Постанова

від 22.01.2007 по справі 10/22"на"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/22"на"

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" січня 2007 р.                                                     Справа № 10/22"на"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Гансецького В.П.

при секретарі Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін

від позивача Кухарчук О.Ф. - голова правління, дов. від 22.06.05р., Кухарчук Н.В.,дов. від 22.06.05р.  

від відповідача Шпірук Л.П., дов.№ 1827/10 від 06.03.06р., Петровська О.О., дов.№ 2743/10 від 23.03.06р. 

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Блок" (м.Бердичів)  

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (м.Бердичів)

про визнання недійсним рішення від 15.02.2000р. № 102/26-02/102

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення Бердичівської ДПІ від 15.02.2000р. №102/26-02/102 про застосування до позивача та стягнення з нього фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування в загальній сумі 162426,00грн.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, які в остаточному варіанті викладені наступним чином - визнати недійсним рішення Бердичівської державної податкової інспекції  від 15.02.2000р. № 102/26-02/10; визнати фінансові операції ЗАТ "Блок" у 1998-1999 роках по придбаванню товаро-матеріальних цінностей та нарахування по них податку на додану вартість в сумі 76607,00грн. правильними і відповідаючими чинному законодавству, а також стягнути з відповідача 85,00грн. сплаченого державного мита (т.3 а.с.85).

Представники позивача позовні вимоги в остаточному варіанті підтримали, зокрема зазначили, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, не врахував пояснення позивача та наявні бухгалтерські документи, якими підтверджується той факт, що товарно-матеріальні цінності придбані товариством за запозичені у акціонерів кошти, а не самими акціонерами як фізичними особами за власні кошти. На цій підставі вважає, що товариством, у зв'язку з цим придбанням товаро-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), правомірно віднесено сплачений продавцям податок на додану вартість до складу податкового кредиту. Тому вважає застосовані відповідачем фінансові санкції протиправними.

Відповідач та його представники в судовому засіданні проти позову заперечували, просили в позові відмовити, зокрема зазначили, що суми застосованих фінансових санкцій по оспорюваному рішенню станом на теперішній час списані або погашені за рахунок переплати. У зв'язку з цим зазначили, що за позивачем рахується тільки заборгованість в сумі 1519,00грн. по податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної відповідачем документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства  на ЗАТ "Блок" за період з моменту створення по 31.12.99р. складено акт №26-2/9-27 від  15.02.2000р.

За висновком перевіряючих встановлено, що на протязі вересня 1998р. - грудня 1999р.  акціонерами ЗАТ "Блок" за власні кошти придбано основні засоби і матеріали на суму 343354,00грн., які оприбутковано та віднесено підприємством на розрахунки з учасниками. При купівлі акціонери використовували реквізити ЗАТ "Блок", внаслідок чого податкові накладні складені в порушення п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 (із змінами та доповненнями), згідно якого у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю, який не зареєстрований  як платник податку на додану вартість, включаючи поставку на експорт,  продавець (платник податку), за виконанням  продажу за готівку кінцевим споживачам (які не є платниками податку), складає податкову накладну в двох примірниках. В порушення положень вищезазначеного пункту Порядку в графі "Покупець" вказано реквізити ЗАТ "Блок", коли фактичним покупцем - кінцевим споживачем був акціонер позивача.

Закуплені основні засоби та матеріали були передані на баланс підприємства згідно актів приймання на склад ЗАТ "Блок" устаткування та матеріалів від акціонерів і на суму закуплених акціонерами за власні кошти цінностей, після  оприбуткування підприємством і затвердження актів зборами акціонерів підприємством складено з акціонерами договори безвідсоткової позики з метою повернення акціонерам затрачених ними коштів.

Таким чином, за висновками податкового органу ЗАТ „Блок”  придбало  матеріальні цінності у акціонерів (фізичних осіб), які не зареєстровані як платники ПДВ.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено оспорюване рішення від 15.02.2000р. №102/26-02/102, за яким донараховано позивачу податок на додану вартість  в сумі 76607,00грн., 9212,00грн. пені та фінансові санкції в сумі 76607,00 грн., всього 162426,00 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На протязі 1998р.-1999р. ВАТ "Блок" придбало у ПП "Осінь", ПП "Нортіс",              ПП "Ріторн", ПП "Міккон",  ПП "Тісса"  ТОВ "АГРОтрейд" обладнання та інші матеріальні цінності  на загальну суму 456631 грн., в т.ч. ПДВ 76607 грн. (т.1а.с.64,65,105).

На придбаний товар вказаними юридичними особами були видані позивачу відповідні накладні та податкові накладні (т.1а.с.66,72-89).

Згідно вказаного акту перевірки ПП "Осінь" та ТОВ "АГРОтрейд" не значаться зареєстрованими як платники податків і, як наслідок, платники ПДВ.

Зазначені висновки не в повній мірі відповідають об'єктивним обставинам справи.

Так, згідно довідки від 19.01.2000р. № 13/26-2-2-11 ДПІ у м.Херсоні, ПП "Осінь" існує та зареєстроване як платник ПДВ (т.1 а.с.170).

Стосовно ТОВ "АГРОтрейд" судом встановлено, що за час провадження у справі прийнятими заходами вказане товариство за наявними в податкових та інших накладних реквізитами ідентифікувати не вдалось.

Разом з тим, господарський суд погоджується з позивачем в тому, що вказана обставина ще не свідчить про те, що такої юридичної особи взагалі не існувало.

Суд також погоджується з позивачем в тому, що жодним нормативним документом позивач не був зобов'язаний проводити заходи з метою ідентифікації свого контрагента.

При цьому, суд вважає обгрунтованим посилання позивача на "Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності", затверджений Постановою КМУ від 25.05.98р. № 70 (в редакції чинній на момент здійснення операцій позивачем із своїми контрагентами) в тому, що саме на державні органи був покладений обов'язок здійснювати облік та контроль за зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 10 вказаного Порядку було передбачено, що реєстраційна картка суб'єкта  підприємницької  діяльності заповнюється особисто заявником.  Орган державної реєстрації надає заявникові  у  разі  потреби  безоплатну  допомогу  в   заповненні реєстраційної  картки,  перевіряє  відповідність  наведених  у ній відомостей поданим документам.  Оформлений оригінал  реєстраційної картки зберігається в органі державної реєстрації.

Орган державної  реєстрації  після  перевірки   наведених   у реєстраційній картці відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу суб'єкта підприємницької  діяльності  і фіксує  дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ  та  письмово  повідомляє  про  це  заявника  шляхом  видачі (надіслання)   довідки,   яка  підписується  представником  органу державної реєстрації,  відповідальним за прийняття  документів,  і засвідчується штампом цього органу.

Орган державної   реєстрації   несе    відповідальність    за комплектність та зберігання реєстраційної справи.

За наявності всіх документів,  зазначених у цьому  Положенні, орган  державної  реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до  Реєстру  суб'єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання,  накопичення,  обробки та  оперативного  надання інформації  про  суб'єкти  підприємницької  діяльності)  та видати свідоцтво  про  державну   реєстрацію   встановленого   зразка   з проставленим  ідентифікаційним кодом юридичної особи (додаток 3 до цього  Положення),  який  надається  органу  державної  реєстрації органом  державної  статистики,  або  з  ідентифікаційним  номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових  платежів (додаток 4 до цього Положення).

Під час розгляду справи, позивачем надані незаперечні та неспростовні відповідачем докази про те, що позивач придбав ТМЦ у своїх контрагентів за кошти, які на час розрахунку ними, вже були коштами саме Товариства, а не його акціонерів.

Підтвердженням цього є оглянуті судом оригінали (копії в матеріалах справи): касової книги, видаткових касових ордерів, авансових звітів, журналу реєстрації довіреностей, товарно-касової книги, прибуткових касових ордерів, товарно-касових звітів, договорів позики між товариством та деякими його акціонерами, протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ "Блок" (т.1 а.с.168,169,181-194, т.3 а.с.13-100).

Тобто, зазначені в акті перевірки висновки спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями позивача, оскільки останній придбавав ТМЦ, укладаючи усні та письмові угоди з вказаними юридичними особами за позичені у своїх акціонерів кошти.

Наявність придбаних позивачем матеріальних цінностей та їх використання відповідач не заперечує, про що перевіряючими вказано на стор.7 Акта перевірки (т.1 а.с.14).

Представниками відповідача не заперечувався той факт, що позивачем надані підтверджуючі документи запозичення грошових коштів у своїх акціонерів та відображення отриманих коштів в головній книзі та товаро-касовій книзі.

Але, разом з тим, представниками відповідача зазначено, що отримані від акціонерів кошти позивач не оприбуткував у касі товариства та касовій книзі, чим допустив порушення Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 №436/95 та "Порядку ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого Постановою Національного банку України від 02.02.95р. № 228 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки позивачем не було здійснено належного проведення по бухгалтерському обліку запозичених коштів, то, відповідно, перевіряючими не були взяті до уваги надані позивачем підтверджуючі дане запозичення документи.

З розділу ІІІ, який називається "Порядок ведення касової книги і зберігання грошей" зазначеного "Порядку ведення касових операцій у національній валюті України" вбачається, що позивач дійсно не дотримався положень даного Порядку.

Разом з тим, аналіз вищевказаних Указу та Порядку дає підстави для висновку, що допущені позивачем порушення встановленого Порядку самі по собі не можуть бути підставою для невизнання податковим органом проведених позивачем операцій і тим більше для нарахування у зв'язку з цим фінансових санкцій.   

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97) визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку  у порядку передбаченому ст.9 цього Закону. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно п.7.5. ст.7 Закону № 168/97, датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів перевірки податковим органом ЗАТ "Блок" судом не вбачається порушення платником податку вимог законодавства щодо віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Навпаки, позивач, сплативши своїм контрагентам в ціні придбаних товарів ПДВ та отримавши від них відповідні податкові накладні, правомірно і відповідно до вимог вказаного закону відніс суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Господарським судом враховується також наступне.

Невстановлення місцезнаходження ТОВ "АГРОтрейд" саме по собі не робило видані цим товариством позивачу податкові накладні недійсними, не свідчило про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки, як вищезазначалось, перевіряючими було підтверджено наявність у позивача на момент перевірки всіх придбаних ТМЦ, у тому числі і у ТОВ "АГРОтрейд".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що податкові та інші накладні з реквізитами ТОВ "АГРОтрейд" є підробленими позивачем або іншою особою.

Крім того, судом враховується той факт, що порушена та розслідувана кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами позивача була закрита без притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.163).

Таким чином, недотримання позивачем вказаного Порядку не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обгрунтованість оспорюваного рішення податкової інспекції, оскільки згідно з абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97 підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково - рішення Бердичівської державної податкової інспекції  від 15.02.2000р. № 102/26-02/10 про застосування та стягнення фінансових санкцій з Закритого акціонерного товариства "Блок" в загальній сумі 162426,00грн. визнається недійсним.

Оскільки, як вищезазначалось, позивачем було допущено незначне, тобто таке, що не впливало на суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, порушення встановленого Порядку бухгалтерського обліку готівкових коштів, то суд частково задовольняє другу частину уточнених позовних вимог позивача - визнає фінансові операції позивача у 1998-1999 роках по придбаванню товаро-матеріальних цінностей за запозичені кошти акціонерів ЗАТ "Блок" та нарахування по цих операціях податку на додану вартість в сумі 76607,00грн. такими, що не суперечили чинному у 1998-1999 роках законодавству.

В решті позову відмовити.

Доводи відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а тому судом не сприймаються.

З Державного бюджету підлягає стягненню на користь позивача 85,00грн. сплаченого державного мита (судового збору).    

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Бердичівської державної податкової інспекції  від 15.02.2000р. № 102/26-02/10 про застосування та стягнення фінансових санкцій з Закритого акціонерного товариства "Блок" в загальній сумі 162426,00грн.

3. Визнати фінансові операції Закритого акціонерного товариства "Блок" у 1998-1999 роках по придбаванню товаро-матеріальних цінностей за запозичені кошти акціонерів ЗАТ "Блок" та нарахування по цих операціях податку на додану вартість в сумі 76607,00грн. такими, що не суперечили чинному у 1998-1999 роках законодавству.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Блок", м.Бердичів, вул.Зелена 30, код ЄДРПОУ 25306214 - 85,00грн. державного мита.

Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       Гансецький В.П.  

Дата виготовлення постанови в повному обсязі 22.01.07р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам.