тобто, за 1 акцію ЗАТ-1 давалди 10 акцій ЗАТ-2) то й виходило (якщо вважати здані акції ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію), що по продажу акцій ЗАТ-2 це булди ті ж 100 грн. тільки за 10 акцій ЗАТ-2. А на той час акції ЗАТ-2, після придбання юридичною особою ЗАТ-2, а так само фізичною особою ОСОБА_5 контрольного пакету акцій у радгосп-заводу «Березанський» за яким були досить значні земельні угіддя, уже мали свою ціну (але звичайно вже не 10 грн. за штуку) Тобто, акціонерам ЗАТ-2, коли вони продавали акції ЗАТ-2(а не ЗАТ-1) директорові ОСОБА_5 (через торгівця цінними паперами, «навіювали», що з ними фактично розплачуються за акції ЗАТ-1. І це оплата не за продаж, а за користування акціями ЗАТ-1, бо цих акцій вже немає, а тому їм дають ці гроші в порядку «доброї волі» директора «благодійника»- ОСОБА_5. Отже, за акції основного підприємства - ЗАТ-1 колишні акціонери (ЗАТ»КЗШВ»Столичний»), які обміняли свої акції ЗАТ-1 «КЗШВ»Столичний») на акції «клона» - ЗАТ-2 («столичний завод шампанських вин») фактично не отримали ні копійки і в т.ч. дуже продешевили з продажем акцій ЗАТ-2 (бо не розуміли,що продають) продавши їх по 10 грн. за штуку (хоча їх реальна ціна на момент продажу можливо зрівнялась з ціною ЗАТ-1, тобто 300 у.о.). Майже всі вони не знають цього (бо їх свідомо ввели в оману) і до цих пір. В результаті - ОСОБА_5 стає власником приблизно 99% акцій ЗАТ-2, свідомо обдуривши колишніх акціонерів - працівників трудового колективу заводу ще раз. Примітка. Неодноразово вище згадувана в аферах про ЗАТ»КЗШВ»Столичний» фірма ТОВ»Дисконт-Альфа» (має право на здійснення діяльності по торгівлі цінними паперами) «засвітилась» і в інших аферах. Аналогічна схема по відібранню акцій у трудового колектива відбулася і на коньячному заводі «Таврія», директором якого був і здається є, давній друг ОСОБА_5 - ОСОБА_7. Про це більш-менш детально можна прочитати в Інтернеті. 5.08.2009 року там була опублікована стаття «Директору коньячного завода «Таврія» придерся об»ясняться в Генпрокуратуре». Приведу деякі витримки:»Как оказалось, директор предприятия, выставлявший себя борцом за права рабочих, оказался автором циничных схем по обкрадыванию трудового коллектива. … через фиктивные акционерные общества скупал у работников «Таврии» практически за ее же деньги, взамен оставив во владении предприятия не имеющие никакой стоимости акции двух фиктивных ОАО-«Бетонбуд» и «Укрресурсзабезпечення». Продовженняпублікації я не знайшов. Швидше за все, друг ОСОБА_5 - директор коньячного заводу «Таврія» ОСОБА_7, «вирішив» так само як і ОСОБА_5 всі свої питання певним «протиправним», але популярним методом… А ось ТОВ»Дисконт-Альфа» і далі буде вступати в зговір з посадовими особами подібних підприємств обкрадаючи трудові колективи. Чому дану фірму не позбавлять ліцензії стосовно права на торгівлю цінними паперами можна тільки здогадуватися …»

Факт поширення вище зазначеної інформації необмеженому колу осіб в указаний спосіб обома сторонами не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягає доказуванню.

Згідно роз»ясень викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У відповідності з п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання неможливо встановити належним відповідачем є власник веб-сайта на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Та обставина, що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 належить дійсно відповідачу ОСОБА_4, підтверджується листом за №638 від 27.06.2012 року реєстратора доменних імен ТОВ»Інтернет Інвест» /т.1а.с.153/.

Дійшовши висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.

Згідно ст.270 ЦК України «відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров»я, право на безпечне для життя і здоров»я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої наукової і технічної творчості».

Між тим, із змісту вище зазначеного тексту, колегія суддів не вбачає порушення немайнових прав та підстав для задоволення позову щодо захисту ділової репутації юридичної особи ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа», оскільки інформація, що викладена відносно цього позивача не указує про будь-яку конкретну негативну його діяльність, що є аморальною і засуджувалась би суспільством, чи підпадала під юрисдикцію правоохоронних органів.

Аналізуючи вище зазначений спірний текст, колегія суддів дійшла висновку, що наступні вирази у цьому тексті є дійсно образливими, такими, що принижують честь, гідність та порочать ділову репутацію позивача ОСОБА_3, зокрема:

«Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_3», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»;

« …директор погодився на пропозицію ОСОБА_3 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_3, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»;

«Отже, завдяки ОСОБА_3 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ»Пансіонат»Луч» вартістю майже в мільйон грн.».

На думку колегії суддів, позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в частині поширення лише указаної інформації.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце повний склад зазначеного порушення відповідачем ОСОБА_4 особистих немайнових прав позивача ОСОБА_3.

Так, судом встановлено, що у спірних правовідносинах дійсно має місце поширення відповідачем ОСОБА_4 на власному сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 оспорюваного тексту негативного за змістом по відношенню до позивача ОСОБА_3, оскільки конкретно вказує на протиправні дії вчинені цим позивачем.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

При цьому, відповідач ОСОБА_4 не підтвердив дійсність поширеної ним вище зазначеної негативної інформації про позивача ОСОБА_3.

Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У п. 19 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, оцінюючи за указаними критеріями решту поширеної інформації на веб сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, яку позивач ОСОБА_3, просить визнати такою, що не відповідають дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, колегія суддів не вбачає правових підстав визнавати такою, оскільки указаний текст є лише висловленням оціночних суджень та критичного погляду автора цього тексту щодо ролі позивача на події щодо проведення приватизації підприємства, зокрема:

«Таким чином, директорові за допомогою вище зазначених методів, основою яких були - свідоме введення акціонерів в оману й шантаж, вдалося ще трохи (не більше 1%) збільшити свій пакет акцій, збільшити своє процентне співвідношення акцій шляхом само особистої скупки додаткової емісії (випуску) акцій, не повідомляючи про цю емісію акціонерів. Вище згаданий ОСОБА_3 був власником (і є на сьогодні) фірми ТОВ»Дисконт-Альфа» (юридична особа, що займалася торгівлею цінними паперами та деякими іншими юридичними послугами, код ЄДРПОУ-22976477).

Але перед тим, як розкрити аферу по другій емісії я додатково розкажу ще важливий момент по акціонерам-пенсіонерам.»

4) Порушення процедури другої емісії, підробка документів (протоклу загальних зборів акціонерів №3 від 20.01.2001 року).

8) Шантаж, погрози, введення в оману або просто - обман акціонерів і т.д. Досить цікаві події відбулися в 2003 році. Директор створює підприємство «клон» за тією ж юридичною адресою - ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Основна мета створення - шляхом обману (тобто свідоме введення акціонерів з деяких питань корпоративного права) і шантажем заволодіти іншими акціями ЗАТ «КЗШВ»Столичний», а також використання грошових ресурсів ЗАТ»КЗШВ»Столичний» для власного підприємства ОСОБА_5 - ЗАТ»Столичний завод шампанських вин», у якому його частка становила майже 70%. Схему йому розробив знову таки ОСОБА_3 з ТОВ»Дисконт-Альфа». Директор буквально заганяє акціонерів основного підприємства ЗАТ «КЗШВ»Столичний» у підприємство»клон»-ЗАТ «Столичний завод шампанських вин», без переходу акціонерів ЗАТ «КЗШВ»Столичний» працювати на даному підприємстві-клоні. А відбувається це в такий спосіб. Він кидає клич, що всі акціонери ЗАТ»КЗШВ»Столичний» зобов»язані здати, а вірніше поміняти свої акції (що мали реальну вартість) на акції (пустушки) ЗАТ «Столичний завод шампанських вин». Хто не здасть, той проти нього й не»патріот» заводу тому що все це потрібно начебто для блага підприємства (тобто реально й обгрунтовано він не міг пояснити акціонерам для чого ж все це робиться. Хоча згодом придумав версію, що це для того - щоб більше було вигідних умов для акціонерів при приватизації ( у майбутньому) державної частини майна). Особливо тисне він на керівний склад підприємства. Говорить, що якщо вони хочуть залишитися при посаді вони зобов»язані попрацювати зі своїми підлеглими. Для того, щоб підприємство «клон» нормально функціонувало йому звідкись потрібно було брати гроші. У підприємстві «клоні» працює два чоловіки,- він, як директор (ОСОБА_5) і головний бухгалтер. Питання фінансування він вирішує дуже просто. 2.04.2003 року директор ОСОБА_5 за пропозицією ОСОБА_3 укладає договір купівлі-продажу сукупних валових активів вищезгаданого дочірнього підприємства («дочка ЗАТ»КЗШВ»Столичний») «ВТП «Київський» (активи, як вже зазначалося вище, складаються із залишку дебіторської заборгованості за шампанське - це кілька мільйонів гривень, товарних знаків-етикетки, які на той час не були реально оцінені тому, що ще не існувало методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності затвердженої Постановою КМУ від 3.10.2007 №1185, а також 10% частки - в 1 мільйон гривень в статутному фонді кримського пансіонату «Луч»). Договірна ціна продажу сукупних валових активів склала за договором купівлі-продажу символічну ціну - 20.000 грн. Дана угода 4.04.2003 року затверджена загальними зборами акціонерів (Протокол №6) ЗАТ «КЗШВ «Столичний». При цьому зрозуміло, - як би не голосували акціонери, ОСОБА_5, маючи контрольний пакет акцій, все одно б прийняв потрібне йому рішення. При цьому на зборах ніхто не говорить по якій ціні продаються сукупні валові активи. У протоколі також зазначено: «… У зв»язку з продажем валових активів ВТП»Київський», припинити його діяльність як юридичної особи з часу передачі зазначених сукупних валових активів покупцю та внесення відповідних змін до ЄДРПОУ». Після чого ВТП»Київський», щор стало правонаступником колишнього КОП»КЗШВ» було виключено з державного реєстру. Тут залишається один незрозумілий момент,-КОП»КЗШВ» під ідентиф.кодом 00416380 було включено в Закон України «Про перелік об»єктів, які не підлягають приватизації». На сьогодні КОП»КЗШВ» перебуває в проекті закону, що виключає КОП»КЗШВ» з переліку об»єктів, які не підлягають приватиз0ації. Виникає питання як цей об»єкт під ідентиф.кодом 00416380 може в майбутньому приватизований, тому що він(якщо посилатись на ідентиф.код) офіційно виключений з державного реєстру ?? При цьому хочу згадати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, що прийняв рішення: «Визнати удаваною угоду в частині приєднання дочірнього підприємства ЗАТ»КЗШВ»Столичний»-ВТП»Київський» до ЗАТ «СЗШВ»…»… А 10% частку, вартість якої на початок 2006 року становила (навіть без індексації) 950.031 грн. , суд визначив у розмірі 405 грн., яку Відповідачі по судові справі сплатили ЗАТ»СЗШВ», і ці сплачені ними 405 грн. прирівнювались до 950.031 грн. Тобто простими словами фактично платилось 404 грн., а вважалось, що це сплачено 950.031 грн. Таким чином, 10% частина заводу в Кримському пансіонаті «Луч»,Є яка без індексації коштувала майже мільйон грн. була фактично куплена, завдяки рішенню суду, за 405 грн. Просто супер! Всі інші судові інстанції підтвердили це рішення суду. Тобто, ОСОБА_5 по сумнівній угоді ( і це, як зазначалося вище, було підтверджено судами) передав майже безкоштовно у фактично своє власне підприємство -ЗАТ»СЗШВ» певну частину активів (що належала всьому трудовому колективу) організації орендарів, яка як вже згадувалося вище, не була перекинута (тобто залишилась на певний час після створення ЗАВТ «КЗШВ»Столичний» у ЕКОП»КЗШВ», яке потім перейменовано у ДТ»ВТ»Київський») під час створення в 1ё999 році основного підприємства - ЗАТ»КЗШВ»Столичний». Довідавшись, що «ОСОБА_8…» заплатив деякій частині акціонерів ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію, колдуні акціонери ЗАТ-1 (а після обману вже акціонери ЗАТ-2), які здали свої акції в статутний фонд ЗАТ-2 (їхня загальна частка в ЗАТ-1 становила 25%), почали «бунтувати» висловлювати дирек4торові ОСОБА_5 своє незадоволення, що він їх фактично»кинув». Адже він продав без їхньої згоди ті акції ЗАТ-1, які вони здавали, як їм пояснювали «на збереження» в уставний фонд ЗАТ-2 «СЗГВ». І що робить директор ОСОБА_5? Він кидає своїх працівників, з якимти все життя проробив на заводі,знову. За порадою знову таки ОСОБА_3 він пропонує заплатити по 10 грн. за акцію ЗАТ-2 «Столичний завод шампанських вин»(замість того, щоб заплатити з тієї неофіційної частини, що він одержав від «ОСОБА_8…» за 76% акцій ЗАТ-1. Я,думаю, що це величезна сума. А так як акції ЗАТ-2 обмінюбвалися у співвідношенні 10 до 1 (тобто, за 1 акцію ЗАТ-1 давалди 10 акцій ЗАТ-2) то й виходило (якщо вважати здані акції ЗАТ-1 по 100 грн. за акцію), що по продажу акцій ЗАТ-2 це булди ті ж 100 грн. тільки за 10 акцій ЗАТ-2. А на той час акції ЗАТ-2, після придбання юридичною особою ЗАТ-2, а так само фізичною особою ОСОБА_5 контрольного пакету акцій у радгосп-заводу «Березанський» за яким були досить значні земельні угіддя, уже мали свою ціну (але звичайно вже не 10 грн. за штуку) Тобто, акціонерам ЗАТ-2, коли вони продавали акції ЗАТ-2(а не ЗАТ-1) директорові ОСОБА_5 (через торгівця цінними паперами, «навіювали», що з ними фактично розплачуються за акції ЗАТ-1. І це оплата не за продаж, а за користування акціями ЗАТ-1, бо цих акцій вже немає, а тому їм дають ці гроші в порядку «доброї волі» директора «благодійника»- ОСОБА_5. Отже, за акції основного підприємства - ЗАТ-1 колишні акціонери (ЗАТ»КЗШВ»Столичний»), які обміняли свої акції ЗАТ-1 «КЗШВ»Столичний») на акції «клона» - ЗАТ-2 («столичний завод шампанських вин») фактично не отримали ні копійки і в т.ч. дуже продешевили з продажем акцій ЗАТ-2 (бо не розуміли,що продають) продавши їх по 10 грн. за штуку (хоча їх реальна ціна на момент продажу можливо зрівнялась з ціною ЗАТ-1, тобто 300 у.о.). Майже всі вони не знають цього (бо їх свідомо ввели в оману) і до цих пір. В результаті - ОСОБА_5 стає власником приблизно 99% акцій ЗАТ-2, свідомо обдуривши колишніх акціонерів - працівників трудового колективу заводу ще раз. Примітка. Неодноразово вище згадувана в аферах про ЗАТ»КЗШВ»Столичний» фірма ТОВ»Дисконт-Альфа» (має право на здійснення діяльності по торгівлі цінними паперами) «засвітилась» і в інших аферах. Аналогічна схема по відібранню акцій у трудового колектива відбулася і на коньячному заводі «Таврія», директором якого був і здається є, давній друг ОСОБА_5 - ОСОБА_7. Про це більш-менш детально можна прочитати в Інтернеті. 5.08.2009 року там була опублікована стаття «Директору коньячного завода «Таврія» придерся об»ясняться в Генпрокуратуре». Приведу деякі витримки:»Как оказалось, директор предприятия, выставлявший себя борцом за права рабочих, оказался автором циничных схем по обкрадыванию трудового коллектива. … через фиктивные акционерные общества скупал у работников «Таврии» практически за ее же деньги, взамен оставив во владении предприятия не имеющие никакой стоимости акции двух фиктивных ОАО-«Бетонбуд» и «Укрресурсзабезпечення». Продовженняпублікації я не знайшов. Швидше за все, друг ОСОБА_5 - директор коньячного заводу «Таврія» ОСОБА_7, «вирішив» так само як і ОСОБА_5 всі свої питання певним «протиправним», але популярним методом… А ось ТОВ»Дисконт-Альфа» і далі буде вступати в зговір з посадовими особами подібних підприємств обкрадаючи трудові колективи. Чому дану фірму не позбавлять ліцензії стосовно права на торгівлю цінними паперами можна тільки здогадуватися …».

Таким чином, будучи вираженням суб»єктивної думки й поглядів автора спірного тексту, оціночні судження не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані.

У зв»язку з викладеним колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо позивача ОСОБА_3, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію.

Також, оціночними судженнями та припущеннями є вирази у вище зазначеній інформації, що торкаються позивачаВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа»

В розумінні і ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Колегія суддів вважає, що у оспорюваному тексті автор виклав свою оцінку і стурбованість щодо діяльності позивача ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа», і не наведено жодного конкретного факту вчинення цим підприємством, а також його керівниками, протиправних дій, які можна було б кваліфікувати, як приниженням ділової репутації позивача, відносно яких можливо було б здійснити перевірку для встановлення їх правдивості.

Дійшовши висновку про ухвалення нового рішення про відмову у позові ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа», колегія суддів виходить з того, що спірний текст є оціночним судженням відповідача, який не містить фактичних даних, а лише критику та оцінку дій цього позивача.

Вимога підтвердити оціночні судження порушує свободу висловлювання своєї думки, яка (свобода) є найважливішою частиною того права, яке забезпечується ст.10 Конвенції, згідно якої кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Жодний вислів в оспорюваному тексті, який позивач ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа» просить спростувати, не несе інформації, яка б принижувала його ділову репутацію.

В той же час, дійшовши висновку, що поширена відповідачем інформація про позивача ОСОБА_3, зокрема: «Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет ( більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_3», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»;

« …директор погодився на пропозицію ОСОБА_3 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_3, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»;

«Отже, завдяки ОСОБА_3 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ»Пансіонат»Луч» вартістю майже в мільйон грн.» є такою, що порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди особистим немайновим благам та перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, позивач у відповідності до ст..277 ЦК України має право вимагати спростування цієї негативної інформації.

Так, відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. А, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Колегія суддів вважає правомірним зобов'язати відповідача ОСОБА_4 спростувати, оприлюднену ним на веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію,визнану судом, як таку, що є недійсною, принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію позивачаОСОБА_3 шляхом розміщення на цьому ж сайті протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням законної сили, під оголошенням «спростування» резолютивної частини даного рішення в частині, що торкається позивача ОСОБА_3.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача ОСОБА_3 про те, що розповсюдженою відповідачем стосовно нього недостовірною інформацією, яка порушує його особисті немайнові права, йому заподіяно моральної шкоди, а тому вимоги в позові про відшкодування цієї моральної шкоди є правомірними.

Колегія суддів вважає, що в результаті поширення відносно позивача вище зазначеної недостовірної інформації, було принижено честь і гідність позивача, що викликало у останнього переживання та страждання психологічного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою даної норми визначено, що моральна шкода полягає у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995р., із подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи, що стосовно позивача була поширена недостовірна інформація, яка принижує його честь і гідність, поширення недостовірної інформації відбулося шляхом опублікування на сайті в Інтернеті, що надало доступ до неї необмеженому колу осіб і змусило позивача захищати своє порушене право у судовому порядку, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, суд враховує характер страждань, яких зазнав позивач, час та зусилля, які необхідні для відновлення порушеного права, а також виходить із засад розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1.752 грн. 20 коп. є завищеними, оскільки не відповідають ступеню моральних страждань і переживань позивача у зв»язку з неправомірними діями відповідача, а тому їх належить зменшити та стягнути моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Між тим, з урахуванням вище викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову щодо захисту ділової репутації юридичної особи ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа».

Враховуючи заяву позивачів ОСОБА_3 та ВАТ «ФК» «Дисконт-Альфа» про відмову від позову та закриття провадження у справі до ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання та прийняти відмову від позову до указаного відповідача. Про наслідки закриття провадження відносно ОСОБА_2 заявникам відомо.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Виходячи з зазначених норм матеріального права і враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309,205,310 ЦПК України, на підставі ст.ст.270,277,23 ЦК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати такою, що порушує немайнові права та не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_3 наступну інформацію, поширену 1.03.2012 року ОСОБА_4 на належному йому веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_1

«Але своєї мети - зібрати в себе контрольний пакет (більше 50%) ОСОБА_5 на той час не спромігся, бо більшість акціонерів розуміли, що їх хочуть просто надурити. Тому, він пішов на «аферу», що йому запропонував ОСОБА_3», (особа, що супроводжувала директора із самого початку по всіх угодах, що стосувалися акцій і інших угод досить сумнівного характеру).»;

« …директор погодився на пропозицію ОСОБА_3 - «провернути» процедуру скупки акцій другої емісії в «таємному режимі». При цьому, як і радив йому ОСОБА_3, він не повідомляє про майбутню емісію всіх інших акціонерів.»;

«Отже, завдяки ОСОБА_3 (адже саме він був автором всієї цієї сумнівної угоди по купівлі-продажу сукупних валових активів) завод втратив свою 10% частку в ТОВ»Пансіонат»Луч» вартістю майже в мільйон грн.».

Зобов»язати ОСОБА_4 протягом 30 днів з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію на належному йому веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «Спростування» шляхом розміщення резолютивної частини цього рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 500 грн.

Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 - закрити.

В позові Відкритого акціонерного товариства «Фінансова компанія «Дисконт-Альфа» до ОСОБА_4 про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді