Ухвала

від 28.01.2014 по справі 810/4302/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4302/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Скорорпаденка О.П. та представників відповідача Літвінова О.А., Никоненко Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ІНЖИНІРІНГ» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 адміністративний позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» відмовити повністю. Вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа 27.03.2008, перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Згідно з Свідоцтвом №100110052 НБ№125235 від 08.04.2008 ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» є платником податку на додану вартість.

Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу № 174 від 29.03.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сіятс» за період липень 2012 року, ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за період червень 2012 року, ТОВ «ТДК Трейд» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено Акт №312/22-00/35783916 від 09.04.2013, яким встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 22620,24 грн, в тому числі за червень 2011 року 7400,00 грн, за травень 2012 року 4600,00 грн, за червень 2012 року 4620,24 грн, за липень 2012 року - 6000,00 грн;

- пп 138.1 статті 138, пп 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 24492,26 грн, в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 8510,00 грн, за 2 квартал 2012 року в сумі 9681,26 грн, за 3 квартал 2012 року в сумі 6300,00 грн.

22.04.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення :

- №0001162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 28487,00 грн (у т.ч. з основним платежем 24492,00 грн, штрафні санкції - 3995,00 грн);

- №0001172201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26427,00 грн (у т.ч. з основним платежем 22621,00 грн, штрафні санкції - 3806,00 грн).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ «Сіятс» за липень 2012 року, ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за червень 2012 року, ТОВ «ТДК Трейд» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи реальність вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», ТОВ «ТДК Трейд» на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору постачання №12 від 02.07.2012, ТО«ѳятс» (Постачальник) зобов'язався поставити, а ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (Покупець) - прийняти і оплатити товар у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій надано:

- рахунок-фактуру №03/07-4 від 03.07.2012 на суму 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 6000,00 грн;

- видатку накладну №70312 від 03.07.2012 на суму 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 6000,00 грн;

- податкову накладну №70312 від 03.07.2012 на суму 36000,00 грн., у тому числі ПДВ 6000,00 грн;

- виписку з банківського рахунку ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ».

Відповідно до умов Договору поставки №05/11 від 21.05.2011, ТОВ «ТДК Трейд»(Постачальник) зобов'язався передати ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (Покупець), а Покупець - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, передбачених цим договором, товар згідно з рахунками-фактурами. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій надано:

- рахунок-фактуру №25/05-8 від 25.05.2011 на суму 44400,00 грн, у тому числі ПДВ 7400,00 грн;

- видатку накладну №ТТ-52503 від 25.05.2011 на суму 44400,00 грн, у тому числі ПДВ 7400,00 грн;

- податкову накладну №52503 від 25.05.2011 на суму 44400,00 грн, у тому числі ПДВ 7400,00 грн;

- виписку з банківського рахунку ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ».

За Договором купівлі-продажу №9 від 01.05.2012, ТОВ «Торгова Компанія Міссурі» (Продавець) зобов'язався поставити у власність ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» (Покупець), а Покупець - прийняти та оплатити товари та послуги в порядку і на умовах, передбачених договором. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій надано:

- рахунок-фактуру №21/06-4 від 21.06.2012 на суму 27721,44 грн, у тому числі ПДВ 4620,24 грн;

- видатку накладну №62104 від 21.06.2012 на суму 27721,44 грн, у тому числі ПДВ 4620,24 грн;

- податкову накладну №62104 від 21.06.2012 на суму 27721,44 грн, у тому числі ПДВ 4620,24 грн;

- виписку з банківського рахунку ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ».

Судом встановлено, що на момент укладання договорів ТОВ «СОТ ІНЖИНІРІНГ» та його конрагенти були зареєстровані як платники податку, а тому мали право на складання податкових накладних, формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Стосовно тверджень апелянта щодо нікчемності та нереальності господарської діяльності контрагентів позивача колегія суддів зазначає наступне.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише даними акта про неможливість проведення та про проведення зустрічної звірки контрагентів суб'єкта господарювання.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Жодних доказів порушення кримінальних справ відносно посадових (службових) осіб платників податків або за викладеними в акті фактами діяльності платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішень суду про визнання правочинів недійсними відповідачем не подано.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування складу витрат.

Крім того, факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Сіятс», ТОВ «Торгова компанія «Міссурі»,

ТОВ «ТДК Трейд» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Оскільки відповідачем суду не надано жодних достатніх та належних доказів про наявність обгрунтованих підстав для підтвердження вчинення позивачем порушення податкового законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування податкових повідомлень - рішень, оскільки матеріалами справи підтверджується реальність вчинення господарських операцій, а отже, право позивача на формування податкового кредиту та складу витрат на підставі наданих послуг за укладеними договорами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 03.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.