Постанова

від 28.01.2014 по справі 801/2929/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/2929/13-а

28.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбитхолод"- директор - Канарев Володимир Михайлович, паспорт серії НОМЕР_1,виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму,23.12.1997,

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбитхолод"- Ровенський Петро Дмитрович, довіреність № 003 від 28.01.14,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 801/2929/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 16.10.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбитхолод" (вул. Об`їздна, буд.10,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбитхолод" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004721502 та №0002631501 від 12 березня 2013 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбитхолод» судовий збір у розмірі 2123 (дві тисячі сто двадцять три) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002631501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 149275 грн., у тому числі 124938 грн. за основним платежем та 24337,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0004721502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62999 грн., у тому числі 55681 грн. за основним платежем та 7318 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.20,21 - том№1).

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 28.02.2013 №1275/15-2/31214085 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» (ЄДРПОУ31095815), БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808) та ПП «Стар-гоу» (ЄДРПОУ 36647793) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

01 січня 2010 року між Підприємством «Промбитхолод» (замовник) та Фірмою «Капітель Плюс» (підрядник) укладено договір підряду №24/1, відповідно до умов якого замовник доручає підряднику виконання робіт по ремонтним, монтажним та пуско-наладочним роботам. Вартість всіх робіт по цьому договору складає орієнтовно 200000 грн. та може уточнюватися відповідно змін об'ємів робіт та зміни цін і тарифів на матеріали, послуги, електроенергію (а.с.33 том№1).

На виконання умов вказаного договору Фірма «Капітель Плюс» за дорученням Підприємства «Промбитхолод» виконало ремонт, монтаж та наладку холодильного обладнання та технологічного обладнання на загальну суму 107904 грн., що підтверджується рахунками, актами здавання-прийомки робіт та податковими накладними на загальну суму 107904 грн., у т.ч. ПДВ 17984,58 грн. (а.с.98, 99, 102, 103а, 108, 110, 114, 116, 121, 125, 128, 130, 141, 142, 143, 147, 149, 151, 154, 156, 160, 162, 167, 169, 171, 174, 176, 185, 186, 187, 190, 192, 194, 198, 200, 203, 206, 209, 212, 216, 218, 221, 225, 228, 235, 236, 237, 241, 243, 245 - том №1; а.с. 3, 8, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 19, 21 - том№2).

Оплата позивачем отриманих робіт підтверджується відповідними розрахунковими документами (а.с.131,177 - том №1, а.с.22 - том№2).

01 листопада 2010 року між Фірмою «Капітель Плюс» (продавець) та Підприємством «Промбитхолод» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №880, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно рахунків, накладних, які є невід'ємною частиною договору. Строк дії договору до 31 грудня 2011 року. У наступному, якщо сторони не мають претензій один до одного, строк дії договору автоматично продовжується на наступний рік (а.с.34 - том№1).

На виконання умов вказаного договору Фірма «Капітель Плюс» поставила Підприємству «Промбитхолод» запчастини до холодильного та технологічного обладнання на загальну суму 22263,48 грн., про що свідчать рахунок №2294 від 09 листопада 2010 року, видаткова накладна №2225/1 від 09 листопада 2010 року та податкова накладна №2225/1 від 09 листопада 2010 року на суму 22263 грн., у т.ч. ПДВ 3710,58 грн. (а.с.27, 28, 29 - том№2).

Оплата позивачем отриманих товарів підтверджується відповідними розрахунковими документами (а.с.30 - том№2).

Тобто, у 2010 році від Фірми «Капітель Плюс» позивачем було отримано робіт та товарів на загальну суму 130167,48 грн., у т.ч. ПДВ 21694,58 грн., за які позивачем проведено оплату у повному обсязі.

01 травня 2011 року між ПП «Стар-гоу» (продавець) та Підприємством «Промбитхолод» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №86, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно до накладної, що є невід'ємною частиною договору. Строк дії договору з дня його підписання двома сторонами один рік. У наступному, якщо сторони не мають претензій один до одного, строк дії договору автоматично продовжується на наступний рік (а.с.36 - том№1).

На виконання вказаного договору у 2 кварталі 2011 року ПП «Стар-гоу» поставило Підприємству «Промбитхолод» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 158484,47 грн., що підтверджується рахунками-фактурою, видатковими накладними та податковими накладними на загальну суму 158484,47, у т.ч. ПДВ 26414,08 грн. (а.с.79, 80, 81, 82, 83, 84 - том№1)

Оплата позивачем отриманих товарів підтверджується відповідними розрахунковими документами (а.с.85, 86 - том№1).

01 червня 2010 року між БВП «Строитель Плюс» (виконавець) та Підприємством «Промбитхолод» (замовник) було укладено договір на здійснення автотранспортних послуг №765, за умовами якого замовник надає виконавцю транспортні послуги для перевезення вантажів. Замовник здійснює виконавцю 100% щомісячну оплату грошовими коштами за надані транспортні послуги по домовленості між двома сторонами, відповідно рахунків. Строк дії договору один рік, за згодою сторін договір може бути пролонговано на наступний рік (а.с.35 - том№1).

На виконання умов вказаного договору БВП «Строитель Плюс» надало транспортні послуги позивачу на загальну суму 51594,60 грн., що підтверджується рахунками, актами здавання-прийомки робіт (здійснення послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними на загальну суму 51594,60 грн., у т.ч. ПДВ 8599,10 грн. (а.с.47, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 59, 64, 65, 67, 69, 71, 73, 74)

Оплата позивачем отриманих послуг підтверджується відповідними розрахунковими документами (а.с.60, 75 - том№1).

Відповідно до ст.3 Закону №334 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 (далі-Закон №334) об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168 ) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, обов'язкові реквізити якої визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Матеріали справи містять документи бухгалтерської та податкової звітності ТОВ «Промбитхолод» щодо правовідносин з Фірмою «Капітель плюс», БВП «Строитель-плюс» та ПП «Стар-гоу», які досліджені судом першої інстанції та перевірені колегією суддів, Таким чином, позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями.

Також, отримані позивачем товари, роботи, послуги використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори, видаткові та податкові накладні та акти виконаних робіт.

Вказане також підтверджується висновком експертизи № 7 від 31.07.2013 р., якій судом першої інстанції відповідно до ст. 86 КАС України дана оцінка.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та Фірмою «Капітель плюс», БВП «Строитель-плюс» та ПП «Стар-гоу».

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо вироку Київського районного суду М.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_4 за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України судова колегія зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Разом з тим, як зазначив у правовій позиції Вищий адміністративний суд України (лист від 14.11.2012 за № 2379/12/13-12) питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого/непритягнутого до адмінвідповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_4, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4

ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_4, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_4 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.13 у справі № 801/2929/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.13 у справі № 801/2929/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбитхолод" (ЄДРПОУ 31214085, вул. Об`їздна, буд.10,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) 2123 грн. (дві тисячі сто двадцять три грн.) судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.13 у справі № 801/2929/13-азалишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко