Постанова

від 30.01.2014 по справі 826/19061/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 13:20 № 826/19061/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0006272280 та № 0006282280 за участю представників сторін:

від позивача: Лопатіна А.С. (довіреність № б/н)

від відповідача : Скапоущенко О.Д (довіреність № 1185/9/26-59-10-19 від 31.10.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 р. № 0006272280 та № 0006282280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2013 р. (суддя Добрянська Я.І.) позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» була залишена без руху з підстав не надання позивачем до позовної заяви майнового характеру доказів сплати судового збору в розмірі 311,40 грн.; не надання до позовної заяви жодних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_4 (що підписав довіреність на представника товариства), як Голови ліквідаційної комісії ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» (зокрема рішення уповноваженого органу про призначення ОСОБА_4 Головою ліквідаційної комісії ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса»), а також не надання до позовної заяви жодних доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (копій всіх документів (первинних документів) на підтвердження реальності господарських взаємовідносин (товарності операцій) з контрагентом ТОВ «Фірма Астейт», зокрема договорів, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних документів (в разі їх наявності), ліцензій, дозволів, інше, доказів проведення розрахунків з контрагентом (банківські виписки з відміткою банку про отримання коштів, інше); копій податкових декларацій позивача та контрагента ТОВ «Фірма Астейт» (у разі наявності) за оспорюваний період (по ПДВ та з податку на прибуток); докази знаходження контрагента ТОВ «Фірма Астейт» в ЄДР; докази реєстрації контрагента ТОВ «Фірма Астейт» платником ПДВ, доказів реєстрації податкових накладних ТОВ «Фірма Астейт», виданих позивачу, в Єдиному реєстрі податкових накладних, тощо).

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2013 р. про залишення позовної заяви без руху, позивачу було надано час на усунення недоліків позовної заяви до 18.12.2013 р.

Так, 17.12.2013 р. позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху було скеровано до суду засобами поштового зв'язку заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено документи про сплату судового збору, документи на підтвердження повноважень ОСОБА_4 як Голови ліквідаційної комісії ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» та наявні у позивача докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Таким чином, позивачем у визначені судом строки були усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 04.12.2013 р.

Зважаючи на усунення позивачем у встановлені судом строки недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19061/13-а та призначено справу до судового розгляду на 30.01.2014 р.

В судовому засіданні 30.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2013 р. № 0006272280 та № 0006282280.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса», відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 р. на суму 72 417,00 грн., що призвело до завищення рядка 24 Податкової декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а також вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83 279,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 в сумі 83 279, 00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню..

Відповідач, у свою чергу, подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 30.01.2014 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, з огляду на наступне.

Як було зазначено представником відповідача в обґрунтування заперечень на позовну заяву, наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Фірма Астейт» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

На підтвердження зазначеного представник відповідача наголосив на тому, що Дніпровським районним судом м. Києва 29.08.2012 року було винесено вирок суду по справі № 1/2604/970/2012(2604/15931/2012) відносно засновника, директора та головного бухгалтера (в одній особі) контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт» ОСОБА_5, в якому доведено вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями, вчинив фіктивне підприємництво, тобто створив суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Фірма Астейт» з метою прикриття незаконної діяльності, та визнано останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Також, на підтвердження зазначеного, відповідачем було зокрема наголошено, що за наслідками перевірки такого контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт» - контролюючим органом було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації (стан платника - прийнято рішення про припинення, розпочато процедуру ліквідації), а також встановлено відсутність у ТОВ «Фірма Астейт» жодних матеріально-технічних (офісних приміщень, складських приміщень, транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві зареєстрована одна особа - директор та бухгалтер в одній особі - ОСОБА_5, а цивільно-трудових договорів із найманими працівниками підприємство не укладало) для здійснення таких видів господарської діяльності, як поставка товару у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, відповідачем було також зазначено, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (обов'язкових доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» щодо надання останнім на користь ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» послуг з поставки товару (комп'ютерної техніки та комплектуючих) у великих обсягах та на значні суми, зокрема: товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, необхідність наявності яких вимагається чинним законодавством, та саме зазначеними документами, на переконання Вищого адміністративного суду України, має підтверджуватися товарність господарських операцій з поставки товару.

Представник відповідача також наголосив на тому, що згідно наявних у справі доказів, контрагентом позивача ТОВ «Фірма Астейт» не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних видані ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» податкові накладні, на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 11.04.2013 р. № 1061/22.8-15/36858919, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 р. на суму 72 417,00 грн., що призвело до завищення рядка 24 Податкової декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а також вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83 279,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 в сумі 83 279, 00 грн.

За наслідками оскарження позивачем такого Акта перевірки до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки Акта перевірки були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у травні 2011 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Фірма Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (комп'ютерної техніки та комплектуючих), у великих обсягах та на значні суми.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 08.05.2013 р. № 0006282280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 83 279,00 грн. за основним платежем (без штрафних санкцій);

- від 08.05.2013 р. № 0006272280, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 417,00 грн. за основним платежем (без штрафних санкцій).

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2013 р. № 0006272280 та № 0006282280 - протиправними, позивач звернувся за їх оскарженням у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у травні 2011 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (комп'ютерної техніки та комплектуючих), у великих обсягах та на значні суми.

З даного приводу, між позивачем ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» в особі Директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, та його контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» в особі Директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, було укладено Договір поставки від 04.05.2011 року № П15 щодо поставки Постачальником ТОВ «Фірма Астейт» на користь Покупця ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» (позивача) товару (комп'ютерної техніки та комплектуючих), у великих обсягах та на значні суми.

На виконання зазначеного Договору (чим позивач саме підтверджує товарність вказаної господарської операції), сторонами були підписані видаткові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи), а також ТОВ «Фірма Астейт» було виписано на користь позивача податкові накладні (копії яких також містяться в матеріалах справи), на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді (травні 2011 р.) у сумі ПДВ - 72 417,00 грн., та валові витрати ІІ кв. 2011 р. у сумі - 362 084,00 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначеного правочину позивача з його контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» щодо поставки товару, а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Фірма Астейт», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Так, згідно наданого до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Астейт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 27.12.2010 р. по 30.04.2012 р.», встановлено таке:

- в ході проведення перевірки ТОВ «Фірма Астейт» не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, документів, що підтверджують використання отриманих товарів (послуг) у господарській діяльності підприємства, а також інших первинних та спеціальних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, тощо) на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності (зокрема з поставки товару);

- перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні офісні, складські та інші приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що є необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- за адресою реєстрації ТОВ «Фірма Астейт» та його посадові особи не знаходяться, фактичне місце знаходження ТОВ «Фірма Астейт» - не відоме, стан платника «прийнято рішення про припинення, розпочато процедуру ліквідації»;

- загальна чисельність працюючих на ТОВ «Фірма Астейт» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва області складає - 1 особа (директор та бухгалтер в одній особі - ОСОБА_5В.);

- у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності (як і будь-якого іншого виду діяльності) не є можливим.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Фірма Астейт» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення задекларованих видів діяльності: зокрема надання послуг з поставки товару у великих обсягах та на значні суми.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «Фірма Астейт» фактично не міг самостійно здійснювати будь-яких господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Фірма Астейт» та його контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність (а тим паче з поставки товару у великих обсягах та на значні суми) здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ «Фірма Астейт» без наявності відповідної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель, складів, ангарів, гаражів, інше), устаткування, обладнання, будь-якого транспорту (в тому числі і вантажного), а також відповідних трудових ресурсів (на підприємстві зареєстрована 1 особа - директор (бухгалтер), а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати будь-яку господарську діяльність, в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем, щодо надання на користь останнього послуг з поставки товару (комп'ютерної техніки та комплектуючих) у великих обсягах та на значні суми.

Доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «Фірма Астейт» субпідрядних договорів із іншими перевізниками з метою виконання договірних відносин із позивачем, - суду надано також не було.

Також, як підтверджується наявними у справі доказами, Дніпровським районним судом м. Києва 29.08.2012 року було винесено вирок суду по справі № 1/2604/970/2012(2604/15931/2012) відносно засновника, директора та головного бухгалтера (в одній особі) контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт» ОСОБА_5, в якому доведено вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями, вчинив фіктивне підприємництво, тобто створив суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Фірма Астейт» з метою прикриття незаконної діяльності, та визнано останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Отже, зважаючи на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Фірма Астейт» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Фірма Астейт» з його контрагентами, порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (обов'язкових доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» щодо надання останнім на користь ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» послуг з поставки товару (комп'ютерної техніки та комплектуючих) у великих обсягах та на значні суми, зокрема: товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, необхідність наявності яких вимагається чинним законодавством, та саме зазначеними документами, на переконання Вищого адміністративного суду України, має підтверджуватися товарність господарських операцій з поставки товару.

Так, під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки товару наведеним вище контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ТОВ «Фірма Астейт», а також зазначених документів не було надано позивачем і до адміністративної справи.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Фірма Астейт» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням, не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів, винесено вирок суду відносно директора товариства), а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та позицією Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 20.02.2013 р. по справі К/9991/59642/12.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, згідно наявних у справі доказів, контрагентом позивача ТОВ «Фірма Астейт» не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних видані ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» податкові накладні, на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді, проте як чинним законодавством не надано права на вчинення зазначених дій.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний, надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Фірма Астейт» здійснювало діяльність спрямовану на укладення правовідносин, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, в матеріалах справи є наявним вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2012 року по справі № 1/2604/970/2012(2604/15931/2012) відносно засновника, директора та головного бухгалтера (в одній особі) контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт» ОСОБА_5, в якому доведено вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями, вчинив фіктивне підприємництво, тобто створив суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Фірма Астейт» з метою прикриття незаконної діяльності, та визнано останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Фірма Астейт» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, наявними у справі доказами та наведеними вище нормами чинного законодавства, підтверджується правомірність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства (паперовий (безтоварний) варіант взаємовідносин), на підставі чого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 06.02.2014 р.