Ухвала

від 21.01.2014 по справі 825/2653/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2653/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (правонаступником є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Моноліт" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (правонаступником є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Моноліт" (далі по тексту - ПП "Моноліт") звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (правонаступником є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) (далі по тексту - Прилуцька ОДПІ ГУМ у Чернігівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2013 року № 0000622201/203 та № 0000632201/202.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача на підставі направлення від 03.06.2013 № 433, наказу від 03.06.2013 № 519 та згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Україна» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 14.06.2013 № 480/22-31050486 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.9-44).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 на 46 189,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 43 990,00 грн.;

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 20.06.2013 подано до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби заперечення № 10 (том № 1 а.с.45-47), однак 01.07.2013 Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби була надана відповідь № 144/10/22, якою заперечення позивача залишено без задоволення (том № 1 а.с.48-53).

На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 01.07.2013 р. № 0000622201/203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54 987,50 грн. (43 990,00 грн. за основним платежем та 10 997,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.7);

- від 01.07.2013 р. № 0000632201/202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57 736,25 грн. (46 189,00 грн. за основним платежем та 11 547,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.8).

Позивач заперечує правомірність спірних податкових повідомлень-відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 20.06.2012 між Приватним підприємством "Моноліт" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (Замовник) було укладено договори № 45/12 та 46/12 з додатками до них, за умовами яких Виконавець в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами і засобами всі передбачені договором роботи з технічного переоснащення тютюнового цеху (том № 1 а.с.239-243, том № 2 а.с.12-16);

Крім того, 22.10.2012 між Приватним підприємством "Моноліт" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (Замовник) було укладено договір № 74/12 та додатки до нього, за умовами якого Виконавець в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами і засобами всі передбачені договором роботи з технічного переоснащення тютюнового цеху (том № 1 а.с.194-202).

На виконання умов зазначених договорів позивачем (Замовник) було укладено ряд договорів з ТОВ «Голден Україна» (Підрядник), а саме:

08.10.2012 договір № 12 (том № 1 а.с.54-55), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати переміщення силосів зволоженої жилки та системи виносних транспортерів на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», за адресою: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21;

12.10.2012 договір № 14 (том № 1 а.с.68-69), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати переміщення ділянки № 1 лінії «Fibex» на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», за адресою: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21;

23.10.2012 договір № 15 (том № 1 а.с.78-79), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати монтаж технологічних трубопроводів до силосів зволоженої жилки на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», за адресою: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21;

30.10.2012 договір № 16 (том № 1 а.с.89-90), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати монтаж систем тепло та холодопостачання на об'єкті логістичний комплекс для зберігання побутової техніки в адмінмежах Калинівської селищної ради Броварського району Київської області;

14.11.2012 договір № 17 (том № 1 а.с.100-101), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати додаткові роботи по переміщенню силосів зволоженої жилки та системи виносних транспортерів на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», за адресою: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21;

16.11.2012 договір № 18 (том № 1 а.с.107-108), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати виготовлення площадки обслуговування для нового кондиціонера AL-KO на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», за адресою: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21;

20.11.2012 договір № 19 (том № 1 а.с.116-117), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати монтаж трубопроводів до кондиціонера AL-KO на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», за адресою: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Так, на підтвердження виконаня господарських зобов'язань з ТОВ «Голден Україна» позивачем до суду були надані копії податкових накладних, платіжних доручень, актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (том № 1 а.с.56-67, 70-77, 80-88, 91-99, 102-106, 109-115, 118-127).

В свою чергу, на підтвердження виконаня господарських зобов'язань з ТОВ «Голден Україна» позивачем до суду були надані копії належним чином оформлених первинних документів, що стосуються господарських взаємовідносин з А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки», а саме: податкових накладних, рахунків-фактур, реєстрів по рахунку, платіжних доручень, актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (том № 1 а.с.179-193, 203-229, 244-251, том № 2 а.с.1-11, 17-34).

Вказані операції належними чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 361, 631 (том № 1 а.с.230-231, том № 2 а.с.51-52).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Так на підставу нікчемності укладених позивачем правочинів відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 22.01.2013 № 259/22-8/38105232 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2012 по 30.11.2012, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Голден Україна» вимог ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині укладення правочинів при придбанні та продажу товарів (послуг), які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, відповідач посилається на висновки акту від 22.01.2013 № 259/22-8/38105232 щодо відсутності у ТОВ «Голден Україна» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2012 по 30.11.2012, внаслідок чого задекларовані ТОВ «Голден Україна» податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень, листопад 2012 року за результатами перевірки були зменшені до 0, що на думку податкового органу вказує про неправомірність формування задекларованого податкового кредиту контрагентів-покупців даного підприємства за жовтень, листопад 2012 року.

Однак, як було вірно зазначено судом першої інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем були прийняті у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту за рахунок коштів, сплачених ТОВ «Голден Україна» у складі ціни поставлених товарів (виконаних робіт), проте висновок податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів ґрунтується лише на твердженнях, що дані правочини не мали на меті настання реальних правових наслідків, а тому були укладені в порушення вимог статті 228 Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, на момент укладення позивачем спірних правочинів юридична особа ТОВ «Голден Україна» не була припинена у визначеному законом порядку та була зареєстрована належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ТОВ «Голден Україна». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу даного підприємства.

Разом з тим, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення правочинів.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ ТОВ «Голден Україна», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів приходить до висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.07.2013 року № 0000622201/203 та № 0000632201/202, які слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (правонаступником є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 27.01.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.