Рішення

від 05.02.2014 по справі 927/1391/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 698-166 факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

05.02.2014 Справа № 927/1391/13

за позовом: Приватного підприємства «Фірма «Ревокс»,

вул. Гоголя, 22, кв. 12, м. Чернігів, 14005;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіВаПрофіт",

вул. Білоруська, 152А, офіс 2, м. Гомель, Республіка Білорусь, 246004;

про стягнення 301 600,00 рос. рублів, що в еквіваленті складає 76 138,92грн

Суддя А.В.Романенко

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватним підприємством «Фірма «Ревокс» подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВаПрофіт» про стягнення 301 600,00 російських рублів (в еквіваленті складає 76 138,92грн) заборгованості за поставлений товар за контрактом №25/07-13 від 25.07.2013 та відповідного судового збору.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.10.2013 вказану заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/1391/13. Розгляд справи призначено на 05.02.2014.

Одночасно даною ухвалою провадження у справі було зупинено до 05.02.2014 на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

28.10.2013, господарським судом Чернігівської області на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України N2889-XII від 19.12.1992, до господарського суду Гомельської області надіслано доручення про вручення Відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 28.10.2013 про порушення провадження у справі №927/1391/13, тексту статті 22 ГПК України та підтвердження про вручення документа.

04.12.2013, до господарського суду Чернігівської області надійшло підтвердження про вручення 26.11.2013 господарським судом Гомельської області вищевказаних документів директору ТОВ «ВіВаПрофіт» Шкляренко В.І., повноваження якого підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємців про юридичну особу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.02.2014 провадження у справі №927/1391/13 поновлено.

Ухвала про порушення провадження у справі, що надсилалась позивачу за адресою, вказаною ним у позовній заяві, повернулась до суду неврученою з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 ГПК України.

Зокрема, за змістом зазначеної ст.64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судове засідання 05.02.2014 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони не скористалися своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань від них не надходило, а також приймаючи до уваги, що матеріали справи достатньо для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України, за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив:

Згідно зі ст.3 ГПК України мова господарського судочинства визначається ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до частин першої та п`ятої ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої ст.8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Статтею 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 N1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з частин першої та третьої ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктами 1-3 частини першої ст.2 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 N 2709-IV (надалі - Закон) встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст.3 Закону якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Згідно ст.ст. 1, 2 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (надалі - Угода) ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними. Для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та їх об'єднань.

Відповідно до ст.6 Угоди документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «ВіВаПрофіт» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі Гомельським міськвиконкомом 25.02.2013.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВіВаПрофіт" має необхідну цивільну правоздатність і дієздатність юридичної особи як для укладення спірного Контракту з позивачем, так і для участі в господарському процесі в господарських судах України в статусі учасника судового процесу, зокрема і відповідача.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої ст.75 та п.1 частини першої ст.76 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст.76 цього Закону. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до абз.1 частини другої ст.4 Угоди компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Пунктом 10.1. Контракту №25/07-13 від 25.07.2013 сторони передбачили, що всі неврегульовані спірні питання підлягають розгляду в господарському суді Чернігівської області.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.ст. 1, 2, 12, 13 ГПК України, суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Чернігівської області.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2013, між приватним підприємством «Фірма «Ревокс» - продавець та товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВаПрофіт» - покупець укладено контракт за №25/07-13, за умовами якого продавець продає, а покупець купує та оплачує сільськогосподарську продукцію в асортименті (томати свіжі - 1 000т, огірки свіжі - 1 000т, картопля свіжа - 1 000т, капуста білокачанна свіжа - 1 000т, цибуля ріпчаста - 1 000т, буряк свіжий - 1 000т, морква свіжа - 1 000т, яблука свіжі - 1 000т).

Згідно п.п. 1.2-1.4 Договору вартість товару визначається згідно Інвойсу за кожну окрему партію товару. Вартість тари та упаковки включено у вартість товару.

Поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010. При цьому всі митні видатки на території покупця покриваються за його рахунок, якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін.

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1. Контракту, ціну на товар встановлено у російських рублях, зазначено в Інвойсах до Контракту, з базисом поставки, на умовах ІНКОТЕРМС-2010. Загальна сума Контракту складає 100 000 000,00 російських рублів.

Строк дії Контракту - з 25.07.2013 по 25.07.2015 (п.4.1. Контракту).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Контракту, позивачем поставлено на адресу відповідача сільгосппродуктів на загальну суму 475 600,00 рос. рублів, а саме:

- згідно інвойса №01 від 30.07.2013 було поставлено картоплі свіжої, врожаю 2013 року (вага брутто 20 520,00кг, 1 130 сіток, по ціні 5,80 рос. рублів за кг, вага нетто - 20 500кг) - на суму 118 900,00 рос. рублів;

- згідно інвойса №02 від 30.07.2013 було поставлено картоплі свіжої, врожаю 2013 року (вага брутто 20 520,00кг, 1 130 сіток, по ціні 5,80 рос. рублів за кг, вага нетто - 20 500кг) - на суму 118 900,00 рос. рублів;

- згідно інвойса №03 від 02.08.2013 було поставлено картоплі свіжої, врожаю 2013 року (вага брутто 20 988,00кг, 970 сіток, по ціні 5,80 рос. рублів за кг, вага нетто - 20 500кг) - на суму 118 900,00 рос. рублів;

- згідно інвойса №04 від 02.08.2013 було поставлено картоплі свіжої, врожаю 2013 року (вага брутто 20 988,00кг, 973 сітки, по ціні 5,80 рос. рублів за кг, вага нетто - 20 500кг) - на суму 118 900,00 рос. рублів.

Поставка товару підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та митними деклараціями (форма МД-2), з відмітками митного органу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Пунктами 7.1.-7.4. Контракту передбачено, що покупець оплачує кожну партію товару шляхом банківського переказу російських рублів на рахунок продавця, як у формі передоплати (повністю або частково), так і з відстрочкою платежу протягом 15 календарних днів з моменту завершення митного оформлення товару на території РФ шляхом.

У випадку здійснення попередньої оплати продавець зобов'язується поставити товар або повернути отриману раніше передоплату в 30-денний термін.

Всі банківські витрати на території покупця та інших країн оплачує покупець, витрати на території продавця оплачуються продавцем.

У свою чергу, покупець вчасно та в повному обсязі поставлений товар не оплатив, з продавцем розрахувався частково у розмірі 174 000,00 рос. рублів.

На день ухвалення даного рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 301 600,00 рос. рублів.

Згідно з частини першої ст.4 Закону «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 43, 44 Закону, сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої ст. 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу.

Згідно п.п. „г" та „є" ст.11 Угоди цивільне законодавство однієї держави - учасниці СНД застосовується на території іншої держави - учасниці СНД згідно з такими правилами:

г) форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення.

є) права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.

На підставі викладеного, враховуючи, що сторонами в Контракті не визначено право, яке підлягає застосуванню до правовідносин, що стали предметом даного спору, і що місцем здійснення Контракту та місцем знаходження продавця за Контрактом (позивача у справі), є місто Чернігів держави Україна, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.

Згідно з частини першої ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами ст.ст. 32-34 та 36 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач доказів своєчасної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, господарському суду не надав.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 301 600,00 російських рублів основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВіВаПрофіт", вул. Білоруська, 152А, офіс 2, м. Гомель, Республіка Беларусь, 246004, УНП 491056264, ОКПО 301130323000 (к/сч в ОАО «Сбербанк России, г. Москва, №3011181010000000090, БИК 044525225, ИНН 7707083893 к/с в ОПЕРУ Московського ГТУ Банка России №3010181040000000225, S.W.I.F.T.: SABRRUMM) на користь приватного підприємства Фірма «Ревокс», вул. Гоголя, 22, кв. 12, м. Чернігів, 14005, ИНН 356064425264, ОКПО 35606447, (в/с в рос. руб. 26008300000324 ПАО «Диамантбанк», г. Чернигов, к/сч ПАО «Диамантбанк» в ОАО «Промсвязьбанк», Москва, Розсип №30111810810000130201, к/сч в ОПЕРУ Московського ГТУ Банка России №30101810400000000912, БИК 044525555, ИНН 7744000912, КПП 775001001, ОКПО 40148343, S.W.I.F.T.: PRMSRUMM, TELEX 414271 PSBN RU) 301 600,00 російських рублів боргу та 1 720,50грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Романенко