Постанова

від 30.01.2014 по справі 910/11836/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа№ 910/11836/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Малеєва Ю.К., довіреність №Д-738 від 19.12.2013 року,

відповідача: Олексенко Н.В., довіреність б/н від 09.01.2014 року,

третьої особи 1: не зявився,

третьої особи 2: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность"

на рішення господарського суду м. Києва

від 07.11.2013 року

у справі №910/11836/13 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру"

до Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації)

про звернення стягнення на предмет іпотеки 17719440,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 17719440,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року позов Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 17719440,00 грн. - задоволено повністю.

У рахунок погашення суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ" (01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, будинок 34; ідентифікаційний код 22950400) перед Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (03035, місто Київ, вулиця Урицького 45; ідентифікаційний код 19358784), а саме 2149855 (два мільйони сто сорок дев'ять тисяч вісімдесят п'ятдесят п'ять) доларів США 57 центів (з яких: 1699973,00 (один мільйон шістсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) долари США прострочена заборгованість за кредитом, 449882 (чотириста сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят два доларів США) 57 центів залишок несплачених процентів) та 207693 (двісті сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривень 08 коп. пені; та 18588196 (вісімнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто шість) гривень 71 копійка (з яких: 13140265 (тринадцять мільйонів сто сорок тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 28 копійок прострочена заборгованість за кредитом, 5137071 (п'ять мільйонів сто тридцять сім тисяч сімдесят одна) гривень 11 копійок залишок несплачених процентів, 310860 (триста десять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 32 копійок - пеня), звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 20.09.06, зареєстрованого у реєстрі за №4558: нежиле приміщення (в літ. А), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 48, загальною площею 170,50 кв.м.; нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48 (літ. Б), складається з нежилого приміщення №6 пл. - 41,4 кв.м., частина приміщення X пл. -1,2 кв.м. (заг. пл. 13,2 кв.м.), частина приміщення XII пл. -1,7 кв.м. (заг. пл. 19,4), загальною площею 44,3 кв.м.; нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48, (літ. Б), загальною площею 223,80 кв.м.

Оціночна вартість предмета іпотеки:

- нежиле приміщення (в літ. А), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 48, загальною площею 170,50 кв.м. - 5686200,00 грн.;

- нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48 (літ. Б), складається з нежилого приміщення № 6 пл. - 41,4 кв.м., частина приміщення X пл. -1,2 кв.м. (заг. пл. 13,2 кв.м.), частина приміщення XII пл. -1,7 кв.м. (заг. пл. 19,4), загальною площею 44,3 кв.м. - 1488200,00 грн.;

- нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48, (літ. Б), загальною площею 223,80 кв.м.- 5129000,00 грн.

Визнано за Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (03035, місто Київ, вулиця Урицького 45; ідентифікаційний код 19358784) право власності на:

- нежиле приміщення (в літ. А), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 48, загальною площею 170,50 кв.м.;

- нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48 (літ. Б), складається з нежилого приміщення № 6 пл. - 41,4 кв.м., частина приміщення X пл. -1,2 кв.м. (заг. пл. 13,2 кв.м.), частина приміщення XII пл. -1,7 кв.м. (заг. пл. 19,4), загальною площею 44,3 кв.м.;

- нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48, (літ. Б), загальною площею 223,80 кв.м.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" (01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, будинок 34; ідентифікаційний код 21652215) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, місто Київ, вулиця Урицького 45; ідентифікаційний код 19358784) 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок вирати по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року по справі №910/11836/13 та постановити нове рішення, яким яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

28.01.2014 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло письмове клопотання про залучення доказів, в якому просять залучити до матеріалів справи копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2013 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17.12.2013 року у справі №22-16271, оскільки даними судовими рішеннями встановлено як факт отримання Позичальником кредитних коштів, так і факт наявності заборгованості за Кредитним договором №002-130/2006 від 18.09.2006 року. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила клопотання задовольнити та залучити зазначені докази до матеріалів справи.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року по справі №910/11836/13 без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, з огляду на необґрунтованість та безпідставність вимог відповідача.

Третя особа 1 у судове засідання повноважних представників не направила, причини неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Третя особа 2 у судове засідання повноважних представників не направила, причини неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

18.09.2006 року між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (Банк), правонаступником якого є позивач (Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру"), та Дочірнім підприємством "Поверхность ТВ" (Позичальник), правонаступником якого є відповідач (Дочірнє підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность"), укладено Кредитний договір №002-130/2006.

За умовами вказаного Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в гривні та в доларах США, у сумі 6100000,00 грн. на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності, строком з 18.09.06 до 17.09.09 зі сплатою 18% річних за надання кредиту в гривні та 13% річних за надання кредиту в доларах США. Банк зобов'язався надавати кредит у межах відкритої кредитної лінії шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від позичальника відповідних платіжних документів (п.п. 1.1., 2.2. Договору).

Пунктом 3.5 Договору визначено графік погашення кредиту у строк до 17.09.2009 року.

За умовами п. 3.6. позичальник зобов'язався сплачувати за користування кредитом у гривні проценти в розмірі 18% річних за строковий кредит та 23% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором та за користування кредитом у доларах США проценти в розмірі 13% річних за строковий кредит та 18% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахування процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно до 27 числа та по закінченню строку дії договору, але не пізніше 25.06.2009, шляхом перерахування коштів на рахунок №20688005136001 у гривні та 20687005136002 у доларах США.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору №002-130/2006 від 18.09.2006, якими змінювалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами, змінювався спосіб повернення кредитних коштів, змінювався розмір кредитної лінії та граничний строк повернення кредитних коштів.

Так, умови Кредитного договору, відповідно до Додаткової угоди №15 від 21.10.2011, містять такі положення: п.1.1. Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в гривнях та доларах США окремими частинами, у межах максимального ліміту заборгованості до 27000000,00 грн. на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності, строком з 18.09.2006 до 11.12.2010 зі сплатою 20% річних у гривні та 13% + (1М)LIBOR річних у доларах США. Пункт 3.6. викладений у наступній редакції: "Сплачувати за користування кредитом наданому у гривні проценти в розмірі 20% річних за строковий кредит та 25% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором та за користування кредитом наданому у доларах США проценти в розмірі 13% + (1М)LIBOR річних за строковий кредит та 18% + (1М)LIBOR річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахування процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно до 27 числа та по закінченню строку дії договору, але не пізніше 11.12.2012, шляхом перерахування коштів на рахунок №20688005136001 у гривні та 20687005136002 у доларах США".

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №002-130/2006 від 18.09.2006р. у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на позичковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ".

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поверхность ТВ" склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань Дочірнього підприємства "Поверхность ТВ" (Позичальник) за Кредитним договором №002-130/2006 від 18.09.2006р. між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (Іпотекодержатель) 20.09.2006р. укладено Іпотечний договір із Дочірнім підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" (Іпотекодавець).

У подальшому між сторонами укладено ряд Договорів про внесення змін до Іпотечного договору від 20.09.2006 року.

Пунктом 1.1. Іпотечного договору від 20.09.2006, у редакції Договору про внесення змін від 14.07.2011, визначено, що згідно з цим договором іпотекодавець відповідає за задоволення вимог Іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору №002-130/2006 від 18.09.2006 року.

Згідно пункту 1.2. Іпотечного договору, до іпотеки за цим договором передається наступне нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

- нежиле приміщення (в літ. А), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 48, загальною площею 170,50 кв.м.;

- нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48 (літ. Б), складається з нежилого приміщення №6 пл. - 41,4 кв.м., частина приміщення X пл. -1,2 кв.м. (заг. пл. 13,2 кв.м.), частина приміщення XII пл. -1,7 кв.м. (заг. пл. 19,4), загальною площею 44,3 кв.м.;

- нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48, (літ. Б), загальною площею 223,80 кв.м.

Частина предмету іпотеки, а саме нежиле приміщення (в літ. А), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 48, загальною площею 170,50 кв.м є пам'яткою архітектури місцевого значення (охор. №354, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.08.2003), про що зазначено у іпотечному договорі від 20.09.2006, у якому сторони передбачили та погодили, що у разі можливого переходу права власності на приміщення будинку-памятки до іпотекодержателя, банк має попередньо повідомити про це Головне управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (п. 1.2.1. Іпотечного договору від 20.09.2006 року). На виконання зазначеного пункту договору, позивачем направлено лист Управлінню охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №0904-09/11179 від 27.09.2013, копію якого долучено до матеріалів справи.

Умовами Іпотечного договору, а саме, п. 2.4.3, передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".

Одночасно, пунктом 2.4.5. Іпотечного договору закріплено, що у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи реалізації своїх прав з урахуванням положень п. 4 цього Договору та чинного законодавства України.

На виконання положення ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо необхідності надсилання іпотекодавцю та боржнику вимоги про усунення порушення, позивачем 11.06.2013 надіслано відповідачу вимогу про виконання зобов'язання за Кредитним договором №002-130/2006 від 18.09.2006 та Іпотечного договору від 20.09.2006, в якій банк вимагає від ДП "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" здійснити погашення заборгованості.

У зв'язку із залишенням вказаної вимоги без задоволення, Банк звернувся до суду із позовом, у якому просить звернути стягнення на майно іпотекодавця у межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 2 149 855,57 доларів США та заборгованості у розмірі 18 588 196,71 грн. шляхом визнання права власності на майно, передане в іпотеку.

Разом з тим, відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у вигляді пені передбачена умовами кредитного договору зокрема пунктом 3.8.

Отже, на день звернення позивача до суду, загальна сума заборгованості відповідача складає 2149855 (два мільйони сто сорок дев'ять тисяч вісімдесят п'ятдесят п'ять) доларів США 57 центів (з яких: 1699973,00 (один мільйон шістсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) долари США прострочена заборгованість за кредитом, 449882 (чотириста сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят два доларів США) 57 центів залишок несплачених процентів) та 207693 (двісті сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривень 08 коп. пені; та 18588196 (вісімнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто шість) гривень 71 копійка (з яких: 13140265 (тринадцять мільйонів сто сорок тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 28 копійок прострочена заборгованість за кредитом, 5137071 (п'ять мільйонів сто тридцять сім тисяч сімдесят одна) гривень 11 копійок залишок несплачених процентів, 310860 (триста десять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 32 копійок - пеня).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на той факт, що банк, скориставшись своїм правом обрання способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на цей предмет, не мав права звертатися з таким позовом до суду, оскільки такий порядок, на думку відповідача, можливий лише у позасудовому способу врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Внаслідок укладання Іпотечного договору від 20.09.2006 між банком та Дочірнім підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" між сторонами виникли цивільні права та обов'язки у відповідності до положень статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цим законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що вимоги за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, шо визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, шо обумовлює основне зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач листом від 11.06.2013 повідомив відповідача про порушення зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, відповідно умов Кредитного договору №002-130/2006 від 18.09.2006, з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки, проте відповіді позивачем не отримано та грошових коштів у рахунок погашення заборгованості на користь позивача не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При дослідженні судом умов укладеного між сторонами іпотечного договору, зокрема пункту 2.4.5. договору встановлено, що іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи реалізації своїх прав з урахуванням положень п. 4 цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.4.1 та п. 4.4. Іпотечного договору за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на Предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього Договору та ст.ст. 36-38 Закону України "Про іпотеку". Позасудове врегулювання може відбуватись шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за Кредитним договором у порядку, встановленому ст.ст. 36-37 вказаного Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до частини 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Згідно статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого дорівнюється відповідне застереження у договорі іпотеки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З положень ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору, в тому числі, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення статті 15 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями частини 2 статті 124 Конституції України, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Такий спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, як визнання права, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Слід враховувати той факт, що відповідне застереження було включено сторонами спору до Іпотечного договору від 20.09.2006 у момент його укладення, тобто у той момент, коли були відсутні будь-які порушення умов Кредитного договору №002-130/2006 з боку ДП "Поверхность ТВ", а відповідно, і підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для позбавлення Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" судового захисту його права, яке виникло на підставі відповідного застереження у Іпотечному договорі від 20.09.2006 року.

Також, слід зазначити, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою право іпотеки, що належить іпотекодержателю має похідну, залежну природу від вимоги, яка забезпечена іпотекою, та нерозривно з нею пов'язано. Це підтверджується положеннями чинного цивільного законодавства, зокрема, частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", яка прямо зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає хибними твердження позивача, щодо неправомірності з боку банку звернення до суду із даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на цей предмет.

Разом з тим, позивачем, у підтвердження дотримання умов іпотечного договору, а саме п. 1.2., повідомлено Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом направлення листа №0904-09/11179 від 27.09.2013 про наміри звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, частиною якого є будинок - пам'ятка архітектури місцевого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продаж, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин": "Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення возову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).".

Позивачем, як доказ проведення оцінки вартості предмета іпотеки, надано стисле викладення основних фактів та висновків (резюме) за результатами проведення оцінки.

Відповідно до проведеної оцінки, початкова вартість предмета іпотеки сторонами у межах даного спору не заперечувалась та, відповідно, складає такі значення:

- нежиле приміщення (в літ. А), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 48, загальною площею 170,50 кв.м. - 5686200,00 грн.;

- нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48 (літ. Б), складається з нежилого приміщення №6 пл. - 41,4 кв.м., частина приміщення X пл. -1,2 кв.м. (заг. пл. 13,2 кв.м.), частина приміщення XII пл. -1,7 кв.м. (заг. пл. 19,4), загальною площею 44,3 кв.м. - 1488200,00 грн.;

- нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 48, (літ. Б), загальною площею 223,80 кв.м.- 5129000,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оскарження зазначеного висновку експерта, а також докази які б спростовували недостовірність зазначеної у ньому інформації.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 20.09.2006 у рахунок погашення суми заборгованості Дочірнього підприємства "Поверхность ТВ" за Кредитним договором №002-130/2006 від 18.09.2006р. у розмірі 2149855 (два мільйони сто сорок дев'ять тисяч вісімдесят п'ятдесят п'ять) доларів США 57 центів (з яких: 1699973,00 (один мільйон шістсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) долари США прострочена заборгованість за кредитом, 449882 (чотириста сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят два доларів США) 57 центів залишок несплачених процентів) та 207693 (двісті сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривень 08 коп. пені; та 18588196 (вісімнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто шість) гривень 71 копійка (з яких: 13140265 (тринадцять мільйонів сто сорок тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 28 копійок прострочена заборгованість за кредитом, 5137071 (п'ять мільйонів сто тридцять сім тисяч сімдесят одна) гривень 11 копійок залишок несплачених процентів, 310860 (триста десять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 32 копійки - пеня) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" щодо звернення стягнення та визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, а також погоджується з доводами позивача про те, що останній має право використовувати наступні способи звернення стягнення на іпотечне майно передбачені іпотечним договором.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі №910/11836/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 07.11.2013 року у справі №910/11836/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі №910/11836/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Поверхность" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/11836/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран