Рішення

від 04.02.2014 по справі 909/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р. Справа № 909/31/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто", вул.Симиренка, 36, м. Київ, 03134

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура", вул. Кобилянської, 1, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202

про стягнення заборгованості в сумі 29362,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грицик Д.С.-представник, довіреність від 27.01.14р.

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" (позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура" (відповідач) заборгованості в сумі 29362,61 грн., в тому числі 26308 грн. основного боргу, 2630,8 грн. - 10 % штрафу від вартості неоплаченого товару та 423,81 грн. пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 11.01.14, доказ вручення якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

07.08.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" - постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магура" (відповідач у справі) укладено договір поставки №ІФ 07082013 (далі договір), згідно із п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність відповідача визначений цим договором товар (в тому числі, але не виключно - автомобільні шини, запасні частини для легкових та вантажних автомобілів, напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше; електроінструменти, супутні товари та запасні частини для електроінструменту, та інше) за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати товар на встановлених даним договором умовах.

На виконання умов договору, позивач на підставі видаткової накладної №ТВ-Н3221-002 від 09.08.13, довіреності №13 від 09.08.13 (належним чином копії містяться в матеріалах справи) передав відповідачу товар (шини) на загальну суму 26308 грн. Також позивачем долучено податкову накладну №2210040 від 09.08.13 на підтвердження факту здійснення договірної поставки по договору №ІФ 07082013 від 07.08.13.

Згідно з п. 5.1 Договору, покупець зобов"язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній або акту приймання-передачі партію товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 26308 грн. заборгованості за отриманий товар обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Пунктом 10.3. вищезазначеного договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати товару, відповідач, за вимогою позивача, сплачує останньому суму заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.4. вищезазначеного договору, сторони встановили, зокрема, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов`язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу позивача штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені та штрафу. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2630,8 грн. - 10 % штрафу від вартості неоплаченого товару та 423,81 грн. пені підлягають задоволенню.

Таким чином, до стягнення підлягають 26308 грн. основного боргу, 2630,8 грн. - 10 % штрафу від вартості неоплаченого товару та 423,81 грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 655, 692, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75 ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура" про стягнення заборгованості в сумі 29362,61 грн. - задоволити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магура" (вул. Кобилянської, 1, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202, код ЄДРПОУ 20546333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" (вул.Симиренка, 36, м. Київ, 03134 код ЄДРПОУ 36702953) - 26308 (двадцять шість тисяч триста вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 80 коп. - 10 % штрафу, 423 (чотириста двадцять три) грн. 81 коп. пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 06.02.14

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"