Постанова

від 27.12.2013 по справі 807/4289/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/4289/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іролі» про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Закарпатській області (далі - позивач, Держекоінспекція у Закарпатській області) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іролі» (далі - відповідач, ТОВ «Іролі»), в якій просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до ТОВ «Іролі», а саме: тимчасово заборонити (зупинити) діяльність ТОВ «Іролі» щодо здійснення діяльності без дозволу на розміщення відходів та затвердженого ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення позапланової перевірки відповідача, держінспектором встановлено невиконання умов припису від 25.02.2013 року №52, а саме пункту 2 - щодо оформлення і отримання дозволу та ліміту на утворення і розміщення відходів, чим ТОВ «Іролі» порушило вимоги ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи» та Постанову Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1218.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 183 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням. Відтак, ухвалою суду від 09 грудня 2013 року, у відповідності до ст. 183 - 2 КАС України, судом прийнято рішення про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у 10 - денний строк з дня одержання ухвали надати на адресу суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову. В матеріалах справи міститься повідомлення Укрпошти про отримання відповідачем ухвали від 09.12.2013 року - 15 грудня 2013 року. Відповідач заперечень проти позову не подав. Розгляд адміністративної справи за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іролі» про застосування заходів реагування було проведено без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 27 листопада 2013 року на підставі наказу Держекоінснекції за №1385 від 27.11.13 року Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Іролі» (юридична адреса: Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Шевченка, 141, ідентифікаційний код - 34340832).

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 52 від 27.11.13 року встановлено, що діяльність суб'єкта господарювання здійснюється без дозволу на розміщення відходів та затвердженого ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік за наявності використання в процесі господарської діяльності люмінесцентних ламп (відходи І класу небезпеки).

Під час проведення позапланової перевірки держінспектором встановлено невиконання умов припису від 25.02.2013 року №52, а саме пункту 2 - щодо оформлення і отримання дозволу та ліміту на утворення і розміщення відходів.

02 грудня 2013 року Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області, на підставі актів планової та позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «Іролі», які складені державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області за результатами проведених перевірок планової - 20 лютого 2013 року та позапланової - 27 листопада 2013 року, на виконання наказів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 18.12.2013 року №170 та від 27.11.2013 року №1385 було винесено рішення за №47 про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації ТОВ «Іролі», яким вирішив тимчасово заборонити (зупинити) діяльність ТОВ «Іролі», а рішення направити до Закарпатского окружного адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі законодавства про поводження з відходами передбачено Законом України «Про відходи».

Відповідно до статі 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Частиною першою статті 17 зазначеного Закону встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, зобов'язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до пунктів «а» та «в» частини першої статті 32 Закону України «Про відходи» з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються; визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам;

Згідно з частинами першою, четвертою, п'ятою та шостої статті 33 зазначеного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Частиною другою статті 31 Закону України «Про відходи» встановлено, що порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 року встановлено, що: ліміт на утворення відходів - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

Цей Порядок визначає правила та розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 та 7 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 року ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику. Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів. Норматив утворення відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів. Власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

Пунктом 12 Порядку визначено, що власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розмішують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Пунктом 20 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або не затвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Згідно з статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно ТОВ «Іролі» порушило вимоги ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи» та Постанову Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1218.

Суб'єкти господарювання у відповідності із статтею 42 Закону України «Про відходи», винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за самовільне розміщення чи видалення відходів.

Згідно з частиною п'ятою статті 4 зазначеного Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України №2751-XII від 29.10.1992 діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути: тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також суд звертає увагу на зміст п. 12 ст. 183-2 КАС України, згідно якої особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іролі» про застосування заходів реагування обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення.

Згідно з п.10 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України - негайно виконуються постанови суду про повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 52, 71, 86, 94, 160, 161, 163, 167, 183-2, п.10 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адмінінстративний позов Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іролі» про застосування заходів реагування - задовольнити повністю .

2. Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Іролі» (Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Шевченка, 141, ідентифікаційний код - 34340832) щодо здійснення діяльності без дозволу на розміщення відходів та затвердженого ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

3. Постанова підлягає до негайного виконання.

4. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЯ.М. Калинич