Рішення

від 03.02.2014 по справі 908/3945/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/103/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2014 Справа № 908/3945/13

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство «БІЗОН-ТЕХ 2012» (юридична адреса: вул. Крупської, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Запорізька область, 70605; адреса для листування: вул. Якова Новицького, буд. 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005; код ЄДРПОУ 38325315),

до відповідача: Приватне підприємство Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» (вул. Леніна, буд. 91, с.Луночарське, Бердянський район, Запорізька область, 71154; код ЄДРПОУ 37928248),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Тищенко Н.А. - дов. № 02/14 від 08.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

про: стягнення 561577,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2012» про стягнення з приватного підприємства Агрофірми «НИВА-ПЛЮС» 561577,75 грн., які складаються з 387295,00 грн. основної заборгованості за договором поставки, 116188,50 грн. штрафу та 58094,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 03.12.2013р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

У зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема повідомив, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки насіння № КБ-Н-31 від 18.02.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Тривала затримка оплати вартості поставленого насіння слугувала підставою для нарахування сум штрафу та процентів. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані документи не надав, в судове засідання повноважного представника не направив. За таких обставин, справа розглядається в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами та за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

18.02.2013 року між приватним підприємством «БІЗОН-ТЕХ 2012» (постачальник) та приватним підприємством Агрофірмою «НИВА-ПЛЮС» (покупець) був укладений договір поставки насіння № КБ-Н-31, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача насіння для сівби, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його вартість.

Згідно з п. 2.1 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 2.2 договору, кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з п. 4.3 договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в специфікаціях.

Сторонами було підписано специфікацію № 1 від 18.02.2013р., якою передбачалась поставка відповідачу товару (насіння соняшнику) на загальну суму 387295,00 грн.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В п. 2 специфікації сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Згідно з п. 4.1. договору, вказана умова поставки передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно з пп. 7.1.4 договору відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання, по мірі замовлень відповідача у місце поставки, передав йому товар на загальну суму 387295,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № ЗП556 від 22.03.2013р. на суму 168405,00 грн.;

- № ЗП1757 від 19.04.2013р. на суму 103600,00 грн.;

- № ЗП1758 від 19.04.2013р. на суму 115290,00 грн.

Факт отримання відповідачем зазначеної у видаткових накладних кількості товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 6 від 22.03.2013р. та № 16 від 19.04.2013р., а також актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 07.10.2013р., підписаним повноважними представниками обох сторін.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 5.1 та пп. 7.1.1 договору відповідач зобов'язався оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях.

Згідно з п. 5.2. договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Згідно з пунктом 3 специфікації товар повинен був оплачений відповідачем в порядку, вказаному в договорі, та не пізніше 20.10.2013 року (строк остаточного та повного розрахунку за товар).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, на момент вирішення спору сума боргу складає 387295,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами

Пунктом 8.5 договору передбачено, що з метою компенсації постачальнику відсутності в його обороті грошових коштів, що не були своєчасно сплачені покупцем, згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу. Проценти за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються. Для уникнення непорозумінь сторони домовились, що проценти, передбачені цим пунктом, є особливим правовим наслідком порушення Покупцем грошових зобов'язань за договором та не відносяться до неустойки (штрафу чи пені).

Позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував та заявив до стягнення проценти за період з 21.10.2013р. по 21.11.2013р. (включно) в сумі 58094,25 грн. Розрахунок процентів ретельно перевірено в судовому засіданні, позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та обґрунтовано.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1.3 договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню штраф у розмірі 116188,50 грн.

Між тим, відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів того, що порушення строків оплати товару призвела до виникнення у ПП «БІЗОН-ТЕХ 2012» збитків.

Виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій наслідкам порушення господарського зобов'язання, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 58094,25 грн., що дорівнює 50% від суми штрафу, заявленої до стягнення.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства Агрофірми «НИВА-ПЛЮС» 387295,00 грн. основного боргу, 58094,25 грн. процентів за користування чужими коштами та 58094,25 грн. штрафу. В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Агрофірми «НИВА-ПЛЮС» (вул. Леніна, буд.91, с. Луночарське, Бердянський район, Запорізька область, 71154; код ЄДРПОУ 37928248) на користь приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2012» (юридична адреса: вул.Крупської, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Запорізька область, 70605; адреса для листування: вул. Якова Новицького, буд. 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005; код ЄДРПОУ 38325315) 387295 (триста вісімдесят сім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 58094 (п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто чотири) грн. 25 коп. процентів за користування чужими коштами, 58094 (п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто чотири) грн. 25 коп. штрафу та 11231 (одинадцять тисяч двісті тридцять одну) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В засіданні 03.02.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 04.02.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко