Рішення

від 30.01.2014 по справі 901/3566/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2014Справа № 901/3566/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФОС РІТЕЙЛ"

про стягнення 72000 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФОС РІТЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія"

про визнання недійсним договору

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від ТОВ "Південна юридична компанія" - Рибак В.С., представник, довіреність від 01.11.2013;

Від ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ" - Терещенко К.В., представник, довіреність від 11.10.2013; Лєбєдєв Н.М., представник, довіреність від 11.10.2013.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом у якому просить стягнути з відповідача 72000 грн. заборгованості, мотивуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих послуг за договором про надання юридичних послуг №05/13 від 04.01.2013.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 позов прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФОС РІТЕЙЛ" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим зі зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 05/13 від 04.01.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФОС РІТЕЙЛ", мотивуючи позовні вимоги невідповідністю оспорюваного договору вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зміст угоди суперечить нормам цивільного законодавства України, тому така угода має бути визнана недійсною.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 зустрічна позовна заява прийнята до провадження разом з первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом, згідно відзиву на позов від 11.11.2013 позовні вимоги не визнає, просить суд в їх задоволенні позивачеві за первісним позовом відмовити, посилаючись на те, що договір між підприємствами не укладався, послуги позивачем не надавались та, відповідно, відповідачем не одержувались.

Відповідач за зустрічним позовом, згідно наданих письмових заперечень від 21.11.2013, зустрічні позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволенні зустрічного позову відмовити, мотивуючи тим, що визнання недійсним укладеного між сторонами договору, є лише спробою відповідача за первісним позовом, уникнути виконання договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

29.01.2014 до суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення документів від 29.01.2014 та письмові пояснення у справі від 28.01.2014.

Дані документи разом з додатком оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

У судовому засіданні 30.01.2014 позивачем за первісним позовом надано для долучення в матеріали справи оригінали претензії та фіксального чеку, які долучені судом в матеріали справи.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання 30.01.2014 надав копії додаткових угод до договорів, а також витяг з кримінального провадження №12013130410005660.

Дані документи долучені судом в матеріали справи.

Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечує та просить суд задовольнити зустрічну позовну заяву.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФОС РІТЕЙЛ" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг № 05/13 (далі договір, а.с. 6-8).

Предметом даного договору є те, що замовник поручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання юридичних послуг у обсязі і на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Пункт 1.2 договору визначає, що виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: абонентське юридичне обслуговування замовника за його заявками; ведення судових справ замовника за його заявками.

Розділом третім договору, обумовлені умови і порядок оплати. Так, зокрема, згідно п. 3.1 договору за надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю у відповідності з виставленими рахунками і актами виконаних робіт. Оплата може здійснюватись авансовими платежами, поетапно, або по факту надання послуг, якщо інше не передбачено договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість послуг виконавця, передбачених пунктом 1.2 договору складає 8000,00грн. без ПДВ за кожний календарний місяць і оплачується на підставі виставленого рахунку протягом перших п'яти робочих днів починаючи з початку місяця 4-го кварталу 2013 року на поточний рахунок виконавця. Сторони пришли згоди про те, що оплата за період з січня-вересень 2013 року, буде здійснена за спливом трьох кварталів 2013 року.

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, який складається виконавцем і надається замовнику до 04 числа місяця, наступного за звітним. Акт повинен бути підписаний замовником і один його примірник повертається виконавцю в триденний строк з моменту одержання. При не поверненні акту або запереченні по ньому у вказаний строк, послуги вважаються виконаними, а сума по акту - узгодженою. Повний розрахунок по договору відбувається після одержання замовником акта виконаних робіт і рахунку на їх оплату (п. 3.6 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п. 6.1 договору).

Як стверджує ТОВ "Південна юридична компанія" у позовній заяві, ТОВ "Південна юридична компанія" у період з 04.01.2013 по 30.09.2013 надало ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ" юридичних послуг на суму 72000,00грн.

В підтвердження надання послуг, ТОВ "Південна юридична компанія" надало акти виконаних робіт за спірний період, а саме акт від 30.01.2013, акт від 28.02.2013, акт від 30.03.2013, акт від 30.04.2013, акт від 30.05.2013, акт від 30.06.2013, акт від 30.07.2013, акт від 30.08.2013, акт від 30.09.2013, всього на загальну суму 72000,00грн. (а.с. 9-17).

Дані акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, у підтвердження позову, ТОВ "Південна юридична компанія" надало акт звірки взаємних розрахунків, проведений сторонами станом на 04.10.2013, згідно з даними якого, сума боргу відповідача за первісним позовом складає 72000,00грн. (а.с. 19).

Даний акт також підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Як стверджує позивач за первісним позовом, оскільки ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ" взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг у встановлені договором строки не виконав, за ним утворилась заборгованість в сумі 72000,00грн.

ТОВ "Південна юридична компанія" претензією вих. №5/11-1 від 15.10.2013 просила ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ" терміново погасити суму боргу (а.с. 18).

Оскільки вимоги претензії замовником виконані не були, позивач за первісним позовом звернувся до суду про стягнення суми боргу з відповідача за первісним позовом, в сумі 72000,00грн. в примусовому порядку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України на якій ґрунтуються позовні вимоги, визначає загальні умови виконання зобов'язання.

Як зазначалось вище, між сторонами у справі укладено договір надання послуг, за умовами якого позивач за первісним позовом зобов'язався надавати відповідачу за первісним позовом юридичну допомогу, а відповідач за первісним позовом у встановленому договором порядку та строки оплачувати надані послуги.

ТОВ "Південна юридична компанія" стверджує про ухилення ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ від виконання умов договору в частині оплати наданих послуг, при цьому стверджує, що ТОВ "Південна юридична компанія" виконані взяті на себе договірні зобов'язання за договором щодо надання послуг, зокрема ним надано юридичних послуг в період з 04.01.2013 по 30.09.2013 на суму 72000,00грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що умовами договору №05/13 від 04.01.2013 передбачено абонентське юридичне обслуговування замовника за його заявками ; ведення судових справ замовника за його заявками (п. 1.2 договору).

Згідно умовам пункту 3.1. договору за надані послуги замовник здійснює плату виконавцю у відповідності з виставленими рахунками та актами виконаних робіт. Оплата може проводитися авансовими платежами, поетапно чи по факту надання послуг, якщо інше не передбачено договором.

Як вбачається з актів виконаних робіт (наданих послуг) від 30.01.2013, від 28.02.2013, від 30.03.2013, від 30.04.2013, від 30.05.2013, від 30.06.2013, від 30.07.2013, від 30.08.2013, від 30.09.2013, дані акти складені про те, що виконавцем (ТОВ «Південна юридична компанія») за заявками замовника (ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ») виконана робота з надання юридичних послуг:

1) наданні усні консультації, висновки та довідки з правових питань, що

виникають з фінансово-господарської діяльності замовника;

2) проведені перевірки відповідності вимогам законодавства окремих внутрішніх

та вихідних документів, договорів та інших угод;

3) надана допомога по підготовці та коректному оформлені правових документів,

організації контролю за їх виконанням;

4) проведено інформування про зміни в законодавстві та забезпечення необхідними для роботи нормативними актами.

Кожний з перелічених актів складений на суму 8000,00грн.

Як стверджує відповідач за первісним позовом (замовник за договором) жодних заявок на надання юридичних послуг ТОВ «Південна юридична компанія» ним не надавалось.

Факт підписання актів виконаних робіт, так само як і договору, відповідач (ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ») заперечує.

Існування печаток підприємства ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» на договорі, актах виконаних робіт, акті звірки, замовленнях, наданих позивачем на вимогу суду лише у останнє судове засідання, ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» пояснює тим, що в період часу з 10.10.2013 по 18.10.2013 особа, з числа працівників ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ», маючи доступ до приміщення офісу, викрала оригінали установчих, статутних документів, оригінали договорів з контрагентами, печатку підприємства, про що повідомлено в правоохоронні органи. При цьому звертає увагу суду, що 10.10.2013 рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» усунуто від виконання своїх обов'язків директора ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» Блашко Олександра Олександровича, саме якому і належить підпис на всіх вище перелічених документах, заявляючи про можливість підписання їх останнім і в даний час.

За таких обставин, слід звернутись до первинних бухгалтерських документів сторін.

Як зазначалось вище, за умовами договору (п. 3.6) акт виконаних робіт надається замовнику до 4 числа місяця наступного за звітним. Акт повинен бути підписаний замовником і один його примірник повертається виконавцю в триденний строк з моменту одержання. При не поверненні акту або запереченні по ньому у вказаний строк, послуги вважаються виконаними, а сума по акту - узгодженою. Повний розрахунок по договору відбувається після одержання замовником акта виконаних робіт і рахунку на їх оплату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо не неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Пунктом 2.4 цього Положення, яке, зокрема встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами незалежно від форм власності, передбачено, що первинні документи повинні мати чітко визначені обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт надання позивачем за первісним позовом послуг за договором №5/11-1 від 15.10.2013 повинен підтверджуватися первинними документами, в той же час акти звірки взаєморозрахунків не є первинним документом як це передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають сили та доказовості і не можуть бути належними доказами в підтвердження здійснення господарських операцій (надання послуг).

Чинним законодавством актам звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

З аналізу зазначених норм законодавства випливає, що акти виконаних робіт є первинними бухгалтерськими документами, які в обов'язковому порядку мають бути відображені у бухгалтерському обліку обох сторін, як замовника так і виконавця. При цьому акт звірки взаємних розрахунків, проведений та підписаний сторонами не має доказової бази надання даних послуг.

Відповідач за первісним позовом надав Бухгалтерську довідку (а.с. 146), згідно з якою станом на 09.12.2013 у бухгалтерському обліку ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» не відображена жодна господарська операція з ТОВ «Південна юридична компанія; акти виконаних робіт від виконавця (ТОВ «Південна юридична компанія) не поступали; спірний договір не зареєстрований, рахунки від ТОВ «Південна юридична компанія» не надходили; акт звірки з ТОВ «Південна юридична компанія (що входить до посадових обов'язків головного бухгалтера підприємства) головним бухгалтером не складався і не підписувався.

Факт ненадходження даних документів на адресу підприємства відповідача за первинним позовом підтверджується журналом вхідної кореспонденції (а.с. 147-154).

Разом з тим, позивачем за первісним позовом не надано документів в підтвердження проведення господарських операцій з відображенням у бухгалтерському обліку з контрагентом - відповідачем за первісним позовом.

Натомість позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ», з якого вбачається, що даний витяг надано за запитом Грачової Олени Миколаївни від 08.11.2013, яка є юристом ТОВ «Південна юридична компанія».

Проте, факт звернення працівника юридичної фірми, який, між тим, може працювати будь-де по сумісності, не є безперечним доказом надання послуг за укладеним між сторонами договором.

Надані копії заявок, підписаних Блашко А.А. від 16.01.2013, від 15.02.2013, від 03.04.2013, від 27.03.2013, від 10.05.2013від 06.06.2013, від 28.08.2013 від 05.08.2013 не мають реєстраційних номерів вихідної чи вхідної кореспонденції та дат як підприємства замовника, так і підприємства виконавця. Більш того, зміст даних заявок стосується однієї виниклої ситуації, проте замовник, з незрозумілих причин, розтягує його вирішення на період з січня 2013 року по серпень 2013 року.

Разом з тим, відповіді на поставлені питання містять реквізити вихідної кореспонденції ТОВ «Південна юридична компанія» та підпис про їх одержання Блашко А.А. проте печатки підприємства та реквізити вхідної кореспонденції ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» дані документи не містять. Визначити часові рамки їх одержання не визначається можливим. Журнал вихідної кореспонденції ТОВ «Південна юридична компанія» суду не надано.

Таким чином належними та допустимими доказами наявність замовлень, складання між сторонами та підписання актів виконаних робіт, тобто надання позивачем за первісним позовом послуг, та одержання їх відповідачем за первісним позовом, суду не доведено.

Зважаючи на це, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Південна юридична компанія» про стягнення з ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» 72000,00грн. заборгованості за надані послуги.

Разом з тим, ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою та просить суд визнати недійсним договір про надання юридичних послуг № 05/13 від 04.01.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна юридична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФОС РІТЕЙЛ".

ТОВ "ЕФОС РІТЕЙЛ" вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, посилаючись на приписи ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, оскільки спірний договір, на його думку, укладений з порушенням вищевказаних норм.

Зокрема, як стверджує позивач, при укладенні договору надання послуг сторонами, у порушення загальних правил, не вказано конкретний строк дії договору, що на момент вчинення правочину є недодержання сторонами вимог закону, а також даний правочин, зі змісту договору, не має на меті реального отримання зазначених у ньому результатів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені пункти статті 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Предметом даного спору є визнання договору №5/13 від 04.01.2013 недійсним.

За своєю правовою природою спірний договір є договором надання послуг.

Твердження позивача що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема не визначено конкретний строк договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, формулювання пункту 6.1 договору, щодо строку його дії не суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 2. ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 цього ж Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідивши наявний у матеріалах справи примірник договору, суд дійшов висновку відносно того, що сторонами були виконані всі передбачені законодавством істотні умови договору надання послуг.

Пунктом третім частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Зміст цього поняття розкрито статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до правових приписів якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конкретизує поняття свободи договору також і стаття 6 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що сторони договору мають право не тільки врегулювати свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга), але відступити від положень актів цивільного законодавства (за виключенням імперативних норм) і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя).

Як вбачається з умов спірного договору, сторони узгодили предмет договору, умови надання послуг, порядок розрахунків, строк дії договору.

Тобто укладений договір відповідає умовам статті 180 Господарського кодексу України, містить всі істотні умови.

Відповідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що підстави для визнання спірного правочину недійсним відсутні. Встановивши відсутність правових та фактичних підстав позову суд відмовляє у задоволені зустрічної позовної вимоги повністю.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 05.02.2014.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У первісному позові відмовити.

2. У зустрічному позові відмовити.

Суддя О.І. Башилашвілі