Постанова

від 28.01.2014 по справі 826/18180/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2014 року 11:39 № 826/18180/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-сервісна компанія «Володар» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0000551705 за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко С.В. (довіреність № б/н від 22.05.2013 р.)

від відповідача: Ткачук Т.О. (довіреність № б/н від 06.09.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-сервісна компанія «Володар» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0000551705 та № 0000541705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2013 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-сервісна компанія «Володар» була залишена без руху з підстав не надання позивачем до позовної заяви доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 172,05 грн., а також не надання до позовної заяви жодних документів на підтвердження повноважень ОСОБА_4 (який видав довіреність на представника), як Генерального Директора ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар».

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2013 р. про залишення позовної заяви без руху, позивачу було надано час на усунення недоліків позовної заяви до 02.12.2013 р.

Так, 02.12.2013 р. позивачем до канцелярії суду було подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви разом із додатками, до якого зокрема долучено оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 172,05 грн., а також документи (копію наказу про призначення директором, копію статуту, довіку та витяг з ЄДРПОУ) на підтвердження повноважень ОСОБА_4 (який видав довіреність на представника), як Генерального Директора ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар».

Таким чином, позивачем у встановлені судом строки, були усунуті недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 20.11.2013 р.

Зважаючи на усунення позивачем у визначені судом строки недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18180/13-а та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2014 р.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. представником позивача було подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати тільки податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.05.2013 р. № 0000551705, оскільки проти іншого податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0000541705 позивач не заперечує внаслідок відсутності у нього доказової бази з даного приводу.

В судових дебатах представник позивача уточнені позовні вимоги згідно заяви від 28.01.2014 р. також підтримав повністю, та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні фактичної перевірки ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» з метою здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо складання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у загальній сумі 35 561,43 грн., з яких 30 495,00 грн. за наслідками виплачених сум фізичним особам (не працівникам підприємства), що не є суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 203 300 грн., та 1 456,83 грн. за наслідками не відображення у формі 1ДФ коштів у сумі 9 712,18 грн., сплачених в якості комунальних платежів на користь орендодавця приміщення ОСОБА_5, при тому як таке приміщення було здане позивачем у суборенду іншому суборендарю ТОВ «Санленд груп», та обов'язок щодо сплати комунальних платежів був переданий до суборендаря.

З приводу зазначеного позивач наголосив на тому, що до матеріалів справи ним надано всі відповідні документи, що підтверджують господарські правовідносини ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» із контрагентами фізичними особами-підприємцями на загальну суму 203 300 грн., які в свою чергу зареєстровані платниками єдиного податку, відповідно до чого нарахування відповідачем позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 30 495,00 грн. із зазначеної вартості договірних відносин 203 300 грн. з фізичними особами-підприємцями (платниками єдиного податку) - є неправомірним.

Однак, відносно висновку відповідача щодо не відображення ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» у формі 1ДФ коштів у сумі 9 712,18 грн., сплачених в якості комунальних платежів на користь орендодавця приміщення гр. ОСОБА_5 - позивачем обґрунтованих пояснень з даного приводу та допустимих доказів на спростування зазначеного, суду надано не було.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 28.01.2014 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується порушення позивачем вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у загальній сумі 35 561,43 грн., з яких 30 495,00 грн. за наслідками виплачених сум фізичним особам (не працівникам підприємства), що не є суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 203 300 грн., та 1 456,83 грн. за наслідками не відображення у формі 1ДФ коштів у сумі 9 712,18 грн., сплачених в якості комунальних платежів на користь орендодавця приміщення ОСОБА_5, при тому як таке приміщення було здане позивачем у суборенду іншому суборендарю ТОВ «Санленд груп», та обов'язок щодо сплати комунальних платежів був переданий до суборендаря.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено фактичну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-сервісна компанія «Володар» з метою здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо складання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт фактичної перевірки від 25.04.2013 р. № 1967/17.5/3649352, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у загальній сумі 35 561,43 грн., з яких 30 495,00 грн. за наслідками виплачених сум фізичним особам (не працівникам підприємства), що не є суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 203 300 грн., та 1 456,83 грн. за наслідками не відображення у формі 1ДФ коштів у сумі 9 712,18 грн., сплачених в якості комунальних платежів на користь орендодавця приміщення ОСОБА_5, при тому як таке приміщення було здане позивачем у суборенду іншому суборендарю ТОВ «Санленд груп», та обов'язок щодо сплати комунальних платежів був переданий до суборендаря.

На підставі вказаних висновків Акта фактичної перевірки, відповідачем було винесено зокрема податкове повідомлення-рішення:

- від 27.05.2013 р. № 0000551705, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у загальному розмірі 44 451,79 грн., з яких: за основним платежем - 35 561,43 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 890,36 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.05.2013 р. № 0000551705 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в Акті фактичної перевірки позивача від 25.04.2013 р. № 1967/17.5/3649352, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у розмірі 30 495,00 грн. за наслідками виплачених позивачем сум фізичним особам (не працівникам підприємства), що не є суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 203 300 грн. (203 300 грн.*15%=30 495,00 грн.).

Проте, з приводу зазначеного, позивачем було надано до матеріалів справи всі відповідні (передбачені чинним законодавством) документи, що підтверджують господарські правовідносини ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» на суму 203 300 грн. із контрагентами, які зареєстровані фізичними особами-підприємцями, а також зареєстровані платниками єдиного податку, відповідно до чого нарахування відповідачем позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 30 495,00 грн. із зазначеної вартості договірних відносин 203 300 грн. з фізичними особами-підприємцями, що є платниками єдиного податку - суд вважає неправомірним.

Зокрема, позивачем було сплачено на користь ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 158 500, 00 грн. на підставі Договору № 2 про надання послуг від 01.08.2011 р. (виконання якого підтверджується Актом здачі-приймання робіт, наданим до матеріалів справи), що є суб'єктом підприємницької діяльності та сплачує відповідні податки до бюджету, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку, що також надані позивачем до матеріалів справи.

Також, позивачем було сплачено на користь ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 40 800,00 грн. на підставі Договору № 01062011/1 про виконання робіт інформаційно-довідкового обслуговування від 01.06.2011 р. (виконання якого підтверджується Актом здачі-приймання робіт, наданим до матеріалів справи), що є суб'єктом підприємницької діяльності та сплачує відповідні податки до бюджету, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку, що також надані позивачем до матеріалів справи.

Щодо посилання відповідача на перерахування позивачем грошових коштів у сумі 4000 грн. на рахунок особи з ідентифікаційним номером НОМЕР_5, то з даного приводу податковим органом не було надано суду жодних допустимих доказів на підтвердження зазначеного, відповідно до чого, в даному випадку, відповідач посилається виключно на висновок перевіряю чого в Акті перевірки, який фактично не підтверджується документально.

Так, відповідно до норм Податкового кодексу України, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в Акті перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів, чого відповідачем в даному випадку (щодо посилання в Акті перевірки на перерахування позивачем грошових коштів у сумі 4000 грн. на рахунок особи з ідентифікаційним номером НОМЕР_5) - зроблено не було, а відповідно такі доводи податкового органу не приймаються судом до уваги, як такі, що жодним чином не підтверджуються допустимими доказами.

Зважаючи на викладене вище у сукупності, наявні матеріали справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність нарахування відповідачем позивачу оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 27.05.2013 р. № 0000551705 податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, в частині 30 495,00 грн., а також в частині 3 609,60 грн., разом 34 104,60 грн. (та відповідних штрафних санкцій у розмірі 8 526,15 грн.), оскільки, зокрема також в розрахунку такого неутриманого податку на доходи фізичних осіб податковим органом було допущено арифметичну помилку саме на зазначену суму 3 609,60 грн., внаслідок невірного вирахування ПЗДФО із суми 203 300 грн. (158 500 грн. + 40 800 грн. + 4 000 грн. = 203 300 грн.), що має становити 30 495,00 грн. (203 300 грн.*15% = 30 495,00 грн.), проте не 34 104,60 грн., як невірно зазначено відповідачем в додатку № 1 до Акта фактичної перевірки щодо розрахунку неутриманого податку на доходи фізичних осіб.

Однак, з приводу встановлення відповідачем в Акті перевірки порушення позивачем вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у розмірі 1 456,83 грн. за наслідками не відображення ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» у формі 1ДФ коштів у сумі 9 712,18 грн., сплачених в якості комунальних платежів на користь орендодавця приміщення ОСОБА_5, при тому як таке приміщення було здане позивачем у суборенду іншому суборендарю ТОВ «Санленд груп», та обов'язок щодо сплати комунальних платежів був переданий до суборендаря, то в даному випадку, суд погоджується із наведеною позицією податкового органу, зважаючи на таке.

Як встановлено перевіркою, та не заперечувалося представником позивача, між ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_6) (Наймодавець) та ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» (Наймач) було укладено Договір найму приміщення № 01/10/12 від 01.10.2012 р. (далі - Договір найму), відповідно до якого Наймодавець передала, а Наймач взяв у найм (оренду) приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

При укладенні даного Договору найму сторонами не було узгоджено ціну Договору, проте передбачено відстрочку сплати найомної плати строком на 1 (один) рік.

Пунктом 2.2 Договору найму передбачено, що Наймач зобов'язується сплачувати кожного місяця до 20 числа всі комунальні платежі на приміщення, що наймається, в т.ч. обслуговування будинку.

Відповідно до умов п.п. 3.2.4 п. 3 Договору найму передбачено, що Наймач не має права здавати приміщення, що передається йому за цим Договором в піднайм (суборенду), проте як при виїзді за вказаною адресою такого приміщення: АДРЕСА_1, контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» (Суборендодавець) та ТОВ «Санленд груп» (Суборендар) код ЄДРПОУ 38674661, укладено Договір суборенди об'єкта нерухомості № 11/04-01 від 11.04.2013 року (далі - Договір суборенди) відповідно до якого Суборендодавець передає Суборендарю у тимчасове користування приміщення під хостел.

В Договорі суборенди сторонами не погоджено ціну договору, проте також передбачено відстрочку сплати найомної плати строком на 1 (один) рік, та пунктом 3.2 Договору суборенди передбачено, що наймач зобов'язується сплачувати кожного місяця до 20 числа всі комунальні платежі на приміщення, що наймається, в т.ч. обслуговування будинку.

З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_5, як власник наведеного приміщення, отримувала від позивача ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» дохід у розмірі сум комунальної плати (загалом 9 712,18 грн.), проте як позивач, в порушення вимог чинного податкового законодавства, не відобразив такі суми у формі 1ДФ, чим занизив податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, на суму 1 456,83 грн. (9 712,18 грн.*15% = 1 456,83 грн.).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Статтею 18 Податкового кодексу України зазначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються і виплачуються, надаються? платнику, та перерахування податків де відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно підпункту 168.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Враховуючи наведене у сукупності, зважаючи на наявні у справі докази та норми зазначеного податкового законодавства, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0000551705 в частині нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у розмірі 1 456,83 грн., та відповідних штрафних санкцій у розмірі 364,21 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0000551705 в частині нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у розмірі 1 456,83 грн., та відповідних штрафних санкцій у розмірі 364,21 грн.

Натомість позивач надав суду допустимі докази на обґрунтування заявлених ним позовних вимог в частині протиправності нарахування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 27.05.2013 р. № 0000551705 податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, в сумі 34 104,60 грн., та відповідних штрафних санкцій у розмірі 8 526,15 грн.

Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач (представник позивача) не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.05.2013 р. № 0000551705 в частині основного платежу - 34 104,60 грн., та в частині штрафних (фінансових) санкцій - 8 526,15 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 04.02.2014 р.