Рішення

від 28.01.2014 по справі 914/4670/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 914/4670/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект К" (04119, вул. Сім'ї Хохлових, 15, м. Київ; ідентифікаційний код 36175376)

Відповідач: Приватне підприємство "Львівдах" (79034, вул. Литвиненка, 3, м.Львів; ідентифікаційний код 37030088)

про стягнення заборгованості у сумі 28244,97грн. ,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Базарник Р.С. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект К" заявлено позов до Приватного підприємства "Львівдах" з вимогою стягнення 30599,10грн. боргу, що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору №290502 від 29.05.2013р.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 490,94грн. 3% річних від простроченого платежу та 2154,93грн. пені.

16.12.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 00хв. 15.01.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2014р., в тому числі у зв'язку з неявкою Відповідача та невиконанням вимог ухвали господарського суду по даній справі щодо надання відзиву та інших документів, що витребовувались судом.

15.01.2014р. Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, мотивуючи частковою оплатою основного боргу після початку розгляду справи, Позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 25599,10грн. основного боргу, 490,94грн. 3% річних від простроченого платежу та 2154,93грн. пені. Заява прийнята судом.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

15.01.2014р. подав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої борг Відповідача становить 25599,10грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Підтвердженням отримання Відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 25599,10грн. основного боргу.

29.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект К" (Постачальник) та Приватним підприємством "Львівдах" (Покупець) укладено договір №290502 (надалі Договір), відповідно до якого (п.1), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти Товар згідно Специфікацій та/або накладних на умовах, визначених Договором; асортимент, кількість продукції, дата поставки, місце та умови поставки Товару, ціна Товару, визначаються у рахунках-фактурах, накладних, які додаються до Договору і є невід'ємною частиною Договору; сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії Договору.

У п.2 Договору зазначено, що Покупець у випадку необхідності поставки для нього Товару, надсилає Постачальнику замовлення на партію Товару, в якому визначає: асортимент, кількість продукції, місце та умови поставки Товару. Замовлення Покупця на поставку партії Товару підлягає погодженню Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів; в разі погодження Постачальником отриманого від Покупця замовлення, Постачальник формує та направляє на підпис Покупцю специфікацію згідно замовлення, підписану уповноваженим представником Постачальника та скріплену відбитком круглої печатки. З моменту підписання Специфікації уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення її печатками, специфікація вважається узгодженою сторонами та стає невід'ємною частиною Договору; поставка товару здійснюється партіями за видатково-прибутковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару по факту здійснення Покупцем оплати за товар у порядку та на умовах, передбачених розділом 3 Договору; передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється на складі Постачальника згідно товарних накладних. За попередньою домовленістю, що повинно бути узгоджено з Постачальником, Постачальник може здійснювати за окрему плату доставку Товару в пункт поставки, вказаний Покупцем. Право власності на Товар та ризики пов'язані зі зберіганням товару, переходять до Покупця з моменту передачі товару та підписання Сторонами видатково-прибуткової накладної; строк поставки товару визначається у специфікаціях до Договору; при поставці товару в пункт поставки вказаний Покупцем, строк поставки може бути продовжено.

Приписами п.3.1 Договору встановлено, що Постачальник поставляє товар Покупцеві за договірними цінами, які зазначені в Специфікації та узгоджені з Постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати. Оплата за отриманий товар проводиться протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем по видаткових накладних (п.3.4).

Відповідно до п.7.1 Договору, всі суперечності, що можуть виникнути при виконанні Договору будуть вирішуватись Сторонами шляхом переговорів. Сторони визначають, що всі претензії за Договором повинні бути розглянуті Сторонами протягом 30 днів з моменту отримання письмової претензії. Усі суперечки, що виникають з Договору або у зв'язку з ним між Сторонами з яких не було досягнуто згоди, вирішуються згідно чинного законодавства України.

У п.8.1 Договору зазначено, що Договір набуває чинності в день його підписання обома Сторонами та діє до 28.05.2014р., але в будь-якому разі - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, на підставі наявних в матеріалах справи виписаних Відповідачем довіреностей, Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Товар за накладними №0706-02 від 07.06.2013р. на суму 5724,00грн. з ПДВ; №0706-03 від 07.06.2013р. на суму 1062грн. з ПДВ; №2706-07 від 27.06.2013р. на суму 34811,30грн. з ПДВ; №0207-03 від 02.07.2013р. на суму 876грн. з ПДВ та №1107-06 від 11.07.2013р. на суму 44911,80грн. з ПДВ; всього на загальну суму 87385,10грн .

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Продукція за Договором на підставі описаних вище накладних отримана на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей уповноваженим представником Відповідача, що підтверджується підписами та відбитками печаток Сторін на вказаних накладних .

Відповідач за поставлений йому товар розрахувався лише частково в розмірі 41786,00грн . (банківські виписки від 31.05.2013р. на суму 1062грн., від 31.05.2013р. на суму 5724грн. та 17.06.2013р. на суму 35000).

Відтак, станом на 17.06.2013р. Борг Відповідача перед Позивачем становив 45599,10грн. (87385,10 - 41786).

25.09.2013р. Позивачем направлено на адресу Відповідача вимогу про оплату боргу, згідно якої останнім проведено частковий розрахунок (Банківські виписки №1467 від 21.10.2013р. на суму 5000,00грн., №8 від 07.11.2013р. на суму 5000,00грн. та №1746 від 03.12.2013р. на суму 5000,00грн., всього на суму 15000,00грн .

Загальна сума боргу становила 30599,10грн . (45599,10 - 15000).

Відповідно до заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2014р., Відповідачем 23.12.2013р. здійснено часткову оплату за отриманий товар на суму 5000 ,00грн.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем становить 25599,10грн . (30599,10 - 5000).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що матеріалами справи доведено, а Відповідачем не спростовано порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий згідно Договору Товар, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 30599,10грн .; враховуючи заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 25599,10грн ., суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення 25599,10грн . основного боргу.

Щодо стягнення 2154,93грн. пені .

Позивач просить також стягнути 2154,93грн . пені, розрахунок якої додано до позовної заяви та який проведено за період з 22.07.2013р. по 03.12.2013р .

У п. 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний на першу вимогу сплатити Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та за весь період затримки оплати, починаючи з дня, наступного за останнім днем, належним для здійснення платежу згідно Договору та закінчуючи днем фактичного погашення суми боргу в повному обсязі. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності - три роки.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такий розраховано Позивачем не вірно, оскільки: не вірно розраховано кількість днів прострочення за період з 22.10.2013р. по 07.11.2013р. (у розрахунку зазначено 21 день, проте, якщо враховувати включно всі дні за цей період, то кількість днів становитиме 17); при цьому також не враховано, що день часткової оплати є першим днем відсутності боргу на суму здійсненої оплати, в тому числі при здійснених оплатах 21.10.2013р., 07.11.2013р. та 03.12.2013р.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за період з 22.07.2013р. по 03.12.2013р . в розмірі 2091,79грн., в частині стягнення 63,14грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 490,94грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 490,94грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви та який проведено за період за період з 22.07.2013р. по 03.12.2013р . (кількість днів прострочення аналогічна у наведеному в розрахунку пені кількості днів прострочення ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий розраховано Позивачем не вірно, оскільки: не вірно розраховано кількість днів прострочення за період з 22.10.2013р. по 07.11.2013р. (у розрахунку зазначено 21 день, проте, якщо враховувати включно всі дні за цей період, то кількість днів становитиме 17); при цьому також не враховано, що день часткової оплати є першим днем відсутності боргу на суму здійсненої оплати, в тому числі при здійснених оплатах 21.10.2013р., 07.11.2013р. та 03.12.2013р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 490,94грн. за період з 22.07.2013р. по 03.12.2013р. позовні вимоги підлягають до задоволення в розмірі 479,37грн., в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 11,57грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.01.2014 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.02.204р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Львівдах" (79034, вул. Литвиненка, 3, м. Львів; ідентифікаційний код 37300088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект К" (04119, вул. Сім'ї Хохлових, 15, м. Київ; ідентифікаційний код 36175376) 25599,10грн. основного боргу, 2091,79грн. пені, 479,37грн. 3% річних та 1720,50грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.