Постанова

від 15.01.2007 по справі 16/1987"нм"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/1987"НМ"

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2007 р.                                                     Справа № 16/1987"НМ"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Гансецького В.П.

при секретарі Байдала І.Г.

за участю представників сторін

від позивача Кривонос В.М. - директор, дов. від 27.02.06р.

від відповідача Кухар Ю.С., дов. № 191/01 від 18.01.06р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Побутсервіс" (смт.Чуднів)  

до Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області (смт.Чуднів)

про визнання протиправним і незаконним рішення № 221 від 24.11.05р. та його скасування

Позивач звернувся з позовом про скасування та визнання протиправним і незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі №221 від 24.11.05р., яким відповідач застосував до позивача штраф в розмірі 3531,05 грн. та пеню в розмірі 1106,93 грн.

Заявою від 13.04.06р. №44 (а.с.47) позивач уточнив позовні вимоги, просив скасувати рішення відповідача №221 від 24.11.05р.

Представник позивача позов підтримав, зокрема зазначив, що позивач просить скасувати оскаржуване рішення суто з юридичних підстав, оскільки вважає, що це рішення суперечить Конституції України та Розпорядженню Кабінета Міністрів України № 58-р від 10.03.05р.

Відповідач у відзивах на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти заявлених вимог частково заперечують, зокрема вважають, що оспорюване рішення №221 від 24.11.05р. відповідає вимогам чинного законодавстваю. При цьому не заперечують щодо скасування даного рішення в частині нарахування штрафу в сумі 127,24 грн., та пені в сумі 91,57грн. В решті позову просить відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Чуднівською райдержадміністрацією 04.08.92р. та є платником єдиного податку з 01.07.03р.

В Управлінні Пенсійного фонду України в Чуднівському районі позивач зареєстрований як платник збору (страхових внесків) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №23010130.

Рішеннями начальника управління ПФУ в Чуднівському районі від 10.01.05р. №14 та від 15.02.05р. №61 до позивача були застосовані фінансові санкції та нараховано пеню, відповідно, в сумах - 1962,36грн. та 2367,60грн.

Рішенням начальника управління ПФУ в Чуднівському районі від 14.03.05р. №108 з врахуванням Розпорядження КМУ № 58-р від 10.03.05р. та листа Головного управління ПФУ у Житомирській області № 2491/03 від 10.03.05р. вказані рішення № 14 та № 61 були скасовані.

Рішенням начальника управління ПФУ в Чуднівському районі від 24.11.05р. №221 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником збору до Пенсійного фонду до Приватного підприємства "Побутсервіс" на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-ІV застосовано штраф в розмірі 3531,05 грн. (10,20,50%  у залежності від кількості днів затримки) та нараховано пеню в розмірі 1106,93 грн. (0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій) (а.с.9).

Рішенням начальника управління ПФУ в Чуднівському районі від 13.03.06р. №33, скасовано зайво нараховану рішенням № 221 від 24.11.05р. позивачу пеню в сумі 74,04грн. (а.с.40).

Таким чином, станом на день вирішення спору, залишалось чинним рішення відповідача № 221 від 24.11.05р. в сумі 3531,05грн. штрафу та 1032,89грн. пені.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним не оспорюється вказане рішення відповідача № 221 від 24.11.05р. щодо визначених сум штрафу та пені, а оспорюється саме рішення як факт з юридичних підстав його прийняття.

При цьому, позивач посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.05р. № 58-р (а.с.7), яким до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування вирішено тимчасово припинити перевірки юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - 1 кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій та інше.

Позивач зазначає у зв'язку з цим, що вказане Розпорядження № 58-р не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-ІV, оскільки вказаний Закон регулює порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за цими внесками.  Позивач також зазначає, що оскільки предметом спірного правовідношення є скасування фінансових санкцій, а не страхових внесків, тому позиція відповідача про необхідність застосовувати виключно Закон № 1058 є безпідставною.

На цій підставі позивач вважає, що зазначеним Розпорядженням № 58-р відповідач був позбавлений права здійснювати у нього будь-які перевірки та, відповідно, застосовувати фінансові санкції.

Також вказує, що застосовані фінансові санкції були позивачем сплачені ще після прийняття відповідачем рішень № 14 та № 61 до їх скасування рішенням № 108.

У зв'язку з цим, позивач посилається на ст.61 Конституції України, частина перша якої передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач посилається також на Закон України від 16.03.06р. № 3583-IV "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України... протягом 2004 року - І кварталу 2005 року", стаття друга якого передбачає, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - І кварталі 2005 року, не застосовуються.

Господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 14 і 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058-ІV (набрав чинності з 01.01.04р.), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10,15 ст.11 цього Закону.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 і ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч.3 ст.18 названого Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз.6 ч.6 ст.20 названого Закону, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до ч.10 і ч.12 ст.20 названого Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Отже, відповідно до вимог зазначеного Закону, а також Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.03 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/8663, позивач, як страхувальник, зобов'язаний сплачувати  страхові внески до Пенсійного фонду у визначених цими нормативними актами порядку та розмірі.

Статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058-ІV та пп.2.1. п.2 зазначеної Інструкції, передбачено, що страхувальниками є, крім інших, також юридичні особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, в тому числі єдиний податок.

Матеріали справи свідчать, що позивач з 2003 року є платником єдиного податку.

Питання виконання зобов'язань платниками єдиного податку перед бюджетами та фондами, зокрема перед ПФУ, регулюється, крім Закону № 1058-IV також Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98р. №727/98.

Відповідно до ст.3 зазначеного Указу, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах, зокрема, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Як вбачається з довідки № 1378 від 29.05.06р. Чуднівської МДПІ (а.с.72), сума сплаченого позивачем єдиного податку, який не підлягав розщепленню за період з 31.01.05р. по 11.03.05р. становить 592,28грн. Відповідно сума (42%), що не надійшла до ПФУ становить 248,77грн.

Відповідач - Управління ПФУ, зазначає, що у складі оспорюваного рішення № 221 від 24.11.05р. у зв'язку з ненадходженням до ПФУ 42% єдиного податку у І кварталі 2005 року відповідачем нараховано фінансової санкції в сумі 127,24грн. та пені в сумі 17,53грн. за період з 31.01.05р. по 11.03.05р. (а.с.73, 131-135).

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (частина 6 статті 18 Закону № 1058).

Відповідно до ст.5 Закону № 1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'якового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч.15 Прикінцевих положень Закону № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Господарський суд не сприймає та відхиляє як таку, що суперечить чинному законодавству, вищезазначену позицію відповідача, в основу якої покладено посилання на  Розпорядження Прем'єр-міністра України від 10.03.05р. №58-р "Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" та у зв'язку з цим, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України не застосовує при прийнятті рішення вказане Розпорядження.

Отже, посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на приорітетність зазначеного Розпорядження перед Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є юридично некоректними, оскільки це суперечить конституційному принципу верховенства права.

Вищезазначений Закон № 3583-IV суд застосовує для визначення безпідставності нарахування відповідачем штрафу та пені на суму фактично сплаченого позивачем єдиного податку у період з 31.01.05р. по 11.03.05р., оскільки нерозщеплення та ненадходження 42% від цієї суми до Пенсійного фонду сталось не з вини позивача.

Решту обгрунтувань позивача посиланням на Закон № 3583-IV суд вважає безпідставними, оскільки ч.2 ст.4 даного Закону визначає, що цей Закон регулює правовідносини, які виникли у зв'язку з дією норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.04р. № 2285-IV, а тому не може визначати права та обов'язки сторін в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Стосовно посилань позивача на ч.1 ст.61 Конституції України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, який є предметом судового розгляду, відсутні підстави вважати, що позивач двічі притягувався до відповідальності, оскільки матеріали справи свідчать про те, що: рішення № 14 та № 61 були скасовані самим відповідачем; оспорюваним рішенням позивач притягується до відповідальності за інший період часу, ніж по рішенням № 14 та № 61; позивачем не надано доказів, що він вже один раз сплатив штраф та пеню по рішенню № 221 від 24.11.05р.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено, що нарахування штрафу та пені відповідачем у повному обсязі здійснено безпідставно, навпаки, матеріали справи свідчать про обгрунтованість та підставність прийнятого рішення № 221 від 24.11.05р. в загальній сумі 4419,17грн., з яких 3403,81грн. штрафу (3531,05-127,24) та 1015,36грн. пені (1106,93- 74,04-17,53).

Таким чином, підсумовуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково - рішення № 221 від 24.11.05р. Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області підлягає скасуванню в частині застосування штрафу в сумі 127,24грн. та нарахування пені в сумі 91,57грн.

В решті позову відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

З Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 00,17грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення № 221 від 24.11.05р. Управління Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області в частині застосування до Приватного підприємства "Побутсервіс" штрафу в сумі 127,24грн. та 91,57грн. пені.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Побутсервіс", 13200, смт.Чуднів Житомирської області, вул.Леніна 165, ідентифікаційний код № 03060971 - 00,17грн. судового збору.

Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       Гансецький В.П.  

Дата виготовлення постанови суду в повному обсязі 16.01.07р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам.